Рішення № 9028558, 18.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/1918.03.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашсервіс»про стягнення 643 242,43 грн. за участю представників позивача –Капанистого В.І., довіреність за №2-5д від 21.12.2009р., відповідача –не з’явився, ВСТАНОВИВ: У січні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 643 242,43 грн. штрафних санкцій у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з поставки продукції матеріально-технічного призначення за договором поставки №УГВ 10326/22-09 від 09.04.2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.02.2010року.

Представник відповідача в судове засідання 18.03.2010. не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнмашсервіс» (продавець) та Дочірньою компанією «Укргазвидбування»Національної акціонерної компанії «Нафтобаз Укпаїни»(покупець) укладено договір поставки № УГВ 10326/22-09 (договір), за умовами якого продавець передає, а покупець приймає та оплачує продукцію (товар), відповідно до специфікації згідно з умовами договору.

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31 грудня 2009 року, а в частині взаєморозрахунків –до повного його виконання (п. 10.1 договору).

Згідно з п.1.1. договору продавець передає, а покупець приймає та оплачує продукцію (товар) відповідно до специфікації, що додається до договору і є його невід’ємною частиною.

Відповідно до п.5.2. договору, покупець проводить оплату поставленого товару на підставі рахунку та акту прийому-передачі, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікаціях.

Згідно п.4 специфікації №1 від 09 квітня 2009 року відповідач зобов’язується поставити товар на суму 9254316,00 грн., у період з березня по червень 2009 року.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу визначений у специфікації №1 від 09 квітня 2009 року товар частково на суму 1213 785,60 грн., що підтверджується актами-прийому передачі № 04/26 від 20.05.2009 року на суму 260304,00 грн., №06/47 від 10.06.2009 року на суму 953481,60 грн.

Частину товару на суму 7051543,20 грн. відповідач поставив з порушенням строків, що підтверджується актами прийому-передач № 10/23 від 03.07.09р. на суму 614844,00 грн., № 11/25 від 09.07.09р. на суму 91620,00 грн., № 11/76 від 21.07.09р. на суму 785556,00 грн., 13/147 від 19.08.09р. на суму 814626,00 грн., № 14/86 від 28.09.09р. на суму 1205995,20 грн., № 15/8 від 05.10.09р. на суму 1268636,40 грн., № 17/67 від 13.11.09р. на суму 1104710,40 грн., № 19/106 від 17.12.09р. на суму 859087,20 грн., № 20/233 від 29.12.09р. на суму 306468,00 грн., а решту товару, зазначеного у специфікації на суму 988987,20 грн. відповідач взагалі не поставив.

Отже, відповідач не виконав неналежним чином взяті на себе зобов’язання з поставки товару.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.7.7. договору у разі невиконання продавцем взятих на себе зобов’язань у термін зазначений у специфікаціях до договору, останній сплачує штраф у розмірі 8% від суми непоставленого згідно специфікації товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Частина 6 ст. 4 ЦК України передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання (ч. 2 ст. 9 ЦК України).

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, в силу ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Враховуючи вищевказані положення чинного законодавства, норми ГК України є спеціальними нормами щодо встановлення відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за господарськими зобов'язаннями суб'єктів господарювання. При цьому, чинне законодавство не передбачає забезпечення неустойкою виключно грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з поставки товару нараховано 643 242,43 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Державне мито у сумі 6 432,43 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашсервіс»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13, код 31604802) на користь Дочірньої компанії «Укргазвидбування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) 643242 (шістсот сорок три тисячі двісті сорок дві) грн. 43 коп. штрафу, 6 432 (шість тисяч чотириста тридцять дві) грн. 43 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна