Рішення № 9025791, 22.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.10 Справа № 5/59/10

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Трембіта” (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Свердлова, 1)

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (72319, АДРЕСА_1)

про стягнення 2 097, 68 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

У судовому засіданні брали участь представники:

Від позивача : Харченко О.О., довіреність № 27 від 18.02.2010

Харченко Л.О., довіреність № 26 від 18.02.2010

Від відповідача: Не зявився СУТНІСТЬ СПОРУ:

02.03.2010 до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Трембіта” із позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 2 167, 43 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.02.2010 порушено провадження у справі № 5/59/10, судове засідання призначено на 22.02.2010. Розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 22.03.2010 за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовою заявою представника позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

11.03.2010 до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог.

22.03.2010 до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшла заява про повернення заяви про уточнення позовних вимог від 11.03.2010.

22.03.2010 заява про уточнення позовних вимог від 11.03.2010 була повернута позивача, про що свідчить розписка від 22.03.2010, яка міститься в матеріалах справи.

Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених у позові, в обґрунтування вимог зазначено, що відповідно до умов договору суборенди нежитлового приміщення № 46 від 11.04.2009 відповідачу передано в орендне користування за плату на певний строк торігвельну площу нічного відділа маг. № 6 за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Крупської, 20. Відповідач в порушення умов вказаного договору орендну плату не здійснював, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 2 167, 43 грн., яку і просить стягнути позивач.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на умови договору суборенди нежитлового приміщення від 11.04.2009 № 46, ст.ст. 526, 530, 625, 759, 762, 763 ЦК України, ст. 173 ГК України та ст.ст. 1, 4, 54-57 ГПК України.

Відповідач у судове засідання 22.03.2010 вдруге не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву та документи, витребувані ухвалами господарського суду Запорізької області від 03.02.2010 та від 22.02.2010 відповідачем суду не надано. Про дату, час та місце призначеного судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

11.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трембіта”, з однієї сторони, та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, з іншої сторони, було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 46 (далі договір з усіма змінами, доповненнями та додатками), відповідно до п.п. 1.1. 1.4. якого орендар передає зі згоди власника Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСБ”, а суборендар приймає в користування за плату на певний строк торгівельну площу нічного відділа маг. № 6 по вул. Крупської, 20. Цільове призначення обєкта роздрібна торгівля пром. товарами. Обєкт є власністю орендодавця на підставі договору купівлі-продажу № 127 від 17.11.2000, який зареєстрований Мелітопольським МБТІ, і перебуває у володінні і користуванні (оренді) орендаря на підставі договору на оренду нежитлового приміщення по вул. Крупської, 20.

Сторони дійшли згоди про те, що цей договір є договором оперативного лізингу в розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 за №334/94-ВР (зі змінами і доповненнями на дату підписання цього договору), а “лізинговою (орендною) операцією” за цим договором визначаються, як оперативний лізинг, згідно із зазначеним законом.

Пунктами 2.1., 2.2. договору передбачено, що орендар зобовязаний передати, а суборендар прийняти обєкт протягом одного робочого дня з моменту підписання цього договору (п. 2.1.).

Прийом-передача обєкта здійснюється повноважними представниками сторін і оформлюється укладанням Акту прийому-передачі. В акті прийому-передачі відображається стан обєкта, що передається в суборенду.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата за цим договором складає 1 000, 00 грн. щомісячно, та з урахуванням податку на додану вартість за один місяць суборенди. Перераховується суборендарем орендареві до 1 числа поточного місяця суборенди на р/рахунок орендаря, крім цього щомясяця нараховується індекс інфляції згідно повідомлення Держкомстату України, після його офіційного опублікування.

Згідно з п. 9.2. договору за порушення строків внесення орендної плати, встановлених п. 3.1. договору, суборендар сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення, від суми несплаченого/несвоєчасно сплаченого платежу.

У звязку із невиконанням відповідачем своїх зобовязань за вказаними договорами, станом на 22.03.2010 виникла заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 2 167, 43 грн.

На адресу відповідача було направлено лист № 270 від 21.08.2009 з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 2 016, 43 грн. та претензія про порушення строків оплати оренди на суму 2 085, 05 грн. № 310 від 11.09.2009.

Відповіді позивач не отримав.

В матеріалах справи міститься Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія НОМЕР_2 від 17.02.2010, відповідно до якої місцезнаходженням Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 є 72319, АДРЕСА_1.

Саме за цією адресою здійснювалося листування з відповідачем.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності вважаю, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч. І ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обовязкову силу для сторін. Будучи повязаними взаємними правами та обовязками (зобовязаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобовязання.

Відповідно до вимог ст. 546 ЦК України виконання зобовязань може забезпечуватися згідно з законом або договором, неустойкою. Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобовязання, відповідає перед кредитором за збитки завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтями 224, 229 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобовязання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобовязання, а також сплатити штрафні санкції.

Згідно із ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема :

?припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

?зміна умов зобовязання;

?сплата неустойки;

?відшкодування збитків та моральної шкоди.

Також, згідно із вимогами ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно із вимогами ст. 283 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав ФОП ОСОБА_2 нежитлове приміщення: торігвельну площу нічного маг. № 6 по вул. Крупської, 20 м. Мелітополь.

Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату орендної плати у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.

Як свідчать вивчені матеріали, за період з липня 2009 до жовтень 2009 ФОП ОСОБА_2 має заборгованість перед ТОВ “Трембіта” зі сплати орендних платежів в розмірі 2 016, 43 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 №543/96-ВР, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Згідно з п. 9.2. договору за порушення строків внесення орендної плати, встановлених п. 3.1. договору, суборендар сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення, від суми несплаченого/несвоєчасно сплаченого платежу.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що розрахунок пені не відповідає вимогам договору та закону, оскільки позивачем заявлено до стягнення пеня у розмірі 130, 61 грн., яка розрахована наступним чином: сума заборгованості х подвійну облікову ставку НБУ х кількість днів прострочки / 365. В той же час, п. 9.2. договору передбачена облікова ставка НБУ за кожен календарний день прострочення.

В звязку з чим, суд приходить до висновку про необхідінсть здійснити власний перерахунок пені із застосуванням облікової ставки НБУ.

Відповідно до розрахунку суду сума пені за період липень 2009 по жовтень 2009 складає 61, 03 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, суд приходить до висновку, про необхідність здійснити перерахунок 3 % річних.

Відповідно до розрахунку суду сума 3 % річних складає 20, 22 грн.

Таким чином, на день розгляду справи загальна сума заборгованості відповідача складає 2 097, 68 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити орендну плату не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату за оренду нежитлового приміщення не довів, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 2 097, 68 грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трембіта” (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Свердлова, 1, код ЄДРПОУ 13616346, р/р 26000976712980 філіал ПАТ “ПУМБ” м. Запоріжжя, МФО 313623) 2 016 (дві тисячі шістнадцять) грн. 43 коп. основного боргу з орендної плати, 61 (шістдесят одна) грн. 03 коп. пені, 20 (двадцять) грн. 22 коп. 3 % річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя К.В.Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 31.03.2010