Постанова № 9024445, 11.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2010 року           13:58           № 2а-11041/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С. при секретарі судового засідання Горбан А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Прокурора Солом’янського району міста Києва в інтересах держави в особі

Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва

до           Комунального підприємства „Київпастранс”

про стягнення заборгованості в сумі 1 730 693,06 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Солом’янського району міста Києва звернувся в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Солом’янському районі міста Києва (надалі УПФ України у Солом’янському районі м. Києва, позивач) до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Автобусний парк № 3», якого ухвалою суду від 01 лютого 2010 року було замінено на належного відповідача Комунальне підприємство «Київпастранс»(надалі КП «Київпастранс», відповідач) 1378309,07 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Позивачем у судовому засіданні 11.03.2010 року були збільшенні позовні вимоги в зв’язку з виникненням заборгованості за інший період і станом на день розгляду справи сума боргу становить 1730 693,06 грн.

Оскільки сума страхових внесків до Пенсійного фонду України в розмірі 1730693,06 грн. у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, відповідачем не сплачена, прокурор та позивач просять стягнути її у судовому порядку.

Відповідач визнав позовні вимоги повністю, про що заявлено представником у засіданні під час судового розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Автобусний парк 3” здійснює свою діяльність як філія без права юридичної особи головного підприємства –КП «Київпастранс»(свідоцтво про державну реєстрацію від 26.10.2001 р., ідентифікаційний код 31725604), що підтверджується Довідкою № 21381 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код 03114313. Підприємство знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва під № 02-00231.

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі –Закон № 1058-ІV) встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Статтею 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до вказаної статті страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 статті 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.

Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, відповідач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Інструкції розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»за ставкою 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Частиною 6 статті 19 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до пп. 5.1.4 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно зі статтею 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Станом на час розгляду справи за відповідачем обліковується заборгованість по страхових внесках до Пенсійного фонду України в сумі 1730 693,06 грн. за період з 01.09.2009 року по 11.03.2009 року.

Наявність у відповідача вказаної заборгованості підтверджується витягом з облікової картки платника страхових внесків до Пенсійного фонду України – відповідача; вимогами про сплату боргу № Ю-146 від 01.09.2009 р. на суму 262532,25 грн. з частковою оплатою суми боргу в розмірі 190134,34 грн., вимогою № 146 від 01.10.2009 р. на суму 232487,20 грн., вимогою № 146 від 02.11.2009 р. на суму 282863,59 грн., вимогою № 169 від 01.12.2009 р. на суму 292005,42 грн., вимогою № 146 від 04.01.2010 р. на суму 239357,55 грн., вимогою № 146 від 01.02.2010 р. на суму 217322,29 грн.; рішенням про застосування фінансових санкцій № 954 від 20.03.2009 р. та рішенням № 2674 від 19.06.2009 р. на суму 235973,61 грн. із частковою його оплатою на суму 234578,13 грн., рішенням № 3208 від 25.08.2009 р. на суму 57959,53 грн., рішенням № 3578 від 06.10.2009 р. на суму 170 грн., рішенням № 3697 від 08.10.2009 р. на суму 73668,93 грн.,

рішенням № 4682 від 23.11.2009 р. на суму 122321,01 грн., рішенням № 754 від 16.02.2010 р. на суму 87618,27 грн. Зазначені документи наявні у копіях в матеріалах справи та досліджувались судом.

Наведенні розрахунки відповідають положенням законодавства, фактичним обставинам справи та відповідачем не спростовані.

Станом на день розгляду спору заборгованість, визначена вказаними вимогами та рішенням про застосування фінансових санкцій відповідачем у повному обсязі не сплачена, вимоги про сплату боргу та вищезазначені рішення відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржені; доказів зворотного суду не надано.

Частиною 3 статті 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Беручи до уваги те, що сума страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 1730 693,06 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується витягом з облікової картки платника страхових внесків до Пенсійного фонду України –філії відповідача; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом також враховується те, що відповідачем визнано адміністративний позов, що відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України є підставою для прийняття постанови про задоволення адміністративного позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Київпастранс” (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604, р/р 2600600012840 в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670) на користь Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва (03151, м. Київ, вул. Керченська 5-А, р/р 256023012613 в ГУ Ощадбанку по м. Києву та Київській області ВАТ „Державний Ощадбанк України”, МФО 322669, код ЗКПО 26063727) 1730693,06 грн. (один мільйон сімсот тридцять тисяч шістсот дев’яносто три гривні 06 копійок) заборгованості зі сплати страхових внесків.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –16.03.2010.