Рішення № 9025613, 19.04.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.04.10р.Справа № 25/27-10 За позовом Дочірнього підприємства "Конріл", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про стягнення 41 961,68 грн.

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

від позивача: Бичко І.І. - дов. №05/10 від 01.01.10р.

від відповідача: Донченко Є.Д. - дов. №100809 від 10.08.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми заборгованості у розмірі 41 961,68 грн. за договором поставки від 05.02.2007р. № 770/1537, де: 36109,15грн. –основний бог з урахуванням індексу інфляції, 5156,54грн. - пеня, 695,99грн. –3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань по оплаті поставленого товару по договору поставки від 05.02.2007р. № 770/1537 та ст.ст. 549-552, 625 ЦК України.

Відповідач позовне визнає з тих підстав, що між сторонами не укладався договір поставки від 05.02.2007р. за № 770/1537, як і договір який зазначено у відповідній видатковій накладній; товар було поставлено на бездоговірній основі, отже строки його оплати сторонами не встановлювалися; сторонами частково було здійснено залік зустрічних вимог за поставлений товар; позивачем неправомірно було застосовано пеню, оскільки її нарахування не передбачено умовами договору поставки № 770 від 05.02.2007р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "КОНРІЛ" (постачальник) і Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ - маркет»(покупець) уклали між собою договір поставки від 05.02.2007 року № 770/1537 (договір), згідно з п. 1.1, якого постачальник зобов’язується в порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність покупця товар у визначеній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а останній зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених Договором.

Виконуючи свої договірні зобов'язання, Позивач поставив Відповідачу товар за видатковими накладними від 05.11.2008 року № 05-105427 і від 12.11.2008 року № 05-105632 на суму 45900,00 грн. Відповідач прийняв весь товар, що був йому поставлений і переданий по више вказаним видатковим накладним та 21.11.2008 року перерахував в рахунок оплати поставленого товару кошти Позивачу в сумі 17834,40 грн. Ці кошти були Позивачем зараховані в рахунок оплати поставленого товару по попереднім видатковим накладним, а кошти в сумі 11336,74 грн. в рахунок оплати поставленого товару по видатковій накладній від 05.11.2008 року № 05-105427.

Згідно п. 3.1 договору, Відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар на протязі 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту поставки товару Відповідачу. Моментом перехода права власності на товар є дата оформлення видаткової накладної Відповідачем, що товар прийнятий (п.2.8. договору).

Однак, як вбачається з матеріалів справи Відповідачем не виконувалися належним чином свої грошові зобов’язання по Договору. Так, станом на 10.11.2009 року прийнятий товар на суму 34563,26 грн. Відповідач Позивачу не оплатив. Борг Відповідача за отриманий товар становить 34563,26 грн. (належних доказів сплати не надано). Останній день оплати був 10.02.2009 року. Тобто з 11.02. 2009 року розпочалося прострочення в оплаті поставленого товару. На момент пред'явлення позовної заяви 10.11.2009 року прострочення складає 245 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором». За ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов 'язання.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відповідач також зобов'язаний сплатити позивачу суму, на яку збільшилась сума основного боргу у зв'язку з інфляцією, в розмірі 1545,89грн. за період березень –вересень 2009р. та 3% річних за період прострочення з 11.03.2009р. по 10.11.2009р. у сумі 695,99 грн., згідно наданого позивачем розрахунку.

Заперечення Відповідача проти позову щодо стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

У видаткових накладних від 05.11.2008 року № 05-105427 і від 12.11.2008 року № 05-105632 підставою передачі товару зазначено договір № 30К1537 від 18.04.2007р., отже зазначена поставка не є бездоговірною. Згідно з поясненнями позивача часткова невідповідність номеру та дати договору вказаного в накладних та фактично укладеного між сторонами (№ 770/1537 від 05.02.2007р.) пов’язана з пізнішим фактичним підписанням договору позивачем та наданням ним власного номеру договору, тому зазначений у накладних договір № 30К1537 від 18.04.2007р. є тим самим договором № 770/1537 від 05.02.2007р. в обліку відповідача.

Відповідно до п. 10.1. договору № 770/1537 від 05.02.2007р. (№ 30К1537 від 18.04.2007р.) він діє до 31.12.2007р. Пунктом же 10.5. договору встановлено, що у випадку, якщо не пізніше чим за один місяць до спливу строку дії договору жодна з сторін не заявить про його припинення, то договір вважається пролонгованим на той-же строк та на тих-же умовах. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази припинення сторонами дії договору в порядку п. 10.5. договору, то даний договір був пролонгований сторонами на наступний рік.

За наведених обставин слід дійти висновку, що постачання товару за накладними від 05.11.2008 року № 05-105427 і від 12.11.2008 року № 05-105632 здійснювалося позивачем саме на підставі договору № 770/1537 від 05.02.2007р. (№ 30К1537 від 18.04.2007р.).

З наданих відповідачем протоколів заліків зустрічних вимог від 01.04.08р. № ПШ -0000576, від 01.05.08р. № ПШ - 0000579 та від 01.05.08р. № ПШ - 0000977 на суму 2 441,41 грн., відповідно до Договору поставки № 7651 від 02.01.08р., а також від 31.07.09р. № 10321 та № 32/12/тм на суму 2 122,63 грн., відповідно до Договору поставки № 13208 від 01.07.08р. та до Договору про надання маркетингових послуг № 13209 від 01.07.08р., на загальну суму 4 564,04 грн. не вбачається, що зазначені заліки стосуються правовідносин, що виникли з договору поставки № 770/1537 від 05.02.2007р. (№ 30К1537 від 18.04.2007р.), тому проведення вказаних заліків не припинило зобов’язання відповідача по оплаті поставленого товару за вищенаведеним договором.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу з урахуванням індексу інфляції у сумі 36109,15грн. та 3% річних у сумі 695,99грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В решті ж позову в частині стягнення пені у сумі 5156,54грн., суд вважає за необхідне відмовити, з огляду на не встановлення сторонами у договорі № 770/1537 від 05.02.2007р. (№ 30К1537 від 18.04.2007р.), зокрема п. 8.6., обов’язку відповідача сплатити неустойку за несвоєчасну оплату товару, її розміру та строку нарахування, що унеможливлює застосування пені в силу ст.ст. 547, 548 ЦК України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Судові витрати понесені позивачем за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 419,62грн. та витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн. згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України слід віднести на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (52005, смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул.. Совхозна, 76, п/р 26006208770100 в ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 305653, ЄДРПОУ 30487219) на користь Дочірнього підприємства "Конріл" (01133 м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, офіс 201 п/р 260070101827 в ЗАТ "ПроКредитБанк" у м.Києві, МФО 320984, Код 23703164) основний борг з урахуванням індексу інфляції у сумі 36109,15грн., та 3% річних у сумі 695,99грн. та судові витрати по сплаті держмита у сумі 368,05грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 206,00грн., видати наказ.

В решті позову –відмовити.

СуддяА.Є. Чередко Рішення підписано