Рішення № 9025774, 22.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.10 Справа № 5/47/10

Суддя

За позовом Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Запорізьке РУ” ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” (69000, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39)

до відповідачів: 1. Приватного підприємства “ІМІР” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Катарина ЛТД” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9)

3. Приватного підприємства “ВДВ –Бізнес” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9)

про стягнення 1 107 637, 82 грн. Суддя Проскуряков К.В. У судовому засіданні брали участь представники: Від позивача: Турчинський М.І., довіреність № б/н від 24.11.2009 Від відповідачів: 1. Не з’явився

2. Не з’явився

3. Не з’явився СУТНІСТЬ СПОРУ:

25.01.2010 Публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Запорізьке РУ” ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідачів: 1. Приватного підприємства “ІМІР”, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Катарина ЛТД” та 3. Приватного підприємства “ВДВ –Бізнес” про стягнення 1 107 637, 82 грн.

Ухвалою суду від 25.01.2010 порушено провадження у справі № 5/47/10, розгляд якої призначено на 26.02.2010. Розгляд справи відкладався до 22.03.2010. За згодою представника позивача у судовому засіданні 22.03.2010, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовою заявою позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

В судовому засіданні 22.03.2010 позивачем було заявлено клопотання про уточнення позовних вимог, в якому позивач просить стягнути солідарно з відповідачів (ПП “ІМІР” та ПП “ВДВ –Бізнес”) заборгованість у розмірі 1 107 637, 82 грн. та стягнути з ТОВ “Катарина ЛТД” заборгованість у розмірі 1 107 637, 82 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави –легковий вантажопасажирський автомобіль Volkswagen Caddy, реєстраційний номер АР9568ВЕ, 2004 року випуску, шасі (кузов) № WV2ZZZ2KZ4X010361, свідоцтво про реєстрацію АРС № 083098 від 25.06.2008.

Клопотання позивача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, уточнені позовні вимоги прйинято судом до розгляду.

Позивач повністю підтримав позовні вимоги (з урахуванням уточнень) та надав суду пояснення, відповідно до яких 30.07.2008 між ним та відповідачем 1 (ПП “ІМІР”) було укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 469-01-08, відповідно до якого кредитор (банк) відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 940 000, 00 грн., а позичальник зобов’язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 30.07.2009, та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 23 % річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпунктів “в” п. 3.1. даного договору, сплатити проценти у підвищенному розмірі). 30.07.2008 було укладено договір поруки № 1 між позивачем та ПП “ВДВ –Бізнес” (відповідач 3), відповідно до якого поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ПП “ІМІР” зобов’язань за договором про відновлювальну кредитну лінію № 469 –01 –08 від 30.07.2008. В забезпечення виконання відповідачем 1 зобов’язань за кредитним договором, 30.07.2008 було укладено завстави автотранспорту № 0501ТЗ/0708 між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю “Катарина ЛТД” (відповідач 2), відповідно до умов якого у заставу було передано рухоме майно, а саме: легковий вантажопасажирський автомобіль Volkswagen Caddy, реєстраційний номер АР9568ВЕ, 2004 року випуску, шасі (кузов) № WV2ZZZ2KZ4X010361, свідоцтво про реєстрацію АРС № 083098 від 25.06.2008. В зв’язку з неналежним виконання відповідачем 1 своїх зобов’язань за договором про відновлювальну кредитну лінію № 469-01-08 від 30.07.2008 станом на 22.03.2010 виникла заборгованість у розмірі 1 107 637, 82 грн., з яких: 940 000, 00 грн. –заборгованість по поверненню кредитних коштів, 66 227, 62 грн. –заборгованість по процентам та 101 410, 20 грн. пеня. Просить позов задовольнити.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на умови договору про відновлювальну кредитну лінію від 30.07.2008 № 469-01-08, договір застави автотранспорту № 0501ТЗ/0708 від 30.07.2008, договір застави № 050203/0708 від 30.07.2008, договір застави № 050303/0708 від 30.07.2008, договір поруки № 1 від 30.07.2008, ст. ст. 525, 526, 1054 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 199 Господарського кодексу України та ст.ст. 2, 54, 56 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 1, 3, 11, 19, 20 Закону України “Про заставу”.

Відповідачі 1, 2, 3 у судове засідання 22.03.2010 вдруге не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили. Клопотань про розгляд справи без їх участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву та документи, витребувані ухвалами господарського суду Запорізької області від 25.01.2010 та від 26.02.2010 відповідачами не надано. Про дату, час та місце призначеного судового засідання відповідачі були повідомлені своєчасно та належним чином, шляхом направлення на їх адреси відповідних ухвал.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2008 між Публічним акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Запорізьке РУ” ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” та Приватним підприємством “ІМІР” укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 469-01-08 (далі –Договір з усіма змінами, доповненнями та додатками), згідно п. 1.1. якого кредитор (банк) відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 940 000, 00 грн., а позичальник зобов’язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 30.07.2009 та сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 23 % річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаному в підпункті “в” п. 3.1. даного договору, сплатити проценти у підвищенному розмірі).

Відповідно до п. 2.1. договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії проводиться траншами у строк з 30.07.2008 по 29.07.2009 за письмовими заявками позичальника за згодою банку шляхом перерахування їх з позичкового на поточний рахунок позичальника, якщо інше не вказано в письмовій заявці.

Пунктами 3.1., 3.3. – 3.5. договору передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками: а) 20 % річних за період з 30.07.2008 до 23.10.2008; 23 % річних за період з 23.10.2008 до строку повернення кредиту, вказаного в п. 2.4. даного договору; 34, 5 % річних за період з 30.07.2009 до дня фактичного погашення основної заборгованості (3.1.).

Розрахунок процентів проводиться за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів с позичкового рахунку позичальника, до момента повернення коштів на позичковий рахунок позичальника. Розрахунок процентів за день видачі проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Розрахунок процентів проводиться виходячи з 365 днів у році (366 днів у високосному році), в місяці –по календарю (3.3.).

Нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами проводиться щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У вказаний строк сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця (включно).

Позичальник сплачує проценти за останній звітний період (тобто звітний період, в якому настає строк повернення кредиту) не пізніше строку повернення кредиту, вказаного в п. 2.4. даного договору.

Якщо позичальник скористується своїм правом достроково повернути отримані кредитні кошти, тобто достроково погасити позичкову заборгованість або її частину, то одночасно з погашенням основної (позичкової) заборгованості (або її частини) позичальник зобов’язаний сплатити банку проценти за весь період користування, нараховані на суму основної заборгованості (частини основної заборгованості, котра погашається) до дати погашення (п. 3.4.).

Датою сплати процентів є день зарахування коштів на рахунок, вказаний в п. 3.2. даного договору (п. 3.5.).

Згідно п. 4.1. договору позичальник зобов’язується використовувати кредитні кошти, отримані по даному договору, на поповнення оборотних коштів.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що забезпечення виконання зобов’язань по даному договору є:

·          вантажопасажирський Volkswagen Caddy (№ держ. реєстрації АР 9568 ВЕ, 2004 р.в.), що належить ТОВ “Катарина ЛТД” на праві власності, узгодженої риночної вартості 77 440, 00 грн. Місцезнаходження предмета застави: м. Запоріжжя, вул. Кірова, 47;

·          холодильне обладнання у кількості 306 одиниць та офісне обладнання у кількості 202 одиниці, що належить ПП “ІМІР” на праві власності, та знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Реактивна, 1; Запорізька область, п. Андріївка, вул. Леніна, 4; Запорізька область, с. Н. Петровка, вул. Набережна, 25/29; Запорізька область, с. Старопетровка, вул. Жигулиних, 25; м. Приморськ, вул. Пушкіна, 111; м. Приморськ, с. Партизани, узгодженої ринкової вартості 670 684, 50 грн.;

·          холодильне обладнання у кількості 638 одиниць, що належить ПП “ВДВ –Бізнес” на праві власності та знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кірова, 47, узгодженої ринкової вартості 1 213 561, 66 грн.

Сторони договору в забезпечення виконання зобов’язань по даному договору можуть використовувати інші види забезпечення, не вказані в цьому пункті.

Відповідно до п. 7.1. договору за прострочку повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 2.4., 2.5., 3.4., 3.6., 4.5., 6.1., 8.3. даного договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених даним договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов’язань сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.

30.07.2008 між ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Запорізьке РУ” ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” та Приватним підприємством “ВДВ –Бізнес” було укладено договір поруки № 1, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Приватним підприємством “ІМІР” (код ЄДРПОУ 33960885) зобов’язань за договором про відновлювальну кредитну лінію № 469-01-08 від 30.07.2008, у відповідності з яким ПП “ІМІР” отримало кредит у розмірі 940 000, 00 грн. зі сплатою 20 % річних строком до 30.07.2009.

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.3. договору у разі невиконання боржником зобов’язань по кредитному договору, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 2.1.).

Поручитель несе відповідальність перед кредитором у тому ж об’ємі, що і боржник, в т.ч. за основним боргом, оплаті щомісячних процентів та повишених процентів, оплаті комісійної винагороди, оплати неустойки за основним боргом та процентами, а також по відшкодуванню всіх збитків (п. 2.2.).

У випадку непогашення боржником заборгованості за кредитним договором на протязі 1 банківського дня з моменту настання строка оплати процентів, основного боргу чи комісійної винагороди, передбачених кредитним договором, у кредитора настає повне право вимагати сплати боргу в повному обсязі від поручителя (п. 2.3.).

Відповідно до п. 3.1. договору поруки поручитель зобов’язаний не пізніше 2 банківських днів з моменту повідомлення його кредитором про невиконання боржником прийнятих на себе зобов’язань сплатити грошову суму, що вимагається кредитором, шляхом її перерахування на рахунок кредитора або будь-яким іншим способом, вказаним кредитором.

Також, 30.07.2008 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Катарина ЛТД” було укладено договір застави автотранспорту № 0501ТЗ/0708, відповідно до п. 1 якого заставодавець передає в заставу заставодержателю наступне майно: легковий вантажопасажирський Volkswagen Caddy, реєстраційний номер АР9568ВЕ, 2004 року випуску, шасі (кузов) № WV2ZZZ2KZ4X010361, свідоцтво про реєстрацію АРС № 083098 від 25.06.2008 видане ВРЕВ № 1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області, колір –сірий, об’єм двигуна –1390 куб. см., оціночна вартість –104 038, 00 грн., узгоджена ринкова вартість –77 440, 00 грн.

Зазначене майно передається в заставу, як забезпечення повернення кредиту, виданого Приватному підприємству “ІМІР” (код ЄДРПОУ 33960885) за договором про відновлювальну кредитну лінію № 469-01-08 від 30.07.2008 на суму 940 000, 00 грн., строком до 30.07.2009, сплати відсотків за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 20 % річних, а також комісійної винагороди за основними зобов’язанням, неустойки за цим договором або за основним зобов’язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за основним зобов’язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет застави в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. У випадку зміни сторонами основного зобов’язання, процентної ставки за користування кредитними ресурсами, заставодавець зобов’язується невідкладно укласти з заставодержателем відповідну додаткову угоду до цього договору.

Проценти за користування кредитом сплачуються згідно умов кредитного договору (п. 2).

Узгоджена сторонами ринкова вартість предмету застави, враховуючи оцінку, викладену у звіті про експертну оцінку та коригуючі коефіциенти, становить 77 440, 00 грн.

Сторони дійшли взаємної згоди, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за ліквідаційною вартістю предмета застави. Ліквідаційна вартість предмету застави –це вартість, яка може бути отримана за умови продажу предмету застави у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює риноковій вартості. Ліквідаційна вартість предмету застави, враховуючи оцінку, викладену у Звіті про експертну оцінку, станговить 83 230, 00 грн. Узгоджена сторонами ліквідаційна вартість предмету застави, враховуючи висновок, становить 61 952, 00 грн. (п. 3).

Місце реєстрації предмету застави: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 121, вул. Сєдова, 9, фактичне місцезнаходження згідно листа власника: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Кірова, 47 (п. 4).

Право власності на предмет застави належить ТОВ “Катарина ЛТД” на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АРС № 083098 від 25.06.2008, виданого Запорізьким ВРЕВ № 1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області (п. 5).

В разі неналежного виконання боржником умов кредитного договору (несвоєчасне повернення суми кредиту, несвоєчасна сплата комісійної винагороди, процентів та інших зобовязань), заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави або провести його відчуження, задовольнити свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення, в тому числі відшкодувати збитки. Право звернення стягнення на предмет завстави заставодержатель набуває також, якщо заставодержатель відповідно до умов кредитного договору заявить боржнику вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строків, визначених в п. 2 цього договору, а боржник не виконає зазначене зобов’язання (п. 8).

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на розсуд заставодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або заставодержателем самостійно позасудовим способом відповідно до чинного законодавства України та цього договору. Звернення стягнення на предмет застави (у т.ч. при самостійному продажу заставодержателем та при передачі предмету застави заставодержателю у власність та ін.) здійснюється за ліквідаційною вартістю предмету застави (п. 9).

В матеріалах справи містяться заяви про перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок № б/н від 30.07.2008, № 101 від 04.08.2008 та № 40/ від 24.08.2008.

На адреси відповідачів 1, 2, 3 були направлені наступні претензії про сплату боргу: №5375 від 04.11.2008, № 6184 від 02.12.2008, № 6344 від 09.12.2008, № 6347 від 09.12.2008, №160 від 14.01.2009, № 3722 від 30.07.2009, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачі 1, 2, 3 взяті на себе зобов’язання за договором про відновлювальну кредитну лінію від 30.07.2008 № 469-01-08, договором застави автотранспорту № 0501ТЗ/0708 від 30.07.2008 та договором поруки № 1 від 30.07.2008, належним чином не виконали.

Доказів зворотного відповідачами суду не надано.

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 15-7/747 від 22.02.2010, відповідно до якого місцезнаходженням:

Приватного підприємства “ІМІР” є 69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9;

Товариства з обмеженою відповідальністю “Катарина ЛТД” є 69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9;

Приватного підприємства “ВДВ –Бізнес” є 69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9.

Саме за вказаними адресами здійснювалося листування з відповідачами 1, 2, 3.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності вважаю, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов’язкову силу для сторін. Будучи пов’язаними взаємними правами та обов’язками (зобов’язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов’язання.

Відповідно до вимог статті 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, неустойкою. Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов’язання, відповідає перед кредитором за збитки завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтями 224, 229 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції.

Пункт 1 статті 623 ЦК України зазначає, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України, передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, укладеного в письмовій формі між кредитором та позичальником, в якому обов’язково повинно бути передбачено мета, сума і строк кредиту, умови та порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткова ставка, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Також, згідно із вимогами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання за договором про відновлювальну кредитну лінію № 469-01-08 від 30.07.2008, а Приватне підприємство “ІМІР” (відповідач 1) фактично отримала грошові кошти в сумі 940 000, 00 грн., що підтверджується заявками та банківськими виписками.

Станом на 22.03.2010 позивачем нараховано заборгованість за кредитом у розмірі 940000, 00 грн.

Пунктами 1.1., 3.1. договору про відновлювальну кредитну лінію № 469-01-08 від 30.07.2008 передбачені проценти за кредит у розмірі –23 % річних із наступним збільшенням.

На день судового засідання позивачем нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 66 227, 62 грн.

Згідно до п. 7.1. договору за прострочку повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 2.4., 2.5., 3.4., 3.6., 4.5., 6.1., 8.3. даного договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених даним договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов’язань сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.96 №543/96-ВР, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Розрахований позивачем станом на 22.03.2010 розмір пені, згідно із Постановою НБУ від 21.04.2008 N 107, складає 101 410, 20 грн. та відповідає вимогам закону та договору.

Таким чином, на день розгляду справи загальна сума заборгованості відповідача складає 1107637, 82 грн. та підтверджується розрахунками позивача, які містяться в матеріалах справи.

Ст. 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України .

Згідно із частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 2.1 наведеного Договору поруки № 1 від 30.07.2008 передбачена солідарна відповідальність боржника та поручителя.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідачами 1, 3 взяті на себе зобов’язання за вказаними договорами належним чином не виконано, своєчасно суму кредиту не сплачено.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у звязку із порушенням строків повернення кредиту неодноразово звертався до поручителів з вимогою погасити заборгованість, що підтверджується листами-вимогами № 160 від 14.01.2009, № 3722 від 30.07.2009, які були направлені на відповідні адреси.

Доказів виконання взятих на себе зобов’язань за договором про відновлювальну кредитну лінію від 30.07.2008 № 469-01-08, договору поруки № 1 від 30.07.2008 у повному обсязі або частково відповідачем 1, 3 суду не надано.

В забезпечення виконання Приватним підприємцем “ІМІР” умов договору про відновлювальну кредитну лінію від 30.07.2008 № 469-01-08 з ТОВ “Катарина ЛТД” було укладено договір застави автотранспорту № 0501ТЗ/0708 від 30.07.2008 відповідно до яких, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, якщо на момент терміну виконання забезпечених заставою зобов’язань по договору про відновлювальну кредитну лінію № 469-01-08 від 30.07.2008, вони не будуть виконані.

В разі неналежного виконання боржником умов кредитного договору (несвоєчасне повернення суми кредиту, несвоєчасна сплата комісійної винагороди, процентів та інших зобов’язань), заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави або провести його відчуження, задовольнити свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення, в тому числі відшкодувати збитки. Право звернення стягнення на предмет завстави заставодержатель набуває також, якщо заставодержатель відповідно до умов кредитного договору заявить боржнику вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строків, визначених в п. 2 цього договору, а боржник не виконає зазначене зобов’язання.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на розсуд заставодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або заставодержателем самостійно позасудовим способом відповідно до чинного законодавства України та цього договору. Звернення стягнення на предмет застави (у т.ч. при самостійному продажу заставодержателем та при передачі предмету застави заставодержателю у власність та ін.) здійснюється за ліквідаційною вартістю предмету застави.

Предметом застави є наступне рухоме майно: легковий вантажопасажирський Volkswagen Caddy, реєстраційний номер АР9568ВЕ, 2004 року випуску, шасі (кузов) № WV2ZZZ2KZ4X010361, свідоцтво про реєстрацію АРС № 083098 від 25.06.2008 видане ВРЕВ № 1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області, колір –сірий, обєм двигуна – 1390 куб. см., оціночна вартість –104 038, 00 грн., узгоджена ринкова вартість –77 440, 00 грн.

Відповіднодо ст. 19 Закону України “Про заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про заставу” заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір доведений до суду з вини відповідачів 1, 2, 3, судові витрати покладаються на останніх.

Відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійими вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Проаналізувавши матеріали справи, з метою забезпечення належного захисту порушених прав споживачів, суд виходить за межі заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути солідарно з Приватного підприємства “ІМІР” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9, код ЄДРПОУ 33960885) та Приватного підприємства “ВДВ –Бізнес” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9, код ЄДРПОУ 23880506) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Запорізьке РУ” ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” (69037, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39, код ЄДРПОУ 25821086) заборгованість за договором про відновлювальну кредитну лінію № 469-01-08 від 30.07.2008 у розмірі 940 000 (дев’ятсот сорок тисяч) грн. 00 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 66 227 (шістдесят шість тисяч двісті двадцять сім) грн. 62 коп., пеню в розмірі 101 410 (сто одна тисяча чотириста десять) грн. 20 коп. Видати наказ.

3.          В рахунок погашення заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію № 469-01-08 від 30.07.2008 звернути стягнення на заставене майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Катарина ЛТД” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9, код ЄДРПОУ 35719018) за договором застави автотранспорту № 0501ТЗ/0708 від 30.07.2008 - легковий вантажопасажирський Volkswagen Caddy, реєстраційний номер АР9568ВЕ, 2004 року випуску, шасі (кузов) № WV2ZZZ2KZ4X010361, свідоцтво про реєстрацію АРС № 083098 від 25.06.2008 видане ВРЕВ № 1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області, колір –сірий, обєм двигуна – 1390 куб. см., оціночна вартість –104 038, 00 грн., узгоджена ринкова вартість –77 440, 00 грн., що належить ТОВ “Катарина ЛТД” на праві власності. Видати наказ.

4.          Стягнути солідарно з Приватного підприємства “ІМІР” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9, код ЄДРПОУ 33960885), Приватного підприємства “ВДВ –Бізнес” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9, код ЄДРПОУ 23880506) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Катарина ЛТД” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 9, код ЄДРПОУ 35719018) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Запорізьке РУ” ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” (69037, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39, код ЄДРПОУ 25821086) 11 076 (одинадцятьтисяч сімдесят шість) грн. 38 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя К.В.Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 29.03.2010