Постанова № 9024438, 03.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 лютого 2010 року           12:00           № 2а-4329/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С.

при секретарі судового засідання Горбан А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк»

до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова

про скасування рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» (надалі ЗАТ «Альфа-банк», позивач) звернулось до суду з позовом про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова (надалі УПФУ у Личаківському районі м. Львова, відповідач) № 326/04/23494714 від 14.04.2009 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій.

Ухвалою суду від 25.06.2009 року відкрито провадження у справі за зазначеним позовом, призначено попереднє судове засідання.

У судовому засіданні 27 жовтня 2009 року за згодою сторін розпочато судовий розгляд справи.

Представник позивача підтримала позов у повному обсязі. Позовні вимоги в цілому мотивовані тим, що рішення УПФУ у Личаківському районі м. Львова від 14.04.2009 р. не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ЗАТ «Альфа-Банк»та його структурними підрозділами завжди виконувались вимоги частини 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Крім того, позивачем не вбачається, на підставі яких документів було прийнято оспорюване рішення, в порушення положень Закону, відповідач не забезпечив право знати, за які факти порушень до ЗАТ «Альфа-Банк»застосовані фінансові санкції.

В обґрунтування заявлених вимог з посиланням на норми Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" позивач зазначає про відсутність вимог які зобов’язують установи банків здійснювати перевірку правильності нарахування (обчислення), страхувальником, страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Обов’язок банківської установи полягає у проведенні видачі (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до закону нараховуються страхові внески, лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум.

Зазначена норма ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не встановлює відповідальності банку за неправильне обчислення страхувальником сум страхових внесків.

У додаткових поясненнях, наданих представником позивача під час розгляду спору, зазначалось, що у період з березня 2007 року по грудень 2007 року ВАТ «Прикарпатпромарматура»здійснило платежі, з яких вбачалось, що товариством сплачено внески до Пенсійного фонду 33,2 % із заробітної плати.

Крім того, позивач звернув увагу, що тільки після набрання чинності Порядком про прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 07.04.2009 р. № 12-1, встановлено обов’язок банку перевіряти розмір перерахування страхових внесків, однак дія цього порядку не може розповсюджуватися на дані правовідносини, що виникли до його прийняття.

Відповідачем позову не визнано, у матеріалах справи наявні заперечення на позов, у яких зазначено про безпідставність заявлених вимог про скасування рішення, прийнятого УПФУ у Личаківському районі м. Львова.

Відповідач у запереченнях на позов зазначає, що рішення про застосування фінансових санкцій за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в розмірі 13330,92 грн. прийняте на підставі акту про результати планової перевірки по ВАТ «Прикарпатпромарматура»№ 94 від 09.04.2009 р. з питань дотримання законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.09.2005 р. по 09.04.2009 р. Під час перевірки було виявлене, що відділенням «Львівське»ЗАТ «Альфа-Банк»здійснено видачу коштів страхувальнику для виплати заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески без одночасного подання останнім платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків, що призвело до недоплати страхових внесків на суму 13390,92 грн. за період з березня по грудень 2007 року.

Таким чином, за твердженням відповідача, позивачем порушено вимоги, визначені частиною 12 статті 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та згідно з п. 11 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»до позивача цілком правомірно застосовано штраф в розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником, у розмірі 13330,92 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд,-

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеної УПФУ у Личаківському районі м. Львова планової перевірки з питань дотримання законодавства ВАТ «Прикарпатпромарматура»щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.09.2005 р. по 09.04.2009 р. складено № 94 від 09.04.2009 р. (копія у матеріалах справи).

У висновку акту зазначено про виявлені порушення вимог ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, які полягають в тому, що видача коштів ВАТ «Прикарпатпромарматура»на виплату заробітної плати філією «Львівське»ЗАТ «Альфа-Банк»проводилась без одночасного перерахування відповідних сум страхових внесків, або із частковим перерахуванням, що призвело до недоплати страхових внесків на суму 13390,92 грн. за період з березня по грудень 2007 року, хоча сума зазначена у висновку помилково, насправді за даними перевірки ця сума становить 13330,92 грн.

Оскільки, сума своєчасно несплачених страхових внесків складає 13 330,92 грн., тому у відношенні до позивача були застосовані фінансові санкції згідно рішення № 326/04/23494714 від 14.04.2009 року у вказаній сумі.

Розглянувши спір по суті суд приходить до висновку, що рішення відповідача підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

За перевіряємий період філією «Львівське»ЗАТ «Альфа-Банк»було видано коштів на виплату заробітної плати для Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура» в розмірі 41 810 грн., на які відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” нараховуються страхові внески. Відповідна сума страхових внесків, що підлягала сплаті одночасно з її одержанням складала 13880,92 грн., тоді як страхувальником були подані платіжні доручення на суму 550,00 грн., дані наведені у доданій до акту перевірки таблиці (додаток 4).

Відповідно до наданих позивачем документів судом перевірено дані наведені у акті перевірки та підтверджено наступне:

- 07.03.2007 р. згідно чеку серії ЛБ № 2312301 підприємством отримано 1900 грн. на видачу заробітної плати за лютий 2007 р., сплата страхових внесків за вказаний період підтверджується платіжним дорученням № 40 від 07.03.2007 р. на суму 470 грн., за даними перевірки нарахування страхових внесків мали складати 630,80 грн., тому сума недоплати 160,80 грн.;

- 21.03.2007 р. згідно чеку серії ЛБ № 2312303 підприємством отримано 1500 грн. на видачу заробітної плати за лютий 2007 р., про сплату страхових внесків за вказаний період свідчать надане до справи платіжне доручення № 76 від 21.03.2007 р. на суму 50 грн.; за даними перевірки нарахування страхових внесків мали складати 498,00 грн., сума недоплати становить 448,00 грн.;

- 09.11.2007 р. згідно чеку серії ЛБ № 2312304 підприємством отримано 4800,00 грн. на виплату заробітної плати за листопад 2007 р., про сплату страхових внесків у день видачі вказаної суми коштів свідчить платіжне доручення № 156 від 09.11.2007 р. на суму 10 грн., тоді як сума недоплати складає 1 583,60 грн. (сума внесків, що підлягала сплаті за даними перевірки –1 593,60 грн.).

- 16.11.2007 р. згідно чеку серії ЛБ № 2312305 підприємством отримано 4 400 грн. на виплату заробітної плати за листопад 2007 р., фактична сплата страхових внесків підтверджена перевіркою в сумі 10 грн. (платіжне доручення № 196 від 16.11.2007 р.). Оскільки сума внесків, яка підлягала сплаті складала 1460,80 грн., сума недоплати становила 1450,80 грн.

- 23.11.2007 р. згідно чеку серії ЛБ № 2312306 підприємством отримано 5210 грн. на виплату заробітної плати за листопад 2007 р., фактична сплата страхових внесків підтверджена перевіркою в сумі 10 грн. (платіжне доручення № 205 від 23.11.2007 р.). Оскільки сума внесків, яка підлягала сплаті складала 1729,72 грн., сума недоплати становила 1719,72 грн.

Таким чином, матеріали справи підтверджують дані перевірки на суму 5362,92 грн., платіжні доручення від 07.03.2007 р., 21.03.2007 р., 09.11.2007 р., 16.11.2007 р., 23.11.2007 р. враховані під час перевірки.

          Статтею 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальника зобов'язано нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2).

У відповідності до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абзацу другого частини 12 статті 20 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно з пунктом 2 частини 10 статті 106 Закону N 1058-IV за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що Законом N 1058-IV на банки покладено обов'язок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при прийнятті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк буде зобов'язаний сам відшкодувати недоплачену суму.

На підтвердження зазначеної позиції відповідачем надані копії рішень Верховного Суду України із вирішення справ даної категорії, а також лист Національного банку України «Про дотримання вимог чинного законодавства»від 05.04.2007 року за № 25-111/695-3601.

Судом установлено, що ВАТ «Прикарпатпромарматура»подавало Банку платіжні документи на перерахування страхових внесків, але ці суми не відповідали тим, що підлягали сплаті. Зокрема, в період з березня по грудень 2007 року при одержані останнім коштів на виплату заробітної плати в розмірі 41 810 грн., на які відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” нараховуються страхові внески, товариство подало платіжні документи на перерахування страхових внесків на суму 550 грн. 00 коп., тобто не сплачено страхових внесків у сумі 13330 грн. 92 коп.

Наведені положення свідчать, що саме у випадку порушення банком встановленої законом вимоги щодо виплати (перерахування, видачі) заробітної плати за умови одночасного подання платіжних документів про перерахування відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум раніше, тобто у разі неподання вказаних документів та наявного факту виплати заробітної плати, до банку в силу положень п. 2. ч. 10. ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” застосовується штраф в розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих із заробітної плати (доходу) сум податків і зборів (страхових внесків) є примірник платіжного доручення про їх перерахування, у якому у реквізиті «Призначення платежу»платник зазначив період, за який заробітна плата нарахована, а банк платника заповнив реквізит «Дата виконання», або оригінал документа відповідного органу про звільнення цього платника від сплати податку чи збору (страхового внеску), або наявність за них переплати (абз. 3 пункту 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою НБУ від 21.01.2004р. № 22).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення перевірки не було враховано платіжне доручення № 203 від 20 листопада 2007 року від страхувальника ВАТ «Прикарпатпромарматура»про сплату 17541,38 грн. У графі «Призначення платежу»зазначено, що ця сума сплачена в рахунок 33,2% із заробітної плати за жовтень 2007 року до пенсійного фонду, хоча у таблиці до акту (додаток № 4) зазначено, що із суми виплаченої заробітної плати за жовтень 2007 року в розмірі 24000 гривень згідно чеку ЛБ № 2312309 від 17.12.2007 р. взагалі не сплачено страхові внески. Сума нарахованих страхових внесків до Пенсійного фонду із суми виплаченої заробітної плати за жовтень 2007 року становить 7968,00 грн. Отже, платіжне доручення № 203 від 20 листопада 2007 року є документом, що підтверджує фактичну сплату сум страхових внесків за жовтень ще до нарахування заробітної плати за жовтень 2007 року.

Таким чином, враховуючи наявність платіжного доручення № 203 від 20 листопада 2007 року від страхувальника ВАТ «Прикарпатпромарматура»про сплату 17541,38 грн. в рахунок сплати страхових внесків 33,2% із заробітної плати за жовтень 2007 року, висновок відповідача про порушення філією банку ч. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а також застосування до позивача фінансових санкцій в частині нарахування штрафу за несплату страхових внесків у розмірі 7968 грн. визнається судом необґрунтованим, та таким, що призвів до помилкового застосування до позивача фінансових санкцій на вказану суму у рішенні № 326/04/23494714 від 14.04.2009 р.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими застосування Управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків у частині застосування штрафу в сумі 5362,92 грн. (13330,92 –7968 грн.)

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено порушення законодавства з боку Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій № 326/04/23494714 від 14.04.2009 р. у частині включення до загальної суми штрафу суму в розмірі 7 968,00 грн., що не відповідає вимогам чинного законодавства України, а отже підлягає у цій частині скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги ЗАТ «Альфа-Банк»є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду у Личаківському районі м. Львова № 326/04/23494714 від 14 квітня 2009 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків, фінансових санкцій в частині накладення штрафу у розмірі 7 968 грн.

3.          Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк»(01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 23494714) судові витрати у розмірі 1 грн. 70 коп. (одну гривню сімдесят копійок).

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –03.03.2010.