Постанова № 9022967, 15.12.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2009 р.Справа № 25/87-09-3424

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

                               Мирошниченко М.А.

при секретарі - Волощук О.О.,

за участю представників сторін:

Від позивача: Ковальчук І.С.

Від відповідача: Агенидзе В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сі Партнерз Маритайм”, м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області

від 09.09.2009 року

по справі № 25/87-09-3424

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Конкар Шіппінг”, м. Маріуполь Донецької області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сі Партнерз Маритайм”,

м. Одеса

про стягнення заборгованості в сумі 12415,65 дол. США.          

                                         ВСТАНОВИЛА:

          У липні 2009 року ТОВ „Конкар Шіппінг” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Сі Партнерз Маритайм” про стягнення 12415,69 доларів США. боргу, що виник у зв’язку з непроведенням остаточного розрахунку за надані агентські послуги згідно з договором морського агентування стосовно теплоходу „Selen” в порту Маріуполь.

          На обґрунтовування пред’явлених вимог позивач посилався на те, що між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями було укладено договір морського агентування стосовно теплоходу „Selen”, відповідно до якого у повідомленні від 25.12.2008 року відповідач попросив надати попередній розрахунок агентських послуг позивача (проформу дисбурсменського рахунку) і повідомленням від того ж числа такий розрахунок йому було надано позивачем. Відповідач погодився на запропоновані позивачем умови та надав всю необхідну інформацію для виконання позивачем обов’язків морського агента стосовно теплоходу „Selen” в порту Маріуполь. На підтвердження згоди оплатити дисбурсменський рахунок відповідач надав позивачу гарантійний лист. Однак, після надання позивачем агентських послуг відповідачеві, останній відмовився оплачувати фінальний дисбурсменський рахунок № 01/2009 від 05.01.2009р. посилаючись на зроблені позивачем додаткові витрати, пов’язані з криговим проведенням теплоходу „Selen”, що не були санкціоновані судновласником. Вказуючи на те, що прийняті на себе зобов’язання за договором виконані позивачем у повному обсязі і при цьому позивач діяв у межах повноважень наданих йому відповідачем, позивач на підставі ст. ст. 116, 118 КТМ України, ст. ст. 20, 193 ГК України, ст. 11,16, 526 ЦК України просив задовольнити позов.

          Відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 09.09.2009 року (суддя –Малярчук І.А.) позов задоволено повністю з мотивів правомірності позовних вимог.

          Судове рішення мотивовано встановленими по справі обставинами наявності заборгованості відповідача перед позивачем за дисбурсменським рахунком № 01/2009 від 05.01.2009 року на суму 12415,69 доларів США, яка підлягає стягненню судом в повній мірі.

          В апеляційній скарзі ТОВ „Сі Партнерз Маритайм” вважаючи зазначене рішення необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм ГПК України. При цьому скаржник посилається на те, що позивач навмисно перевищив ціни на свої послуги на 3063,56 доларів США. В судовому засіданні відповідач не мав можливості надати свої заперечення тому, що не отримав від суду ухвалу про призначення справи до розгляду.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення вказуючи на те, що викладені у ній доводи є надуманими та не відповідають дійсності, і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.          

Відповідно до положень ст. 77 ГПК України суд має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. У разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає розгляд справи. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

          Як вбачається з протоколу судового засідання господарського суду Одеської області від 07.09.2009 року по справі № 25/87-09-3424 про оголошення перерви у зазначеному судовому засіданні до 09.09.2009 року було повідомлено лише представника позивача по справі. Таким чином, оголошуючи перерву в судовому засіданні, господарський суд першої інстанції порушив приписи ст. 77 ГПК України та не повідомив належним чином відповідача про час і місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Враховуючи, що 09.09.2009 року справу було розглянуто господарським судом за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про день, час і місце засідання суду, а в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України вказане порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, то оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 09.09.2009 року у даній справі підлягає скасуванню з процесуальних мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

          Наявні у справі повідомлення № 506779 та № 585992 відділення поштового зв’язку свідчать про те, що відповідач заздалегідь був належним чином повідомленим судом про день, час і місце проведення судового засідання в суді першої інстанції, а також про необхідність надання відзиву на позовну заяву та доказів на обґрунтування відзиву і заперечень проти позову. Проте, відповідач двічі вказані вимоги суду не виконав і без поважних причин витребувані господарським судом документи не подав та свого представника в судове засідання не направив. А тому, додані відповідачем до своєї апеляційної скарги додаткові докази, без обґрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, судом апеляційної інстанції не приймаються та не оцінюються.

          Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2008 року відповідач надіслав позивачеві електронне повідомлення, в якому виклав прохання надати йому проформу дисбурсменського рахунку з усіма можливими знижками, тобто попередній розрахунок агентських послуг позивача, та повідомив всю інформацію щодо теплохода „Selen”, необхідну останньому для виконання обов’язків морського агента, пов’язаних з прибуттям, перебуванням і відходом вказаного судна з порту Маріуполь.

          В цей же день позивач електронним повідомленням надіслав відповідачу затребувану проформу дисбурсменського рахунку.

          Відповідач погодився із запропонованими позивачем розрахунками і 30.12.2008 року перерахував позивачеві аванс в сумі 11969,44 доларів США, необхідній останньому для здійснення функцій морського агента щодо теплохода „Selen”, що підтверджується повідомленням банку, та 02.01.2009 року надіслав останньому гарантійний лист, в якому гарантував оплату дисбурсменського рахунку та послуг шипчандлера протягом 2-х банківських днів з отримання остаточних інвойсів.

          Наказом Маріупольського торговельного порту від 19.12.2008 року № 660 у зв’язку з необхідністю надання послуг транспортному флоту по проведенню суден у льодових умовах Азовським морем, КЄК і підхідними каналами портів були затверджені на період зимової навігації 2008-2009 р.р. ставки плат за послуги, що надаються судновласникам криголамним флотом порту у льодових умовах.

          Наказом Маріупольського торговельного порту від 22.12.2008 року № 660 оголошено відкритою льодову кампанію на акваторії порту з 00.00 год. 23 грудня 2008 року.

05.01.2009 року капітан теплоходу „Selen” подав до Маріупольського торговельного порту заявку на криголамне проведення судна, у якій від імені судновласника надав згоду на льодове проведення по Маріупольському каналу і Азовському морю та оплату всіх витрат, пов’язаних з таким проведенням.

          Згідно з доказами, що містяться в матеріалах справи, відповідно до двосторонньої домовленості позивач надав відповідачеві обумовлені послуги морського агента щодо теплохода „Selen” в порту Маріуполь в повному обсязі, що останнім не заперечується, та з урахуванням отриманого авансу в розмірі 11969,44 доларів США виставив до оплати фінальний дисбурсменський рахунок № 01/2009 від 05.01.2009р. на суму 12415,69 доларів США.

Оплата зазначеного рахунку у встановлений строк згідно з гарантійним листом від 02.01.2009 року відповідачем проведена не була, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

          Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 116 КТМ України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

          При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

          Частиною 1 ст. 117 КТМ України визначено, що морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту, місцевими органами державної виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.          

          Частиною 1 ст. 118 КТМ України передбачено, що судновласник або інший довіритель зобов'язані: надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій; відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою; нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.

          Згідно з ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

          Положеннями ст. 1007 ЦК України передбачено, що довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

          Згідно з ч. 1 ст. 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

          Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також юридичні факти.

          Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

          Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.          

          Отже, між сторонами у справі на підставі електронних повідомлень, якими вони обмінялися 25.12.2008 року, факту здійснення авансового платежу 30.12.2008 року, гарантійного листа від 02.01.2009 року та заявки на льодове проведення судна „Selen” від 05.01.2009 року склалися цивільні правовідносини, зміст яких становлять їх взаємні права і обов’язки щодо надання послуг морського агента, пов’язаних з прибуттям, перебуванням та відходом теплохода „Selen” з порту Маріуполь та надання морському агенту коштів, достатніх для здійснення його функцій і відшкодування морському агенту будь –яких витрат, зроблених від імені або за згодою довірителя.

          Зазначені зобов’язання були виконані позивачем в повному обсязі, що відповідачем не заперечується.

          Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечуючи по суті і обсягу отриманих від позивача послуг не надав суду належних доказів проведення остаточної оплати дисбурсменського рахунку № 01/2009 від 05.01.2009р., у зв’язку з чим борг відповідача перед позивачем в сумі 12415,69 доларів США слід визнати таким, що підлягає стягненню.

          Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача стосовно навмисного перевищення позивачем ціни на свої послуги на 3063,56 доларів США належними доказами та відповідними обґрунтованими розрахунками не підтверджені, а тому не заслуговують на увагу.

          Окрім того, такі доводи відповідача спростовуються наявними в справі матеріалами. Так, розмір плати за роботу буксирів встановлений не позивачем, а Маріупольським морським торговельним портом. При цьому, підстави, з яких виходив порт визначаючи розмір плати за роботу буксирів викладені у листах Маріупольського морського торговельного порту від 17.02.2009 року № 28-15/26 та від 08.04.2009 року № 28-15/59, копії яких містяться в справі, і ці підстави визнаються судом апеляційної інстанції правомірними та обґрунтованими. Отже, зміна розміру плати за роботу буксирів знаходиться поза межами компетенції позивача. У дисбурсменському рахунку № 01/2009 від 05.01.2009р. позивачем зазначена сума, що була встановлена портом в рахунках № 11-В від 05.01.2009р. та № 59-В від 06.01.2009 року, які були повністю оплачені позивачем із власних коштів, що підтверджується листом порту від 20.08.2009 року № 28-15/152.

          Стверджуючи про завищення позивачем ціни за послуги лоцмана в розмірі 1325,30 доларів США відповідач не враховує ту обставину, що зазначена сума складається з лоцманських послуг, які надавалися двічі: перший раз по введенню судна „Selen” з Керченської протоки до Варзовського буя 31.12.2008 року і по введенню з Варзовського буя до порту Маріуполь 01.01.2009 року, та другий раз по виведенню судна з порту Маріуполь до Варзовського буя 05.01.2009 року і по виведенню з Варзовського буя до Керченської протоки 06.01.2009 року, що підтверджується лоцманськими квитанціями наявними в справі з підписами капітана та відбитком печатки теплоходу „Selen”.

          Відповідно до п. 4.11 Положення про державну морську лоцманську службу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 11.09.2000р. № 498, лоцманська квитанція, яка заповнена і підписана капітаном судна, є документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг. Пунктом 4.9 вказаного Положення визначено, що із суден, що користуються послугами лоцманів, стягується лоцманський збір, порядок стягнення і розмір якого встановлюється Міністерством транспорту та зв'язку України за погодженням з Міністерством економіки України. Таким чином, формування ціни за надані лоцманські послуги знаходиться поза межами компетенції позивача.

          Окрім того, наявними в справі лоцманськими квитанціями та рахунками ДП „Дельта - Лоцман” від 08.01.2009 року № КФ –00201, від 10.01.2009р. № 203 спростовується помилкове твердження скаржника про завищення позивачем ціни за послуги лоцмана.

          При цьому колегія суддів також враховує ту обставину, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 року розгляд апеляційної скарги було відкладено та зобов’язано сторони провести звірку взаєморозрахунків за фінальним дисбурсменським рахунком № 01/2009 від 05.01.2009р. та акт звірки надати суду, проте відповідач ухилився від виконання вимог суду і такий акт звірки суду не надав.           

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в заявленій сумі.

          Згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита в сумі 124,16 доларів США та на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 315 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сі Партнерз Маритайм” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Одеської області від 09.09.2009 року у справі № 25/87-09-3424 скасувати і стягнення за ним припинити.

          Позов задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю„Сі Партнерз Маритайм” (65125, м. Одеса, вул. Канатна, 42, оф. 409Б, код ЄДРПОУ:33506951) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Конкар Шіппінг” (87525, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Лавицького, 15, кв. 67, код ЄДРПОУ:33560448) 12 415,69 доларів США боргу, 124,16 доларів США витрат зі сплати державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.