Рішення № 9025987, 09.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.10 Справа № 18/51/08

Суддя

за позовом концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Житлобуд-Сервіс” (юридична адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 119, поштова адреса: 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 37)

про стягнення заборгованості в сумі 54 876,96 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Вознюк А.Л., довіреність № 21 від 04.01.2010 р., Ведмідь А.Є., довіреність № 2 від 04.01.2010 р.;

від відповідача: Чалаплюк Т.В., довіреність № 7 від 21.09.2009 р.; Михайленко О.А., довіреність № 3/11 від 12.01.2010 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 02.06.2008 року звернувся позивач –концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району з позовною заявою до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю “Житлобуд-Сервіс” про стягнення 54 599,48 грн., на підставі договору № 352 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2004 р. та ст.ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст.ст. 193, 276 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

Ухвалою суду від 04.06.2008 року порушено провадження у справі № 18/51/08, судове засідання призначено на 25.06.2008 р. Розгляд справи неодноразово зупинявся та поновлявся, термін вирішення спору продовжувався. Крім того, позивач неодноразово уточняв позовні вимоги та період стягнення суми основного боргу. Ухвалою суду від 17.03.2010 р. провадження у справі № 18/51/08 було поновлено. Судове засідання призначено на 08.04.2010 р.

В судовому засіданні 08.04.2010 р. представник позивача надав заяву, де просив суд стягнути із відповідача 54876,96 грн. основного боргу за період часу з серпня 2004 р. по липень 2006 р., вказана заява прийнята судом та заучена до матеріалів справи. Судом розглядаються уточненні позовні вимоги про стягнення з відповідача 54876,96 грн. основного боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.04.2010 р. підтримав клопотання, яке надійшло до суду 07.04.2010 р., про відкладення (перенесення) розгляду справи, оскільки в провадженні Запорізького апеляційного господарського суду знаходиться справа № 27/389/09 про визнання договору № 352 від 01.08.2004 р. недійсним. Представники позивача заперечили проти відкладення розгляду справи. Вказане клопотання відповідача було судом відхилене, як необґрунтоване.

Так, згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У судовому засіданні 08.04.2010 р. оголошено перерву до 09.04.2010 р. (12-00 год.), для підготовки тексту рішення у повному обсязі.

Відповідачем 09.04.2010 р. об 11-30 год. подано зустрічну позовну заяву для спільного розгляду із первісним позовом. Позивач за зустрічним позовом просив суд спонукати відповідача за зустрічним позовом вчити дії щодо зарахування в рахунок заборгованості за договором № 352 від 01.08.2004 р. 9918,80 грн., сплачені мешканцями гуртожитку у період з 01.08.2004 р. по 01.05.2005 р. Ухвалою суду від 09.04.2010 р. зустрічна позовна заява повернута позивачу за зустрічним позовом. У зв’язку із поверненням зустрічного позову, ТОВ “Житлобуд-Сервіс” просило зупинити провадження у даній справі, для надання можливості ознайомлення та оскарження, за потреби, даної ухвали, оскільки ненадання такого права, позбавляє ТОВ “Житлобуд-Сервіс” права на спільний розгляд первісного і зустрічного позовів, в разі скасування ухвали суду про повернення зустрічного позову. Представники позивача заперечили проти заявленого клопотання. Дане клопотання судом відхилене, з огляду не те, що господарським судом дотримані вимоги процесуальних норм, які регулюють: прийняття, повернення та відмову у прийнятті зустрічного позову до спільного розгляду із первісним; направлення ухвал суду сторонам спору. Щодо можливості оскарження ухвали суду про повернення зустрічного позову –це право сторони, яке не може і не було обмежене судом, воно передбачено діючим законодавством та може бути реалізоване ТОВ “Житлобуд-Сервіс” у передбаченому законом порядку та строки. Щодо зупинення з цих мотивів провадження у даній справі: ст. 79 ГПК України не передбачає зазначених заявником підстав для зупинення провадження у справі, до того ж зупинення провадження у справі це право суду, а не обов’язок.

В судовому засіданні 09.04.2010 р., розгляд справи був закінчений, оголошено прийняте рішення у справі № 18/51/08.

Справа розглянута, без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2004 р. концерн “МТМ” в особі повіреного КП “Теплові мережі Ленінського району”, правонаступником якого є філія концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (теплопостачальна організація і позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю “Житлобуд-Сервіс” (споживач і відповідач у справі) уклали Договір № 352 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі –договір).

Відповідно до п. 1.2. договору, позивач взяв на себе зобов’язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов’язався сплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі відповідача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Житлобуд-Сервіс”, зобов’язалося виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом VІ договору (п. 3.2.2. договору).

Згідно з пунктами 6.2.- 6.6. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Позивач після 7-го числа, наступного за розрахунковим, надає відповідачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Відповідач зобов’язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа, наступного за розрахунковим, повернути його позивачу. Підставою для розрахунків відповідача з позивачем є акт надання послуг, підписаний обома сторонами та рахунок. Розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена відповідачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку з урахування втрат, або розрахунковим способом –при відсутності приладів обліку. Споживач зобов’язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.

Згідно з п. 10.1. договір набуває чинності та діє з 01.08.2004 р по 31.07.2005 р., разом з тим договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання. Усі зміни та доповнення до договору повинні бути оформлені письмово, узгоджені та підписані обома сторонами.

Тобто договір є пролонгованим.

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за Договором виконував належним чином, зокрема, в період часу з серпня 2004 р. по липень 2006 р. відпустив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої воді в потрібних йому обсягах, про що свідчать відповідні акти приймання-передачі теплової енергії (в яких зафіксовано: кількість, тарифи та вартість щомісячно спожитої відповідачем теплової енергії), а також виставлені відповідачу, згідно цих актів, на оплату спожитої теплової енергії рахунки, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов’язання за Договором належним чином не виконував, оплату за спожиту у період часу з серпня 2004 р. по липень 2006 р. теплову енергію, згідно актів приймання-передачі та виставлених рахунків, у повному обсязі не здійснював, у зв’язку із чим, заборгованість ТОВ “Житлобуд-Сервіс” перед філією концерну “МТМ” Ленінського району, склала 54 876,96 грн.

Оцінивши представлені докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов’язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов’язанням термін отриманої від позивача теплової енергії в гарячій воді, на суму 54876,96 грн., господарський суд вважає доведеним та підтвердженим відповідними доказами.

Таким чином, вимога позивача, про стягнення з відповідача 54876,96 грн. основного боргу, заявлена позивачем цілком правомірно, є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимог, які виникли у березні та квітні 2005 р., то судом вона відхилена оскільки, відповідно до статті 256 ЦК України, визначено, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У статті 257 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1. ст. 261 ЦК України). У статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Переривання перебігу строку позовної давності полягає в тому, що час, який минув до настання обставини, з якою закон пов’язує перерву, не зараховується в строк позовної давності, і строк позовної давності, після перерви, починає перебіг спочатку на весь строк, передбачений в законі для означених вимог. Так, перебіг строку позовної давності переривається, зокрема, здійсненням зобов’язаною особою дій, що підтверджують визнання боргу або іншого обов’язку. Такими діями можуть бути, часткова виплата боргу.

В матеріалах справи містяться банківські виписки, які свідчать про оплату за теплову енергію відповідачем, крім того, як пояснив представник позивача, і не заперечив відповідач, оплати, які були здійсненні ТОВ “Житлобуд-Сервіс” не вчасно, були зараховані енергопостачальною організацією в рахунок погашення боргу за попередні періоди розрахунку. Авансування за умовами договору не передбачено, отже позивач правомірно закривав борги відповідача за 2004 та 2005 р. за рахунок платежів, які надходили у 2007 році.

Таким чином, перебіг позовної давності переривався, вчиненням особою дії, зокрема поступовою оплатою суми боргу, що свідчить про фактичне визнання відповідачем боргу.

Заперечення відповідача, були прийняті судом до уваги, але з огляду на вище зазначене, усі заперечення товариства з обмеженою відповідальністю “Житлобуд-Сервіс” спростовані матеріалами справи та не підтверджені належними документальними доказами.

Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Клопотання позивача про повернення йому зайво сплаченого державного мита відхилено судом, оскільки позивачем були збільшені позовні вимоги з 54599,48 грн. до 73899,89 грн., в зв’язку із чим і була здійснена доплата державного мита в сумі 193,01 грн. (платіжне доручення № 13377 від 05.12.2008 р.), а потім позовні вимоги були зменшені до 54879,96 грн., а в таких випадках державне мито поверненню не підлягає (п. 4.2. Роз’яснення президії ВАСУ від 04.03.1998 р. № 02-5/78 зі змінами: якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається). Крім того, повернення державного мита проводиться на підставі заяви платника, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету, до відповідного органу, що справляє мито (п. 17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної ДПІ України № 15 від 22.04.1993 р.).

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Житлобуд-Сервіс” (юридична адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 119, поштова адреса: 69037, м.Запоріжжя, вул. 40 років радянської України, 37; код ЄДРПОУ 32474505; р/р 26007017416001 у АБ ТАС-Бізнесбанк, МФО 313537) на користь концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А; код ЄДРПОУ 32121458; р/р № 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) 54876 (п’ятдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 96 коп. основного боргу; 548 (п’ятсот сорок вісім) грн. 77 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами статей 84, 85 ГПК України, 09.04.2010 р.