Рішення № 90232434, 06.07.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2020 року м. Ужгород№ 260/1128/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Микуляка П.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Великоберезнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великоберезнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить: 1) Визнати незаконною бездіяльність Перечинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області щодо не зняття арешту з майна боржника – ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документу стягувачеві у виконавчому провадженні № 26641546; 2) Зобов`язати відповідача зняти арешт, шляхом прийняття постанови згідно абз. 1 ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з майна належного ОСОБА_1 , а саме з належної йому частки в квартирі АДРЕСА_1 , що наявний в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а саме в розділі "Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна" за наступними реквізитами: тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 11703374; підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження 26641546, 20 травня 2011 року; об`єкт обтяження: не визначене майно, все майно, яке належить боржнику на праві приватної власності; власник: ОСОБА_1 ; обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції; заявник: Відділ державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна позивач з`ясував, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 травня 2011 року № 26641546 Відділу ДВС Перечинського РУЮ накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 . Із відповіді Великоберезнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на адвокатський запит позивач дізнався, що на примусовому виконанні у Перечинському РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебувало виконавче провадження № 26641546 з примусового виконання рішення Управління ПФ України в Перечинському районі № 98 від 18 березня 2011 року про стягнення з ПП ОСОБА_1 штрафу та пені в розмірі 71,13 грн. Виконавче провадження завершене 27 січня 2012 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Повторно виконавчий документ до примусового виконання не пред`являвся. Відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" в разі повернення виконавчого документа стягувачеві, у випадках, передбачених ч. 1 ст. 47 цього Закону, в постанові про повернення зазначається про зняття арешту з майна боржника, а арешт відповідно знімається.

Ухвалою судді відкрито провадження у адміністративній справі, встановлено строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії даної ухвали суду та роз`яснено сторонам, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Однак, відзив на позовну заяву до суду відповідачем надано не було.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник третьої особи – Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надав суду пояснення на позовну заяву, в яких зазначив, що виконавче провадження з примусового виконання рішення Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області № 98 від 18 березня 2011 року було завершено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" та повторно рішення від 18 березня 2011 року № 98 на виконання до органу ДВС не направлялось.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Разом з позовною заяву позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначає, що про бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції дізнався після отримання відповіді на адвокатський запит, а саме 30 березня 2020 року. Також зазначає, що за даними в АСВП була не вірно зазначена адреса позивача.

З врахуванням викладеного, суд вважає поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 10 жовтня 2011 року зареєстровано обтяження на все невизначене майно, власником якого є ОСОБА_1 , на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 26641546, винесеної Відділом Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції (а.с. 12)

06 березня 2020 року представник позивача – адвокат Марамигін П.В. звернувся із адвокатським запитом до Великоберезнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в якому просив надати інформацію зокрема про те, чи є ОСОБА_1 учасником будь-якого виконавчого провадження, що перебуває у провадженні Великоберезнянського міжрайонного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та про те, коли органом Державної виконавчої служби було завершене виконавче провадження, відкрите згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 травня 2011 року № 26641546 Відділу ДВС Перечинського РУЮ (а.с. 14)

Великоберезнянський міжрайонний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за результатами розгляду запиту адвоката Марамигіна П.В., листом від 19 березня 2020 року № 18-14-18/5045 повідомив, що згідно бази даних АСВП (ВП-спецрозділ) на примусовому виконанні у Перечинському РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебувало виконавче провадження ЄДРВП № 26641546 з примусового виконання рішення Управління ПФУ в Перечинському районі № 98 від 18 березня 2011 року про стягнення з ПП ОСОБА_1 штрафу та пені в розмірі 71,13 грн. Вищевказане виконавче провадження завершено 27 січня 2012 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" Перечинським районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та стягнення боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження по даному виконавчому провадженні не здійснювалося. Також Великоберезнянський міжрайонний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) повідомив, що станом на 24 березня 2020 року на примусовому виконанні у відділі відсутні будь-які виконавчі провадження, по яких учасником (боржником) виступає ОСОБА_1 та відсутня можливість вжиття заходів щодо зняття арешту з нерухомого майна боржника (а.с.16).

Згідно інформації ВП - спецрозділ виконавче провадження № 26641546 завершене. 27 січня 2012 року виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника) (а.с. 18).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон № 606) державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 606 державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону № 606 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону № 606 виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

З вищенаведених норм вбачається, що повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження.

Наслідки завершення виконавчого провадження, визначені ст. 50 Закону № 606.

Так, за приписами ч. 1 ст. 50 Закону № 606 у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що після повернення виконавчого документа стягувачеві або закінчення виконавчого провадження, виконавчі дії державним виконавцем не здійснюються.

Відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Відповідно до п. 9.10 вищевказаного порядку завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Наведене свідчить, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.

Як вже встановлено судом та підтверджується листом Великоберезнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19 березня 2020 року № 18-14-18/5045, виконавче провадження № 26641546 завершено 27 січня 2012 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". В той же час, у вказаному листі зазначено про відсутність можливості надати копії постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві та копій інших матеріалів даного виконавчого провадження, з посиланням на п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби від 25 грудня 2008 року.

Крім того, листом відповідача від 19 березня 2020 року № 18-14-18/5045 повідомлено, що станом на 24 березня 2020 року на примусовому виконанні у Великоберезнянському міжрайонному відділі ДВС відсутні виконавчі провадження, де учасником (боржником) є ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що не зняття арешту з майна позивача (боржника) при поверненні виконавчого документу стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби – Перечинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області,

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі – Закон № 1404) (в редакції чинній на момент звернення до суду та на момент вирішення справи) у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 1404 у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону № 1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону № 1404 у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.

Суд зазначає, що доказів винесення державним виконавцем або його начальником постанови про зняття арешту на нерухоме майно позивача, відповідачем суду не надано. Так само, не надано доказів існування інших незавершених виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 , зокрема щодо стягнення з нього виконавчого збору чи витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, які б обумовлювали необхідність існування накладеного на його майно арешту.

Враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом встановлено протиправну бездіяльність Перечинського районного відділу Державної виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна позивача при поверненні виконавчого документу стягувачу, суд приходить висновку, що належним способом захисту порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача є зняття у відповідності до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешту з належного позивачеві нерухомого майна, накладеного на підставі постанови Відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження № 26641546.

При цьому, суд зазначає, що у зв`язку з реформуванням системи органів примусового виконання та органів державної виконавчої служби, зміною підпорядкування та найменування відділів державної виконавчої служби зобов`язати зняти арешт з майна, що належить позивачеві необхідно саме Великоберезнянський міжрайонний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

У відповідності до ч.1 ст.2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подано та про причини не подання відзиву суд не повідомив, а тому у відповідності до приписів ч.4 ст.159 КАС України судом ці дії кваліфіковано як фактичне визнання позову.

З огляду вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з вищевикладеним на користь позивача підлягає стягненню із бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 7, 77, 78, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Великоберезнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зняття арешту з майна - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Перечинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області щодо не знаття арешту з боржника – ОСОБА_1 при поверненні виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 26641546.

Зобов`язати Великоберезнянський міжрайонний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна належного ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Перечинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про відкриття виконавчого провадження № 26641546 від 20 травня 2011 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Великоберезнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, буд. 28, код ЄДРПОУ 42007360) судові витрати у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

СуддяП.П.Микуляк