Постанова № 9022636, 21.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2009                                                                                           № 34/580

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників:

позивача: Піменов С.В., дов.від 18.12.09 № 582/11.5.2,

відповідача 1: Матвієвський А.О., дов.від 18.12.09,

відповідача 2: Корчагін М.П., дов.від 22.11.09,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 (підписано 06.11.09)

у справі № 34/580 (суддя

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк”

до                                                   1) Товариства з обмеженою відповідальністю “А-Бетон”,

                                                  2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Панорама Груп”

про                                                   стягнення 4000000 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “ВТБ Банк” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “А-Бетон” (далі – відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Панорама груп” (далі – відповідач 2) про стягнення солідарно 4000000 доларів США заборгованості за кредитним договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 06.05.08 № 5ВД (далі – договір № 5ВД).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 року позов задоволено повністю. З відповідачів стягнуто солідарно 4000000 доларів США заборгованості за договором № 5ВД, а також 3249 (три тисячі двісті сорок дев’ять) доларів США 24 центів США витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване наявністю заборгованості відповідача 1 перед позивачем. Місцевий господарський суд вважає, що оскільки відповідач 2 виступив поручителем перед позивачем за кредитними зобов’язаннями відповідача 1 та не виконав його вимогу про повернення кредитних коштів, заборгованість підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Не погодившись з рішенням, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині стягнення з відповідачів солідарно 4000000 доларів США заборгованості за договором № 5ВД, а також 3249 доларів США 24 центи США витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити за рахунок відповідача 1, а у позові до відповідача 2 відмовити.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що з огляду на встановлені Господарським судом міста Києва фактичні обставини справи, рішення суду є законним та обґрунтованим, а відтак не підлягає скасуванню.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

06.05.08 між відповідачем 1 та позивачем було укладено договір № 5ВД.

Згідно з п. 1.1 договору № 5ВД його предметом є надання позивачем відповідачеві 1 грошових коштів (кредиту) у вигляді невідновлювальної відкличної кредитної лінії з правом конвертації в національну валюту на наступних умовах:

(1) сума кредитної лінії (максимальний ліміт заборгованості) - 6700000 доларів США;

(2) початковий ліміт заборгованості - 4000000 доларів США;

(3) кінцевий термін повернення заборгованості – 06.05.13;

(4) плата за користування кредитом (проценти) – 12,0 (дванадцять) відсотків річних.

Договорами від 26.05.08 № 1 (далі – договір № 1) та від 13.10.08 № 2 (далі – договір № 2) про внесення змін до договору № 5ВД, укладеними між позивачем та відповідачем 1, вносились зміни до умов кредитування.

Зокрема, згідно з п. 1 договору № 2 збільшився початковий ліміт заборгованості до 4350000 доларів США, а, починаючи з 01.10.08, плата за користуванням кредитом (проценти) склала 14,1 відсотків річних.

На виконання умов договору № 5ВД згідно з заявкою відповідача 1 від 06.05.08 №146/08 та розпорядження позивача на видачу кредитних коштів від 07.05.08 позивач перерахував на рахунок відповідача 14000000 доларів США, що підтверджується випискою по рахунку відповідача 1 та меморіальним ордером від 07.05.08 №TR.52898.1.

Відповідно до п. 4.1 договору № 5ВД відповідач 1 зобов’язався повернути позивачеві отриманий кредит у повному обсязі в строк та у порядку, встановлених договором.

На підставі п. 4.2 договору № 5ВД відповідач 1 зобов’язався також сплатити позивачеві плату за користування кредитом (проценти), комісію за встановлення ліміту, що визначені договором.

Пунктом 7.2 договору № 5ВД передбачено, що плата за користування кредитом (проценти) нараховується щомісячно в валюті кредиту на фактичну суму залишку за весь час користування кредитом з розрахунку факт/360. При цьому, як встановлено п.8.1 договору № 5ВД, перерахування позивачеві плати за користування кредитом (процентів) на рахунок № 20780301010050.840.1 в розмірі, передбаченому пунктом 1.1 договору №5ВД, здійснюється щомісячно у валюті кредиту в строк з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно – проценти нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число включно поточного місяця та в день остаточного повернення заборгованості за кредитом.

Разом з тим, відповідач 1 зобов’язання за договором № 5ВД належним чином не виконує, проценти за користування кредитом не сплачує.

Згідно з п. 4.10 договору № 5ВД відповідач 1 зобов’язався повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом (проценти) незалежно від настання строку виконання зобов’язання у разі, зокрема, несплати процентів за користування кредитом (в т.ч. неналежної сплати).

Відповідно до п. 4.10.1 договору № 5ВД термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит – обов’язковим до повернення на тридцятий день з дати відправлення позивачем відповідачеві 1 відповідної письмової вимоги рекомендованим листом з повідомленням. Дострокове погашення не застосовується у разі, якщо відповідач 1 (заставодавець, поручитель) протягом зазначених вище 30 (тридцяти) календарних днів виконає вимогу або усуне порушення в повному обсязі, за виключенням повторної несплати плати за користування кредитом (процентів) (в т.ч. неналежної сплати). В іншому випадку відповідач 1 зобов’язується повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом (проценти) у встановлений позивачем новий термін в повному обсязі.

У відповідності з наведеними умовами договору № 5ВД позивач надіслав на відомі йому адреси відповідача 1 лист-вимогу від 16.03.09 № 1189/1-08-2, в якому просив повернути протягом 30-ти календарних днів від дати відправлення позивачем листа кредиту в сумі 4000000 доларів США. Факт, що відповідач 1 отримав лист 16.03.09 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 58353601.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містяться і у ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Матеріали справи свідчать, що відповідач 1 вимогу позивача не виконав, у 30-ти денний строк суму кредиту не повернув. За таких обставин, колегія суддів вважає позовні вимоги, пред’явлені до відповідача 1, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості солідарно з відповідача 2, колегія суддів вважає, що при їх розгляді слід виходити з наступного.

Між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір поруки від 06.05.08 № 5ВД/П (далі – договір поруки).

Відповідно до п. 1 договору поруки відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати за користування кредитом процентів, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін і умови повернення та сплати яких встановлюється договором № 5ВД та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов’язання).

Пунктом 4 договору поруки передбачено, що відповідачі відповідають перед позивачем за виконання цих зобов’язань як солідарні боржники.

Згідно ж п. 5 договору поруки відповідач 2 відповідає перед позивачем в тому ж обсязі, що і відповідач 1, включаючи сплату кредиту, плату за користування кредитом (проценти), комісій, пені, відшкодування збитків, пов’язаних з невиконанням відповідачем 1 зобов’язань за договором № 5ВД, інших платежів, передбачених цим договором.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

На підставі викладеного вище, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги, пред’явлені до відповідача 2, стягнувши з нього суму заборгованості, як з солідарного боржника. При цьому суд відхилив доводи відповідача 2 про припинення поруки на підставі ст. 559 ЦК України внаслідок збільшення основного зобов’язання без згоди поручителя з тих мотивів, що, на думку суду, таку згоду було надано відповідачем 2 у п. 1 договору поруки в момент його підписання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Дійсно, згідно з п. 1 договору поруки відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати за користування кредитом процентів, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін і умови повернення та сплати яких встановлюється договором № 5ВД та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов’язання).

В той же час, як вбачається зі змісту наведеної умови договору поруки, в ньому під терміном “кредитний договір” розуміється договір № 5ВД та будь-які додаткові угоди до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов’язання)”.

Однак, у п. 2 договору поруки зазначені основні умови договору № 5ВД, виконання зобов’язань за якими забезпечується порукою відповідача 2. Серед них: сума кредитної лінії (максимальний ліміт заборгованості) – 6700000,00 доларів США; надання кредиту буде здійснюватися траншами з початковим лімітом заборгованості – 4000000,00 доларів США, надання наступних траншів кредитної лінії в сумі 2700000,00 доларів США можливе після проведення переоцінки об’єкта іпотеки та укладання з Банком додаткової угоди до іпотечного договору й оформлення в заставу придбаного обладнання. При цьому коефіцієнт покриття повинен бути не меншим, ніж 1,47 від підтвердженої Банком оціночної вартості предмету застави/іпотеки, з щомісячною платою за користування кредитом (проценти) – 12,0 (дванадцять) відсотків річних та кінцевим терміном повернення заборгованості 06.05.13 (основне зобов’язання).

Отже, у п. 1 договору поруки відповідач 2 поручився за виконання відповідачем 1 зобов’язань, що виникли з договору № 5ВД та будь-яких додаткових угод до нього (в т.ч. збільшуючих основне зобов’язання), умови яких визначені у п. 2 договору поруки.

Виходячи з викладеного вище та аналізу положень п. 1 та п. 2 договору поруки, слід зробити висновок, що підписанням цього договору відповідач 2 не надавав згоди на будь-яку майбутню зміну тіла кредиту, розмірів траншів, процентної ставки чи іншу зміну основного зобов’язання, а лише поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов’язань за договором № 5ВД з конкретним змістом основного зобов’язання, а саме: 12,0 (дванадцять) відсотків річних та сумою кредитної лінії (максимальним лімітом заборгованості) – 6700000,00 доларів США із визначенням конкретних розмірів початкового та наступних траншів.

Зазначений висновок підтверджується також подальшими діловими відносинами сторін договору поруки.

Так, зокрема, при зміні суми траншів (порядку перерахування тіла кредиту) за договором № 5ВД та підписанні договору № 2 між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено також і договір № 1 про внесення змін до договору поруки, який передбачав вказану зміну траншів.

Отже, якщо б відповідач 2 при підписанні першої редакції договору поруки, як вважає позивач, погодив усі майбутні зміни основного зобов’язання, у сторін за договором поруки не було б необхідності укладати згаданий вище договір № 1 про внесення змін до договору поруки щодо зміни розміру траншів, які складають основне зобов’язання.

Таким чином, висновок господарського першої інстанції, що погодження відповідачем 2 будь-якої зміни основного зобов’язання було здійснено у п. 1 договору поруки при його підписанні, суперечить умовам цього договору та іншим фактичним обставинам справи.

Крім того, такий висновок місцевого господарського суду суперечить також і нормам чинного цивільного законодавства, що підтверджується наступним.

Як вбачається зі змісту договору поруки, відповідач 2 поручився за виконання відповідачем 1 основного зобов’язання з конкретними розмірами тіла кредиту, траншів та процентів, що є також умовами договору поруки (п. 2 договору поруки).

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, яка серед підстав виникнення цивільних прав та обов’язків визначає договори та інші правочини.

Отже, у даному випадку саме договір поруки є підставою виникнення забезпечувального зобов’язання в силу норм ст.ст. 11 та 509 ЦК України і, таким чином, зміна зазначених вище елементів змісту забезпечувального зобов’язання може відбуватися винятково у формі зміни умов договору поруки.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, відповідну зміну умов договору поруки може бути здійснено лише за умови волевиявлення у письмовій формі усіх сторін договору поруки на таку зміну.

Разом з тим, ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За таких обставин, згода відповідача 2 на подальшу зміну умов основного зобов’язання, внаслідок якої збільшиться обсяг його відповідальності, як поручителя, набуває чинності тільки після відповідного волевиявлення відповідача 2, здійсненого у письмовій формі, зокрема, шляхом погодження тексту додаткової угоди до договору №5ВД підписом уповноваженого представника, надання погоджувального листа, підписанням додаткової угоди до договору поруки тощо.

В той же час, як підтверджується матеріалами справи, договором № 2, укладеним між позивачем та відповідачем 1, були внесені зміни до умов кредитування, зокрема, збільшено плату за користування кредитом (проценти) до 14,1% відсотків річних, а також змінено розмір траншів в межах максимального ліміту заборгованості.

Договір № 2 не містить жодних підписів уповноважених представників відповідача 2 або погодження ним тексту цього договору у іншій формі.

Позивачем також не надано суду будь-яких листів відповідача 2 щодо погодження умов договору № 2. При цьому, договір № 1 містить умови тільки про зміну розмірів траншів та не передбачає збільшення відсоткової ставки до 14,1%.

Отже, підписанням договору № 2 позивач та відповідач 1 змінили основне зобов’язання, внаслідок чого без згоди відповідача 2, як поручителя відповідача 1, було збільшено обсяг відповідальності відповідача 2.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За таких обставин, враховуючи зміну без згоди поручителя зобов’язання, яке було забезпечено порукою, а також те, що така зміна збільшила обсяг відповідальності відповідача 2, порука, яка виникла на підставі договору поруки № 5ВД/П, припинилась з 13.10.08 на підставі ст. 559 ЦК України.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.09 в частині стягнення солідарно з відповідачів 4000000 доларів США заборгованості за договором № 5ВД не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Панорама Груп” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.09 у справі № 34/580 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “А-Бетон” (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 33, поверх 13, код ЄДРПОУ 35086500) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Відкритого акціонерного товариства “ВТБ Банк” (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) 4000000 (чотири мільйони) доларів США заборгованості за кредитним договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 06.05.08 № 5ВД, 3249 (три тисячі двісті сорок дев’ять) доларів 24 центів США витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю “Панорама Груп” відмовити.”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “А-Бетон” (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 33, поверх 13, код ЄДРПОУ 35086500) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Панорама Груп” (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 33, поверх 13, код ЄДРПОУ 34001756) 12985 (дванадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят п’ять) гривень 59 копійок на відшкодування державного мита, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

          4. Зобов’язати Господарський суд м. Києва видати накази відповідно до п.п. 2 та 3 цієї постанови.

5. Матеріали справи № 34/580 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.12.09 (відправлено)