Рішення № 9027275, 24.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/9824.03.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Росукрметалальянс"

простягнення 27 903,60 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Дзюзюра Г.Ф.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Вовчанський агрегатний завод" (надалі –"Завод") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукрметалальянс" (надалі –"Товариство") про стягнення 27 903,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №18/09/09-1 від 18.09.2009 р. відповідач поставив металопродукцію, частина з якої не відповідає асортименту та якості, у зв’язку із чим позивач вказує на існування обов’язку відповідача повернути 23 253,00 грн. –вартості продукції, яка не відповідає якості. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4 650,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2010 р. порушено провадження у справі №48/98 та призначено її до розгляду на 10.03.2010 р.

04.03.2010 р. до канцелярії суду надійшло заперечення відповідача на позовну заяву, в якому відповідач визнає поставку іншого, ніж визначено договором товару, однак вказує на аналогічність поставленого. Крім того, вказує на порушення позивачем порядку приймання товару, передбаченого "Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю".

У судове засідання 10.03.2010 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити повністю

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з викладених у запереченні підстав.

У судовому засіданні 10.03.2010 р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових доказів оголошено перерву до 24.03.2010 р.

18.03.2010 р. до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про перенесення розгляду справи у зв’язку із хворобою представника.

В судове засідання 24.03.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю. Надав додаткові пояснення: вказав, що поставлений товар не відповідає асортименту та те, що позивач не є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

В задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відповідача суд відмовляє, оскільки наведені причини не є поважними, а положення статті 28 Господарського процесуального кодексу України не обмежують право сторін у виборі кількості представників.

Належне повідомлення відповідача про час та місце судового засіданні підтверджується підписом представника відповідача у розписці в повідомленні про перерву від 10.03.2010 р. та клопотанням Товариства від 16.03.2010 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом у попередньому засіданні, то на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2009 р. між Товариством (постачальник) та Заводом (покупець) було укладено договір поставки №18/09/09-1 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, товар сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Пунктами 2.1, 2.6 Договору визначено, що ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Оплата всієї вартості товару вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати.

Положеннями розділу 3 (Умови поставки) Договору визначено, що умови поставки товару трактуються згідно з Інкотермс-2000. Строк поставки товару –протягом 10 (десяти) календарних днів після 100% передоплати.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору датою приймання товару вважається дата підписання видаткової накладної. Товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної.

Згідно із п. 4.5 Договору товар приймається покупцем по якості в порядку, передбаченому "Інструкцією про порядок прийому продукції ПТН і товарів народного споживання по кількості і за якістю П-6, П-7".

Пунктом 5.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний передати покупцю товар, погоджений сторонами у порядку та на умовах передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 7.1 Договору претензії по якості приймаються постачальником протягом 10 (десяти) календарних днів з дня передачі товару у письмову вигляді та повинні супроводжуватись дефектним актом, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 8.1 Договору погоджено, що договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2009 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

21.09.2009 р. відповідачем було складено та направлено на адресу позивача рахунки-фактури №СФ-0001235 на суму 37068,40 грн. та №СФ-0001227 на суму 74 626,30 грн.

У вказаних рахунках визначено асортимент товару.

Вказані рахунки були оплачені позивачем повністю, що підтверджується платіжними дорученнями №243 від 22.09.2009 р., №2162 та №2163 від 24.09.2009 р.

29.09.2009 р. на виконання умов Договору, відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 107 955,30 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000293, №РН-0000294 та №РН-0000290 від 29.09.2009 р.

02.10.2009 р. складено акт відбору зразків продукції, а 02.10.2009 р. та 05.10.2009 р. спектральною лабораторією Заводу проведено дослідження металу.

Листом №805-5/1322 від 06.10.2009 р. позивач повідомив відповідача про невідповідність поставлених марок металу і просив направити представника для врегулювання спірних питань в строк до 09.10.2009 р.

19.10.2009 р. листом №805-5/1377 позивач повторно сповістив відповідача про невідповідність поставлених марок металу і просив направити представника для врегулювання спірних питань в строк до 21.10.2009 р.

Листом №21/10-1 від 21.10.2009 р. відповідач повідомив позивача про неможливість заміни поставленої продукції, оскільки її приймання відбулося з грубими порушеннями порядку, передбаченого "Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю".

21.10.2009 р. листом №805-5/1388 направленим на адресу відповідача, позивач повідомив, що про невідповідність продукції Товариство повідомлялося завчасно та просив направити представника для підписання дефектного акту.

21.10.2009 р. у зв’язку з ненаправленням відповідачем представника, позивачем було складено рекламаційний акт №805-5/1387б/1 за участі представника громадськості Чубенко В.В.

17.11.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією №836/222-юр, в якій просив здійснити заміну невідповідної продукції протягом 20 днів або сплатити вартість витрат по неякісній продукції у розмірі 31 938,00 грн. та сплатити штраф у розмірі 20% від вартості недоброякісної продукції.

Спір у справі виник у зв’язку із поставленою металопродукцією, частина з якої не відповідає асортименту та якості, у зв’язку із чим позивач вказує на існування обов’язку відповідача повернути 23 253,00 грн. –вартості продукції, яка не відповідає асортименту та якості.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 671 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що постачальник зобов’язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, товар сортамент, кількість та ціна, якого вказана у рахунках, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Тобто, норма Договору щодо визначення асортименту товару, має відсильний характер до рахунку-фактуру, який готується постачальником. Такий рахунок за погодженням сторін є невід'ємною частиною Договору.

Рахунком-фактурою №СФ-1235 від 21.09.2009 р. визначено такий асортимент товару: круг 70 ст. 14х17Н2, круг 55 ст. 12х18Н10Т, круг 28 ст.12х18Н10Т, круг 100 ст. 40Х.

Рахунком-фактурою №СФ-1227 від 21.09.2009 р. визначено такий асортимент товару: круг 110 ст. 20х13, круг 115 ст. 20х13, круг 125 ст. 20х13, круг 130 ст. 20х13, круг 72 ст. 12х18Н10Т, круг 90ст. 12х18Н10Т, круг 110ст. 14х17Н2, круг 175 ст. 14х17Н2, круг 17 ст. 14х17Н2, круг 6 ст. 14х17Н2, круг 115 ст. 38ХА.

Разом із цим, як вбачається із висновків спектральної лабораторії Заводу, рекламаційного акту №805-5/1387б/1 від 22.10.2009 р., рекламаційними (технічними) актами від 21.10.2009 р. фактично поставлено:

замість круг 115 ст. 38ХА поставлено круг 115 ст. 45,

замість круг 110 ст. 20х13 поставлено круг 110 ст. 40х13,

замість ст. 14х17Н2 поставлено ст. 25х13Н2.

Наведена обставина визнається Товариством у запереченні на позовну заяву.

Таким чином, має місце порушення умов Договору щодо асортименту товару (інші марки сталі) в частині вказаних товарів.

Посилання відповідача на те, що вказані марки сталі є взаємозамінні, по-перше, не спростовує висновку суду про поставку товару відмінного асортименту, по-друге, із Марочника сталей та сплавів, М., "Машиностроение", 1989 (стор. 511, 484, 141) вбачається, що марки сталей, вимога про стягнення вартості яких (ст.38Х – ст.45 та ст. 14х17Н2 –ст. 25х13Н2), не є взаємозамінними; по-третє, умовами договору не передбачено можливість поставки товару іншого асортименту, ніж погоджено сторонами; по-четверте, Завод, вказуючи на виготовлення продукції для підприємств авіаційної галузі, зазначає на неможливість використання товару, поставлених марок сталі.

Правові наслідки порушення умов договору щодо асортименту товару встановлені статтею 672 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 672 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Приписами частини 4 вказаної статті передбачено, що товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Положення наведених норм кореспондуються із приписами статті 688 Цивільного кодексу України, якими визначений порядок повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу.

Відповідно частини 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору. Згідно із ч. 2 ст. 688 Цивільного кодексу України якщо продавець знав або міг знати про те, що переданий покупцеві товар не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він не має права посилатися на те, що не одержав від покупця повідомлення про порушення умов договору, та на наслідки невиконання покупцем цього обов'язку, встановлені частиною першою цієї статті.

Із матеріалів справи вбачається, що товар отримано експедитором на умовах франко-склад в м. Києві 29.09.2009 р. (четвер).

Суд відзначає, що визначити марку сталі без спеціального обладнання в момент його прийняття є неможливим.

02.10.2009 р. (понеділок), тобто в перший робочий день, після доставки товару на Завод, складено акт відбору зразків продукції, а 02.10.2009 р. та 05.10.2009 р. спектральною лабораторією Заводу проведено дослідження металу та виявлено невідповідність деяких марок сталі, а саме замість круг 115 ст. 38ХА поставлено круг 115 ст. 45, замість круг 110 ст. 20х13 поставлено круг 110 ст. 40х13, замість ст. 14х17Н2 (всіх кругів –діам. 70, 75, 110, 175) поставлено матеріал ст. 25х13Н2.

06.10.2009 р. Завод повідомив Товариство про невідповідність поставленого товару, просив направити представника та в строк до 09.10.2009 р. провести заміну товару.

За таких обставин, суд вважає, що Завод згідно ч. 4 ст. 672 Цивільного кодексу України повідомив Товариство про відмову від товару у розумний строк.

Крім того, листами №805-5/1374 та №805-5/1377 від 19.10.2009 р. Завод повторно повідомив Товариство про наявність продукції, яка не відповідає якості та асортименту, просив розпорядитися продукцією та направити представника в строк до 21.10.2009 р.

21.10.2009 р. Товариство листом №21/10-1 відмовило в задоволенні вимог Заводу, оскільки прийомка відбулася з порушенням Інструкції П-6, П-7.

Завод у розумний строк повідомив Товариство про невідповідність поставленого товару, продукція протягом визначеного строку повернута не була, а тому суд вважає, що Завод відмовився від товару та має право вимагати застосування наслідків порушення Товариством умови Договору щодо асортименту товару.

Частиною 1 ст. 672 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Вказаними нормами передбачено право Заводу вимагати повернення сплачених за товар грошових сум, яке кореспондується із обов’язком Товариства повернути такі кошти.

Застосування визначених ст. 672 Цивільного кодексу України наслідків за встановлених умов не залежить від факту складання дефектного акту, до того ж факт невідповідності товару асортименту не заперечується сторонами. Суд відзначає, що визначений п. 7.1 Договору порядок складання дефектного акту передбачений для поставки товару, який не відповідає якості, а в даному випадку має місце поставка якісного товару, проте іншого асортименту (інша марка сталі), по-друге, складання дефектного акту за підписом представників обох сторін не відбулося через неявку представника Товариства на виклик Заводу для приймання товару.

В позовній заяві Завод просить повернути вартість не всього товару, асортимент якого не відповідає поставленому за Договором, а лише вартість кругу діам. 110 ст. 14х17Н2 масою 130 кг., кругу діам. 175 ст. 14х17Н2 масою 440 кг. та кругу діам. 115 ст. 38ХА масою 60 кг.

Із видаткової накладної №РН-293 від 29.09.2009 р. вбачається, що загальна вартість спірного товару становить 23 253,00 грн. ((4875 грн. + 14 062,50 грн. + 440,00 грн.)+20 % (ПДВ)).

Платіжними дорученнями №243 від 22.09.2009 р., №2163 від 24.09.2009 р. та №2162 від 24.09.2009 р. підтверджується сплата Заводом на користь Товариства 107 955,30 грн., при цьому за видатковими накладними (РН-290 від 29.09.2009 р., РН-294 від 29.09.2009 р. та РН-293 від 29.09.2009 р.) поставлено товару на 107 955,30 грн.

Тобто, весь товар поставлений Заводу на підставі видаткових накладних за Договором оплачено, а вартість товару, який не відповідає асортименту, та вимогу про стягнення вартості якого заявлено Заводом становить 23 253,00 грн.

Зазначена сума коштів повинна бути повернута Заводу оскільки в силу юридичного факту поставки Товариством Заводу товару, який не відповідає погодженому асортименту та відмови Заводу від цього товару, у Товариства згідно п.4 ч. 2 ст. 11, ч.1 ст. 672 Цивільного кодексу України виник обов’язок сплатити такі кошти Заводу.

13.11.2009 р. Завод звернувся до Товариства з претензією №836/222-юр в якій просив здійснити заміну продукції протягом 20-ти днів з моменту одержання або сплатити вартість продукції у розмірі 31 938,00 грн., а також сплатити штраф у розмірі 6 387,60 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Товариства зобов’язання по поверненню на користь Заводу грошових коштів у розмірі 23 253,00 грн. Відповідачем таке зобов’язання не спростовано, доказів оплати коштів не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Позов до суду подано Заводом 12.10.2010 р. –в межах строку позовної давності, який визначено ст. 681 Цивільного кодексу України.

Стосовно заперечень Товариства про невідповідність прийняття продукції вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7 (надалі –Інструкція) суд відзначає наступне:

По-перше, із матеріалів справи вбачається і не заперечується відповідачем факт поставки якісного товару, проте відмінного від погодженого сторонами асортименту. Необхідність застосування положень Інструкції до прийняття товару, невідповідного асортименту не передбачена чинним законодавством.

По-друге, прийняття продукції Заводом здійснювалося із дотриманням вимог Інструкції, зокрема: 02.10.2009 р. складено акт відбору зразків, 02-05.10.2009 р. проведено спектральне дослідження, яким встановлено невідповідність товару, 06.10.2009 р. та 19.10.2009 р. (повторно) повідомлено Товариство про час та місце складання акту, Товариство представника не направило, а тому згідно п. 20 Інструкції Завод, враховуючи відсутність бюро товарних експертиз (підтверджується листом ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" №1175/27 від 18.03.2010 р.), за участі Чубенка В.В. (диплом Д-І №301794) –компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, який діє на підставі рішення засіданні профспілки Заводу від 13.07.2009 р. (протокол №47) та посвідчення №1298 від 19.10.2009 р. складено рекламаційній акт, який відповідає п.29 Інструкції.

Отже, заперечення відповідача не спростовують висновку суду про наявність зобов’язання повернути кошти за поставлений товар, який не відповідає визначеному асортименту.

За таких обставин, позовні вимоги Заводу про стягнення з Товариства грошової суми у розмірі 23 253,00 грн., що є вартістю товару, асортимент якого не відповідає погодженому сторонами в Договорі, є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 4 650,60 грн.

Правовою підставою для стягнення штрафу визначено положення ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Тобто, положення вказаної норми застосовуються у таких випадках:

-          одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки,

-          порушення пов'язане з виконанням державного контракту,

-          виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Позивачем не наведено доказів на підтвердження існування визначених обставин, з якими положення ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України пов'язують застосування визначених штрафних санкцій.

При цьому, суд відзначає, що згідно додаткових пояснень Заводу від 24.03.2010 р. ВАТ "Вовчанський агрегатний завод" не відноситься до підприємств, які мають частку державного майна, а тому згідно ч.2 ст. 22 Господарського кодексу України позивач не відноситься до державного сектору економіки. Аналогічне вбачається із Статуту Товариства, затвердженого рішенням загальних зборів учасників 14.09.2009 р. (протокол №2).

За таких обставин, правових підстав для задоволення вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 650,60 грн. з викладених у позові підстав не вбачається, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукрметалальянс" (04050, м.Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 36413231) на користь Відкритого акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" (62504, Харківська область, м. Вовчанськ, вул.Пушкіна, 2; ідентифікаційний код 14309847) грошові кошти у розмірі 23 253 (двадцять три тисячі двісті п’ятдесят три) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 232 (двісті тридцять два) грн. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 196 (сто дев’яносто шість) грн. 67 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко