Рішення № 9028068, 16.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/2416.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта ЛТД» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Флай-Сервіс»

простягнення 19583,38 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Бєлік А.В. –представник за довіреністю № 501/12/09 від 01.12.2009 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Домінанта ЛТД»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Серафима»про стягнення 19583,38 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 1047/09 від 06.07.2009 року позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товари на загальну суму 29244,12 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати товарів відповідач виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 17956,24 грн., пеню у розмірі 1056,06 грн., збитки від інфляції у розмірі 395,57 грн. та 3 % річних у розмірі 175,51 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.01.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 25.12.2009 року, надав усні пояснення по суті спору та заявив клопотання про зміну найменування відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю «Флай-Сервіс», у зв’язку з внесенням змін до установчих документів відповідача.

          Суд задовольнив заявлене позивачем клопотання про зміну найменування відповідача.

          Представник відповідача у судове засідання 25.01.2010 року не з’явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника, та частково –докази, витребувані ухвалою суду від 25.12.2009 року.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 09.02.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 09.02.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судовому засіданні 09.02.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 25.01.2010 року, та заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з потребою в ознайомленні з її матеріалами.

          Крім того, у судовому засіданні 09.02.2010 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2010 року на підставі частини 4 статті 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору та на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 23.02.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 23.02.2010 року надав усні пояснення по суті спору та подав заяву про зменшення позовних вимог.

          Посилаючись на часткове погашення відповідачем суми основної заборгованості, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 14956,24 грн., пеню у розмірі 1056,06 грн., збитки від інфляції у розмірі 395,57 грн. та 3 % річних у розмірі 175,51 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог.

          Представник відповідача у судовому засіданні 23.02.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 09.02.2010 року, надав відзив на позовну заяву й усні пояснення по суті спору та заявив клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи для роз’яснення питання щодо обґрунтованості позовних вимог.

          У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в позові, посилаючись на невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору, передбачених статтями 5-8 ГПК України, та неподання на підтвердження позовних вимог акта звірки розрахунків.

          Відповідно до частини 1 статті 41 ГПК України для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

          Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

          Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, в інформаційному листі від 27.11.2006 р. № 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз».

          Беручи до уваги, що оцінка наявних у справі доказів не потребує спеціальних знань, враховуючи, що вирішення питання про правову оцінку дій сторін чинним законодавством віднесено до компетенції суду, суд відхилив заявлене відповідачем клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи.

          У судовому засіданні 23.02.2010 року судом оголошено перерву до 16.03.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2010 року надав усні пояснення по суті спору та подав уточнення до позовних вимог.

          Відповідно до вказаних уточнень позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 14956,24 грн., пеню у розмірі 1786,67 грн., збитки від інфляції у розмірі 1263,60 грн. та 3 % річних у розмірі 294,03 грн.

          На підставі частини 4 статті 22 ГПК України суд прийняв надані позивачем уточнення до позовних вимог.

          Представник відповідача у судове засідання 16.03.2010 року не з’явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

          Згідно з частиною 3 статті 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Частина 1 статті 22 ГПК України передбачає, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

          Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Частина 1 статті 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          З огляду на те, що суд задовольнив раніше заявлені клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відповідач не навів переконливих доводів про наявність обставин, що перешкоджали вирішенню спору у даному засіданні, суд, керуючись статтями 22, 77 та 33 ГПК України, відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          06.07.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта ЛТД»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Флай-Сервіс»(надалі –відповідач) укладено договір поставки № 1047/09 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався передати у власність відповідача товари, згідно з заявкою останнього, а відповідач зобов’язався прийняти й оплатити товари на умовах договору.

          На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товари на загальну суму 29244,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № KD-0088456 від 06.08.2009 року на суму 6464,16 грн., № KD-0088664 від 13.08.2009 року на суму 4797,00 грн. та № KD-0089077 від 25.08.2009 року (з актом про невідповідність кількості товарів) на суму 17982,96 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

          Виходячи зі змісту підпункту 3.1.5 пункту 3.1 та підпункту 3.2.4 пункту 3.2 договору, сторони погодили можливість повернення поставлених позивачем товарів.

          Відповідно до наданих суду накладних на повернення № СФ-583 від 02.12.2009 року на суму 1394,28 грн., № СФ-584 від 02.12.2009 року на сум 70,20 грн. та № СФ-585 від 02.12.2009 року на суму 23,40 грн. відповідач повернув у власність позивача, а позивач прийняв товари на загальну суму 1487,88 грн.

          Згідно з пунктом 5.1 договору оплачувати поставлені товари відповідач зобов’язався протягом 30-ти календарних днів з моменту поставки партії товарів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

          Відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          Враховуючи зазначене, розрахуватися за товари, поставлені 06.08.2009 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 07.09.2009 року, за товари, поставлені 13.08.2009 року, –у термін до 14.09.2009 року, за товари, поставлені 25.08.2009 року, –у термін до 24.09.2009 року.

          Згідно з наявними в матеріалах справи виписками банку по особовому рахунку відповідач оплатив поставлені товари частково, здійснивши на користь позивача переказ 12800,00 грн.

          Зокрема, 21.10.2009 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 300,00 грн., 29.10.2009 року –1500,00 грн., 12.11.2009 року –1000,00 грн., 20.11.2009 року –3000,00 грн., 27.11.2009 року –2000,00 грн., 04.12.2009 року –2000,00 грн., 14.12.2009 року –2000,00 грн. та 17.12.2009 року –1000,00 грн.

          З огляду на вказане, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 14956,24 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          В частині 1 статті 692 ЦК України зазначається, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання за договором щодо оплати поставлених товарів відповідач не подав.

          Посилаючись на невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору, передбачених статтями 5-8 ГПК України, та неподання на підтвердження позовних вимог акта звірки розрахунків, відповідач просить відмовити в позові.

          Суд не погоджується з даною позицією та зазначає наступне.

          Пунктом 9.1 договору сторони обумовили, що всі спори з договору та у зв’язку з ним будуть вирішуватися шляхом переговорів.

          Відповідно до пункту 9.2 договору у випадку якщо сторони не дійдуть до взаємоприйнятного результату, спір передається на вирішення господарського суду у відповідності до чинного законодавства України.

          Однак, згідно з частиною 1 статті 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

          Ключове значення для розуміння цієї норми мають вказівки Верховного Суду України та Конституційного Суду України.

          У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»від 01.11.1996 року № 9 зазначається: з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

          Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

          Щодо акта звірки розрахунків, то відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року господарські операції –це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань та фінансових результатів.

          Тобто факт проведення позивачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов’язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

          Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

          Акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції.

          Відповідно до чинного законодавства акт звірки –це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, розрахунками, тощо.

          Тому, посилання відповідача на невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору, передбачених статтями 5-8 ГПК України, та неподання на підтвердження позовних вимог акта звірки розрахунків не заперечують факт порушення відповідачем договірного зобов’язання.

          Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 14956,24 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати поставлених товарів, позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 1786,67 грн., збитки від інфляції у розмірі 1263,60 грн. та 3 % річних у розмірі 294,03 грн. за період з 06.09.2009 року по 10.03.2010 року.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що відповідач несе відповідальність у випадку порушення вказаних в пункті 5.1 договору строків оплати товарів у вигляді пені в розмірі 0,05 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період прострочення, від вартості неоплачених товарів за кожен день прострочення.

          Вище вказувалося, що розрахуватися за товари, поставлені 06.08.2009 року, відповідач зобов’язаний був у термін до 07.09.2009 року, за товари, поставлені 13.08.2009 року, –у термін до 14.09.2009 року, за товари, поставлені 25.08.2009 року, –у термін до 24.09.2009 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 08.09.2009 року, 15.09.2009 року та 25.09.2009 року відповідно.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          З огляду на вказане, нарахування пені за прострочення оплати товарів, поставлених 06.08.2009 року, можливе по 07.03.2010 року, нарахування пені за прострочення оплати товарів, поставлених 13.08.2009 року, –по 14.03.2010 року, нарахування пені за прострочення оплати товарів, поставлених 25.08.2009 року, –по 24.03.2010 року.

          Враховуючи зазначене, розмір пені складає:

          6464,16 грн. * 0,05 % * 43 (з 08.09.2009 року по 20.10.2009 року) = 138,98 грн.

          6164,16 грн. * 0,05 % * 8 (з 21.10.2009 року по 28.10.2009 року) = 24,66 грн.

          4664,16 грн. * 0,05 % * 14 (з 29.10.2009 року по 11.11.2009 року) = 32,65 грн.

          3664,16 грн. * 0,05 % * 8 (з 12.11.2009 року по 19.11.2009 року) = 14,66 грн.

          664,16 грн. * 0,05 % * 7 (з 20.11.2009 року по 26.11.2009 року) = 2,32 грн.

          4797,00 грн. * 0,05 % * 73 (з 15.09.2009 року по 26.11.2009 року) = 175,09 грн.

          3461,16 грн. * 0,05 % * 5 (з 27.11.2009 року по 01.12.2009 року) = 8,65 грн.

          1973,28 грн. * 0,05 % * 2 (з 02.12.2009 року по 03.12.2009 року) = 1,97 грн.

          17982,96 грн. * 0,05 % * 70 (з 25.09.2009 року по 03.12.2009 року) = 629,40 грн.

          17956,24 грн. * 0,05 % * 10 (з 04.12.2009 року по 13.12.2009 року) = 89,78 грн.

          15956,24 грн. * 0,05 % * 3 (з 14.12.2009 року по 16.12.2009 року) = 23,93 грн.

          14956,24 грн. * 0,05 % * 84 (з 17.12.2009 року по 10.03.2010 року) = 628,16 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір пені за прострочення оплати поставлених товарів складає 1770,25 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1770,25 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          З огляду на вказане, розмір збитків від інфляції складає:

          6464,16 грн. * (100,8 % * 100,9 %) –6464,16 грн. = 109,89 грн.

          3664,16 грн. * 101,1 % –3664,16 грн. = 40,31 грн.

          4797,00 грн. * (100,8 % * 100,9 % * 101,1 %) –4797,00 грн. = 134,32 грн.

          17982,96 грн. * (100,9 % * 101,1 %) –17982,96 грн. = 359,66 грн.

          15956,24 грн. * 100,9 % –15956,24 грн. = 143,61 грн.

          14956,24 грн. * (101,8 % * 101,9 %) –14956,24 грн. = 553,38 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір збитків від інфляції за прострочення оплати поставлених товарів складає 1341,17 грн.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 1263,60 грн.

          Розмір 3 % річних складає:

          6464,16 грн. * 3 % * 43 (з 08.09.2009 року по 20.10.2009 року) / 365 = 22,85 грн.

          6164,16 грн. * 3 % * 8 (з 21.10.2009 року по 28.10.2009 року) / 365 = 4,05 грн.

          4664,16 грн. * 3 % * 14 (з 29.10.2009 року по 11.11.2009 року) / 365 = 5,37 грн.

          3664,16 грн. * 3 % * 8 (з 12.11.2009 року по 19.11.2009 року) / 365 = 2,41 грн.

          664,16 грн. * 3 % * 7 (з 20.11.2009 року по 26.11.2009 року) / 365 = 0,38 грн.

          4797,00 грн. * 3 % * 73 (з 15.09.2009 року по 26.11.2009 року) / 365 = 28,78 грн.

          3461,16 грн. * 3 % * 5 (з 27.11.2009 року по 01.12.2009 року) / 365 = 1,42 грн.

          1973,28 грн. * 3 % * 2 (з 02.12.2009 року по 03.12.2009 року) / 365 = 0,32 грн.

          17982,96 грн. * 3 % * 70 (з 25.09.2009 року по 03.12.2009 року) / 365 = 103,46 грн.

          17956,24 грн. * 3 % * 10 (з 04.12.2009 року по 13.12.2009 року) / 365 = 14,76 грн.

          15956,24 грн. * 3 % * 3 (з 14.12.2009 року по 16.12.2009 року) / 365 = 3,93 грн.

          14956,24 грн. * 3 % * 84 (з 17.12.2009 року по 10.03.2010 року) / 365 = 103,26 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати поставлених товарів складає 290,99 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 290,99 грн.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          При розподілі судових витрат суд враховує, що платежі в рахунок оплати поставлених товарів від 14.12.2009 року у розмір 2000,00 грн. та від 17.12.2009 року у розмірі 1000,00 грн. були здійснені відповідачем після звернення позивача до суду.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флай-Сервіс»(03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 24, кв. 79; ідентифікаційний код 35121864) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта ЛТД»(01023, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 11; ідентифікаційний код 32308069) основну заборгованість у розмірі 14956 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот п’ятдесят шість) грн. 24 коп., пеню у розмірі 1770 (одна тисяча сімсот сімдесят) грн. 25 коп., збитки від інфляції у розмірі 1263 (одна тисяча двісті шістдесят три) грн. 60 коп., 3 % річних у розмірі 290 (двісті дев’яносто) грн. 99 коп., 212 (двісті дванадцять) грн. 81 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –31.03.2010 року.