Рішення № 9026889, 26.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/55426.03.10 За позовомІнституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут прикладних технологій та дизайну"

простягнення 94 989,79 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Круліцький В.В., Романчук Д.М. –представники

від відповідача Вердієв Ф.Г. –представник Рішення прийняте 26.03.2010, оскільки 19.03.2010 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (далі - позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут прикладних технологій та дизайну" (далі - відповідач) основного боргу у розмірі 81806,59 грн., пені у розмірі 7966,74 грн., штрафу у розмірі 1636,13 грн., інфляційних втрат у розмірі 2292,65 грн. та 3% річних у сумі 1287,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди відповідач з січня 2009 року не належним чином та не в повному обсязі виконує свої зобов’язання по сплаті платежів передбачених Договором.

Відповідач проти позову заперечує та вважає, що договір припинив свою дію 31.12.2008. Додаткова угода про продовження строку дії договору відповідачем підписана не була, але оскільки відповідач знаходився на орендованій площі, ним проводились оплати за фактичне використання приміщення. Також відповідач зазначає, що з 13.07.2009 він не користується орендованим приміщенням у зв’язку з тим, що позивач його опечатав.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

20.10.2007 між Інститутом хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут прикладних технологій та дизайну" (орендар) на підставі дозволу Бюро Президії Національної академії наук України від 12.07.2007 було укладено Договір оренди №12-2007 нерухомого майна, що знаходиться на балансі НАН України та віднесених до її відання установ, організацій та підприємств (далі - Договір).

Згідно умов вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно: лабораторні приміщення (к. 24-29) площею 152,22 кв.м в головному корпусі інституту (далі –об’єкт оренди, приміщення).

27.11.2007 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування об’єкт оренди за Актом № 1 приймання-передачі приміщень в оренду.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір укладено строком на один рік та діє з 01.12.2007 до 31.12.2008 включно.

Згідно з п. 10.4 Договору строк дії даного Договору не може бути продовжений автоматично. Фактичне використання майна після закінчення дії Договору не є продовженням Договору на новий строк. Продовження терміну дії Договору відповідно до ст. 3 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", оформлюється в порядку, встановленому в НАН України, на підставі відповідного дозволу Бюро Президії НАН України.

Позивач зазначає, що 29.12.2008 Бюро Президії НАН України винесло постанову №333, відповідно до якої відповідачу був наданий дозвіл на продовження терміну дії Договору строком до 31.12.2009.

У зв’язку з цим позивач направив відповідачу проект Додаткової угоди №1 та запропонував запровадити для розрахунків нові тарифи на комунальні послуги.

30.12.2008 позивачем було надано відповідачу для підписання Додаткову угоду № 1 до Договору оренди № 12-2007 від 20.10.2007, якою продовжено строк дії Договору до 31.12.2009.

Однак, як свідчать матеріали справи та підтверджується сторонами, вказана Додаткова угода № 1 відповідачем підписана не була.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Оскільки у Додатковій угоді №1 позивачем запропоновано нові умови договору оренди, і такі умови відхилені відповідачем, а також враховуючи застереження, викладені у п. 10.4 Договору, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами Договір оренди продовжено не було.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата за базовий місяць оренди становить 8219,88 грн. з ПДВ. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати.

Згідно з п. 3.3 Договору орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У відповідності з п. 3.10 Договору розмір додаткових платежів, пов’язаних з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, з надаванням послуг, зі сплатою податків, та ін. розраховується орендодавцем пропорційно площам, які займає орендар, кількості працюючих, з урахуванням електроприладів орендаря та надається орендарю за перший місяць оренди при укладенні Договору з розшифровкою і письмовою вказівкою, що в подальшому така сума буде змінюватись в залежності від фактичних витрат та змін тарифів.

Відповідно до п. 3.1.4 Договору орендар зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за цим Договором.

Згідно з п. 3.11 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно.

Відповідно до п. 10.9 Договору у разі припинення або розірвання Договору орендоване майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 10.10 Договору).

Як свідчать матеріали справи та підтверджується матеріалами справи після закінчення дії Договору відповідач не повернув позивачу об’єкт оренди за актом приймання-передачі, тобто фактично використовував орендоване приміщення.

За період з січня по вересень 2009 позивачем надавались відповідачу акти виконаних робіт № 9 від 14.01.2009, № 23 від 27.01.2009, № 26 від 12.02.2009, № 48 від 20.02.2009, № 61 від 11.03.2009, № 74 від 25.03.2009, № 86 від 13.04.2009, № 106 від 08.05.2009, № 125 від 09.06.2009, № 150 від 10.07.2009, № 168 від 11.08.2009, № 189 від 11.09.2009 на загальну суму 113799,55 грн.

Відповідач взяті на себе зобов’язання виконав не в повному обсязі та за вказаний період перерахував на рахунок позивача лише 31992,96 грн. (належним чином засвідчені копії квитанцій містяться в матеріалах справи).

У зв’язку з неповною та своєчасною сплатою відповідачем орендної плати та інших платежів, 12.08.2009 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1, в якій просив сплати заборгованість по орендній платі та іншим платежам.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язань.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання свої обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.           Посилання відповідача на те, що з 13.07.2009 він не використовує об’єкт оренди судом не приймається, оскільки об’єкт оренди не був повернутий орендодавцю за актом приймання-передачі.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відсутність можливості у відповідача користуватись об’єктом оренди з 13.07.2009 у зв’язку з опечатуванням приміщення не може вважатись обставиною, за яку відповідач не відповідає, оскільки опечатування приміщення відбулось у зв’язку з несплатою відповідачем орендних платежів.

Оскільки після закінчення строку дії Договору відповідач не передав позивачу об’єкт оренди за актом приймання-передачі, а умовами Договору сторони погодили, що платежі по Договору підлягають сплаті за весь час фактичного користування до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно, розмір додаткових платежів, пов’язаних з утриманням орендованого майна згідно п. 3.10 Договору визначається в залежності від фактичних витрат т змін тарифів, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендним платежам у розмірі 81 806,59 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 7966,74 грн., штрафу у розмірі 1636,13 грн., інфляційних втрат у розмірі 2292,65 грн. та 3% річних у сумі 1287,68 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 2.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня та штраф можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені та штрафу на орендну плату та інші платежі за період фактичного користування об’єктом (після закінчення строку дії договору оренди) позивачем не доведено, відповідного договору, яким сторони передбачили таку відповідальність, суду не представлено, вимоги про стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання щодо сплати платежів за Договором до моменту фактичного повернення приміщення відповідач виконав неналежним чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом, у розмірі 1287,68грн., а вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 2113,79 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут прикладних технологій та дизайну" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 23-А, ідентифікаційний код 34428974, р/р 26008000112206 в ВАТ КБ "Хрещатик" м. Києва, МФО 300670, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (02160, м. Київ, Харківське шосе, буд. 48, ідентифікаційний код 05414041, спеціальний бюджетний рахунок № 35225004000529 в банку УДК м. Києва, МФО 820019) заборгованість у розмірі 81806 (вісімдесят одна тисяча вісімсот шість) грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 1287 (одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн. 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 2113 (дві тисячі сто тринадцять) грн. 79 коп., державне мито у розмірі 852 (вісімсот п’ятдесят дві) грн. 08 коп. та 211 (двісті одинадцять) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:26.03.2010