Ухвала суду № 90272580, 07.07.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 459/874/20

У Х В А Л А

07 липня 2020 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в колегіальному складі:

головуючого – судді Донченка Ю.В.

суддів Свірідової В.В., Невойта П.С.

секретар с\з Шаповалова Ю.

Справа № 459\874\20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові

клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Огорілко Ю.В. про визнання протоколу огляду місця події від 28.12.2019 року та висновків експерта про проведення судово-медичної експертизи № № 196/2019, 153/2020, 72/2020, 4/2020, 21/2020, 24/2020, 25/2020, 71/2020, 63/2020, 69/2020, 22/2020, 70/2020, 68/2020, 23/2020, 67/2020, 9/2020 недопустимими доказами в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

з участю прокурора Ліцман М.В.

захисника Огорілко Ю.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

в с т а н о в и в :

20.03.2020 року до Шевченківського районного суду м. Львова згідно ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду від 20.03.2020 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019140150001415 від 28.12.2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2020 року – справу № 459\874\20 розподілена на суддю – доповідача Донченко Ю.В., судді Свірідова В.С., Невойт П.С..

Ухвалою від 20.03.2020 року справа призначалась до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 24.03.2020 року призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України.

16.06.2020 року під час судового засідання захисником Огорілко Ю.В. подано письмове клопотання про визнання недопустимими доказами - протоколу огляду місця події від 28.12.2019 року та висновків експерта про проведення судово-медичної експертизи № № 196/2019, 153/2020, 72/2020, 4/2020, 21/2020, 24/2020, 25/2020, 71/2020, 63/2020, 69/2020, 22/2020, 70/2020, 68/2020, 23/2020, 67/2020, 9/2020.

Своє клопотання захисник обґрунтовує тим, що наведені докази є недопустимими, повинні бути визнані такими судом, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення кримінально-процесуального законодавства.

Так, згоду на проникнення в житло, а саме квартиру по АДРЕСА_1 надала свідок по справі ОСОБА_3 , яка являлась донькою – вбитого ОСОБА_4 і не є володільцем вищезазначеного житла, а тому не могла надавати згоду на проникнення у чуже житло, відповідно висновки експерта про проведення судово-медичної експертизи № № 196/2019, 153/2020, 72/2020, 4/2020, 21/2020, 24/2020, 25/2020, 71/2020, 63/2020, 69/2020, 22/2020, 70/2020, 68/2020, 23/2020, 67/2020, 9/2020 також повинні визнаватись недопустимими доказами, оскільки здобуті шляхом огляду місця події від 28.12.2019 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник заявлене клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Потерпіла в судовому засіданні з приводу клопотання покликалась на розсуд суду.

Прокурор проти задоволення клопотання захисника заперечив, оскільки вважає наведені докази допустимими.

При цьому прокурор зазначив, що на даному етапі судового розгляду не можливо надати однозначну оцінку цим доказам, оскільки вони повинні бути оцінені у сукупності з іншими наданими суду доказами.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши в межах заявленого клопотання матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Конституційний Суд України у Рішенні N 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України про те, що "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом", дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому статтею 89 КПК.

Частиною першою статті 87 КПК передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зауважує, що отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другої цієї статті в редакції від 13 квітня 2012 року дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.

Законодавцем заборонено стороні обвинувачення вчиняти дії, спрямовані на примушування будь-якої особи до визнання винуватості або говорити з приводу підозри чи обвинувачення, а вчинення дій всупереч цій забороні має визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду, суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочато.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Крім того, виходячи з положень ч.1 ст.86 КПК України допустимість доказів - це придатність їх для використання у кримінальному процесі за формою. Вимогами допустимості доказів є законність джерела, способу отримання доказів, процесуальне оформлення ходу і результатів проведення слідчих дій, належний суб`єкт, що має право проводити процесуальні дії з отримання доказів.

Без перевірки інших доказів сторонами обвинувачення та в разі наявності і доказів захисту, суд позбавлений можливості встановити всі обставини та підстави отримання таких доказів.

Отже, для прийняття відповідного процесуального рішення оцінка доказів повинна проводитися не тільки з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а і в їх сукупності, з врахуванням достатності та взаємозв`язку, без відокремлення один від одного в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Обставини, на які посилається захисник у своєму клопотанні і які він вважає встановленими фактами, на даний час перевіряються судом шляхом дослідження наданих сторонами доказів.

З огляду на положення ст. ст. 86, 87 КПК України, які встановлюють критерії допустимості доказів в межах кримінального провадження, враховуючи підстави на які посилається захисник в своєму клопотанні, враховуючи заперечення надані прокурором, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд вважає клопотання на даній стадії судового розгляду задоволенню не підлягає, вказані докази підлягають дослідженню з подальшим вирішенням їх недопустимості в порядку, визначеному ч.1 ст.89 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 89, 94, 369, 372 КПК України, колегія суддів -

постановила :

У задоволенні клопотання захисника Огорілко Ю.В. про визнання протоколу огляду місця події від 28.12.2019 року та висновків експерта про проведення судово-медичної експертизи № № 196/2019, 153/2020, 72/2020, 4/2020, 21/2020, 24/2020, 25/2020, 71/2020, 63/2020, 69/2020, 22/2020, 70/2020, 68/2020, 23/2020, 67/2020, 9/2020 недопустимими доказами - відмовити.

Вирішити питання недопустимості вказаних доказів в порядку, визначеному ч.1 ст.89 КПК України, з врахуванням всіх досліджених судом доказів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Донченко Ю.В.

Суддя Невойт П.С.

Суддя Свірідова В.В.