Постанова № 9022446, 22.12.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2009 року Справа № 32/184-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О.–доповідача;

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі судового засідання Стуковенковій О.В.

За участю прокурора та представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 08.12.2009 року:

прокурор: Шустова А.А., посвідчення №190 від 25.09.2008 року;

від відповідача: Голубенко Н.Л., довіреність № б/н від 21.09.09, представник;

від позивача: представник у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Прокурора Ленінського району м. Дніпропетровськана рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2009 року у справі № 32/184-09

за позовом: Прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОПСОК-Інвест”, м. Дніпропетровськ

про звільнення земельної ділянки та стягнення 421972,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року прокурор Ленінського району м. Дніпропетровськав інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОПСОК-Інвест”, м. Дніпропетровськ про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,97102 га, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофимових, 28-н ( в районі будинку № 22 ) державі в особі Дніпропетровської міської ради; зобов’язання відповідача привести земельну ділянку площею 0,97102 га у придатний для використання стан; стягнення з відповідача на користь позивача 421972,70 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2009 року (суддя Васильєв О.Ю.) у справі № 32/184-09 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська подав апеляційне подання, в якому просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2009 року у справі № 32/184-09 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Прокурор вважає, що при винесенні рішення судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального права, а також неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасу ванню.

Прокурор зазначає, що будь-які докази, які свідчать про здійснення відповіда чем дій щодо оформлення останнім права користування на спірну земельну ділянку, а також про на явність відповідного рішення власника земельної ділянки щодо надання її відповідачу у користуван ня, відсутні. Вважає, що не можна брати до уваги той факт, що перерахування на користь ГУ ДКУ у Дніпропетровській області грошових коштів в загальному розмірі 192522,76 грн. із призна ченням платежів «податок на землю»свідчать про правомірне користування спірною ділянкою.

Відповідач у запереченні на апеляційне подання зазначає, що згідно з актом, складеним контролюючим органом від 15.01.09 p., встановлено використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Тобто, факт самочинного зайняття земельної ділянки, є відсутнім. Вважає, що апеляційне подання не підлягає задоволенню, а рішення суду від 15.10.2009 р. є таким, що винесено з дотриманням норм права та з повним та об'єктивним дослідженням обставин справи.

Позивач відзив на апеляційне подання не надав.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, її розгляд було призначено у судовому засіданні на 08.12.2009 року.

У судовому засіданні 08.12.2009 року було оголошено перерву до 22.12.2009 року.

Позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив у судове засідання явку свого повноважного представника, але, зважаючи на ту обставину, що в матеріалах справи знаходиться поштове повідомлення з відповідною відміткою, яка підтверджує, що про час та місце розгляду апеляційного подання прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська він був повідомлений належним чином, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційне подання прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська підлягає задоволенню з наступних підстав:

Перевіркою дотримання вимог земельного законодавства, проведеною Дніпропетровською облдержземінспекцією Управління з контролю за використання та охороною земель у Дніпропетровській області 15 січня 2009 року встановлено наступне: станом на 15.01.09 земельна ділянка площею 1,2293 га за адресою: вул. Братів Трофимових, 28-н (в районі          буд. 22), огороджена парканом та використовується ТОВ «ДОПСОК-Інвест» на підставі рішення третейського суду при Асоціації «Левлекс» від 20.09.07 року по справі № 12-106/07 про набуття права власності на автостоянку і нежитлові будівлі та споруди, але без правовстановлюючого документа на земельну ділянку, зареєстрованого в установленому порядку, що є порушенням ст. 125 Земельного Кодексу України, якою передбачено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється; територію стоянки площею 0,9240 га засипано щебенем, земельну ділянку площею 0,03226 га заасфальтовано, земельну ділянку площею - 0,01476 га вкрито тротуарною плиткою; ТОВ «ДОПСОК-Інвест»на підставі договору оренди на нерухоме майно № 5 від 01.06.08 передано в тимчасове платне користування територію автостоянки площею 1,2000 га ТОВ Торгова фірма «Софія»; земельна ділянка площею 0,97102 га використовується самовільно без відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності правочину щодо вказаної земельної ділянки та без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст. 125 Земельного Кодексу України. Відповідальність за скоєння правопорушення передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 211 Земельного Кодексу України.          

За наслідками перевірки 15.01.2009 року були складені акт обстеження земельної ділянки № 1/09 та акт перевірки вимог земельного законодавства, а також протокол № 1 про адміністративне правопорушення.

В той же день Дніпропетровською облдержземінспекцією директору Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОПСОК-Інвест” видано припис про звільнення у 30-денний термін земельної ділянки.

На підставі перевірки Управлінням з контролю за використання та охороною земель у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963, здійснено розрахунок розміру шкоди, що становить заявлену до стягнення суму.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Відповідно до приписів і статей 187, 188 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з земельних ресурсів. Згідно статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтями 125,126 Земельного кодексу України визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону. Згідно статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Відтак, використання земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів обмежує законного власника у праві розпорядження нею та використанні її за своїм призначенням, що завдає шкоди державним інтересам. За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 цього ж Кодексу встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано документів, які б підтверджували наявність у нього права власності або права користування спірною земельною ділянкою на умовах оренди на час проведення вказаної перевірки.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Стаття 152 цього Кодексу передбачає одним із способів захисту порушеного права відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Таким чином, особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої, повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан (а точніше у попередній стан), включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за власний рахунок.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції послався на наявність судового рішення про визнання за відповідачем права власності на нерухоме майно, розташоване на певній частині спірної земельної ділянки та неможливість повернути спірну земельну ділянку без знесення об’єктів нерухомості, власником яких є відповідач.

Проте, до вказаного висновку суд першої інстанції дійшов без врахування всіх обставин справи.

Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки № 1/09 та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.01.2009 року, перевіркою встановлено самовільне використання відповідачем без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,97102 га, в тому числі земельної ділянки площею 0,9240 га, засипаної щебенем, земельної ділянки площею 0,03226 га заасфальтованої та земельної ділянки площею 0,01476 га вкритою тротуарною плиткою.

Саме звільнення земельної ділянки площею 0,97102 га (0,9240+0,03226+0,1476=0,97102) вимагав прокурор.

Таким чином, земельні ділянки, що знаходяться під належними відповідачу об’єктами нерухомості, не є предметом спору.

Відповідно до приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Отже, у випадках самовільного зайняття земельних ділянок чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується особою, що її заподіяла. Вказана стаття визначає загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Факт незаконного використання відповідачем спірної земельної ділянки підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, актом обстеження земельної ділянки, протоколом про адміністративне правопорушення від 15.01.2009 року, якими підтверджується і вина відповідача у самовільному зайнятті спірної земельної ділянки.

У відповідності з п.3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. №963»підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Пунктом 5.1. Методичних рекомендацій встановлено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі та територіальним громадам, здійснюється інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами (п.7 Методики № 963).

Посилання відповідача на сплату податку за землю не може бути враховано з огляду на таке:

Сплата відповідачем земельного податку не може свідчити про правомірність використання відповідачем спірної земельної ділянки.

Як вбачається з наданих відповідачем платіжних доручень, частина з них свідчить про перерахування сум Товариством з обмеженою відповідальністю “ДОПСОК-Інвест”.

Відповідачем не доведено, за який розмір земельної ділянки справлявся податок на землю.

Окрім того, згідно із ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доЗакону України "Про плату за землю").

Статтею 2 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XЙЙ "Про плату за землю" встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно із Законом № 2535-ХІІ (стаття 5) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно із статтею 14 Закону № 2535-ХІІ платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і на нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Підставою для нарахування земельного податку, як визначено статтею 13 Закону України "Про плату за землю" № 2535-ХІІ, є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

При цьому власники землі та землекористувачі, як визначено статтею 15 Закону № 2535-ХІІ, сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягали задоволенню.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 року "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення прийнято за неповністю дослідженими обставинами справи, висновки суду про встановлені обставини не відповідають дійсності, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -          

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне подання прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2009 року у справі № 32/184-09 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОПСОК-Інвест”, м. Дніпропетровськ (вул. Виконкомівська, 56-а, м. Дніпропетровськ, 49000, ЄДРПОУ 32746122) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,97102 га, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофимових, 28-н (в районі будинку № 22 ) державі в особі Дніпропетровської міської ради (пр. Карла Маркса, 75, м. Дніпропетровськ, 49000) у строк до 22.01.2010 року.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОПСОК-Інвест”, м. Дніпропетровськ (вул. Виконкомівська, 56-а, м. Дніпропетровськ, 49000, ЄДРПОУ 32746122) привести земельну ділянку площею 0,97102 га у придатний для використання стан.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОПСОК-Інвест”, м. Дніпропетровськ (вул. Виконкомівська, 56-а, м. Дніпропетровськ, 49000, ЄДРПОУ 32746122)

на користь Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ (пр. Карла Маркса, 75, м. Дніпропетровськ, 49000) 421972,70 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,97102 га, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофимових, 28-н (в районі будинку № 22 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОПСОК-Інвест”, м. Дніпропетровськ (вул. Виконкомівська, 56-а, м. Дніпропетровськ, 49000, ЄДРПОУ 32746122)

на користь державного бюджету 6457,08 грн. державного мита, в тому числі за розгляд справи апеляційною інстанцією та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази, відповідно до вимог ст.ст. 116-117 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л. О. Лотоцька

Суддя Р. М. Бахмат

Суддя О.С.Євстигнеєв