Рішення № 9027091, 02.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/48102.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбуд»

До Приватного підприємства «Валена-Плюс»

про стягнення 70037,79 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача - Шишкіна Ю.О. представник позивача

Від відповідача - не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 58257,20 грн. заборгованості за Договором № 84 від 27.09.2008р., пені –5954,99 грн., штрафу 5825,72 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –700,40 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 було порушено провадження в справі № 47/481 та призначено розгляд справи на 24.11.2009р., ухвалою від 24.11.2009р. відкладено на 15.12.2009р., ухвалою від 15.12.2009р. відкладено на 02.02.2010р.

В судовому засіданні 02.02.2010р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити посилаючись на те, що відповідачем всупереч умов договору № 84 від 27.09.2008р., не було здійснено оплату поставленого товару, оскільки позивач поставив товар загалом на суму 58257,20 грн., який відповідачем було прийнято, але не оплачено. Заборгованість яку позивач просив стягнути в судовому порядку складає –58257,20 грн. Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання, щодо строків оплати.

Відповідач своїх представників в судові засідання 24.11.2009р., 15.12.2009р., 02.02.2010р. не направляв, причин неявки представника не повідомив, вимог ухвал суду щодо надання витребуваних документів та письмового відзиву - не виконав, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 937404. Через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Також суд зазначає і те, що відповідач не був позбавлений процесуального права надати витребувані документи та пояснення по справі шляхом направлення їх на адресу суду поштовим відправленням або надання через канцелярію суду.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2008р. між позивачем –ТОВ «Елітбуд», як постачальником, та відповідачем ПП «Валена- Плюс», як покупцем, було укладено договір постачання № 84, який підписано представниками постачальника та покупця, посвідчено печатками сторін, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується в межі обговореного терміну передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити його на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1).

Умовами договору № 84 від 27.08.2008р., сторони погодили, що ціна товару за даним договором є договірною і зазначається в накладних (п. 3.1), оплата товару здійснюється на підставі рахунку-фактури, виставленого відповідно до заявки покупця у формі безготівкового розрахунку (п.3.2), сторони прийшли до згоди про надання покупцеві відстрочки платежу за поставлений товар терміном на 10 (десять) банківських днів з моменту прийняття товару покупцем (п. 3.3), у випадку порушення термінів оплати (п. 3.3 договору), покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені за кожний день прострочення, від суми заборгованості, а також за прострочення понад 30 днів штраф у розмірі 10% від загальної суми прийнятого, але не оплаченого товару (п. 6.1).

Згідно з довіреностями типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192), а саме: № 1 від 21.08.2008р., № 2 від 28.08.2008р., № 3 від 28.08.2008р., № 10 від 18.09.2008р., виданих ПП «Валена-Плюс»на ім’я Сидорова В.А., останній був уповноважений на отримання товару від позивача - ТОВ «Елітбуд».

Згідно з накладними по договору постачання № 84 від 27.08.2008р., а саме: № 006088 від 21.08.2008р. на суму 1341,57 грн., № 006057 від 28.08.2008р. на суму 17664,88 грн., № 006282 від 28.08.2008р. на суму 20907,07грн., № 006305 від 02.09.2008р. на суму 7997,18 грн., № 006845 від 18.09.2008р. на суму 10346,50 грн., підписаними представниками позивача (постачальника) та відповідача (покупця), а саме зі сторони відповідача - Сидорова В.А., посвідченими печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), загальна вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару складає 58 257,20 грн.

12.02.2010р. позивач направив цінним листом, на адресу відповідача рахунки фактури на оплату отриманого товару по договору постачання № 84 від 27.08.2008р., на загальну суму - 58257,20 грн., що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком Укрпошти.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов Договору постачання № 84 від 27.08.2008р. не було здійснено оплату поставленого позивачем товару, оскільки позивачем було поставлено товар на суму 58257,20 грн., який відповідачем було прийнято, але не оплачено. Також заявляючи про стягнення штрафних санкцій, позивач зазначив в поясненнях щодо предмету спору, що штрафні санкції необхідно нараховувати не з моменту виставлення рахунків, як передбачено п. 3.2, а на протязі 10 банківських днів з моменту прийняття товару, як передбачено п. 3.3 договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору постачання № 84 від 27.08.2008р. було поставлено відповідачу товар загалом на суму 58 257,20 грн., який останнім було прийнято, що підтверджується підписом та відбитком штампу відповідача на наведених вище накладних, але у встановлений пунктом 3.2, 3.3 Договору строк, а саме: 10 днів з виставлення рахунку –вартість отриманого товару в сумі 58257,20 грн. відповідачем не оплачена. Оплата в сумі 58 257,20 грн. здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору постачання № 84 від 27.08.2008р. існує непогашена заборгованість в сумі 58 257,20 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений позивачем, та прийнятий, але не оплачений відповідачем товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню в сумі 58 257,20 грн. Доказів протилежного, суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання по повній оплаті наданих послуг пені –5954,99 грн., штрафу 5825,72 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд враховуючи те, що відповідач своєчасно не виконав свого зобов’язання по оплаті поставленого товару по договору постачання № 84 від 27.08.2008р., тобто у строк передбачений п. 3.2, 3.3, оплата в сумі 58 257,20 грн. здійснена відповідачем не була, а позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню та штраф за період з 05.09.2008р. (з моменту поставки товару (п. 3.3)) по 02.04.2009р., без урахування виставлення рахунку фактури (п. 3.2), дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає, з огляду на нижчевикладене.

Твердження позивача, що штрафні санкції необхідно нараховувати не з моменту виставлення рахунків, як передбачено п. 3.2, а на протязі 10 банківських днів з моменту прийняття товару, як передбачено п. 3.3 договору, судом відхиляються, оскільки оплата повинна бути здійсненна на протязі 10 банківських (п. 3.3), але на підставі саме рахунку-фактури, отже строк 10 днів застосовується саме у разі наявності підстави виникнення оплати. Позивачем заявлено граничну дату нарахування пені та штрафу 02.04.2009р., а судом встановлено що, дата виникнення заборгованості - 22.02.2010р. (10 днів з моменту направлення рахунку 12.02.2010р.), а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення грошового зобов’язання, задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: 58257,20 грн. основного боргу.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Валена-Плюс»(код ЄДРПОУ 33936983, адреса: м. Київ. вул. Княжий Затон, буд. 2/Б, кв. 132) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбуд»(код ЄДРПОУ 25592444, адреса: 08700 Київська обл., м.Обухів, вул. Промислова, буд. 9) суму заборгованості в розмірі 58 257 (п’ятдесят вісім тисяч двісті п’ятдесят сім) грн. 20 коп., а також 582 (п’ятсот вісімдесят дві) грн. 57 коп. - витрат по сплаті державного мита та 178 (сто сімдесят всім) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

          Дата підписання рішення –30.03.2010