Рішення № 9026029, 29.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.10 Справа № 11/90/10

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий –суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання –Вака В.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Відкрите акціонерне товариство “Мотор Січ” (пр. Моторобудівників, буд. 15 , м. Запоріжжя, 69068)

до відповідача: Приватне підприємство “Фабрика делікатесних сирів” (вул. Димитрова, буд. 50, м. Запоріжжя, 69600)

за участю представників

позивача: Засипко О.В. –дов. № 86, від 25.05.2009р.;

відповідача: Косаревський О.М. –дов. № 1 від 04.01.2010р.

про: стягнення 8793,72 грн.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Мотор Січ” про стягнення з приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів” 8793,72 грн., які складаються з 7840,00 грн. основного боргу, 572,43 грн. пені, 83,77 грн. 3% річних та 297,92 грн. втрат від інфляції. Разом з цим, позивач просить судові витрати по справі покласти на відповідача.

26.02.2010 року порушено провадження по справі, призначені дата і час судового засідання.

Позивач наполягає на позовних вимогах, зокрема зазначає що укладена з відповідачем усна угода не суперечить чинному законодавству, її укладання підтверджується такими первинними документами як накладна та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей. На виконання умов угоди позивач поставив продукцію –творог на суму 7840,00 грн. У зв’язку з невиконанням зобов’язання щодо оплати продукції, на адресу відповідача направлялась претензія-вимога, яка залишилася без відповіді та виконання. У зв’язку з простроченням виконання позивач нарахував відповідачу пеню та фінансові санкції у вигляді 3% річних та втрат від інфляції.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково. Зокрема підтвердив факт отримання продукції на суму 7840,00 грн. Вказує, що позивачем не вірно визначений момент виникнення прострочки, а саме, у зв’язку з отриманням претензії 21.10.2009р. кінцевий строк виконання зобов’язання –28.10.2009р, а виникнення прострочки відповідно з 29.10.2009р. Виходячи з цього надав контррозрахунок сум річних та втрат від інфляції. Проти стягнення пені заперечує, оскільки сторони не укладали письмової угоди і не дійшли згоди щодо забезпечення виконання зобов’язань.

Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Зобов’язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

За накладною № 169483 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 20.08.2009р. позивач поставив відповідачу товар (творог знежирений) на загальну суму 7840,00 грн. Факт отримання зазначеної кількості товару підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 245 від 20.08.2009р. та не заперечується відповідачем.

Дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов’язків, що підтверджується видатковою накладною та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідно до яких позивач зобов’язався передати певну кількість товару за певною ціною, а відповідач –прийняти та сплатити вартість. Суд вважає, що угода укладена в належній для угод цього виду формі –письмовій, що підтверджується наявністю підписів та відбитків печаток сторін.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок його негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

17.10.2009р. Позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату суми боргу. Оскільки претензія отримана відповідачем 21.10.2009р. (згідно журналу вхідної кореспонденції) зобов’язання щодо оплати отриманого товару ПП “Фабрика делікатесних сирів” повинно було виконати не пізніше 28.10.2009р.

Взяті на себе зобов’язання відповідач належним чином (своєчасно та у повному обсязі) не виконав. Позовні вимоги частині стягнення 7840,00 грн. основного боргу заявлені правомірно, підтверджуються зібраними у справі доказами, відповідачем не оспорюються, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розраховуючи суму 3% річних та втрат від інфляції за порушення строків виконання грошового зобов’язання позивач виходив із періоду прострочки з 26.08.2009р. по 02.01.2010р. Оскільки останнім днем виконання зобов’язання є дата 28.10.2009р. прострочення виконання зобов’язання почалось з 29.10.2009р., і саме з цієї дати у позивача виникло право на нарахування і стягнення 3% річних та втрат від інфляції. Суми 3% річних та втрат від інфляції, нараховані за період з 26.08.2009р. по 28.10.2009р. не підлягають задоволенню

За період прострочки з 29.10.2009р. по 02.01.2010р. (66 днів) 3 % річних склали 42,53 грн., а втрати від інфляції –157,58 грн. Позовні вимоги в цій частині заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивач на підставі ст. ст. 546, 551 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача за порушення виконання господарського зобов’язання пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що дорівнює 572,43 грн.

Позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до частини 2 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки встановлюється договором, а угода, укладена між сторонами і оформлена накладною № 169483 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 20.08.2009р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 245 від 20.08.2009р. не містить умов про відповідальність у вигляді пені. Зазначені позивачем норми не визначають розміру пені, а лише встановлюють його обмеження.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, віднести на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 46, 47-1, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів” (вул. Димитрова, буд. 50, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 32875438) на користь відкритого акціонерного товариства “Мотор Січ” (пр. Моторобудівників, буд. 15 , м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 14307794) 7840,00 грн. основного боргу, 42,53 грн. 3 % річних, 157,85 грн. втрат від інфляції, 93,26 грн. державного мита та 215,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гончаренко С.А.

В судовому засіданні 29.03.2009р. за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 31.03.2009р.