Рішення № 9025895, 30.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.10 Справа № 16/24/10

За позовом концерну “Міські теплові мережі” (69091, м.Запоріжжя, бульв.Гвардійський, 137) в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району (69097, м.Запоріжжя, вул.Артема, 79-а код ЄДРПОУ 32121458)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Волна” (69054, м.Запоріжжя, вул.Горького, 167, код ЄДРПОУ 13630949)

про стягнення 17792,27 грн.

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача - Ведмідь А.Є. (дов.2 від 04.01.2010)

від відповідача – Філімонова С.В. (дов.б/н від 17.02.2010), Новицька І.І. (керівник)

СУТЬ СПОРУ:

          Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району заявлено позов про стягнення з ТОВ “Волна” на користь концерну 17792,27 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію.

          Ухвалою господарського суду від 05.02.2010 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/24/10 з призначенням судового засідання на 22.02.2010. Ухвалою від 22.02.2010 розгляд справи відкладався до 23.03.2010, ухвалою від 23.03.2010 –до 30.03.2010. В засіданні 30.03.2010 за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Позивач підтримав позов, заснований ним на положеннях ст.ст.509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та на договорі про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2002 № 343, та просить його задовольнити. На обґрунтування позову пояснив, що за вказаним договором постачає теплову енергію в приміщення відповідача за адресою: м.Запоріжжя, вул.Горького, 167. В період з листопада 2008 року по грудень 2009 року поставив теплову енергію на суму 19706,73 грн., яка оплачена лише частково - в сумі 1914,46 грн. Заборгованість відповідача складає 17792,27 грн.

          Відповідач проти позову заперечив. Пояснив, що дійсно ТОВ “Волна” являлося власником приміщення по вул.Горького, 167 в м.Запоріжжі, однак в листопаді 2002 року було незаконно змінено керівництво товариства, статутними документами та печатками заволоділа група осіб, якою всі основні засоби, у тому числі і приміщення магазину по вул.Горького, 167, були розпродані, а в подальшому приміщення перепродавалося ще п’ять разів. Справа з повернення майна з чужого незаконного володіння розглядалася судами різних інстанцій, починаючи з 2002 року, але, незважаючи навіть на арешт, накладений судом, в лютому 2009 року приміщення було знов перепродано.

Відповідач також вказав на те, що в 2003 році ТОВ “Волна” було ліквідовано на підставі рішення загальних зборів учасників товариства та виключено з Єдиного державного реєстру. Лише 15.02.2006 ТОВ “Волна” було поновлено у ЄДРПОУ, а запис про ліквідацію скасовано. При цьому юридичною адресою товариства залишилася вул.Горького 167 в м.Запоріжжі, причиною чого являється те, що з 2002 стало неможливим проведення зборів учасників для прийняття рішення щодо зміни юридичної адреси через відсутність кворуму, чому, знов таки, сприяють зацікавлені у перепродажу приміщення особи.

Щодо часткових проплат по виставлених позивачем рахунках відповідач вказав про те, що фактично проплати здійснювалися не ТОВ “Волна”, а іншими особами, які на цей час займають приміщення, із зазначенням при цьому платником саме ТОВ “Волна”, на ім’я якого позивачем безпідставно пред’являються рахунки.

Крім того відповідач відзначив, що починаючи з кінця 2007 року директором ТОВ “Волна” не було підписано жодного акту виконаних робіт, оскільки ці акти до нього не надходили.

Позивач, у свою чергу, заперечив проти доводів відповідача. Зазначив, що відповідно до умов договору від 01.08.2002 № 343 строк його дії визначений з 01.08.2002 по 31.07.2007, а також передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення згоди про його розірвання. Крім того, зазначив, що зайняття приміщення по вул.Горького, 167 іншими, ніж відповідач, особами, не є підставою для неоплати відповідачем поставленої теплоенергії, оскільки договірні відносини існують саме з відповідачем. Також позивач звернув увагу на часткову оплату за відпущену теплоенергію, що розцінив як визнання заборгованості відповідачем.

Відповідачем заявлено клопотання від 29.03.2010 про заміну неналежного відповідача –ТОВ “Волна” на належних відповідачів - фізичних осіб Хостікова О.В., м.Запоріжжя, Чістик А.О., м.Запоріжжя Чуприну Ю.М., м.Запоріжжя та Богуславського Р.В., м.Запоріжжя. На обґрунтування клопотання відповідач пояснив, що саме вказані особи виступали власниками приміщення по вул.Горького, 167 в м.Запоріжжі в період з серпня 2008 року по грудень 2009 року.

Клопотання відповідача судом відхилено в зв’язку з неправомірністю введення в процес в якості відповідачів фізичних осіб - громадян, оскільки за ст.ст.1, 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в господарському процесі можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Також відповідачем заявлено клопотання від 30.03.2010 про витребування від прокуратури Запорізької області виписки з інвентарно-реєстраційної справи про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення 41 цокольного поверху літ.А-5 за адресою: вул.Горького, 167 у м.Запоріжжі, яка витребувана прокуратурою від ОП “Запорізьке МБТІ”.

Щойнонаведене клопотання відхилено судом в зв’язку з відсутністю необхідності витребування вказаних доказів для розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в засіданні представників сторін, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

          Встановлено, що 01.08.2002 між концерном “Міські теплові мережі” та ТОВ “Волна” було укладено договір № 343 (далі –Договір) про постачання теплової енергії в гарячій воді, яким врегульовані правовідносини з постачання теплоенергії позивачем та її споживання ТОВ “Волна” у приміщенні магазину по вул.Горького, 167 в м.Запоріжжі.

          Відповідно до п.10.1 Договору він (Договір) набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.08.2002 по 31.07.2007.

          При цьому ж обумовлено, що Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

          Позивач на підставі Договору заявив до стягнення заборгованість відповідача зі сплати за поставлену теплоенергію за період з листопада 2008 року по грудень 2009 року, що не можна визнати правомірним та обґрунтованим внаслідок такого.

          ТОВ “Волна” створене за рішенням зборів учасників від 27.01.1993 (протокол № 1 від 27.01.1993) та за розпорядженням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 03.05.1993 № 658р зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа.

          За рішенням зборів учасників від 23.06.2003 підприємницьку діяльність ТОВ “Волна” вирішено припинити шляхом ліквідації товариства.

          Рішенням відділу реєстрації та єдиного реєстру Запорізької міської ради від 15.07.2003 державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності –юридичної особи -ТОВ “Волна” на підставі рішення власника було скасовано, товариство було вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

          У відповідності до ст.37 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.), який діяв на час наведених подій, юридична особа припиняється, між іншим, шляхом ліквідації.

          Ст.4 ЦК УРСР однією з підстав виникнення зобов’язань визначає угоди, чим є договори.

          За приписами ст.223 ЦК УРСР з ліквідацією юридичної особи (боржника чи кредитора) зобов’язання припиняються.

          За п.10.2 Договору ліквідація сторін тягне припинення Договору.

          Не заперечується, що з укладенням Договору у ТОВ “Волна” виникли договірні зобов’язання з оплати спожитої теплоенергії.

          Разом з тим, з ліквідацією ТОВ “Волна” в силу наведених норм закону та Договору ці зобов’язання припинилися.

          За таких обставин, заявлення позивачем відповідачу до сплати вартості теплоенергії, поставленої після припинення Договору на підставі останнього є неправомірним.

          При вирішенні спору судом враховувалися наступні встановлені обставини.

          Постановою Орджонікідзевського районного суду від 15.02.2006 у справі № 2-29 (2006 р.) за позовом Новицької (Кудряшової) І.І., яка нині являється керівником ТОВ “Волна”, до виконавчого комітету Запорізької міської ради в особі державного реєстратора про визнання недійсним ліквідації і виключення з ЄДРПОУ ТОВ “Волна” постановлено рішення відділу державної реєстрації та єдиного реєстру Запорізької міської ради від 15.07.2003 № 0010119 про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності –ТОВ “Волна” визнати недійсним, відмінити державну реєстрацію скасування державної реєстрації ТОВ “Волна” та поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ “Волна”.

          На підставі вказаного судового рішення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДР) 11.05.2006 включені відомості про юридичну особу –ТОВ “Волна”.

          Проте, ці обставини не означають поновлення зобов’язань, договорів, які мали місце до ліквідації ТОВ “Волна” рішенням відділу реєстрації відділу реєстрації та єдиного реєстру Запорізької міської ради від 15.07.2003 та виключення товариства з ЄДРПОУ.

          Факт поновлення юридичної особи в ЄДР у будь-якому разі, у тому числі в зв’язку з незаконністю ліквідації, не визначено законодавством підставою для поновлення дії договорів та зобов’язань по них, що існували до ліквідації.

          Більш того, законодавство взагалі не містить такого поняття як поновлення зобов’язання.

          Обов’язковість прийняття юридичною особою виконання зобов’язань іншої особи, які виникли до її створення, наявна лише у випадку реорганізації з правонаступництвом, чого в даному випадку не має місця.

          За таких обставин, твердження позивача щодо існування правовідносин сторін за договором від 01.08.2002 № 343 у стягуваний період, доводи щодо отримання часткової оплати, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони пов’язуються з обставинами, що виникли після ліквідації ТОВ “Волна” за рішенням відділу реєстрації та єдиного реєстру Запорізької міської ради від 15.07.2003 та припинення у зв’язку з цим дії Договору.

          Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що з преамбули Договору слідує його укладення від імені ТОВ “Волна” директором Кудряшовою І.І. В той же час підписаний Договір від імені ТОВ “Волна” директором Пахомовою О.О.

          В матеріалах справи міститься рішення апеляційного суду Запорізької області від 23.12.2009 у справі № 22-3996/2009 р., у якому зазначено, що 07.10.2002 на зборах учасників ТОВ “Волна” Кудряшову І.І. було знято з посади директора та обрано на цю посаду Пахомову О.О.

          В тому ж судовому акті також зазначено, що рішення учасників ТОВ “Волна”, оформлене протоколом від 07.10.2002 про зняття з посади директора ТОВ “Волна” Кудряшової І.І. та призначення на посаду директора Пахомової О.О. визнано недійсним у ході судових перевірок рішенням Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13.03.2007.

Таким чином, Договір було підписано Пахомовою О.О. до обрання її директором ТОВ “Волна” за рішенням зборів учасників від 07.10.2002.

В позові слід відмовити.

          Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

          В позові відмовити.

Суддя Р.Ніколаєнко

Рішення підписано 06.04.2010