Рішення № 9027278, 30.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/3830.03.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Арка Капітал Україна»;

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Ілляшев та

партнери»(відповідач 1);

Дочірнього підприємства «Центр правового консалтингу»(відповідач 2);

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці

відповідача 2:          Дочірнє підприємство «КВМ»;

Про                              зобов’язання припинити дії;

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Базилевич А.Ю., представник, довіреність б/н від 04.03.2010 р.;

Від відповідача 1:           не з’явились;

Від відповідача 2:          не з'явились;

Від третьої особи:          не з'явились;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2010 р. порушено провадження у справі №18/38, справа призначена слуханням на 04.02.2010 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням, з 04.02.2010 р. до 25.02.2010 р., з 25.02.2001 р. до 16.03.2010 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 04.02.2010 р. та від 25.02.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2010 р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача 2 залучено Дочірнє підприємство «КВМ».

На підставі статті 77 ГПК України у справі з 16.03.2010 р. до 30.03.2010 р. була оголошена перерва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить зобов’язати відповідачів припинити дії, що порушують право позивача в частині розповсюдження без його згоди конфіденційної інформації за договором про надання юридичних послуг №0382-473 від 14.04.2008р.; стягнути з відповідачів 85,00 витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі повноважних представників в судове засідання не направили, відзив на позов не надали, позовні вимоги по суті не заперечили. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Третя особа письмових пояснень по суті поданої позивачем позовної заяви не надала.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

14.04.2008 р. між позивачем та відповідачем 1 укладений договір №0382-473 про надання юридичних послуг, за умовами якого відповідач 1 зобов'язався за завданням позивача надати юридичні послуги на умовах, визначених цим договором та «Умовами надання послуг юридичною фірмою «Ілляшев та Партнери», що є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору вартість послуг відповідача 1, що надаються відповідно до умов договору, визначається згідно з «Умовами надання послуг».

Розрахунки здійснюються в строки та порядку, визначеному «Умовами надання послуг».

Відповідно до пункту 5 Умов надання послуг Юридичною фірмою «Ілляшев та Партнери»остання, якщо інше не обумовлено з клієнтом, або не визначено фіксованим тарифом, бере за свої послуги гонорар, який розраховується, виходячи з почасової ставки, встановленої Юридичною фірмою «Ілляшев та Партнери»для виконавця, часу, витраченого на виконання завдання клієнта, при цьому одна година розподіляється на 10 шестихвилинних часток. Кожна шестихвилинна частка, що розпочалася, з метою визначення розміру гонорару, рахується як повна.

В будь-якому випадку перед початком виконання завдання виконавець повідомляє замовника у письмовому або електронному вигляді про орієнтовні строки та вартість виконання завдання, з зазначенням співробітників виконавця, що будуть залучатися до виконання кожного окремого завдання.

Виконавець не приступає до виконання завдання без вказівки замовника.

Згідно з п. 4.1. договору сторони зобов’язані зберігати в таємниці «інформацію», під якою слід розуміти зміст цього договору, та будь-які дані визначені як конфіденційні, що надаються однією стороною іншій стороні, у зв’язку з цим договором, не розповсюджувати та не розголошувати таку інформацію без попередньої письмової згоди іншої сторони.

Обов’язки сторін відносно нерозголошення інформації не поширюються на загальнодоступну інформацію (п. 4.2. договору).

Інформація, що надається позивачем відповідачеві 2 відповідно до умов договору, не може надаватись позивачем третім особам без згоди відповідача 2, якщо дана інформація буде визначена як конфіденційна.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в частині позовних вимог до відповідача 1, виходячи з наведеного нижче.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

—вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

—примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

—типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

—договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.09.2009 р. між відповідачами укладений договір №21/85 про відступлення права вимоги (далі - договір №21/85), за умовами якого відповідач 1 передає відповідачеві 2 право вимоги, належного відповідачеві 1 за договором про надання юридичних послуг №0382-473 від 14.04.2008 р., укладеним між позивачем та відповідачем 1.

Пунктом 2.2. договору №21/85 передбачено, що відповідач 1 зобов’язаний протягом трьох календарних днів з моменту укладення даного договору передати відповідачеві 2 всі документи, з яких випливає право вимоги, що відступається за договором №21/85.

02.09.2009 р. між відповідачем 2 та третьою особою укладений договір поруки, за умовами якого третя особа зобов'язалася відповідати перед відповідачем 2 за виконання зобов'язань позивачем частково, що виникли за договором про надання юридичних послуг №0382-473 від 14.04.2008 р., укладеним між позивачем та відповідачем 1.

Як визначено частиною 2 статті 30 Закону України «Про інформацію», конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Як вже було зазначено вище, пунктом 4.1. договору №0382-473 передбачено, що сторони зобов’язані зберігати в таємниці «інформацію», під якою слід розуміти зміст цього договору, та будь-які дані визначені як конфіденційні, що надаються однією стороною іншій стороні, у зв’язку з цим договором, не розповсюджувати та не розголошувати таку інформацію без попередньої письмової згоди іншої сторони.

Слід зазначити про те, що позивачем не надавалась згода відповідачеві 1 на розповсюдження конфіденційної інформації, як це передбачено 4.1. договору.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що відповідачем 1 були порушені умови договору №0382-471, укладеного з позивачем, про що свідчить укладення з відповідачем 2 договору №21/85.

Враховуючи ту обставину, що статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як припинення дії, яка порушує право, позовні вимоги позивача відносно відповідача 1 є правомірними та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача, адресовані відповідачеві 2, не підлягають задоволенню, оскільки між позивачем та відповідачем 2 не виникало будь-яких зобов'язань з підстав, визначених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Підставою відповідальності за порушення зобов’язання, згідно з вимогами статті 614 Цивільного кодексу України, є вина зобов’язаної особи.

Слід також зазначити про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2010 р. відповідачів було зобов’язано надати оригінал договору №21/85 від 01.09.2009р. про відступлення права вимоги; відповідача 2 було зобов’язано надати оригінал договору поруки від 02.09.2009 р. Вимоги зазначеної ухвали відповідачами виконані не були, а тому надані позивачем копії зазначених договорів оцінювались господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вина відповідача 1 повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача 1.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково за рахунок відповідача 1.

2.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери»(інд. 01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 4, оф. 12, код ЄДРПОУ 24925731) припинити дії, що порушують право позивача в частині розповсюдження без його згоди конфіденційної інформації за договором про надання юридичних послуг №0382-473 від 14.04.2008р. Видати наказ.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери»(інд. 01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 4, оф. 12, код ЄДРПОУ 24925731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арка Капітал Україна»(інд. 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 34, код ЄДРПОУ 34933936) 85 (вісімдесят п’ять) грн. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового. Видати наказ.

4.          В іншій частині позову відносно відповідача 2 відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко