Рішення № 9028561, 18.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/2718.03.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»про стягнення 4 857,02 грн. за участю представника позивача –Павелка О.М., довіреність за №35 від 22.10.2009р., відповідача –не з’явився, ВСТАНОВИВ: У січні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 4857,02 грн. попередньої оплати, у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з передачі товару та надання послуг за договором № К 00938/9457 від 18.12.2006 року. Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.02.2010 року.

Представник відповідача в судове засідання 18.03.2010 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.12.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Дружківський завод металевих виробів»(клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(компанія) укладено договір № К 00938/9457, за умовами якого компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих пластикових карток.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту розірвання (п. 10.1. договору).

На підставі п. 4.1. договору при укладенні договору клієнт перераховує на розрахунковий рахунок кампанії впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в додатку № 2 до цього договору.

На виконання умов договору позивач платіжними дорученнями: № 236 від 26.01.2009р., та №350 від 03.02.2009р., перерахував на рахунок відповідача грошові кошти на суму 4 857,02 грн.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав свої договірні зобов’язання у зв’язку з неможливістю заправлення стисненим природним газом на його АГНСК, тобто не надав послуг з належного обслуговування автотранспортних засобів позивача.

11.03.2009р. позивач направив відповідачу претензію за №017-2-11, в якій зазначив що 06.02.2009 року він заявив про розірвання зазначеного договору, і просив невідкладно повернути грошові кошти в розмірі 4 857,02 грн., сплачені в якості попередньої оплати.

Проте, доказів розірвання спірного договору позивачем суду не надано.

У відповідь на вказану претензію відповідач направив позивачу лист за вих. № 72 від 23.03.2009р., яким визнав заборгованість частково у сумі 4192,64 грн.

14.08.2009р. позивач повторно направив відповідачу претензію за №017-2-49 з вимогою невідкладно повернути грошові кошти в розмірі 4 857,02 грн., сплачені в якості попередньої оплати, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором з оплати товару та послуг, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з передачі товару та надання послуг з обслуговування автотранспортних засобів позивача та має перед позивачем заборгованість у сумі 4 857,02грн.

Доказів передачі товару, надання послуг чи повернення сплаченої позивачем передоплати за товар та послуги відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4 857,02 грн. попередньої оплати є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 1, кімн. 272, фактична адреса: 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 19 (10-й поверх, офіс 1-2, код 34483710) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів»(84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Леніна, 3, код 00191052) 4857 (чотири тисячі вісімсот п’ятдесят сім) грн. 02 коп. попередньої оплати, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя           С.Чебикіна