Постанова № 9022587, 02.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2009                                                                                           № 9/161

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Волков П.А., дов. № 64/12п-049 від 07.02.2009 року,

Помазков А.В., дов. № 06-08 від 19.11.2007року

від відповідача -Рисенко В.М., дов. № 870/417 від 07.09.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.06.2009

у справі № 9/161 (суддя

за позовом                               ТОВ Дочірнє господарське товариство "Турбомонтаж" ВАТ "Калужський турбінний завод"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 63728,28 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2008 року. провадження у справі №9/161 було припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2008 року було скасовано, а матеріали справи направлено до Господарського суду м. Києва для розгляду по суті.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2009 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 року було залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2009 року у справі № 9/161 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дочірнє господарське товариство “Турбомонтаж ОАО “КТЗ” (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерний центр “Енергомаш” (далі – відповідач) про стягнення 63 728, 28 доларів США задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 35 211 доларів США основної заборгованості, 9 717 доларів США пені за прострочення виконання зобов‘язання, 446, 11 доларів США державного мита та 82, 60 доларів США витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2009 року та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що фактична заборгованість Відповідача за надані послуги Позивача згідно з підписаними Актами виконаних робіт складає 82 685,00 доларів США. Сплачено за договором Відповідачем було 53 645,00 доларів США. Таким чином, заборгованість відповідача складає 29 040 доларів США. При цьому, погоджуючись із зазначеним розміром заборгованості, апелянт заперечує існування боргу в сумі 6 171 доларів США, оскільки, на думку останнього, дана сума сторонами не погоджувалось, роботи позивачем не виконувались і відповідний Акт не підписувався, а виставлений позивачем рахунок не створює для відповідача зобов’язань по сплаті зазначеної суми.

Також зазначає, що судом першої інстанції стягнуто пеню, не звертаючи увагу на пропуск позивачем строку позовної давності. При цьому, в мотивувальній частині рішення суд вказує, що відповідачем зроблено заяву про застосування позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені, та наводить норми права, які у цьому випадку підлягають застосуванню. Крім того, справу розглянуто господарським судом за відсутності Відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.11.2009 року.

В судове засідання 02.11.2009 року зявились представники позивача та відповідача.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити оскаржуване рішення без змін. Представник відповідача, в свою чергу, підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 63 728, 28 доларів США. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між ним та відповідачем у 2005 році було укладено договір та додаткові угоди до договору, відповідно до яких позивач (виконавець) надавав відповідачу (замовнику) послуги з технічного керівництва монтажними (шефмонтажними), пусконалагоджувальними роботами (шефналагодження) та введенням в експлуатацію турбоагрегату, а також надання у тимчасове користування спеціального інструменту для якісного спаювання валопроводу.

У процесі розгляду справи Господарським судом Харківської області було з‘ясовано точне найменування відповідача та його місцезнаходження, а саме: ТОВ “Інженерний центр “Енергомаш”, м. Київ, у зв‘язку з чим справу було передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті та прийняття рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.07.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір №64-343-05/мн (надалі –“Договір”), відповідно до п. 1.1. якого позивач прийняв на себе зобов‘язання з надання відповідачу послуг з технічного керівництва монтажними (шефмонтаж), пусконалагоджувальними (шефналагодження) роботами та введення в експлуатацію турбоагрегату типу П-6-3,4/1,0 зав. №4003 у об‘ємі виготовлення ВАТ “КТЗ”, а також надати у тимчасове користування спеціальний інструмент для якісного спаровування валопроводу.

Пунктом 1.2. Договору відповідач прийняв на себе зобов‘язання щодо оплати на користь позивача наданих послуг.

Відповідно до п. 2.2. Договору тривалість робіт за Договором визначена нормативними строками прейскуранту ВАТ “КТЗ” та складає: шеф - монтаж –не більше 90 календарних людино-днів з урахуванням днів у дорозі; шеф-налагодження –не більше 40 календарних людино-днів з урахуванням днів у дорозі.

Пунктом 2.3. Договору початком робіт за Договором вважалася дата виїзду шефперсоналу позивача на майданчик - об’єкт відповідача.

Згідно з п. 2.4. Договору закінченням робіт та виконанням зобов‘язань за Договором вважалося закінчення комплексного 72-годинного випробування турбоагрегату при навантаженнях, що надавалися відповідачем або закінчення строку згідно п. 2.2. Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору ціна на послуги за Договором встановлена на підставі прейскуранту №64-0396 на технічне керівництво монтажними та пусконалагоджувальними роботами на турбіни ВАТ “КТЗ” з урахуванням коефіцієнту за шкідливі умови праці (1, 12) та становить 42 900 доларів США.

Розділом 5 Договору сторонами було встановлено порядок та умови здійснення розрахунків за виконані роботи за Договором, відповідно до яких не пізніше ніж за 20 днів до початку робіт (приймання фундаменту) відповідач перераховує позивачу аванс у розмірі 5% від вартості Договору. Не пізніше, ніж за 20 днів до початку робіт (монтаж турбіни) відповідач перераховує позивачу аванс у розмірі 45% від ціни Договору (п. 5.2.). 40% від ціни Договору відповідач перераховує позивачу протягом 15 днів з моменту підписання акту про закінчення монтажу (п. 5.1.2.), а остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 15 днів з моменту підписання акту про закінчення робіт та виконання зобов‘язань за Договором.

Додатковою угодою №1 до Договору від 28.12.2005 року сторонами було встановлено ціну Договору у розмірі 51 830 доларів США, включаючи шеф-монтажні роботи –37 310 доларів США, 14 520 доларів США.

Пунктом 5.1.2. Додаткової угоди №1 сторони домовилися встановити новий порядок оплати виконуваних робіт, відповідно до якого 70% вартості робіт підлягали оплаті протягом 10 днів з моменту початку таких робіт, але не пізніше 25.01.2006 року, а остаточний розрахунок –протягом 15 днів з моменту підписання акту про закінчення робіт та виконання зобов‘язань за Договором.

Додатковою угодою №2 до Договору від 01.03.2006 року сторонами було встановлено вартість шеф-налагоджувальних робіт у розмірі 10 890 доларів США та новий порядок оплати виконуваних робіт, відповідно до якого не пізніше ніж через 10 днів з моменту укладення Додаткової угоди №2 відповідач зобов‘язувався перерахувати на рахунок позивача аванс у розмірі 50% від вартості робіт (п. 4.1.), а решту суми –протягом 30 днів після виконання робіт за Договором.

Додатковою угодою №3 до Договору від 04.05.2006 року сторонами було встановлено вартість робіт у розмірі 21 780 доларів США та новий порядок оплати виконаних робіт, відповідно до якого не пізніше ніж через 10 днів з моменту укладення Додаткової угоди №3 відповідач зобов‘язувався перерахувати на рахунок позивача аванс у розмірі 50% від вартості робіт (п. 4.1.), а решту суми –протягом 60 днів після виконання робіт за Договором.

Додатковою угодою №4 до Договору від 26.05.2006 року сторонами було встановлено вартість робіт у розмірі 7 260 доларів США та новий порядок оплати виконаних робіт, відповідно до якого не пізніше ніж через 10 днів з моменту укладення Додаткової угоди №4 відповідач зобов‘язувався перерахувати на рахунок позивача аванс у розмірі 50% від вартості робіт (п. 4.1.), а решту суми –протягом 60 днів після виконання робіт за Договором.

04.11.2005 року сторонами було підписано Акт виконаних робіт №55, відповідно до якого вартість наданих послуг позивача склала 21 450 доларів США.

26.12.2005 року сторонами було підписано Акт виконаних робіт №2/63, відповідно до якого вартість наданих послуг позивача склала 37 310 доларів США, з яких оплачено 21 450 доларів США, заборгованість – 15 860 доларів США.

19.06.2006 року сторонами було підписано Акт виконаних робіт №3/24 до Договору та Додаткової угоди №1, відповідно до якого вартість наданих послуг позивача склала 14 520 доларів США.

19.06. 2006 року сторонами було підписано Акт виконаних робіт №4/25 до Договору та Додаткової угоди №2, відповідно до якого вартість наданих послуг позивача склала 10 890 доларів США, з яких оплачено 5 445 доларів США, заборгованість - 5 445 доларів США.

19.06.2006 року сторонами було підписано Акт виконаних робіт №5/26 до Договору та Додаткової угоди №3, відповідно до якого вартість наданих послуг позивача склала 19 965 доларів США, з яких оплачено 10 890 доларів США, борг - 9 075 доларів США.

Надалі сторонами було складено та підписано Акт виконаних представником позивача робіт на пуско - наладці турбіни згідно з Договором та Додатковою угодою № 4 від 26.05.2006 року, відповідно до якого з 26.06.2006 року по 05.07.2006 року на Шебелинському ОПДКН були виконані роботи з технічного керівництва пуском турбоагрегату П-6-3,4/1, 0. Зазначений акт було підписано старшим шеф-інженером позивача Ланьшиним В.В. та директором відповідача Дригачем М.М.

05.07.2006 року сторонами складено та підписано Акт пробного пуску основного та допоміжного устаткування турбіни П-6-3,4/1 на Шебелинському ОПДКН.

Згідно з технічним актом та табелем перебування представників Товариства з обмеженою відповідальністю “Дочірнє господарське товариство “Турбомонтаж ОАО “КТЗ” на пуско-наладці турбіни у відповідності з Договором та Додатковою угодою № 4 від 26.05.2006 року, які підписані повноважними представниками сторін, тривалість робіт склала 17 календарних днів, вартість яких, виходячи з умов додаткової угоди № 4 (7 260 дол. США при тривалості робіт не більше 20 календарних днів) становить 6 171 дол. США (7 260 доларів США/20 днів = 363 дол. США – вартість одного дня, 363 дол. США х 17 днів = 6 171 дол. США).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату виконаних робіт, а саме:

- 25.11.2005 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №116 на оплату виконаних робіт на суму 21 450, 00 доларів США;

- 28.12.2005 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №130 на оплату виконаних робіт на суму 37 310 доларів США;

- 19.06.2006 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №52 на оплату виконаних робіт на суму 14 520 доларів США;

- 19.06.2006 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №53 на оплату виконаних робіт на суму 10 890 доларів США;

- 19.06.2006 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №54 на оплату виконаних робіт на суму 19 965 доларів США.

Виконані роботи були частково оплачені відповідачем, а саме, 09.08.2005 року в розмірі 21 450 дол. США, 13.01.2006 року в розмірі 15 860 дол. США, 29.03.2006 року в розмірі 5 454 дол. США, 16.05.2006 року в розмірі 10 890 дол. США.

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість за Актом виконаних робіт № 3/24 до Додаткової угоди № 1 від 28.12.2005 року в розмірі 14 520 дол. США, за Актом виконаних робіт № 4/25 до Додаткової угоди № 2 від 01.03.2006 року в розмірі 5 445 дол. США, за Актом виконаних робіт № 5/26 до Додаткової угоди № 3 від 14.05.2006 року в розмірі 9 075 дол. США, та за Актом виконаних робіт на пуско-наладці турбіни від 05.07.2006 року до Додаткової угоди № 4 від 26.05.2006 року в розмір 6 171 дол. США, а всього – 35 211 дол. США.

13.11.2006 року позивачем було направлено відповідачу претензію №64/9п-355 про сплату вартості виконаних послуг та пені за прострочку оплати на загальну суму 46 405, 92 грн., якою позивач вимагав від відповідача погашення заборгованості за Договором та сплати пені за прострочення виконання зобов‘язання.

26.12.2006 року відповідачем було направлено позивачу відповідь на претензію за №870/1497, якою відповідач у повному обсязі відмовив позивачу у задоволенні його вимог.

Проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 35 211 доларів США підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між позивачем та відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором, що містить у собі більшість умов та елементів договору щодо надання послуг. Правовідносини сторін щодо надання послуг регулюються нормами ЦК України, зокрема, главою 63 ЦК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ст.ст. 902-903 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду з позовом було неналежне виконання відповідачем своїх зобов‘язань в частині оплати вартості виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.1.2. Додаткової угоди №1 до Договору 15 860 доларів США замовник повинен був перерахувати виконавцю протягом 15 днів з моменту підписання акта про здійснення монтажу; платежі за пуско - налагоджувальні роботи повинні були здійснюватись здійснюються в наступному порядку та відповідні строки: 70 % від вартості пуско – налагоджувальних робіт по договору замовник перераховує виконавцю протягом десяти днів з моменту початку таких робіт, але не пізніше 25.01.2006 року; остаточний розрахунок між сторонами за виконані позивачем роботи підлягав здійсненню протягом 15 днів з моменту підписання Акту виконаних робіт, а за додатковими угодами № 2, № 3, № 4 до Договору остаточний розрахунок здійснюється протягом 30 днів після виконання робіт за Договором (щодо додаткової угоди№2), 60 днів (щодо додаткової угоди № 3 , додаткової угоди №4).

Як вбачається з матеріалів справи, Акт пробного пуску основного та допоміжного обладнання турбіни П-6-3.4/1.0 на Шебелинськом ОПГКН було підписано сторонами 05.07.2006 року.

Доказів оплати виконаних робіт у повному обсязі відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 35 211 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, заперечення відповідача щодо існування боргу в сумі 6 171 дол. США та неузгодження зазначеної суми сторонами, колегією суддів відхиляються як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме, Актом виконаних робіт на пуско-наладці турбіни згідно з Договором та Додатковою угодою № 4 від 26.05.2006 року, Табелем перебування представників Товариства з обмеженою відповідальністю “Дочірнє господарське товариство “Турбомонтаж ОАО “КТЗ” на пуско-наладці турбіни у відповідності з Договором та Додатковою угодою № 4 від 26.05.2006 року, Актом від 05.07.2006 року пробного пуску основного допоміжного устаткування турбіни, які підписані повноважними представниками сторін.

При цьому, з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 28 517, 28 доларів США пені за несвоєчасне виконання відповідачем свого грошового зобов‘язання підлягають частковому задоволенню в розмірі 9 717 доларів США, колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з п. 1 ч. 2 та ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 261 ЦК України передбачено, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина перша зазначеної статті містить загальне правило, відповідно до якого перебіг позовної давності починається з дня виникнення права на позов у матеріальному розумінні з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних передумов.

Так, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 35 211 дол. США, а саме, 14 520 дол. США за Актом виконаних робіт № 3/24 від 19.06.2006 року по Додатковій угоді № 1 від 28.12.2005 року до Договору № 64-343-05/мн від 05.07.2005 року, 5 445 дол. США за Актом виконаних робіт № 4/25 від 19.06.2006 року по Додаткові угоді № 2 від 01.03.2006 року до Договору № 64-343-05/мн від 05.07.2005 року, 9 075 дол. США за Актом виконаних робіт № 5/26 від 19.06.2006 року по Додатковій угоді № 3 від 04.05.2006 року до Договору № 64-343-05/мн від 05.07.2005 року, 6 171 дол. США за Актом виконаних робіт від 05.07.2006 року по Додатковій угоді № 4 від 26.05.2006 року до Договору № 64-343-05/мн від 05.07.2005 року.

Відповідно до умов Договору остаточний розрахунок між сторонами за виконані позивачем роботи підлягає здійсненню протягом 15 днів з моменту підписання Акту виконаних робіт. А відповідно до умов додаткових угод остаточні розрахунки здійснюються наступним чином:

- по Додатковій угоді № 1 від 28.12.2005 року до Договору № 64-343-05/мн від 05.07.2005 року – остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 15 днів з моменту підписання акту виконаних робіт та виконання зобов’язань за Договором;

- по Додатковій угоді № 2 від 01.03.2006 року до Договору № 64-343-05/мн від 05.07.2005 року – остаточну вартість додаткової угоди замовник сплачує протягом 30 днів після виконання робіт за Договором;

- по Додатковій угоді № 3 від 04.05.2006 року до Договору № 64-343-05/мн від 05.07.2005 року – остаточну вартість додаткової угоди замовник сплачує протягом 60 днів після виконаних робіт за договором;

- по Додатковій угоді № 4 від 26.05.2006 року до Договору № 64-343-05/мн від 05.07.2005 року – остаточну вартість додаткової угоди замовник сплачує протягом 60 днів після виконання робіт за Договором.

Так, матеріалами справи підтверджено підписання сторонами Акту пробного пуску основного та допоміжного устаткування турбіни П-6-3.4/1.0 на Шебелинському ОПДКН від 05.07.2006 року. Таким чином борг по Додатковій угоді № 1 в розмірі 14 520 дол. США відповідач повинен був сплатити протягом 15 днів, тобто до 20.07.2006 року, борг по Додатковій угоді № 2 в розмірі 5 445 дол. США відповідач повинен був сплатити протягом 30 днів, тобто до 04.08.2006 року, борг по Додатковій угоді № 3 в розмірі 9 075 дол. США відповідач повинен був сплатити протягом 60 днів, тобто до 03.09.2006 року, борг по Додатковій угоді № 4 в розмірі 6 171 дол. США відповідач повинен був сплатити протягом 60 днів, тобто до 03.09.2006 року.

При цьому, згідно з п. 9.1 Договору № 64-343-05/мн від 05.07.2005 року у разі несвоєчасної або неповної оплати понад 15 днів замовник виплачує виконавцю на підставі його письмової вимоги пеню у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, не сплативши борг по Додатковій угоді № 1 в розмірі 14 520 дол. США, по Додатковій угоді № 2 в розмірі 5 445 дол. США, по Додатковій угоді № 3 в розмірі 9 075 дол. США, по Додатковій угоді № 4 в розмірі 6 171 дол., відповідач є таким, що прострочив виконання свого обов’язку щодо здійснення розрахунків, і відповідно у позивача виникло право письмової вимоги сплати пені за прострочення оплати понад 15 днів.

При цьому, згідно з п. 9.1 Договору № 64-343-05/мн від 05.07.2005 року вимога про оплату пені повинна бути оформлена у письмовому вигляді та підписана уповноваженим представником виконавця. При відсутності належним чином оформленої вимоги пеня не нараховується та не сплачується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за Договором № 64-343-05/мн від 05.07.2005 року та сплатити пеню 13.11.2006 року (претензія № 64/9п-355 в матеріалах справи). З тексту претензії вбачається, що позивач вимагає здійснити відповідні розрахунки протягом 30 днів з моменту отримання претензії, а у випадку незадоволення претензійних вимог останній звернеться до суду для примусового стягнення. Зазначена претензія була отримана відповідачем 16.12.2006 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. До 15.01.2007 року відповідач борг не погасив, пеню не сплатив, натомість надіслав позивачеві відповідь від 26.12.2006 року № 870/1497 з відмовою задовольнити претензійні вимоги.

Таким чином відповідач є таким, що порушив передбачений Договором обов’язок щодо сплати пені за прострочення здійснення розрахунків саме з 16.01.2007 року. За таких обставин, позивач, не отримавши задоволення вимог, викладених у претензії щодо сплати пені до 15.01.2007 року, є таким, що довідався про порушення свого права з 16.01.2007 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Отже, перебіг строку позовної давності для вимог щодо стягнення пені розпочався 16.01.2007 року.

Враховуючи те, що до вимог про стягнення пені застосовується скорочена позовна давність в один рік, і вимоги про її стягнення можуть бути заявлені протягом цього строку, позовна давніть для заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення пені спливла 16.01.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовною заявою № 64/11п-93 від 06.03.2008 року до Господарського суду Харківської області лише 19.03.2008 року.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово звертався до суду з заявою про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, як у Господарському суді Харківської області (заява від 08.04.2008 року, а.с. 64, т. 1), так і у Господарському суді м. Києва (заява № 870/231 від 19.05.2009 року, а.с. 129-130, т.2).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було проігноровано відповідні положення Цивільного кодексу України та заяви відповідача, в зв’язку з чим неправомірно не було застосовано до вимог позивача щодо стягнення пені спеціальної, а в даному випадку скороченої позовної давності.

При цьому, твердження позивача, що відповідно до ст. 266 ЦК України позовна давність до додаткових вимог (стягнення неустойки) спливає лише зі спливом позовної давності по основним вимогам, колегія суддів вважає помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, покладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, зазначеною статтею передбачено правило, згідно з яким закінчення строку позовної давності для основної вимоги означає автоматичне закінчення відповідного строку і для додаткової.

Таким чином, не закінчення строку позовної давності для основної вимоги не є підставою вважати, що і для додаткової вимоги про стягнення неустойки не закінчився спеціальний річний строк позовної давності, протягом якого можуть бути заявлені такі вимоги.

При цьому, строк позовної давності до основної та додаткової вимог визначається окремо.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 35 211 доларів США, а в частині стягнення пені – відмові у зв’язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального права та не було дано належної оцінки матеріалам справи, а тому рішення підлягає частковому скасуванню.

У зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог судові (господарські) витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають перерозподілу пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, частково спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерний центр “Енергомаш” на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2009 року у справі № 9/161 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2009 року у справі № 9/161 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерний центр “Енергомаш”(61034, м. Київ, вул. Луначарського, 4; ідентифікаційний код 24288388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дочірнє господарське товариство “Турбомонтаж” Відкритого акціонерного товариства “Калузький трубний завод” (248010, м. Калуга Російської Федерації, вул. Московська, 241; ідентифікаційний код 48366957) 35 211 (тридцять п‘ять тисяч двісті одинадцять) доларів США основної заборгованості, 352, 11 (триста п’ятдесят два долари 11 центів) доларів США державного мита та 65, 20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення пені – відмовити повністю.

3.Матеріали справи направити № 9/161 направити до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

06.11.09 (відправлено)