Рішення № 9028019, 31.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/1131.03.10 За позовомКредитної спілки «Добросвіт»

доЗакритого акціонерного товариства «Українська аграрно-страхова компанія»

простягнення 17 475 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Похітон О.О. (довіреність б/н від 19.10.2009); від відповідача –Ремша Д.С. (довіреність б/н від 05.10.2009). СУТЬ СПОРУ:

Кредитна спілка «Добросвіт»(далі –позивач) звернулась до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Українська аграрно-страхова компанія»про стягнення 17475 грн. заборгованості із сплати страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Закритим акціонерним товариством «Українська аграрно-страхова компанія»своїх зобов’язань за генеральним договором № Д-76/18 від 24.11.2005, укладеним між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Дніпро», (далі –Генеральний договір) щодо виплати страхового відшкодування згідно з умовами даного договору.

18.01.2010 Закрите акціонерне товариство «Українська аграрно-страхова компанія»в порядку статті 22 Господарсько процесуального кодексу України (далі –ГПК України) подало клопотання щодо зупинення провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що в провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа щодо визнання недійсною частини Генерального договору, а оскільки договірні відносини між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Українська аграрно-страхова компанія»виникли саме з Генерального договору, то дана справа нерозривно пов’язана зі справою, яка перебуває в провадженні Господарського суду Черкаської області.

Суд відхилив вказане клопотання, оскільки позовні вимоги в даній справі заявлені на підставі пунктів 7.1, 7.4 Генерального договору, які не визнаються недійсними у справі, що розглядає Господарський суд Черкаської області.

Закрите акціонерне товариство «Українська аграрно-страхова компанія»позов не визнало, мотивуючи це тим, що позивач порушив: пункт 6.2.4 Генерального договору щодо не вжиття заходів з повернення коштів та пункт 8.3 Генерального договору, а саме позивач вступив у зговір із позичальниками, які є фізичними особами.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 04.02.2010 оголошувалась перерва до 24.02.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.11.2005 між позивачем (Страхувальник) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Дніпро»(Страховик) було укладено Генеральний договір, відповідно до пункту 1.1 якого Страховик на умовах цього Генерального договору приймає під страховий захист фінансові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України та пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням коштами, що належать Страхувальнику або перебувають у його оперативному управлінні.

Відповідно до пункту 1.2 Генерального договору Страхувальник, на умовах цього Генерального договору, укладає договори страхування по кожному конкретному договору кредитування, укладеного між Страхувальником та позичальником. При цьому застосовується узгоджена між Страховиком та Страхувальником скорочена форма договору страхування, який є невід’ємною частиною цього Генерального договору.

Об’єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, пов’язані з невиконанням (неналежним виконанням) позичальниками умов договорів кредитування, укладених між Страхувальником та позичальником (пункт 2.1 Генерального договору).

Страховими ризиками є прострочення виконання позичальником більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів зобов’язання перед Страхувальником за кредитним договором, а саме неповернення позичальником суми кредиту або його частини, згідно умов кредитного договору (пункт 2.3 Генерального договору).

Страховим випадком є факт настання події, передбаченої як страховий ризик, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику (пункт 2.4 Генерального договору).

З метою посилення взаємної відповідальності Страховика та Страхувальника встановлюється безумовна франшиза в розмірі 5% від страхової суми. Розмір безумовної франшизи зазначається в кожному договорі страхування (пункт 3.4 Генерального договору).

Страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку сплатити страхове відшкодування не пізніше 5 (п’яти) робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату та складання страхового акта (пункт 6.1.3 Генерального договору).

Страхувальник зобов’язаний вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку (пункт 6.2.4 Генерального договору).

Страховик виплачує страхові відшкодування Страхувальнику у разі настання страхових випадків, визначених у цьому Генеральному договорі, при умові, що Страхувальником здійснені обумовлені цим Генеральним договором заходи по поверненню заборгованості позичальника власними силами (пункт 7.1 Генерального договору).

Заява на виплату страхового відшкодування, за умовами цього Генерального договору, повинна бути подана Страхувальником протягом 3 (трьох) робочих днів, з дня настання страхового випадку, зазначеного в пункті 2.3 Генерального договору як страховий ризик. При цьому, в разі наявності об’єктивних причин, Страхувальник за письмовою згодою Страховика, може продовжити вказаний термін подання заяви на строк до 30 днів від дня настання такого страхового випадку (пункт 7.4 Генерального договору).

Згідно пункту 7.5 Генерального договору за випадками, що передбачені пунктом 2.3 Генерального договору, Страховик виплачує страхове відшкодування на підставі наступних документів: заяви на виплату страхового відшкодування, підписаної Страхувальником; завіреної копії листа Страхувальника та завіреної копії повідомлення про відправлення цього листа або іншого доказу відправлення Страхувальником цього листа з вимогою до позичальника погасити (частково погасити) кредит за вищезазначеним кредитним договором; копії виписок з рахунку (особової картки), що підтверджують факт непогашення (неповного погашення) позичальником суми кредиту після закінчення терміну платіжного періоду; завіреної Страхувальником копії пояснень позичальника про причини неповернення кредиту (в разі наявності); інших документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та прояснюють його причини.

Пунктом 8.3 Генерального договору визначено, що Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо Страхувальник: подав заяву про виплату страхової суми (відшкодування) після визначеного в пункті 7.4 Генерального договору граничного терміну повідомлення Страховика про настання страхового випадку; здійснив навмисні дії, спрямовані на настання страхового випадку. Такі дії Страхувальника кваліфікуються як навмисні відповідно до чинного законодавства України; Страхувальник вчинив умисний злочин, що призвів до настання страхового випадку; Страхувальник та його працівники вступили у зговір з позичальником, або допустили інші навмисні дії на настання страхового випадку; в інших випадках передбачених законодавством України.

10.05.2006 між позивачем (Страхувальник) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Дніпро»(Страховик) було укладено додаткову угоду № 1 до Генерального договору, відповідно до якої пункт 9.2 Генерального договору було доповнено абзацом другим такого змісту: «Дія Генерального договору не може бути припинена Страховиком достроково, якщо на це не має згоди Страхувальника, який сумлінно виконує всі умови Генерального договору та обґрунтовані письмові вимоги Страховика».

01.12.2006 між позивачем (Страхувальник) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Саламандра-Дніпро»(Страховик) було укладено додаткову угоду № 1 до Генерального договору, відповідно до якої сторони виклали пункти 3.2, 4.1 та 5.2 Генерального договору у новій редакції.

Відповідно до пункту 1.2 нової редакції Статуту Закритого акціонерного товариства «Українська аграрно-страхова компанія»(затвердженого зборами акціонерів, протокол № 18 від 30.05.2008, зареєстрованого 10.06.2008) Закрите акціонерне товариство «Українська аграрно-страхова компанія»(далі –позивач) є повним правонаступником Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Дніпро».

23.06.2008 між позивачем (Страхувальник) та відповідачем (Страховик) було укладено додаткову угоду № 3 до Генерального договору, відповідно до якої сторону Генерального договору, а саме Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра-Дніпро»було замінено на позивача.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Таким чином, Генеральний договір за своєю правовою природою є договором страхування, оскільки його положення відповідають приписам статті 979 ЦК України.

18.09.2006 між позивачем та громадянкою Донець Галиною Петрівною (далі –позичальник) було укладено кредитний договір № 00456 (далі –Кредитний договір) відповідно до умов якого позивач на умовах цього Кредитного договору зобов’язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) в розмірі 24500 грн., а позичальник зобов’язується повернути позивачу вказану суму коштів та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 36% річних в порядку, на умовах і в строки визначені даним Кредитним договором.

На виконання умов Кредитного договору позивач надав позичальнику кредит у сумі 24500 грн., що підтверджується кредитною заявкою позичальника від 18.09.2006 та видатковим касовим ордером № 548 від 18.09.2006, копії яких містяться в матеріалах справи.

18.09.2006 з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань за Кредитним договором, між позивачем, позичальником та громадянами Нелень Миколою Васильовичем, Гуржієнко Сергієм Володимировичем, Млавець Віктором Івановичем (далі –поручителі) було укладено договори поруки №№ 00456/1, 00456/2 та 00456/3 (далі –Договори поруки), відповідно.

Згідно з пунктом 1.2 вказаних договір поруки поручителі поручаються перед позивачем відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором.

18.09.2006 між позивачем (Страхувальник) та відповідачем (Страховик) відповідно до умов Генерального договору було укладено договір № Д-76/18/0187 (далі –Договір страхування), відповідно до пункту 2.1 якого об’єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника пов’язані з невиконанням (неналежним виконанням) позичальником умов Кредитного договору.

Відповідно до пункту 2.7 Договору страхування страховими ризиками є факт прострочення виконання позичальником більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів зобов’язання перед Страхувальником за Кредитним договором, а саме: неповернення позичальником суми кредиту або його частини, згідно умов Кредитного договору.

Згідно з пунктом 2.8 Договору страхування страховим випадком є факт настання події, передбаченої як страховий ризик, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику.

Пунктом 3.5 Договору страхування визначено, що безумовна франшиза 5% від страхової суми. Порядок застосування франшизи здійснюється відповідно до умов Генерального договору.

04.05.2007 позивач відповідно до умов Генерального договору листом № 785 повідомив відповідача про можливе настання страхового випадку та несприятливі обставини, що можуть вплинути на можливість своєчасного та в повному обсязі погашення позичальником кредиту.

25.05.2007 позивач направив позичальнику та поручителям лист № 903, відповідно до якого позивач повідомив позичальника та поручителів про те, що він в односторонньому порядку розірвав Кредитний договір та вимагав від позичальника та поручителів протягом 10 днів з моменту пред’явлення вимоги сплатити всю суму боргу.

Позичальник та поручителі залишили вказаний лист без відповіді, а вимогу позивача без задоволення.

05.07.2007 позивач керуючись пунктами 7.4 та 7.5 Генерального договору направив відповідачу заяву про настання страхового випадку.

14.08.2007 відповідач листом № 670 повідомив позивача про те, що відповідач не має змоги провести розслідування страхового випадку та прийняти відповідне рішення в зв’язку з не наданням копій документів, а саме копії матеріалів кредитної справи позичальника.

Позивач листами №№ 1649-1654 від 29.10.2007 та № 1738 від 20.11.2007 повідомив відповідача про неможливість надання будь-яких документів в зв’язку з вилученням їх органами прокуратури.

08.08.2008 позивач листом № 614 направив відповідачу інформацію та усі документи, що були необхідні відповідачу для розслідування страхового випадку.

Проте, відповідач в порушення встановленого пунктом 6.1.3 Генерального договору строку не склав страховий акт та не здійснив виплату страхового відшкодування.

08.09.2009 позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 591, відповідно до якого вимагав від відповідача здійснити виплату страхового відшкодування або повідомити про причини не виплати страхового відшкодування.

15.09.2009 відповідач листом № 1206 повідомив позивача про те, що виплата страхового відшкодування неможлива з наступних підстав, а саме: позивач не вжив заходи щодо зменшення збитків у разі настання страхового випадку; позивач в особі голови правління Меняйлова Г.В. вступив в змову з позичальником та поручителями, що призвело до настання страхового випадку та неповернення кредиту.

Матеріали справи свідчать про те, що 02.04.2008 позивач на виконання пункту 6.2.4 Генерального договору звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області із позовом про стягнення солідарно з позичальника та поручителів 22626,97 грн. заборгованості за Кредитним договором.

22.05.2008 Черкаський районний суд Черкаської області заочним рішенням у справі № 2-567/2008 повністю задовольнив позовні вимоги позивача.

З метою виконання вказаного заочного рішення Черкаського районного суду Черкаської області у справі № 2-567/2008, позивач направив виконавчі листи до відповідних відділів державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції (далі –ВДВС).

ВДВС було відкрито виконавче провадження щодо стягнення з позичальника та поручителів суми боргу та за наслідками вчинення виконавчих дій ВДВС було винесено постанови про повернення позивачу виконавчих листів у зв’язку з відсутністю у поручителів майна на яке можливо звернути стягнення, а на даний час по відношенню до позичальника виконавче провадження щодо стягнення з нього суми боргу триває.

Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач не здійснював обумовлені пунктом 6.2.4 Генерального договору щодо не вжиття заходів з повернення коштів не підтверджуються матеріалами справи та визнаються судом безпідставними та необґрунтованими.

Матеріали справи свідчать про те, що не поручитель або інші особи, а позичальник особисто отримав кредит у сумі 24500 грн., який був йому необхідний для бізнесу, а саме для поповнення обігових коштів, що підтверджується особистим підписом позичальника на видатковому касовому ордері № 548 від 18.09.2006 на суму 24500 грн. та пунктом 1.2 Кредитного договору.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що не поручителі або інші особи, а позичальник особисто здійснював сплату заборгованості за Кредитним договором, що підтверджується прибутковими касовими ордерами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, твердження відповідача про те, що позивач порушив пункт 8.3 Генерального договору, а саме позивач вступив в зговір із позичальниками, які є фізичними особами не підтверджуються матеріалами справи та визнаються судом безпідставними та необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи відповідач повинен сплатити позивачу страхове відшкодування у сумі 17475 грн. (18700 грн. неповернута сума кредиту, прострочення якої перевищує 30 календарних днів –1225 грн. безумовна франшиза).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно з частиною 1 статті 354 ГК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування»франшизою визначається частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач відповідно до умов Генерального договору повинен був здійснити виплату страхового відшкодування у сумі 17 475 грн. в строк відповідно до умов Генерального договору.

Проте, відповідач у встановлений Генеральним договором строк свого зобов’язання щодо виплати страхового відшкодування у сумі 17 475 грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 17 475 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська аграрно-страхова компанія»(04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, офіс 714, ідентифікаційний код 22800936 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Кредитної спілки «Добросвіт»(18031, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Ільїна, 55, ідентифікаційний код 33018140) 17 475 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят п’ять) грн. боргу, а також 174 (сто сімдесят чотири) грн. 75 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.