Постанова № 9022639, 21.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2009                                                                                           № 33/356

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників:

позивача: Піменов С.В., дов.від 18.12.09 № 582/11.5.2,

відповідача 1: Матвієвський А.О., дов.від 18.12.09,

відповідача 2: Корчагін М.П., дов.від 22.11.09,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2009 (підписано 06.10.09)

у справі № 33/356 (суддя

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк

до                                                   1) Товариства з обмеженою відповідальністю “А-Бетон”,

                                                  2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Панорама Груп”

про                                                   стягнення 201496,45 дол. США та 155334,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “А-Бетон” (далі – відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Панорама Груп” (далі – відповідач 2) про стягнення заборгованості по сплаті прострочених процентів за період з січня 2009р. по квітень 2009р. за кредитним договором від 06.05.08 № 5ВД (далі – договір № 5ВД) у сумі 189566 доларів 68 центів США, пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період з 01.01.09 по 13.05.09 у сумі 10604 долари 24 центи США, 3-х відсотків річних, нарахованих за період з 01.01.09 по 13.05.09 на суму прострочених процентів як плати за кредит (1325 доларів 53 центи США), заборгованості по сплаті комісії за встановлення ліміту в сумі 154000,00 грн., пені за несвоєчасну сплату комісії за встановлення ліміту за період з 01.05.09 по 13.05.09 у сумі 1334,67 грн. Одночасно позивач просить стягнути витрати по сплаті державного мита в сумі 2015 доларів США, 1553,35 грн. та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість по сплаті прострочених процентів за період з січня 2009р. по квітень 2009р. за договором № 5ВД у сумі 189566 доларів 68 центів США, 10604 долари 24 центи США пені за несвоєчасну сплату процентів, три відсотки річних у сумі 1325 доларів 53 центи США, заборгованість по сплаті комісії за встановлення ліміту в сумі 154000,00 грн., пеню за несвоєчасну сплату комісії за встановлення ліміту у сумі 1334,67 грн. з віднесенням на них господарських витрат в повній сумі.

Рішення мотивоване наявністю заборгованості відповідача 1 перед позивачем по сплаті процентів за користування кредитом і комісії за встановлення ліміту та обґрунтованістю вимог позивача щодо сплати пені, трьох відсотків річних. В свою чергу, оскільки відповідач 2 виступив поручителем перед позивачем за кредитними зобов’язаннями відповідача 1, заборгованість із штрафними санкціями підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його в частині стягнення заборгованості по сплаті прострочених процентів за період з січня 2009р. по квітень 2009р. за договором № 5ВД у сумі 189566 доларів 68 центів США, пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період з 01.01.09 по 13.05.09 у сумі 10604 долари 24 центи США, 3-х відсотків річних, нарахованих за період з 01.01.09 по 13.05.09 на суму прострочених процентів як плати за кредит у сумі 1325 доларів 53 центи США, заборгованості по сплаті комісії за встановлення ліміту в сумі 154000,00 грн., пені за несвоєчасну сплату комісії за встановлення ліміту за період з 01.05.09 по 13.05.09 у сумі 1334,67 грн., а також витрат по сплаті державного мита в сумі 2015 доларів 00 центів США, 1553,35 грн. та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити за рахунок відповідача 1, відмовивши у позові до відповідача 2. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач 2 вказує на припинення поруки у зв’язку зі зміною основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок якої збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що відповідач 2 надав згоду на будь-яку зміну основного зобов’язання у п. 1 договору поруки № 5ВД/П, відтак доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення місцевого господарського суду – законним та обґрунтованим.

Відповідач 1 просить залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, посилаючись на його відповідність чинному законодавству України, обставинам та матеріалам справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

06.05.08 між відповідачем 1 та позивачем було укладено кредитний договір № 5ВД (далі – договір № 5ВД).

Згідно з п. 1.1 договору № 5ВД його предметом є надання позивачем відповідачеві 1 грошових коштів (кредиту) у вигляді невідновлювальної відкличної кредитної лінії з правом конвертації в національну валюту на наступних умовах:

(1) сума кредитної лінії (максимальний ліміт заборгованості) – 6700000 доларів США;

(2) початковий ліміт заборгованості – 4000000 доларів США;

(3) кінцевий термін повернення заборгованості – 06.05.13;

(4) плата за користування кредитом (проценти) – 12,0 (дванадцять) відсотків річних.

Договорами від 26.05.08 № 1 (далі – договір № 1) та від 13.10.08 № 2 (далі – договір № 2) про внесення змін до договору № 5ВД, укладеними між позивачем та відповідачем 1, вносились зміни до умов кредитування.

Зокрема, згідно з п. 1 договору № 2 збільшився початковий ліміт заборгованості до 4350000 доларів США, а, починаючи з 01.10.08, плата за користуванням кредитом (проценти) склала 14,1 відсотків річних.

На виконання договору № 5ВД згідно з заявкою відповідача 1 від 06.05.08 №146/08 та розпорядженням позивача на видачу кредитних коштів від 07.05.08 позивач перерахував на рахунок відповідача 14000000 доларів США, що підтверджується випискою по рахунку відповідача 1 та меморіальним ордером від 07.05.08 № TR.52898.1.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення § 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На підставі п. 4.2 договору № 5ВД відповідач 1 зобов’язався сплатити позивачеві плату за користування кредитом (проценти), комісію за встановлення ліміту, що встановлені цим договором.

Відповідно до п. 7.2 договору № 5ВД плата за користування кредитом (проценти) нараховується щомісячно в валюті кредиту на фактичну суму залишку за весь час користування кредитом з розрахунку факт/360. При цьому, як передбачено у п. 8.1 договору № 5ВД, перерахування позивачеві плати за користування кредитом (процентів) на рахунок № 20780301010050.840.1 в розмірі, встановленому пунктом 1.1 кредитного договору, здійснюється щомісячно у валюті кредиту в строк з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно – проценти нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число включно поточного місяця та в день остаточного повернення заборгованості за кредитом.

Разом з тим, відповідач 1 зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, проценти за користування кредитом не сплачує. При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованим розрахунок заборгованості за простроченими процентами, наданий позивачем, відповідно до якого заборгованість відповідача 1 щодо сплати процентів за користування кредитними коштами за період з січня 2009р. по квітень 2009р. складає 189566 доларів 68 центів США.

Крім того, відповідно до п. 4.4 договору № 5ВД відповідач 1 зобов’язаний перерахувати позивачеві комісію за встановлення ліміту – 0,5% від діючого ліміту кредитної лінії (щорічно). Сплата комісії відбувається наступним чином:

сплата 0,5% від встановленого ліміту кредитування 4000000,00 доларів США – на протязі 3-х робочих днів з дати укладення договору № 5ВД;

сплата 0,5% від розміру кожного вибраного траншу у рамках залишку 2700000,00 доларів США – на протязі 3-х робочих днів з дати кожного траншу;

сплата 0,5% в подальшому щорічно від розміру діючого кредитного ліміту станом на 23 квітня кожного року дії договору № 5ВД – не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Під діючим лімітом кредитної лінії розуміється розмір вибраних та доступних до вибірки кредитних коштів за мінусом погашення минулих років. Комісія сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день нарахування.

Водночас, відповідач 1 неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором № 5ВД щодо сплати комісії, внаслідок чого позивач розрахував заборгованість відповідача 1 по сплаті комісії у сумі 154000,00 грн. – за курсом НБУ на день нарахування, що становить 0,5% від розміру діючого кредитного ліміту в сумі 4000000,00 доларів США станом на 23.04.09.

Колегія суддів погоджується із вказаним розрахунком та вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містяться і у ст.ст. 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 процентів за користування кредитними коштами за період з січня 2009р. по квітень 2009р. у сумі 189566 доларів 68 центів США та заборгованості по сплаті комісії за встановлення ліміту в сумі 154000,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Відповідно ж до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно з п. 9.1 договору № 5ВД у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користування кредитом, а також комісії за встановлення ліміту відповідач 1 сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується з наданими позивачем розрахунками пені за несвоєчасну сплату процентів, нараховану за період 01.01.09 по 13.05.09 у сумі 10604 долари 24 центи США, а також пені за несвоєчасну сплату комісії за встановлення ліміту за період з 01.05.09 по 13.05.09 у сумі 1334,67 грн.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачеві 1 три відсотки річних за період з 01.01.09 по 13.05.09 на суму прострочених процентів, як плати за кредит, у сумі 1325 доларів 53 центи США. Колегія суддів погоджується зі згаданим розрахунком та вважає, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі норм ст. 625 ЦК України.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості та штрафних санкцій солідарно з відповідача 2, колегія суддів зазначає наступне.

06.05.08 між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір поруки № 5ВД/П (далі – договір поруки).

Відповідно до п. 1 договору поруки відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом (процентів), комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін і умови повернення та сплати яких встановлюється договором № 5ВД та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов’язання).

Пунктом 4 договору поруки передбачено, що відповідачі відповідають перед позивачем за виконання цих зобов’язань як солідарні боржники.

Згідно ж з п. 5 договору поруки відповідач 2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач 1, включаючи сплату кредиту, плату за користування кредитом (проценти), комісій, пені, відшкодування збитків, пов’язаних з невиконанням відповідачем 1 зобов’язань за договором № 5ВД, інших платежів, передбачених цим договором.

В свою чергу, на підставі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

На підставі викладеного вище, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги, пред’явлені до відповідача 2, внаслідок чого стягнув з останнього суму заборгованості та штрафних санкцій, як з солідарного боржника.

Колегія суддів не погоджується із згаданим висновком господарського суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог до відповідача 2, як солідарного боржника, виходячи з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема, договором № 2, були внесені зміни до умов кредитування, зокрема, збільшено плату за користування кредитом (проценти) до 14,1% відсотків річних, а також змінено розмір траншів в межах максимального ліміту заборгованості.

Отже, підписанням договору № 2 позивач та відповідач 1 змінили основне зобов’язання, внаслідок чого було збільшено обсяг відповідальності відповідача 2, як поручителя відповідача 1.

Разом з тим, договір № 2 не містить жодних підписів уповноважених представників відповідача 2, або погодження останнім тексту цього договору у іншій формі. Позивачем також не надано суду будь-яких листів відповідача 2 щодо погодження умов договору №2. При цьому, договір № 1 про внесення змін до договору поруки містить умови тільки про зміну розмірів траншів та не передбачає збільшення відсоткової ставки до 14,1%.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що зміну основного зобов’язання, внаслідок якої збільшився обсяг відповідальності відповідача 2, не було погоджено з останнім.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За таких обставин, враховуючи зміну зобов’язання, яке було забезпечено порукою, без згоди поручителя, а також те, що така зміна збільшила обсяг відповідальності відповідача 2, зобов’язання, яке виникло на підставі договору поруки, припинилась з 13.10.08 на підставі ст. 559 ЦК України.

При цьому, колегія суддів не погоджується з твердженням позивача, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, що згода відповідача 2 на будь-яку зміну основного зобов’язання, у тому числі, його збільшення, було надано останнім у п. 1 договору поруки в момент його підписання з огляду на наступне.

Дійсно, згідно з п. 1 договору поруки відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом (процентів), комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін і умови повернення та сплати яких встановлюється договором № 5ВД та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов’язання).

Як вбачається зі змісту наведеної умови договору поруки, в ньому під терміном “кредитний договір” розуміється договір №5ВД та будь-які додаткові угоди до нього (в т.ч. збільшуючі основне зобов’язання)”.

Разом з тим, у п. 2 договору поруки викладені основні умови договору № 5ВД, виконання зобов’язань за якими забезпечується порукою відповідача-2, а саме: сума кредитної лінії (максимальний ліміт заборгованості) – 6700000,00 доларів США; надання кредиту буде здійснюватися траншами з початковим лімітом заборгованості – 4000000,00 доларів США, надання наступних траншів кредитної лінії у сумі 2700000,00 доларів США можливе після проведення переоцінки об’єкта іпотеки та укладання з позивачем додаткової угоди до іпотечного договору й оформлення в заставу придбаного обладнання. При цьому коефіцієнт покриття повинен бути не меншим, ніж 1,47 від підтвердженої позивачем оціночної вартості предмету застави/іпотеки, з щомісячною платою за користування кредитом (проценти) – 12,0 (дванадцять) відсотків річних та кінцевим терміном повернення заборгованості 06.05.13 (основне зобов’язання).

Отже, у п. 1 договору поруки відповідач 2 поручився за виконання відповідачем 1 зобов’язань, які виникли з договору № 5ВД та будь-яких додаткових угод до нього (в т.ч. збільшуючих основне зобов’язання), умови яких визначені у п. 2 договору поруки.

Таким чином, системний аналіз положень п. 1 та п. 2 договору поруки свідчить, що підписанням цього договору відповідач 2 не надавав згоди на будь-яку майбутню зміну тіла кредиту, розмірів траншів, процентної ставки чи іншу зміну основного зобов’язання, а лише поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов’язань за договором № 5ВД з конкретним змістом основного зобов’язання, а саме: 12,0 (дванадцять) відсотків річних та сумою кредитної лінії (максимальним лімітом заборгованості) – 6700000,00 доларів США із визначенням конкретних розмірів початкового та наступних траншів.

Цей висновок підтверджується також подальшими діловими відносинами сторін за договором поруки.

Так, зокрема, при зміні суми траншів (порядку перерахування тіла кредиту) за договором № 5ВД та підписанні договору № 2, між позивачем та відповідачами було укладено також і договір № 1 про внесення змін до договору поруки, який передбачав вказану зміну траншів. Отже, якщо б відповідач 2, як вважає позивач, при підписанні першої редакції договору поруки погодив усі майбутні зміни основного зобов’язання, у сторін за договором поруки не було б необхідності укладати договір № 1 про зміни розміру траншів, які складають основне зобов’язання.

Таким чином, доводи позивача, що погодження відповідачем 2 будь-якої зміни основного зобов’язання було здійснено у п. 1 договору поруки при його підписанні, суперечать як умовам згаданого договору, так і іншим фактичним обставинам справи.

Крім того, згадана думка позивача суперечить також і нормам чинного цивільного законодавства, що підтверджується наступним.

Як вбачається зі змісту договору поруки, відповідач 2 поручився за виконання відповідачем 1 основного зобов’язання з конкретними розмірами тіла кредиту, траншів та процентів, що є також умовами договору поруки (п. 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, якою серед підстав виникнення цивільних прав та обов’язків визначено договори та інші правочини.

Відтак, у даному випадку саме договір поруки є підставою виникнення забезпечувального зобов’язання в силу норм ст.ст. 11, 509 ЦК України, тому зміна вказаних вище елементів змісту забезпечувального зобов’язання може відбуватися винятково шляхом внесення відповідних змін до умов договору поруки.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

На підставі ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, на думку колегії суддів, відповідна зміна умов договору поруки може мати місце лише за умови волевиявлення усіх його сторін на таку зміну у письмовій формі.

Відповідно ж до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За таких обставин, згода відповідача 2 на подальшу зміну умов основного зобов’язання, внаслідок якої збільшиться обсяг його відповідальності, як поручителя, набуває чинності тільки після його відповідного волевиявлення, здійсненого у письмовій формі, зокрема, шляхом погодження тексту додаткової угоди до договору № 5ВД підписом уповноваженого представника, надання погоджувального листа, підписанням додаткової угоди до договору поруки тощо.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду міста Києва в частині стягнення солідарно з відповідача 2 заборгованості по сплаті прострочених процентів за період з січня 2009р. по квітень 2009р. за договором № 5ВД у сумі 189566 доларів 68 центів США, пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованої за період 01.01.09 по 13.05.09 у сумі 10604 долари 24 центи США, трьох відсотків річних, нарахованих за період з 01.01.09 по 13.05.09 на суму прострочених процентів як плати за кредит у сумі 1325 доларів 53 центи США, заборгованості по сплаті комісії за встановлення ліміту у сумі 154000,00 грн., пені за несвоєчасну сплату комісії за встановлення ліміту за період з 01.05.09 по 13.05.09 у сумі 1334,67 грн. та господарських витрат було прийнято при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, внаслідок чого не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Панорама Груп” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.09 у справі № 33/356 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “А-Бетон” (01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 33, поверх 13, код ЄДРПОУ 35086500) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) заборгованість по сплаті прострочених процентів за період з січня 2009р. по квітень 2009р. по кредитному договору від 06.05.08 № 5ВД у сумі 189566 (сто вісімдесят дев’ять тисяч п’ятсот шістдесят шість) доларів 68 центів США, пеню за несвоєчасну сплату процентів, нараховану за період 01.01.09 по 13.05.09 у сумі 10604 (десять тисяч шістсот чотири) долари 24 центи США, три відсотки річних, нараховані за період з 01.01.09 по 13.05.09 на суму прострочених процентів як плати за кредит у сумі 1325 (одна тисяча триста двадцять п’ять) доларів 53 центи США, заборгованість по сплаті комісії за встановлення ліміту у сумі 154000 (сто п’ятдесят чотири тисячі) грн. 00 коп., пеню за несвоєчасну сплату комісії за встановлення ліміту за період з 01.05.09 по 13.05.09 у сумі 1334 (одна тисяча триста тридцять чотири) грн. 67 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2015 (дві тисячі п’ятнадцять) доларів 00 центів США, 1553 (одна тисяча п’ятсот п’ятдесят три) грн. 35 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю “Панорама Груп” (01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, буд. 33, поверх 13, код ЄДРПОУ 34001756) відмовити.”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “А-Бетон” (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 33, поверх 13, код ЄДРПОУ 35086500) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Панорама Груп” (01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, буд. 33, поверх 13, код ЄДРПОУ 34001756) 8043 (вісім тисяч сорок три) грн. 84 коп. на відшкодування державного мита, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

4. Зобов’язати Господарський суд міста Києва видати накази відповідно до п.п. 2 та 3 цієї постанови.

5. Матеріали справи № 33/356 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.12.09 (відправлено)