Постанова № 9024428, 10.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2009 року           <Час проголошення >          № 6/149

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання <Секретар с/з >розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

Представники: від позивачаЗубар О.В.. (довіреність від 17.12.2008 р. № 2-15д); від відповідача Білоноженко М.А. (довіреність від 13.01.2009 р. № 28/9/10-110) Припіяло С.В. (довіреність від 17.12.2008 р. № 2-10д) 10.02.2009 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(позивач) з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків (відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень від 20.07.2007 р. № 0000354120/2; від 26.09.2007 р. № 0000354120/3.

В обґрунтування позовних вимог ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»вказує на те, що відповідач СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП при проведенні перевірки дійшов до помилкового висновку про порушення підприємством п. 5.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, а саме:

по - перше, в частині віднесення до валових витрат витрати вартості товарів, робіт, послуг від філії до апарату ДК «Укргазвидобування», в сумі 923175616,00 грн.;

по –друге, позивачу визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток за неіснуючим документом, а саме податковою накладною від 27.09.2005 р. № 539 на суму 259858,43 грн., з яких ПДВ 43309,74 грн.;

по - третє, в частині віднесення до складу валових витрат по компенсації акцизного збору на користь філіалів на суму 7457300,00 грн. у ІІІ кварталі 2005 р. та у ІУ кварталі 2005р. на суму 3997400,00 грн.;

по - четверте, в частині перенесення збитків у розмірі 4976000,00 грн. отримані за результатами роботи ГПУ «Харківгазвидобування»в ІУ кварталі 2005 р.;

по –п’яте, в частині заниження суми податку на прибуток в розмірі 11888101,09 грн. внаслідок застосування звичайних цін до операції з продажу природного газу за договором з НАК «Нафтогаз України»;

по –шосте, в частині включення до валових витрат премії по новій техніці за 2005 р. в сумі 50000,00 грн., яка нарахована та сплачена у 1 кварталі 2006 р. фізичним особам, які не перебували у трудових відносинах з УкрНДІгаз.

Відповідач - СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, проти позову заперечує та вказує на те, що по –перше, з метою оподаткування звичайною ціною є собівартість природного газу з урахуванням рентної плати, яка становить 286127311,99 грн., на думку відповідача собівартість реалізованого природного газу з урахуванням рентної плати становить 286127311,99 грн., а вартість реалізованого природного газу на НАК «Нафтогаз України»становить 238574907,63 грн., яка включена до складу валового доходу позивача, підприємством недоотримано дохід в сумі 47552404,36 грн.; по –друге, витрати по придбанню продукцію включаються до складу валових витрат, та податок на додану вартість сплачений постачальникам включається до складу податкового кредиту лише, якщо придбання (поставка) зазначеної продукції оформлене відповідними договорами, що передбачають передачу прав власності на таку продукцію; по –третє, операції з переробки сировини здійснюються на Шебелинському ВПГКН, що підтверджується відповідними актами про надання послуг та підсумками акцизного збору з реалізованої продукції, тому до валових витрат відносяться внесені (нараховані) податки, збори, установлені Законом України «Про систему оподаткування»в т.ч. акцизний збір, а не компенсація акцизного збору на користь іншого платника податку; по - четверте, позивач неправомірно переніс збитки у розмірі 4976000,00 грн. за ІІ квартал 2005 р.

На думку відповідача, позивачем порушені вимоги п. 5.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідають чинному законодавству України.

Ухвалою Окружного суду м. Києва від 09.01.2008 р. по справі № 6/149 була призначена судово-бухгалтерська експертиза. Ухвалою суду від 11.11.2008 р., після надходження до суду висновку судово-економічної експертизи № 2907/2908/2909 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі № 6/149 було поновлено.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків була проведена планова виїзна перевірка Дочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2006 р., за результатами якої складено Акт від 26.01.2007 р. № 140/41-20/30019775 (далі-Акт), та в результаті якої підприємству донарахований податок на прибуток за 2005-2006 роки на загальну суму 497560647,36 грн., з яких 248780323,68 грн. основного платежу та 248780323,68 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідачем було встановлено порушення позивачем діючого податкового законодавства України, а саме: п. 5.1, п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено суму податку на прибуток за І квартал 2006 р. на суму 11888101,09 грн.; занижено суму податку на прибуток за ІІІ квартал 2005 р. на суму 144060260,00 грн. та за ІУ квартал 2005 р. на суму 86733644,00 грн.; занижений податок на прибуток у ІІІ кварталі 2005 р. на суму 7457300,00 грн. та у ІУ кварталі 2005 р. на суму 3997400,00 грн., занижений податок на прибуток за ІІ квартал 2006 р. на суму 1244000,00 грн., а також занижено суму податку на прибуток в розмірі 12500,00 грн. за ІІ квартал 2006 р.

На підставі податкового повідомлення-рішення № 0000354120/0 підприємству було донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 497560647,36 грн., з яких 248780323,68 грн. основного платежу та 248780323,68 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням –рішенням та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатом розгляду скарг ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»ДПА у м. Києві та ДПА України, податкове повідомлення –рішення залишено без змін, скарги підприємства –без задоволення.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Суд погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на суму 7457300,00 грн. за ІІІ квартал 2005 р. та 3997400,00 грн. за ІУ квартал 2005 р. з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 5.2.5 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування", за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Як свідчать обставини справи, у ІІІ кварталі 2005 р. ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»були збільшені валові витрати по рядку 04.13 Декларації про прибуток підприємств на суму 29 829 200,00 грн. та у ІУ кварталі 2005 року на суму 15 989 600,00 грн. як компенсація акцизного збору на користь філіалів - переробників, окремих платників податку на прибуток та податку на додану вартість у 2005 року, створених без права юридичної особи. Оплата акцизного збору здійснювалась відповідно наступних рахунків фактур: № 7214/І від 31.07.2005 р., № 9339/1 від 31.08.2005 р., № 1030/1 від 30.09.2005 р.

№ 4810 від 31.10.2006 р., № 6007/1 від 30.11.2006 р., № 8528/1 від 31.12.2006 р.

У 2005 році керівництвом ДК «Укргазвидобування»було прийнято рішення про консолідовану сплату податків починаючи з 2006 року.

Обсяги видобутого газового конденсату та нафти передавалися центральним апаратом ДК «Укргазвидобування»на переробку Управлінню з переробки газу та газового конденсату, до складу якого входить Шебелинському ВПГКН, відповідно до наказу ДК «Укргазвидобування»№ 16 від 06.01.2005 р. "Про порядок взаємовідносин апарату ДК «Укргазвидобування»з філією «Управління з переробки газу та газового конденсату». В бухгалтерському обліку апарату ДК «Укргазвидобування»операції по передачі давальницької сировини в переробку відображаються наступними проводками: Дт 206 Кт 201.

Операції з переробки сировини здійснюються на Шебелинському ВПГКН, що підтверджуються відповідними актами про надання послуг та підсумками акцизного збору з реалізованої готової продукції. Суми перерахованого акцизного збору на користь переробника давальницької сировини у податковому обліку ДК «Укргазвидобування»(апарат) відображає у коді рядка 04.13 (інші витрати), що є порушенням наказу ДПА України від 29 березня 2003 року № 143.

Суми акцизного збору до бюджету сплачуються Управлінням з переробки газу та газового конденсату.

Таким чином, підприємство порушило підпункт 5.2.5. пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат відносяться внесені (нараховані) податки, збори, установлені Законом України «Про систему оподаткування»в т. ч. акцизний збір, а не компенсація акцизного збору на користь іншого платника податку.

Однак, суд не погоджується з висновками акта перевірки в частині віднесення до валових витрат витрати вартості товарів, робіт, послуг від філії до апарату ДК «Укргазвидобування», в сумі 923175616,00 грн.; в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток за неіснуючим документом, а саме податковою накладною від 27.09.2005 р. № 539 на суму 259858,43 грн.; в частині перенесення збитків у розмірі 4976000,00 грн. отримані за результатами роботи ГПУ «Харківгазвидобування»в ІУ кварталі 2005 р.; в частині заниження суми податку на прибуток в розмірі 11888101,09 грн. внаслідок застосування звичайних цін до операції з продажу природного газу за договором з НАК «Нафтогаз України»та в частині включення до валових витрат премії по новій техніці за 2005 р. в сумі 50000,00 грн., яка нарахована та сплачена у 1 кварталі 2006 р. фізичним особам, які не перебували у трудових відносинах з УкрНДІгаз, виходячи з наступного.

Щодо заниження ДК «Укргазвидобування»валового доходу суму 47 552 404,36 гри, при взаєморозрахунках з НАК «Нафтогаз України»суд вказує наступне.

Відповідач стверджує, що собівартість добутого та реалізованого ДК «Укргазвидобування»в січні - лютому 2006 року на користь НАК «Нафтогаз України» природного газу в кількості 2 336 678,821 тис. м. куб., з урахуванням рентної плати, становить 28 612 731 1,99 гри. Вартість реалізації ДК «Укргазвидобуванпя»даного газу в кількості 2336678,821 тис. м. куб., становить 238 574 907,63 гри., в зв'язку з чим недоотримапий доход в сумі 47 552 404,36 гри., який підлягає включенню до складу валового доходу згідно з п. 1.20 та п.п. 7.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з договором постачання природного газу від 23.01.2006 р. № 14/6/06, укладеним між Дочірньою компанією «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»(Постачальник) та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»(Покупець), постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві в 2006 році природний газ власного видобутку для потреб населення, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що ціна газу за 1000 куб м. у 2006 році становить 93,50 гри. без ПДВ, крім того ПДВ -18,70 гри., разом з ПДВ 112,20 гри.

В Постанові Кабінету Міністрів України «Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом»від 27.12.2001 р. № 1729 вказано, що потреба в природному газі населення, установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, задовольняється з ресурсів газу, видобутого газодобувними підприємствами, підпорядкованими Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України».

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 18.03.1999 року № 337 «Про затвердження граничного рівня оптової ціни на газ природний, що використовується для потреб населення, і тарифів на послуги з транспортування та розподілу газу природного для споживачів України», яка була чинною в січні - лютому 2006 року, визначено, що граничний рівень оптової ціни на газ природний, що використовується для потреб населення та індивідуального опалення будинків, становить 185,00 грн. з ПДВ за 1000 куб. м.

Відповідно до вищевказаної Постанови, граничний рівень оптової ціни (з урахуванням податку на додану вартість) на газ природний, що використовується для потреб населення, складається з оптової ціни газу природного власного видобутку або ціни імпортованого газу, з урахуванням податку па додану вартість, та тарифів па послуги з транспортування та розподілу газу природного з урахуванням податку на додану вартість.

В п.п. 7.4.1. и. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказано, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Визначення звичайної ціпи наведене в п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким у разі коли ціпи на - товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціпа, встановлена згідно з принципами такого регулювання (п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст.1).

Ціпи на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу також підлягають державному регулюванню, при цьому дані ціни встановлені в залежності від підприємств, що транспортують, постачають, розподіляють природний газ.

Так, згідно з Додатком 2 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 18.03.1999 р. № 337, тарифи па послуги з транспортування та розподілу газу природного для споживачів України становлять:

ПідприємствоТарифи на послуги з

транспортування та

розподілу і азу природного з

ПДВ, грн. за 1000 куб. м

1. Тарифи на послуги з транспортування та розподілу газу природного для споживачів України, всього: у т. ч. на послуги, що надаються:42,0

1.1. Підприємствами НАК "Нафтогаз України"42,0

1.2. Державним комунальним підприємством "Київгаз"15,6

1.3. Державним акціонерним товариством "Чорноморпафтогаз"24,0

2. Тарифи на транспортування газу природного власного видобутку, що реалізується самостійно Державним акціонерним товариством "Укрнафта" через власні газотранспортні мережі9,0

Відповідно до постанови МКРБ України «Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу»від 30.04.2004 року № 437, в січні - лютому 2006 року діяли також наступні тарифи:

-          загальний тариф на транспортування природного газу за 1000 куб. м - 57 гри. з ПДВ;

-          розрахунковий середній тариф па транспортування природного газу магістральними трубопроводами для Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за 1000 куб. м - 29,10 грн., з ПДВ; -          розрахунковий середній тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб. м - 27,90 гри., з ПДВ; -          розрахунковий середній тариф на постачання природного газу за 1000 куб. м- 17,40 грн. Виходячи з вищевикладеного, враховуючи що ціна на природний газ для населення є регульованою і в січні-лютому 2006 року не повинна була перевищувати 185,00 грн., з ПДВ, за 1000 куб. м. з урахуванням вартості постачання та транспортування природного газу, то ціпа продажу, визначена в договорі постачання природного газу від 23 січня 2006 року №14/6/06, укладеному між Дочірньою компанією «Укргазвидобувапня»НАК «Нафтогаз України»та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», є такою, ідо встановлена за принципами державного регулювання, оскільки 72,80 грн. (185,00 грн. - 112,20 грн.) - це критична сума вартості транспортування та постачання 1000 куб. м природного газу для населення.

Крім того, в п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»наведене визначення валового доходу, відповідно до якого валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Отже, ні визначенням терміну "валовий дохід", ні статтею 4 «Валовий дохід»Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що визначає порядок формування валового доходу підприємства не передбачено, що у випадку продажу товарів (робіт, послуг) за ціною нижчою за собівартість цих товарів (робіт, послуг) до складу валового доходу відноситься сума більша від фактичної вартості продажу.

Також слід зазначити, що виходячи з економічної сутності поняття "валовий дохід", визначення доходу, яке наведене в «Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 року за №391/3684, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати (зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу), називається прибутком.

Таким чином, не завжди отримання суб'єктом підприємницької діяльності доходу призводить до отримання ним прибутку.

Виходячи з вищевикладеного, суд не погоджується з висновками акту перевірки щодо заниження позивачем бази оподаткування податком на прибуток при реалізації природного газу власного видобутку за періоди січень - лютий 2006р. за договором з НАК «Нафтогаз України»№14/6/06 від 23.01.2006 р. у сумі 11 888 101,69 грн.

Щодо завищення ДК «Укргазвидобування»валових витрат на суму 923 175 919,0 гри, в ІІІ та ІУ кварталах 2005 року в зв'язку з придбанням у філій ДК «Укргазвидобування»товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач стверджує, що витрати понесені ДК «Укргазвидобування»в зв'язку з придбанням у філій товарно-матеріальних цінностей не відносяться до складу валових витрат, оскільки філії не є суб'єктами господарської діяльності відповідно з нормами Господарського кодексу України; при придбанні ДК «Укргазвидобування»товарно-матеріальних цінностей не відбувся перехід права власності на дані товарно-матеріальні цінності.

Суд не погоджується з вказаною позицією з огляду на наступне, відповідно до п. 2.1 ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що є спеціальним законодавчим актом, який регулює питання оподаткування податком па прибуток, наведений перелік осіб, які є платниками даного податку.

Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані па території іншої, ніж такий платник податку територіальної громади, є платниками податків.

В даному підпункту вказано, що платник податку, який мас такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Таким чином, згідно з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємство, що має філії, має право вибору щодо сплати податку на прибуток - сплачувати консолідований податок на прибуток чи прийняти рішення про самостійну сплату податку па прибуток філіями.

У випадку сплати консолідованого податку, сума податку па прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково, виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку. При прийнятті рішення про самостійну сплату податку на прибуток філіями, головне підприємство і кожна з філій є самостійним платником податків і сплачує податок на прибуток сама за себе. При цьому, філії в загальноприйнятому порядку ведуть податковий облік своєї діяльності та подають декларацію з податку на прибуток до податкових органів за місцем своєї реєстрації. При веденні податкового обліку та поданні звітності філії та головне підприємство керуються загальними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валового доходу платника податку відносяться доходи платника подачку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, а до складу валових витрат - витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить застережень стосовно того, що до складу валових витрат не відносяться витрати понесені платником податку з придбання товарно-матеріальних цінностей у власних філій, які є окремими платниками податку па прибуток.

Крім того, в и. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказано, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до матеріалів справи та акту перевірки, філії ДК «Укргазвидобування»протягом 2005 року мали відокремлений баланс, були зареєстровані окремими платниками податку.

В матеріалах справи наявні декларації з податку на прибуток філій ДК «Укргазвидобування»за 2005 рік та розшифровки валових доходів філій за ІІ півріччя 2005 року, згідно з якими до складу валових доходів філіями ДК «Укргазвидобування»за операціями з реалізації товару (робіт, послуг) було віднесено 1 296 263 032,72 гри., в т.ч.:

-          ГПУ «Харківгазвидобування»- 98 551 586,22 гри.;

-          ГПУ «Львівгазовидобування»- 208 750 001,77 гри.;

-          ФЬУ «Укрбургаз»- 48 438 312,72 грн.;

-          ФДК «УГВ»- 69 305 992,05 гри.;

-          ГПУ «Полтавагазовидобування»- 594 093081,00 грн.;

ГПУ «Шебелинкагазвидобування»- 277 124056,00 грн.

          Філіями ГПУ «Полтавагазвидобування», ГПУ «Львівгазвидобування», ГНУ «Харківгазвидобування», ГПУ «Шебелинкагазвидобування», НУ «Укрбургаз»Дочірньої Компанії «Укргазвидобування»в ІІ-му півріччі 2005 року за операціями з ДК «Укргазвидобування»задекларований валовий дохід в сумі 1 226 957 040,67 гри. (сума задекларованих валових доходів без врахування суми валових доходів ФДК «УГВ»), що на 303 781 121,67 гри. є більшою за суму задекларованих валових витрат підприємством ДК «Укргазвидобування»(1 226 957 040,67 гри. –923 175 919,0 гри.)

Отже, суд вважає, що висновки акту перевірки щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 230 793 979,75 гри. у II півріччі 2005 року, суперечать чинному законодавству України.

Також, як встановлено судом, визначене оскаржуваними повідомленнями - рішеннями податкове зобов'язання включає в себе донарахування у сумі 12 500,00 грн. за порушення пп. 5.6.1 п. 5.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На думку суду, таке донарахування здійснено відповідачем безпідставно, оскільки в акті перевірки (стор. 135) податковим органом помилково зазначено, що філією УкрНДІгаз ДК "Укргазвидобування" до складу валових витрат включена премія по новій техніці за 2005 рік в сумі 50 000,00 грн., яка нарахована та сплачена у 1 кварталі 2006 р. фізичним особам, які не перебували у трудових відносинах з УкрНДІгаз у 1 кварталі 2006 р.

Судом встановлено, що премія виплачувалась за 2004 рік фізичним особам, які на той час перебували у трудових відносинах з УкрНДІгаз, про що свідчить лист ДК "Укргазвидобування" від 24.01.2006р. №10-02-569 "Про преміювання за впровадження у виробництво нової техніки за 2004 рік»(копія листа в матеріалах справи).

Особливості визначення складу витрат на оплату праці встановлено пунктом 5.6 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України № 283/97-ВР передбачено, що з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

Таким чином, у разі, якщо нарахування і виплата премій здійснюється за результатами діяльності банківської установи за той період, в якому фізична особа перебувала у трудових відносинах з платником податку, то витрати, пов'язані із виплатою вказаних премій, повинні включатися до складу валових витрат банку згідно з підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону. Таким чином, донарахування зобов'язання з податку на прибуток у цій частині є безпідставним.

Тому, суд вважає, що висновки акту виїзної планової документальної перевірки ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»від 26.01.2007 р. № 140/41-20/30019775 про порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на загальну суму 497560647,36 грн. з урахуванням штрафних фінансових санкцій, частково не відповідає чинному законодавству України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

          Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією в м. Києві по роботі з великими платниками податків від 20.07.2007 р. № 0000354120/2 та від 28.09.2007 р. № 0000354120/3 в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 237325 623,68 грн. –основного платежу та 237 325 623,68 грн. –штрафних санкцій.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судові витрати в розмірі 1,70 грн. судового збору, присудити на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Я.І. Добрянська