Рішення № 9026647, 05.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/59105.03.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства "Вікторія" до Приватного підприємства "Делікатес Сервіс"

простягнення заборгованості Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаДемченко Є.В. –представник

від відповідачаСтародубов В.О. –генеральний директор Рішення прийняте 05.03.2010, оскільки 23.02.2010 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 05.03.2010 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство "Вікторія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Делікатес Сервіс" (далі - відповідач)основного боргу у розмірі 31 055,56 грн., пені у розмірі 22 780,00 грн., суми інфляції у розмірі 1 588,27 грн. та 3% річних у розмірі 436,29 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди відповідач з серпня 2009 року не виконує свої зобов’язання по сплаті платежів передбачених Договором.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивач не надавав відповідачу для підписання акти виконаних робіт. Також відповідач зазначає, що сторонами під час телефонної розмови було досягнуто згоди щодо розірвання договору з 10.08.2009 та після зазначеної дати відповідач об’єкт оренди не використовував.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

14.07.2009 між Закритим акціонерним товариством "Вікторія" (орендодавець) Приватним підприємством "Делікатес Сервіс" (орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 77 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (холодильна камера) площею 130 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. М. Василенка, буд. 2 (далі –об’єкт оренди).

Відповідно до п. 5.1 Договору орендна плата за місяць, в т.ч. ПДВ, становить 10400,00грн.

Згідно з п. 5.2 Договору орендар сплачує орендну плату щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця оренди.

Відповідно до п. 6.1.2 Договору орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не здійснив розрахунки з позивачем за оренду приміщення за частину серпня, вересень та жовтень 2009 року. Заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період, станом на день прийняття рішення становить 27700,00грн. В матеріалах справи наявні рахунки-фактури на оплату за оренду № СФ-0001050 від 28.07.2009, № СФ-0001192 та № СФ-0001343.

Відповідно до п. 5.3 Договору вартість компенсації витрат за користування телефонами, спожиту електроенергію та інші за комунальні послуги (використану воду, вартість утримання прибудинкової території, теплопостачання) –не входять до складу орендної плати, а сплачуються орендарем окремо на підставі наданих орендодавцем рахунків протягом 5 банківських днів з моменту отримання.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0001134 від 18.08.2009 на компенсацію витрат по електроенергії за серпень 2009 року на суму 3355,56грн.

Проти отримання вказаного рахунку відповідач не заперечує.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач не здійснив розрахунку з позивачем за спожиту електроенергію згідно виставленого рахунку.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на те, що сторони усно досягли згоди щодо розірвання Договору з 10.08.2009 судом не приймається зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 12.1 Договору цей Договір набуває чинності з 14.07.2009 і діє до 31.12.2009.

У розділі 9 Договору визначений порядок та наслідки розірвання Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).

У відповідності з п.п. 9.1 та 9.2 Договору даний Договір може бути розірваний за ініціативою орендодавця при умові письмового повідомлення про розірвання договору за 10 днів до моменту розірвання, а за ініціативою орендаря з повідомленням про це орендодавця за 30 календарних днів до фактичного припинення правовідносин.

Згідно з п. 4.3 Договору повернення об’єкта оренди здійснюється в день закінчення терміну дії Договору або в день його розірвання.

Об’єкт вважається повернутим орендодавцю в день підписання акту приймання-передачі орендодавцем (п. 4.5 Договору).

Як свідчать матеріали справи сторони не дійшли згоди щодо розірвання Договору оренди нежитлових приміщень № 77, з повідомленням про розірвання договору сторони одна до одної не звертались, відповідна угода, додаткова угода сторонами не підписувалась, а також об’єкт оренди орендар за актом прийому-передачі орендодавцю не повернув.

Також судом не приймається посилання відповідача на ненадання орендодавцем актів виконаних робіт за поточний місяць, оскільки судом встановлено, що у визначеному законодавством порядку сторони не досягли згоди щодо розірвання Договору, а тому обов’язок відповідача по сплаті встановленої Договором орендної плати припинено не було.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та витрат за спожиту електроенергію в розмірі 31 055,56 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 22 780,00 грн., суму інфляції у розмірі 1 588,27 грн. та 3% річних у розмірі 436,29 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.1 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки передбачений умовами договору розмір пені перевищує розмір пені, встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Згідно Постанови Національного банку України від 12.06.2009 № 343 з 15.06.2009 встановлено розмір облікової ставки на рівні 11,0 % річних.

Згідно Постанови Національного банку України від 10.08.2009 № 468 з 12.08.2009 встановлено розмір облікової ставки на рівні 10,25 % річних.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання щодо сплати орендної плати відповідач виконав неналежним чином, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 10.1 Договору, ст. 611 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", розмір якої, за розрахунком суду становить 2543,03 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт невиконання відповідачем зобов’язання щодо сплати орендної плати та компенсації витрат за спожиту електроенергію встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом, у розмірі 1588,27грн., а вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у 433,72 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Делікатес Сервіс" (м. Київ, вул. Якуба Коласа, 1В, 21, ідентифікаційний код 35709665, п/р 26007184520000 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Закритого акціонерного товариства "Вікторія" (03113, м. Київ, вул. М. Василенка, 2, ідентифікаційний код 01564785, п/р 26001010042269 в ВАТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313) основний борг у розмірі 31055 (тридцять одна тисяча п’ятдесят п’ять) грн. 56 коп., пеню у розмірі 2543 (дві тисячі п’ятсот сорок три) грн. 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 1588 (одна тисяча п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 433 (чотириста тридцять три) грн. 72 коп., державне мито у розмірі 356 (триста п’ятдесят шість) грн. 21 коп. та 150 (сто п’ятдесят) грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 23.03.2010