Рішення № 9025807, 29.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.10 Справа № 15/77/10

Суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафта Оіл”, 42700, Сумська область, м. Охтирка, вул.. Полтавська, 10а, кв.19; 42700, Сумська область, м. Охтирка, пров. Дніпропетровський, 2

до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 222 955,94 грн. за договором № 1009-02 від 22.10.2009 року

Суддя Горохов І.С.

Представники:

від позивача: Бойко В.В., представник дов. № 36 від 16.03.2010

від відповідача: ОСОБА_4, представник дов. № 1171 від 16.03.2010

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафта Оіл” до відповідача Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 222 955,94 грн. за договором № 1009-02 від 22.10.2009 року.

25.02.2010 ухвалою господарського суду порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 17.03.2010. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 29.03.2010р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: 22 жовтня 2009 року ТОВ «Нафта ОІЛ»та СПД ОСОБА_2 укладено договір поставки № 1009-02. Відповідно до умов договору позивач зобовязався поставити на адресу відповідача товар 39317 літрів компоненту дизельного пального, а відповідач зобовязався прийняти товар та оплатити його вартість. Позивач зазначає, що взяті на себе зобовязання за договором виконав належним чином, а відповідач в порушення умов договору зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару не здійснив, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 212500,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 10455,94 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з листопада 2009р. по січень 2010р..

Відповідач проти позову заперечив, в обґрунтування заперечень зазначив, що договір № 1009-02 від 22.10.2009 року ним не підписувався. Постачання товару було здійснено відповідно до видаткових накладних, в яких відсутнє посилання на те, що постачання здійснюється за договором №1009-02 від 22.10.2009р..

За клопотанням сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що суду надано в обґрунтування позовних вимог надано копію факсимільного договору №1009-02. Оригінал вказаного договору підписаного сторонами у справі не надано. Відповідач заперечив щодо підписання вказаного договору. За договором поставки передбачалось, що позивач зобовязується передати відповідачу товар, а відповідач зобовязався прийняти їх та своєчасно здійснити оплату.

Відповідно до п. 1.2 договору в якості додатку до товару передаються: рахунок фактура, накладна на товар та інші письмові угоди сторін.

Відповідно до п. 2 .1 договору якість товару, який є предметом договору, має відповідати державним стандартам та вимогам України відносно даної групи товарів, а також підтверджуватися пас якості заводу виробника.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата здійснюється на умовах попередньої оплати в розмірі 100% від ціни партії товару, яка має буди перерахована на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку фактури.

В судовому засіданні встановлено, що договір №1009-02 від 22.10.2009р. не підписувався відповідачем, товар поставлено відповідно до видаткових накладних, у видатковій накладній не зазначено посилання на договір №1009-02 від 22.10.2009р..

Як свідчать вивчені матеріали, згідно видаткової накладної №22-10/03 від 22.10.2009р. на адресу відповідача поставлено товар на загальну суму 228038,60 грн., який відповідачем не оплачений, внаслідок чого за відповідачем склалася заборгованість в сумі 212500 грн..

Необхідно зазначити, що за період з моменту поставки товару та не день розгляду справи в суді відповідачем здійснювались платежі на користь позивача за отриманий товар.

Згідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій. Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній та письмовій формі. При цьому письмовою формою вважається як підписання одного документу, так і обмін листами, телеграмами, тощо, з яких вбачається, що сторони правочину досягли згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання зобовязання не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, боржник повинен виконати таке зобовязання у семиденний строк з дня предявлення вимоги кредитором.

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 04.01.2010р. на сплату боргу за поставлений товар.

Як передбачено приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору.

В судовому засіданні 29.03.2010р. судом встановлено, що до порушення провадження по справі відповідачем здійснено часткову оплату вартості отриманого товару, а саме в сумі 1000,00 грн. про що свідчать банківські виписки від 19.02.2010р. та від 22.02.2010р., внаслідок чого в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1000,00 грн. відмовляється судом..

Крім того, в судовому засіданні судом встановлено, що після порушення провадження по справі відповідачем здійснена часткове погашення заборгованості, а саме в сумі 1800 грн., про що свідчать банківські виписки від 26.02.2010р., від 04.03.2010р., від 10.03.2010р., від 16.03.2010р.. суд вважає, що провадження по справі в частині стягнення з відповідача 1800,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в сумі 209700,00 грн..

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати за період з листопада по грудень 2009 року та січень 2010р. в розмірі 10455,94 грн. щодо стягнення інфляційних витрат, суд вважає що стягненню підлягають кошти в розмірі 3888,00 грн. за січень 2010р. заборгованість 216000,00 грн. (станом на 12.01.2010р.) враховуючи не доведеність укладення між сторонами договору поставки від 22.10.2009р. та надсилання на адресу відповідача претензії з вимогою оплатити заборгованість (претензію отримано відповідачем 11.01.2010р.)

Враховуючи вище викладене, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафта Оіл”, 42700, Сумська область, м. Охтирка, вул.. Полтавська, 10а, кв.19; 42700, Сумська область, м. Охтирка, пров. Дніпропетровський, 2, КОД 31877083) 209700,00 грн. основного боргу, 3888,00 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 2361,96 грн. судових витрат. Видати наказ.

3. Провадження по справі в частині стягнення з відповідача 1800,00 грн. припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 02.04.2010р.