Рішення № 9026644, 04.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/58604.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "М'ясні традиції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Купець"

простягнення 97 776,77 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаЄфименко О.В. –представник

від відповідачаКовальчук С.В. –представник В судовому засіданні 04.03.2010 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутніх представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясні традиції" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Купець" 97738,93 грн., у тому числі основний борг у розмірі 38819,14 грн., пеня у розмірі 48586,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 3462,26 грн. та 3% річних у розмірі 6871,06 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 9 від 19.05.2009 відповідач не в повному обсязі оплатив поставлену йому продукцію.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав існування основної заборгованості за Договором у розмірі 38819,14 грн. Проте, відповідач не погоджується з нарахуванням позивачем штрафних санкцій починаючи з 01.06.2009 та вважає, що їх необхідно нараховувати за період після отримання претензії з вимогою оплатити борг.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В:

19.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясні традиції" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Купець" (покупець) було укладено Договір поставки № 9 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов’язався поставити покупцю товар (м’ясну продукцію) в кількості та за ціною згідно специфікацій, які є невід’ємною частиною даного Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1597 780,06 грн., зокрема: за накладними № МТ-0008846 від 29.05.2009, № МТ-0009362 від 01.06.2009, № МТ-0009363 від 01.06.2009, № МТ-0010305 від 11.06.2009, № МТ-0008973 від 29.05.2009, № МТ-0009831 від 05.06.2009, № МТ-0009832 від 05.06.2009, МТ-0010510 від 12.06.2009.

Отримання відповідачем продукції, зазначеної у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених видаткових накладних та довіреностями на отримання товару, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином.

Згідно з п. 2.1 Договору розрахунок здійснюється в гривні в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника по факту відвантаження товару.

Відповідно до п. 3.3 Договору покупець зобов’язаний оплатити продукцію в строки, обумовлені в п. 2.1 Договору.

Відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 38819,14 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 10.09.2009, в якій просив перерахувати заборгованість за Договором поставки № 9.

Вказану претензію відповідач отримав 14.09.2009, проте вона залишена відповідачем без відповіді.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що строк виконання відповідачем обов’язку щодо сплати коштів за отриманий товар у розмірі 38 819,14 грн. настав 21.09.2009.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

          Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не належним чином виконав взяті за Договором зобов’язання та на вимогу позивача не сплатив кошти у розмірі 38 819,14 грн., суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 38 819,14 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 48586,47 грн., інфляційних втрат у розмірі 3462,26 грн. та 3% річних у розмірі 6871,06 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 5.1 Договору при простроченні оплати платежів за Договором покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також сплачує індекс інфляції за період прострочки і 3% річних за користування грошовими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що позивач нараховував штрафні санкції за період з 01.06.2009 по 26.10.2009.

Судом вище встановлено, що строк виконання відповідачем обов’язку щодо сплати коштів за отриманий товар у розмірі 38 819,14 грн. настав 21.09.2009.

У зв’язку з викладеним, нарахування штрафних санкцій необхідно здійснювати починаючи з 22.09.2009.

У зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання щодо оплати отриманої продукції за Договором відповідач виконав неналежним чином та на вимогу позивача не сплатив кошти у розмірі 38 819,14 грн., він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з 22.09.2009 по 26.10.2009 (остання дата, на яку нараховував штрафні санкції позивач), розмір яких за розрахунком суду становить: пеня у розмірі 763,09 грн., 3% річних у розмірі 111,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 386,19 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Купець" (юридична адреса: 01040, м. Київ, вул. Горького, 5-Б, фактична адреса: 02160, м. Київ, пр-т Возз’єднання, 15, оф. 604, ідентифікаційний код 33737356, п/р 26003010035702 у ВАТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясні традиції" (83059, м. Донецьк, вул. Сеченова, 3, ідентифікаційний код 36306306, п/р 26007301799078 в ГУ "Промінвестбанк" в Донецькій області, МФО 334635) основний борг у розмірі 38819 (тридцять вісім тисяч вісімсот дев’ятнадцять) грн. 14 коп., пеню у розмірі 763 (сімсот шістдесят три) грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 111 (сто одинадцять) грн. 67 коп., інфляційні втрати у розмірі 386 (триста вісімдесят шість) грн. 19 коп., державне мито у розмірі 400 (чотириста) грн. 80 коп. та 96 (дев’яносто шість) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В інший частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                     Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 23.03.2010