Постанова № 9022630, 16.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2009                                                                                           № 34/432

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           Коршун Н.М.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Положенцева Т.В. (за дов.),

від відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Укрбізнесвіза"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.08.2009

у справі № 34/432 (суддя

за позовом                               ВАТ "Банк Кіпру"

до                                                   ТОВ "Укрбізнесвіза"

про                                                   розірвання кредитного договору та стягнення 5993142,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2009 року ВАТ „Банк Кіпру” звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ „Укрбізнесвіза” про розірвання Кредитного договору №002-91/2008 від 07.08.2008, укладеного між сторонами, стягнення 5993142, 62 грн., з яких: 5600000 грн. – заборгованості за кредитом, 32065,76 грн. – заборгованості за строковими процентами за період з 21.05.2009 до 31.05.2009, 349808,24 грн. – заборгованості за простроченими процентами за період з 21.01.2009 до 20.05.2009 та 11268,62 грн. – пені за простроченими процентами, та звернення стягнення на предмет іпотеки-1, предмет іпотеки-2 в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.08.2009 у справі №34/432 позов задоволено повністю.

Розірвано Кредитний договір №002-91/2008 від 07.08.2008, укладений між Відкритим акціонерним товариством „Банк Кіпру” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрбізнесвіза”.

Присуджено до стягнення з ТОВ „Укрбізнесвіза” на користь ВАТ „Банк Кіпру” 5600000, 00 грн. – заборгованості за кредитом; 32065, 76 грн. – заборгованості за процентами нарахованими за період з 21.05.2009 до 31.05.2009; 349808, 24 грн. – заборгованості за простроченими процентами нарахованими за період з 21.01.2009 до 20.05.2009; 11268, 62 грн. – пені за простроченими процентами за період з 02.03.2009 до 02.06.2009, за рахунок коштів, отриманих від реалізації предметів іпотеки:

-          за іпотечним договором від 07.08.2008, яким передано в іпотеку нерухоме майно, що належить ТОВ „Укрбізнесвіза” на праві власності –машиномісце номер 30 (тридцять) в підвалі жилого будинку номер 18 (вісімнадцять) по вулиці Павлівській у місті Києві, загальною площею 13,70 кв.м., заставна вартість якого становить 174 540 (сто сімдесят чотири тисячі п’ятсот сорок) грн.;

-          за іпотечним договором від 07.08.2008, яким передано в іпотеку нерухоме майно, що належить ТОВ „Укрбізнесвіза” на праві власності –квартира номер 31 (тридцять один) в будинку номер 18 (вісімнадцять) по вулиці Павлівській у місті Києві, загальною площею 191,6 кв.в., яка складається з 4 (чотирьох) жилих кімнат площею 80,40 кв.м., заставна вартість якого 5717200 (п’ять мільйонів сімсот сімнадцять тисяч двісті) грн., шляхом проведення публічних торгів.

Присуджено до стягнення з ТОВ „Укрбізнесвіза” на користь ВАТ „Банк Кіпру” 25500, 00 грн. – державного мита та 312, 50 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що Кредитний договір є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, та оскільки зі сторони позивача його підписано не уповноваженою на те особою.

Щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального права відповідач звертає увагу на наступне:

1) під час судового засідання 17.08.2009 було заявлено відвід судді Сташків Р.Б., однак його було розглянуто лише 19.08.2009. Отже, на момент прийняття рішення по справі питання про відвід вирішено не було;

2) не було витребовано належним чином завірені копії повноважень осіб, якими було підписано Кредитний договір та Іпотечні договори;

3) не було задоволено клопотання відповідач про залучення до участі у справі Живолупа О.П. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача;

4) судом першої інстанції було неправомірно повернуто зустрічну позовну заяву ТОВ „Укрбізнесвіза” на підставі пунктів 4 та 10 частини 1 статті 63 ГПК України, оскільки законодавством України не передбачено сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при поданні зустрічної позовної заяви

5) суд першої інстанції не мав права повертати апеляційну скаргу, яка була подана ТОВ „Укрбізнесвіза” на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.06.2009.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2009 було прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 19.10.2009.

В судове засідання 19.10.2009 представник відповідача не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 16.11.2009.

16.11.2009 через канцелярію суду від ТОВ „Укрбізнесвіза” надійшло клопотання про відкладення розгляду справу у зв’язку з хворобою представника та неможливістю направлення іншого представника в судове засідання.

Судова колегія ухвалила відхилити клопотання відповідача та розглядати апеляційну скаргу у відсутності його представника, оскільки не було надано доказів на підтвердження перебування представника на лікарняному. Окрім того, в разі неможливості направлення іншого повноваженого представника в судове засідання, керівник підприємства як уповноважений орган юридичної особи має право представляти інтереси особисто.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

07.08.2008 між Акціонерним Банком „АвтоЗАЗбанк” (банк) (правонаступником якого є Позивач, відповідно до статуту ВАТ „Банк Кіпру”, затвердженого зборами учасників АБ “АвтоЗАЗбанк”, протокол №39 від 19.11.2008) та ТОВ „Укрбізнесвіза” (позичальник) було укладено Кредитний договір №002-91/2008 (далі – Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк відкриває Позичальнику кредитну лінію в сумі 5600000 грн. в тому числі:

- на придбання нерухомості в сумі 2410000 грн. строком з 07.08.2008 до 04.08.2023 зі сплатою 19% річних;

- на проведення ремонту, придбання меблів, та на сплату інших витрат пов’язаних з поточною діяльністю товариства в сумі 3190000 грн. строком з 07.08.2008 до 04.08.2023 зі сплатою 19% річних (пункт 1.1.).

Згідно з пунктом 2.1. Кредитного договору Банк зобов’язується відкрити Позичальнику позичкові рахунки для надання кредиту: №20734007215001 на придбання нерухомості, №20637007215001 на проведення ремонту, придбання меблів та на сплату інших витрат пов’язаних з поточною діяльністю товариства.

На виконання умов Кредитного договору 07.08.2008 позивачем перераховано відповідачу кредитні кошти в сумі 3 190000 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку №2063.7.007215.001 за період з 07.08.2008 до 01.06.2009, та 2 410 000 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку № 2073.4.007215.001 за період з 07.08.2008 до 01.06.2009.

Отже, позивач передбачені Кредитним договором зобов’язання виконав належним чином та в повному обсязі.

Пунктом 3.2 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов’язався забезпечити повернення отриманого кредиту та процентів за користування ним шляхом надання в заставу квартири за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, буд. 18, кв. 31 та машиномісця №30 за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, буд. 18.

В забезпечення виконання Кредитного договору між позивачем та відповідачем було укладено Іпотечний договір, який був посвідчений 7 серпня 2008 року приватним нотаріусом КМНО Петровою С. М. за № 3675 (далі – Іпотечний договір №1/Іпотека-1) та Іпотечний договір, який був посвідчений 7 серпня 2008 року приватним нотаріусом КМНО Петровою С. М. за №3669 (далі – Іпотечний договір №2/Іпотека-2).

Відповідно до пункту 1.1. Іпотечного договору №1 іпотекодавець відповідає за задоволення іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем зобов’язань, що випливають з Кредитного договору №002-91/2008 від 07.08.2008, укладеного між АБ „АвтоЗАЗбанк” та ТОВ „Укрбізнесвіза”, та додаткових угод до нього, що укладені або укладатимуться між сторонами.

Предметом іпотеки-1 є машиномісце № 30 в підвалі жилого будинку № 18 по вул. Павлівській у м. Києві, загальною площею 13,70 кв.м. (пункт 1.2. Іпотечного договору №1).

Предмет іпотеки-1 внесений до Державного реєстру іпотек 07.08.2008 за реєстраційним № 7705849, що підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек за № 20136875 від 07.08.2008.

Предмет іпотеки-1 внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 07.08.2008 за реєстраційним № 7705777, що підтверджується витягом про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 20136713 від 07.08.2008.

Предмет іпотеки-1 належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу машиномісця, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Петровою Є. М.7 серпня 2008 року за реєстровим № 3672.

Відповідно до пункту 1.1. Іпотечного договору №2 іпотекодавець відповідає за задоволення іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем зобов’язань, що випливають з Кредитного договору №002-91/2008 від 07.08.2008, укладеного між АБ „АвтоЗАЗбанк” та ТОВ „Укрбізнесвіза”, та додаткових угод до нього, що укладені або укладатимуться між сторонами.

Предметом іпотеки-2 є квартира № 31 в будинку № 18 по вул. Павлівській у м. Києві, загальною площею 191,60 кв.м., яка складається з 4 жилих кімнат жилою площею 80,40 кв.м.

Предмет іпотеки-2 внесений до Державного реєстру іпотек 07.08.2008 за реєстраційним № 7705708, що підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек за № 20136546 від 07.08.2008.

Предмет іпотеки-2 внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 07.08.2008 за реєстраційним № 7705621, що підтверджується витягом про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 20136383 від 07.08.2008.

Предмет іпотеки-2 належить відповідачу на праві приватної власності підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Петровою С. М. 07 серпня 2008 року за реєстровим № 3666.

Згідно з пунктом 3.6. Кредитного договору, позичальник зобов'язався сплачувати за користування кредитом проценти в розмірі 19 % річних за строковий кредит та 24 % річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором. Розрахунковий період по нарахуванню процентів 30 (31) день з 21 числа минулого по 20 число поточного місяця із розрахунку 365 (366) днів на рік з моменту виникнення заборгованості. Проценти за кредит Позичальник сплачує щомісячно до 27 числа та по закінченні строку дії договору, але не пізніше 4 серпня 2023 року шляхом перерахування коштів на рахунки: №20789007215001; №20682007215001.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Однак, в строки, передбачені вищевказаним пунктом, відповідач свої зобов’язання не виконав, а саме, за період з 02.03.2009 до 22.05.2009 не сплатив проценти за користування кредитом, що складає 262356, 18 грн., у зв’язку з чим позивач звернувся до ТОВ „Укрбізнесвіза” з вимогою про усунення порушень (вих. №04-2045/2 від 22.05.2009). Крім того, позивач попередив відповідача, що на підставі пункту 4.7. Кредитного договору банк має право достроково розірвати договір та стягнути раніше наданий кредит. Дана вимога надіслана на адресу відповідача 09.06.2009, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку №1076.

Однак, відповідач вимогу залишив без задоволення, кошти не сплатив, зобов’язання, передбачені Кредитним договором, не виконав.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено вище, свої зобов’язання за Кредитним договором позивач виконав належним чином.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Позивач просить розірвати Кредитний договір та достроково стягнути 5993142,62 грн. у зв’язку з порушенням ТОВ „Укрбізнесвіза” взятих на себе договірних зобов’язань, зокрема щодо своєчасного погашення процентів за користування кредитом.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до пункту 4.7 Кредитного договору Банк має право відкликати своє зобов’язання (тобто воно є відкличним), що передбачене п.1.1 цього договору, а також достроково розірвати договір та стягнути раніше наданий кредит, проценти по ньому та можливі штрафні санкції, в тому числі і шляхом звернення стягнення на забезпечення у разі погіршення фінансово-економічного стану Позичальника, використання кредиту не за цільовим призначенням, затримок погашення кредиту та сплати процентів за ним, ухилення від контролю з боку Банку, недостатності та запущеності бухгалтерської звітності, погіршення стану заставленого майна, а також у разі якщо наданий кредит буде з різних обставин незабезпеченим.

З огляду на той факт, що судом встановлено порушення істотних умов Кредитного договору з боку ТОВ „Укрбізнесвіза”, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про розірвання Кредитного договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 1 Закону України „Про іпотеку” визначено, що іпотека – це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 12 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Пунктами 2.4.3 іпотечних договорів передбачено, що у разі невиконання боржником основного зобов’язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 41 Закону України „Про іпотеку” реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження”, з дотриманням вимог цього Закону.

Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю.

В матеріалах справи наявна довідка про залишкову суму боргу ТОВ „Укрбізнесвіза” по Кредитному договору, відповідно до якої за відповідачем рахується така заборгованість: 5600000 грн. – заборгованість за строковим кредитом; 32065,76 грн. –заборгованість за строковими процентами за період з 21.05.2009 до 31.05.2009; 349808,24 грн. –заборгованість за простроченими процентами за період з 21.01.2009 до 20.05.2009 та 15178,8 грн. нарахована пеня за період з 02.03.2009 до 18.06.2009.

Таким чином, згідно з довідкою заборгованість відповідача станом на 18.06.2009 складала – 5997052,80 грн.

Однак, оскільки позивачем заявлено стягнення заборгованості за строковими процентами за період з 21.05.2009 до 31.05.2009 та заборгованості за простроченими процентами за період з 21.01.2009 до 20.05.2009 та оскільки позивач не звертався із заявою про збільшення позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5600000 грн. – заборгованості за кредитом, 32065,76 грн. – стягнення заборгованості за строковими процентами за період з 21.05.2009 до 31.05.2009 та 349808,24 грн. – заборгованості за простроченими процентами за період з 21.01.2009 до 20.05.2009.

Позивач також просить стягнути з відповідача 11268,62 грн. – пені за простроченими процентами за період з 2 березня 2009 року до 2 червня 2009 року з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.8 Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом сплачувати банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Такі ж обмеження містить Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Стаття 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.1. Кредитного договору позичальник не звільняється від повернення кредиту, сплати процентів та можливих штрафних санкцій по цьому договору при настанні різних обставин, в тому числі й незалежних від нього.

З врахуванням вимог вищевказаних правових норм та встановленого прострочення відповідача за сплату процентів, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пені в сумі 11268, 62 грн.

Твердження відповідача про те, що Кредитний договір є неукладеним, судова колегія вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Дана норма кореспондується із частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитні відносини регулюються параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З вищезазначеної норми випливає, що кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами домовленостей з усіх його істотних умов.

Параграфом 1 глави 71 Цивільного кодексу України встановлюються такі істотні умови кредитного договору:

- предмет договору;

- обов’язок банку (кредитодавця) надати кредитні кошти;

- умови надання кредиту;

- обов’язок позичальника повернути кредитні кошти;

- строки повернення кредитних коштів;

- сплата процентів за кредитом;

- наслідки порушення договору позичальником;

- договір укладається в письмовій формі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з Кредитного договору №002-91/2008 від 07.08.2008, його укладено в письмовій формі з досягненням домовленості з усіх істотних умов.

Що стосується підписання Кредитного договору зі сторони позивача не уповноваженою особою, судова колегія зазначає наступне.

Кредитний договір зі сторони позивача підписала Заступник Голови правління Янакаєва І.М.

Відповідно до статуту ВАТ „Банк Кіпру” Голова правління Банку за своєю компетенцією без довіреності здійснює дії від імені Банку, самостійно укладає угоди (контракти), представляє його в усіх установах, підприємствах та організаціях.

Заступники Голови правління Банку виконують обов’язки Голови за його відсутності або в силу розподілу обов’язків між ними.

Отже, зі статуту позивача вбачається, що Заступник Голови правління банку має право на підписання договорів.

Судова колегія також звертає увагу на те, що позивач не заперечує проти дійсності спірного договору, більш того, ним виконано умови спірного договору в повному обсязі та належним чином. Крім того, умовами спірного договору не передбачено обов’язку банку надавати повноваження особи, яка підписує договір.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

1) апелянт стверджує, що заяву про відвід ним було направлено на адресу суду 17.08.2009, що є доказом заявлення відводу до прийняття рішення. Однак, як вбачається з матеріалів справи, заява про відвід судді Сташків Р.Б. надійшла до Господарського суду м. Києва 18.08.2009, що вбачається зі штампу канцелярії суду. Отже, відвід фактично заявлено після прийняття рішення по справі.

Відповідно до частини 4 статті 20 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Оскільки відвід було заявлено після прийняття рішення по справі, судом першої інстанції не було порушено норми процесуального права.

2) не було витребовано належним чином завірені копії повноважень осіб, якими було підписано Кредитний договір та Іпотечні договори.

Відповідно до частини 1 статті 33, статті 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Довіреності на ім’я представників позивача, якими було підписано Кредитний договір та Іпотечні договори, не встановлюють обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та не містить інформації щодо предмету доказування, тобто є неналежними доказами.

3) посилання скаржника на незалучення до участі у справі Живолупа О.П. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки Закону України „Про іпотеку” встановлює деякі обмеження щодо надання предмету іпотеки в оренду, тобто, залучення до участі у справі Живолупа О.П., який орендує предмет іпотеки-2, не має суттєвого значення для правильного вирішення спору по суті.

4) в матеріалах справи міститься копія ухвали Господарського суду м. Києва №05-5-34/26861 від 17.08.2009, якою було повернуто зустрічну позовну заяву ТОВ „Укрбізнесвіза” на підставі пункту 10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія не може прийняти посилання скаржника на оскарження вищевказаної ухвали, оскільки позовну заяву було повернуто в іншому провадженні, таким чином, вона не може розглядатись в даному провадженні.

5) ТОВ „Укрбізнесвіза” було подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.06.2009 про порушення провадження у справі №34/432.

Відповідно до Інформаційного листа Верховного Суду України №3.2-2008 від 10.09.2008 у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, яку не може бути оскаржено, місцевий господарський суд має відмовляти у прийнятті такої скарги з посиланням на частини першу та четверту статті 106 ГПК України.

Частиною 1 статті 106 ГПК України передбачено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Статтями 61 та 64 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження ухвали про порушення провадження у справі.

У зв’язку з неможливістю оскарження ухвали, вона не підлягає направленню до апеляційної інстанції, а провадження по справі продовжується на загальних підставах.

Отже, судом першої інстанції було правомірно повернуто апеляційну скаргу ТОВ „Укрбізнесвіза” без розгляду.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується відповідача, який мав довести відсутність у нього заборгованості перед позивачем за спірним договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2009 по справі №34/432 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбізнесвіза” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м .Києва від 17.08.2009 у справі №34/432 – без змін.

Матеріали справи №34/432 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Коршун Н.М.