Рішення № 9025528, 19.04.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.04.10р.Справа № 35/92-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Агрофірми " Бурчак", с. Бурчак

Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 32 809,99 грн.

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

від позивача - Якименко О.А., юрист, дов. від 01.03.2010р.

від відповідача - Максимов В.В., керівник, довідка АА № 045613 від 23.06.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з Відповідача борг за поставлений товар –16177,00 грн, пеню - 9880,95 грн, інфляційні втрати - 3356,51 грн, 3% річних - 3395,53 грн, посилаючись на невиконання Відповідачем зобов`язань за договором №09/08 від 05.09.2008р.

07.04.2010р. Позивач надав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення боргу у зв`язку із повною його сплатою Відповідачем. Просив стягнути з Відповідача пеню –9880,95 грн, 3% річних – 3395,53 грн, інфляційні збитки –3356,51 грн.

Представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач надав докази повної оплати спірного боргу згідно платіжних доручень № 1151 від 23.03.2010р. на 11177 грн та № 969 від 17.02.2010р. на 5000 грн, не заперечував проти стягнення пені в розмірі 3829,00 грн, в іншій частині в позові просив відмовити, посилаючись на неправомірність застосування позивачем до господарських відносин, що регулюються, на його думку, виключно нормами Господарського кодексу України, статті 625 Цивільного кодексу України.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бурчак"- постачальник (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМ" – покупець (надалі відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №09/08 від 05.09.2008р. строком дії до 31 грудня 2008 року.

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов’язався протягом строку дії договору поставляти покупцю товар, кількість, асортимент та якість якого визначаються за згодою сторін та вказується в накладних на відпуск товару, а покупець - прийняти та оплатити товар згідно з умовами договору.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар (сливи) на загальну суму 57177,00 грн, що підтверджується накладними №91 від 09.09.2008р. на суму 6276,60 грн, № 92 від 10.09.2008р. на суму 9910,80 грн, №94 від 11.09.2008р. на суму 11590,20 грн, №95 від 15.09.2008р. на суму 6523,20 грн, №96 від 18.09.2008р. на суму 11638,80 грн, №97 від 26.09.2008р. на суму 4930,20 грн, №98 від 27.09.2008р. на суму 6307,20 грн, підписаними обома сторонами.

За умовами п. 4.3 договору Відповідач зобов’язаний здійснити оплату товару на поточний рахунок Позивача протягом тридцяти банківських днів після поставки кожної конкретної партії.

Відповідач зобов’язання щодо оплати товару виконав частково в сумі 41000,00 грн. На час звернення з позовом заборгованість становила 16177,00 грн, що підтверджується актом звірки від 23.03.2010р. Вказану заборгованість відповідач сплатив, що підтверджується платіжними дорученнями №969 від 17.02.2010р. на суму 5000,00 грн та № 1151 від 23.03.2010р. на суму 11177,00 грн та в цій частині позивач заявою від 07.04.2010р. зменшив свої позовні вимоги.

Відповідно до п. 5.1 договору, в разі невиконання Відповідачем п.4.2. договору, Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачу пеню на суму заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. В зв’язку з простроченням оплати з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 11.10.2008р. по 07.04.2009р. в сумі 3730,99 грн. В решті вимоги про стягнення пені в сумі 6149,96 грн судом відхиляються, оскільки при розрахунку пені позивачем не враховані положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Щодо стягнення пені статтею 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність один рік. Разом з тим, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, що зроблена нею до винесення рішення у справі. Таких заяв від сторін не надходило, та у суду відсутні підстави щодо застосування позовної давності відносно пені за період з 11.10.2008р. по 11.02.2010р.

З огляду на те, що відповідач сплатив борг з порушенням умов договору, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. 3% річних за період з 11.10.2008р. по 20.11.2009р. становлять 1073,68 грн. Інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за жовтень 2008р. – жовтень 2009р. становлять 3395,53 грн та підлягають стягненню в заявлених межах –3356,51 грн. Вимоги про стягнення річних в сумі 2321,85 грн задоволенню не підлягають в зв’язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у

сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Ко-дексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими акта-ми інших органів державної влади та органів місцевого самовря-дування, а також іншими нормативними актами. Статтею 216 цього Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. В силу вище наведених положень та положень статей 1, 2, 9 Цивільного кодексу України відносини, що не врегульовані Господарським кодексом України регулюються нормами Цивільного кодексу України. З огляду на це, позивачем правомірно застосовано до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а доводи відповідача не ґрунтуються на положеннях закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та сплати неустойки, відшкодування збитків.

З врахуванням встановлених обставин, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі пені –3730,99 грн, річних –1073,68 грн та інфляційних втрат –3356,51 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно завдоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625, 712 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМ" –49043, м. Дніпропетровськ, вул. Аграрна, буд.42, код ЄДРПОУ 31379370 (р/р невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Бурчак" - 27010 с. Бурчак, Михайлівського району Запорізької області, вул. Євдокії Носаль, 32, код ЄДРПОУ 34378170 (р/р невідомі) пеню –3730,99 грн (три тисячі сімсот тридцять грн 99 коп), інфляційні втрати – 3356,51 грн (три тисячі триста п’ятдесят шість грн 51 коп), 3% річних – 1073,68 грн (одна тисяча сімдесят три грн 68 коп), витрати по сплаті державного мита –82,00 грн (вісімдесят дві грн 00 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –116,35 грн (сто шістнадцять грн 35 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЛ.П. Широбокова Рішення підписано 12.04.2010р.