Рішення № 9028009, 31.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/4331.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА»

ДоВідкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок»

Простягнення 206093,27 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Штифурко Ю.І., дов. № 17 від 05.02.2010 р.

Від відповідача: Мирутенко М.М., дов № 276 від 10.07.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА» до Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок»про стягнення 205941,35 грн. основного боргу та 151, 92 грн. річних нарахувань за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою суду від 25.01.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/43 та призначено її розгляд на 24.02.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 24.02.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 25.01.2010 р. надав суду витребувані ухвалою копії та оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив суд припинити провадження у справі у зв’язку з тим, що Господарським судом міста Києва ухвалою від 28.04.09 № 49/188-б порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Завод сантехнічних заготовок».

У зв’язку з необхідністю подання сторонами інформації щодо розгляду справи про банкрутство суд оголосив перерву у судовому засіданні до 15.03.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2010 р. повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 15.03.2010 р. представник відповідача надав суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.09 р. № 49/188-б про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Завод сантехнічних заготовок». Просив припинити провадження у даній справі у зв’язку з тим, що у відповідності до ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зупинено виконання боргових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію). На виконання ч. 5 ст. 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ухвали від 28.04.09 р. № 49/188-б, керуючим санацією підприємства банкрута в установлений законом термін подано повідомлення про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації в офіційному друкованому органі. Установлений даним законом термін є граничним і поновленню не підлягає за будь-яких причин. На підставі поданих кредиторами заяв, щодо визнання їх кредиторами, сформовано реєстр вимог кредиторів та затверджений ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.09.2009 р. по справі № 49/188-б. Заяви кредиторів, що надійшли пізніше встановленого законом терміну, не розглядаються та до реєстру кредиторів не включаються.

Розглянувши заявлене клопотання про припинення провадження у справі, суд його відхилив, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв’язку з неспроможністю боржника після настання встановленого строку наявні зобов’язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов’язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв’язку з чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Вимоги позивача не є конкурсними, оскільки виникли після порушення провадження у справі, тобто на дані вимоги не застосовується мораторій, а тому позовні вимоги позивача підлягають розгляду судом у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, проти позову по суті заперечень не навів.

У судовому засіданні 15.03.2010 року у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України судом була оголошена перерва до 31.03.2010 року.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА»виставило Відкритому акціонерному товариству «Завод сантехнічних заготовок»рахунки-фактури на оплату товару, відповідно до яких встановило вартість цього товару.

Позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 358775,04 грн., що підтверджується видатковими накладними № 8328-СК від 24.07.2008 р., № 05234-СК від 23.04.2009 р., № 05207-СК від 24.04.2009 р., № 05207/1-СК від 23.04.2009 р., № 05996-СК від 12.06.2009 р., № 8245 СКи від 21.07.2008 р., за якими представник відповідача на підставі довіреностей № 404604 від 21.07.2008 р., № 404634 від 24.07.2008 р., № 268323 від 24.04.2009 р., № 268410 від 12.06.2009 р. (в матеріалах справи) отримав зазначену в рахунках продукцію.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку про укладення між сторонами господарського договору у спрощеній формі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані зобов’язання щодо поставки товару, тоді як Відкрите акціонерне товариства «Завод сантехнічних заготовок»за період з 08.01.2008 р. до 11.06.2009 р. розрахувалось частково.

Неоплаченими в повному обсязі залишились наступні поставки від 24.07.2008 р. –рах. № 8328-СК на суму 116371, 20 грн., від 23.04.2009 р. –рах. № 05234-СК на суму 10785,52 грн., від 24.04.2009 р. –рах. № 05207-СК на суму 26568, 00 грн., від 23.04.2009 р. –рах. № 05207/1-СК на суму 287,47 грн., від 12.06.2009 р. –рах. № 05996-СК на суму 23496,01 грн.

Частково сплаченою у розмірі 152833, 69 грн. залишилось поставка від 21.07.2008 р. –рах. № 8245 на суму 181423, 84 грн. Сума недоплати даної поставки становить 28590,15 грн.

Отже, заборгованість відповідача за поставлену продукцію станом на 30.09.2009р. склала 205941,35 грн., що у судовому засіданні не заперечувалась представником відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки конкретний строк оплати отриманого товару не був встановлений у рахунках-фактурах, виставлених позивачем відповідачу то, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, ТОВ «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА»30.09.2009 р. направило вимогу про оплату товару № 7490 на суму 205941,35 грн. і надало семиденний строк для погашення заборгованості.

Відповідач у визначений позивачем строк оплату за отриманий товар не здійснив.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА»про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок»боргу у розмірі 205941, 35 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА»також просить суд стягнути з відповідача 151, 92 грн. 2130, 84 грн. річних процентів у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи три відсотки річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 205941,35 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягає стягненню 151,92 грн. трьох процентів річних за користування чужими коштами за період прострочення виконання зобов’язання з 12.10.2009 р. до 20.10.2009 р.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА»до Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок» про стягнення 206093, 27 грн. підлягає повному задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок»(03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 24, код ЄДРПОУ 05503272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА»(49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 1-А, код ЄДРПОУ 33668606) 205 941(двісті п’ять тисяч дев’ятсот сорок одну) грн. 35 коп. основного боргу, 151 (сто п’ятдесят одну) грн. 92 коп. процентів за користування чужими коштами, 2060 (дві тисячі шістдесят) грн. 93 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.