Постанова № 9022586, 18.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2009                                                                                           № 24/67

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явився

від відповідача -не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Транссервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2009

у справі № 24/67 (суддя

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг"

до                                                   Приватне підприємство "Транссервіс"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 27109,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2009 року у справі № 24/67 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» (далі - позивач) до Приватного підприємства «Транссервіс» (далі – відповідач) про стягнення 27109,17 грн. задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 24020,26 грн. основного боргу, 3088,91 грн. пені, 271,09 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2009 року у справі №24/67 та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не було доведено розміру суми заборгованості, а надані докази станом на момент винесення рішення не відповідали дійсності, оскільки між позивачем та відповідачем продовжували здійснюватись розрахунки, яких в акті звірки взаєморозрахунків відображено не було.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.09.2009 року.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/2/18 від 08.09.2009р. справу №24/67 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді – Гарник Л.Л., суддів – Іваненко Я.Л., Євдокимова О.В.

В судове засідання 08.09.2009р. з’явився представник позивача та надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 06.10.2009р. у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання. При цьому відповідача було зобов’язано надати суду докази погашення заборгованості за отримані (надані) послуги по заправці автотранспорту.

В судовому засіданні 06.10.2009р. представником відповідача на підтвердження погашення заборгованості щодо оплати дизпалива було надано копії відповідних платіжних доручень, які залучено до матеріалів справи.

У зв’язку з необхідністю проведення між сторонами звірки взаємних розрахунків, складання та підписання відповідного акту, в судовому засіданні 06.10.2009р. було оголошено перерву до 28.10.2009р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/2/1 від 27.10.2009р. справу №24/67 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді – Гарник Л.Л., суддів – Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.

В судовому засіданні 28.10.2009р. представники сторін клопотали про надання останнім додаткового часу для складання Акту звірки взаєморозрахунків з метою можливого вирішення спору мирним шляхом, у зв’язку з чим в судовому засіданні було оголошено перерву до 04.11.2009р.

В судове засідання 04.11.2009р. представник позивача без поважних причин не з’явився, хоча був повідомлений про дату та час судового засідання під розписку, про причини неявки суд не повідомив. Представник відповідача повідомив, що Акт звірки взаємних розрахунків, направлений на адресу позивача, й досі останнім не підписаний.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2009 року розгляд справи було відкладено на 18.11.2009р. у зв’язку з неявкою представника позивача, якого, вказаною ухвалою, було зобов’язано підписати Акт звірки взаємних розрахунків з відповідачем, який надати в наступне судове засідання.

Представники сторін в судове засідання 18.11.2009р. без поважних причин не з’явились, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 24020,26 грн. основного боргу, 3088,91 грн. пені, 271,09 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2009 року у справі № 24/67 позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 24020,26 грн. основного боргу, 3088,91 грн. пені, 271,09 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 07 грудня 2007 року були укладені договори № 78 та № 78/1, а 01 лютого 2008 року договір № 78/2 (далі Договори), згідно умов яких позивач зобов'язався надати відповідачеві послуги по заправці автотранспорту дизельним пальним на автозаправних станціях, розташованих в межах та поза межами території України відповідно, при пред'явленні пластикових карток, а відповідач зобов'язався проводити оплату наданих послуг.

На виконання пунктів 2.1.1 зазначених Договорів, позивач передав, а відповідач прийняв у користування пластикові картки, за якими останньому надавалися послуги по заправці автотранспорту, що підтверджується актами прийому-передачі пластикових карток № АВК-008917 від 12.12.2007р. та № АВК-008971 від 20.12.2007р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до Розділу 2 Договорів, позивач виставляє відповідачеві на оплату рахунки-фактури по факсу або в електронному вигляді та щомісячно проводить з відповідачем звірку взаєморозрахунків, а відповідач, в свою чергу, приймає від позивача та підписує рахунки-фактури, реєстри та акти прийому-передачі наданих послуг, які є підтвердженням факту прийняття відповідачем нафтопродуктів за пластиковими картками. При цьому, при отриманні відповідачем від позивача рахунка-фактури, реєстру та акту звірки взаєморозрахунків та при відсутності пред’явлених заперечень відповідача в письмовому вигляді протягом 7 календарних днів з моменту їх отримання, факт заправки відповідача нафтопродуктами за пластиковими картками вважається підтвердженим. Відповідно, по закінченню семи календарних днів з моменту їх отримання, зазначені документи вважаються прийнятими відповідачем без претензій до позивача і є належними доказами, підтверджуючими факт заправки та узгодження всіх суттєвих умов (ціна, кількість, вид, якість) по відпуску нафтопродуктів.

В період з квітня по липень 2008 року Позивачем Відповідачу були надані послуги по заправці автотранспорту дизельним пальним на АЗС у кількості 7022 літри на загальну суму 72423,61 грн., що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг та звірки взаєморозрахунків, копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- № ЗкП-000051/78/2 від 30.04.2008 року;

- № ЗкП-000052/78/2 від 31.05.2008 року;

- № ЗкП-000055/78/2 від 31.07.2008 року.

Згідно Протоколів узгодження умов розрахунків від 07.12.2007 року та 01.02.2008 року до Договорів Відповідач зобов'язувався сплачувати вартість послуг на протязі 8 (восьми) календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Як вбачається з актів прийому-передачі наданих послуг та звірки взаєморозрахунків рахунки-фактури №№ СФ-40175 від 07.05.08р., СФ-40176 від 07.05.08р., СФ-40466 від 15.05.08р., СФ-40716 від 22.05.08р., СФ-40960 від 29.05.08р., СФ-43446 від 31.07.08р., СФ-43773 від 07.08.08р.,отримані відповідачем своєчасно.

Як зазначає позивач та вбачається з актів прийому-передачі наданих послуг та звірки взаєморозрахунків, відповідач частково виконав зобов’язання по оплаті вартості наданих послуг, сплативши до 31.07.2008р. суму боргу в розмірі 42403,35 грн. та з 03.09.2008р. по 03.12.2008р. погасивши додатково заборгованість в розмірі 6000,00 грн., а тому, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача по договорам № 78 від 07.12.2007р., № 78/1 від 07.12.2007р. та № 78/2 від 01.02.2008р. складає 24020,26 грн., та задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості.

В контексті викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, оскільки судом встановлений, а відповідачем по суті не спростований факт порушення останнім обов’язку та строків оплати за надані послуги, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договорам № 78 від 07.12.2007р., № 78/1 від 07.12.2007р. та № 78/2 від 01.02.2008р.

Втім, колегія суддів не погоджується з розміром основної заборгованості, які підлягає стягненню.

Як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги, відповідач до порушення Господарським судом міста Києва провадження у справі № 24/67 згідно платіжних доручень № 2910000 від 03.09.2008р. на суму 1000,00 грн., № 3190000 від 18.09.2008р. на суму 1500,00 грн., № 3350000 від 25.09.2008р. на суму 1500,00 грн., № 3740000 від 03.11.2008р. на суму 1500,00 грн., № 4110000 від 03.12.2008р. на суму 500,00 грн., № 71 від 02.03.2009р. на суму 500,00 грн. перерахував в оплату за дизпаливо 6500,00 грн., та після порушення провадження у справі погасив основну заборгованість в розмірі 2400,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №119 від 24.03.2009р. на суму 300,00 грн., №134 від 02.04.2009р. на суму 300,00 грн., №148 від 08.04.2009р. на суму 200,00 грн., №167 від 15.04.2009р. на суму 300,00 грн., №179 від 28.04.2009р. на суму 500,00 грн., №201 від 08.05.2009р. на суму 300,00 грн., №221 від 19.05.2009р. на суму 500,00 грн., а тому, висновок місцевого господарського суду про наявність заборгованості відповідача станом на день розгляду справи в розмірі 24020,26 грн. є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Так, станом на день порушення Господарським судом міста Києва провадження у справі № 24/67 заборгованість відповідача перед позивачем за договорами № 78 від 07.12.2007р., № 78/1 від 07.12.2007р. та № 78/2 від 01.02.2008р. становила 23520,26 грн. (30020,26грн. – 6500,00 грн.), а станом на день винесення рішення – 21120,26грн. (23520,26 грн. – 2400,00 грн.), тому місцевий господарський суд мав би відмовити позивачеві в частині стягнення 500,00грн. основного боргу та припинити провадження в частині стягнення 2400,00 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2009 року у справі № 24/67 необхідно змінити, зменшивши суму основного боргу, що підлягає стягненню, до 21120,26грн.

Крім того, позивач просив стягнути з Відповідача пеню за порушення строків оплати наданих послуг.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Відповідно до умов п. 4.2. Договорів, у разі порушення термінів розрахунків відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який вона сплачується, від суми платежу за кожний день прострочки.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив прострочення платежів за надані позивачем послуги і період такого прострочення за розрахунком позивача становить з 15.08.2008р. по 15.02.2009р.

Розрахунок в розмірі 3088,91 грн. перевірений судом та є таким, що відповідає положенням чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3088,91 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції, встановлюючи фактичні обставини справи, дійшов вірного висновку щодо прав та обов’язків сторін у спірних правовідносинах, проте помилково стягнув з відповідача суму основного боргу в розмірі 24020,26 грн., а тому оскаржуване рішення слід змінити, зменшивши суму основного боргу, що підлягає стягненню, до 21120,26грн.

У зв’язку із наведеним, судові витрати, на підставі ст. 49 ГПК України, підлягають перерозподілу шляхом покладення їх на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транссервіс» задовольнити частково.

          2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2009 року у справі № 24/67 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

          «Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Приватного підприємства "Транссервіс" (юридична адреса: 02099, м. Київ, вул. Сормовська, 18, кв. 5; фактична адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9; код ЄДРПОУ 32590487; р/р 26007052602979 в філії "Розрахунковий центр" Приватбанка м. Києва, МФО 320649; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (03028, м. Київ, просп. Науки, 41, оф. 442; код ЄДРПОУ 31745725; р/р 260063257001 в ВАТ "Агрокомбанк" м. Київ, МФО 322302) 21120 (двадцять одну тисячу сто двадцять) грн. 26 коп. основного боргу, 3088 (три тисячі вісімдесят вісім) грн. 91 коп. пені, 266 (двісті шістдесят шість) грн. 09 коп. державного мита та 115 (сто п'ятнадцять) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Провадження у справі № 24/67 в частині стягнення основного боргу в розмірі 2400,00 грн. припинити. В решті позову – відмовити.»

          3. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.

4.Матеріали справи № 24/67 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

23.11.09 (відправлено)