Рішення № 90252157, 22.06.2020, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13259/19

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

22 червня 2020 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Товченко К.М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дій, -

УСТАНОВИВ:

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (надалі за текстом - відповідач), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дій.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 04.03.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяною Леонідівною (надалі за текстом - третя особа) було примусово стягнуто з позивача на користь відповідача кошти в розмірі 1 715,65 гривень, на підставі виконавчого напису № 2502, який був виданий 31.01.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С.

Оскільки позивач не погодилася з таким стягненням, вона звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2019 року спірний виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим, позивач звернулася до суду з даним позовом про відшкодування матеріальної шкоди, яка їй була завдана безпідставним стягненням з неї сум за виконавчим написом нотаріуса. Крім того, позивач просить відшкодувати їй 50 000 моральної шкоди, яка їй була завдана діями відповідача.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03.12.2019 р. відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду, встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач відзив у встановлений строк не подав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

04 березня 2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58522078 про примусове виконання виконавчого напису № 2502, виданого 31.01.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 15 871, 83 гривень.

В рамках здійснення виконавчого провадження з пенсії позивача було розпочато стягнення боргу в розмірі 20 відсотків, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 22.08.2019 року. З позивача було стягнуто на користь відповідача 1 312,38 гривень, на користь приватного виконавця - 403,27 гривень, всього на суму 1 715,65 гривень (а.с. 10).

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2019 року у справі № 752/7862/19 виконавчий напис, вчинений 31 січня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 15 871,83 гривень, визнано таким, що не підлягає виконанню.

У серпні 2019 року відповідач звернувся до суду з позовом про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором. Вказана заборгованість виникла з тих самих правових підстав, що і заборгованість, яка була стягнута за виконавчим написом нотаріуса, що був визнаний таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10.02.2020 року у справі № 740/3837/19, яке набрало законної сили 19.03.2020 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлено обставини, які свідчать про відсутність підстав для стягнення заборгованості з позивача на користь позивача, вказані обставини доказуванню не підлягають.

Відтак, судом встановлено наявність правових підстав для відшкодування відповідачем матеріальної шкоди в розмірі 1 715,65 гривень, якої було завдано позивачу у зв`язку з примусовим виконанням виконавчого напису нотаріуса № 2502, вчиненого 31.01.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С.

Щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Позивачем в обгрунтування завдання моральної шкоди надано довідку про перебування на амбулаторному лікуванні в період з 20.12.2018 року по 02.10.2019 року та виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 03.10.2019 року.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Позивачем не доведено, що перенесена хвороба є наслідком душевних страждань, викликаним безпідставним стягненням з неї сум за виконавчим написом нотаріуса. Крім того, позивач не обгрунтувала, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Беручи до уваги вказане, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Зокрема, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача відшкодування майнової шкоди в розмірі 1 715,65 гривень. Суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в розмірі 768,40 гривень в частині позовної вимоги щодо стягнення майнової шкоди.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 13, 19, 81-82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дій - задовольнити частково;

Стягнути з акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди в розмірі 1 715 (одна тисяча сімсот п`ятнадцять) гривень 65 копійок;

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити;

Стягнути з акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок;

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

відповідач - акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, б. 4, код ЄДРПОУ 14282829);

третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, б. 6, оф. 15);

Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача;

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Подільського районного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин;

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Київським апеляційним судом, якщо його не буде скасовано.

Суддя В.В. Гребенюк