Рішення № 90210866, 06.07.2020, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/108/20

140

2-а/339/4/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2020 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Латик В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до патрульної поліції Івано-Франківської області, поліцейського Гринюк Юлії Володимирівни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

17 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову ЕАК № 2364129 від 09 квітня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн, закривши провадження у справі.

Вимоги обґрунтовує тим, що 09 квітня 2020 року близько 16 год. керував автомобілем "Mercedes-Benz 311", реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по вул. С.Стрільців і повернув на вул. Мазепи, де зупинив транспортний засіб навпроти кафе «Профітроль», не доїжджаючи до перехрестя вул. Мазепи та вул. Бельведерська в м.Івано-Франківськ по його розрахунках близько 15 метрів. До нього під"їхав автомобіль працівників поліції та представившись, повідомили, що він порушив правила зупинки транспортного засобу, зупинивши транспортний засіб ближче 10 метрів від краю перехрещувальної проїзної частини, чим порушив п. 15.9 ПДР України.

Він пояснив, що навіть візуально видно, що відстань до перехрестя значно більше 10 метрів та запропонував в його присутності провести відповідні заміри. Відповідач пояснив, що у них немає рулетки для замірів, роз"яснивши право на оскарження постанови в суд. Не зважаючи на його заперечення, поліцейська винесла постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адмінправопорушення від 09 квітня 2020 року у вигляді штрафу у сумі 255 гривень.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, йому в вину ставиться порушення п. 15.9 ґ ПДР України, а саме, що він здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини. Однак в оскаржуваній постанові не наведено жодного доказу його вини у скоєнні даного правопорушення, не визначено, яким чином відповідач дійшла висновку, що транспортний засіб зупинений ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини зокрема, не вказано чи робила відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідні заміри, а якщо робила, то яким приладом та яка реальна відстань була між його зупиненим автомобілем і краєм перехрещуваної проїзної частини дороги.

В оскаржуваній постанові поліцейський вказує, що до постанови додається відео з камери DW 5018, однак не вказано чи це нагрудна камера поліцейського, чи камера що знаходиться в автомобілі, також слід відмітити, що з будь-якою відео зйомкою поліцейський при складанні оскаржуваної постанови його не ознайомлював.

Також в постанові неправильно вказане місце вчинення правопорушення, вул. Галицька, 2, оскільки в цей час його автомобіль знаходився в м. Івано-Франківськ по вул. Мазепи.

12 травня 2020 року ухвалою суду провадження у зазначеній справі відкрито.

22 травня 2020 року ухвалою суду замінено відповідача патрульну поліцію Івано-Франківської області на належного відповідача Управління патрульної поліції в Івано-Франківської області Департаменту патрульної поліції.

09 червня 2020 року представником відповідача подано відзив, в якому просить в задаволенні позову відмовити та розгляд справи проводити без участі представника відповідача. Вважає, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню.

Зокрема, вказує, що 09 квітня 2020 року поліцейський ОСОБА_2 зі своїм напарником під час патрулювання на вул. Мазепи в м. Івано-Франківська, наближаючись до Т-подібного перехрестя вул. Мазепи та вул. Бельведерська, близько 16 год. 27 хв. помітили транспортний засіб - Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 (далі - НОМЕР_2 ), водій якого здійснив зупинку ТЗ ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини вказаних вулиць, чим порушив ПДР п. 15.9 ґ порушення заборони зупинки на перехрестях.

Відповідач, підійшовши до ТЗ позивача, відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» представився та проінформував водія, що ним порушено п.п. «ґ» п. 15.9 ПДР, де зазначено, що зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т- подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Після виконання вимог, передбачених ч.3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», відповідач пред`явив законну вимогу до водія про пред`явлення документів, передбачених п.п. «а», «б», «ґ» п. 2.1 ПДР. Водієм виявився позивач, який виконав законну вимогу поліцейського, пред`явивши вищевказані документи.

Відповідно до ст. 279 КУпАП, відповідач, як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення зазначені у ст. 222 КУпАП, в т.ч. за ст. 122 КУпАП, оголосив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 . Після оголошення про початок розгляду справи відповідач зачитав позивачу його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, Відповідачем після розгляду адміністративної справи було винесено оскаржувану постанову та оголошено її зміст.

А також вказує, що постанова винесена 09 квітня 2020 року та в цей же день вручено її копію позивачу, а до суду із позовною заявою про скасування даної постанови позивач звернувся 04 травня 2020 року, тобто у пропущений строк визначений КУпАП.

Оскільки з боку позивача заяви/клопотання про поновлення строків на оскарження постанови не надходило, та жодної поважної причини пропуску 10-ти денного терміну позивач не вказує, постанова скасуванню не підлягає (а.с. 46-56).

26 червня 2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому вказує, що відповідачами не надано додатково жодних доказів того, що відстань під час стоянки, від його автомобіля до перехрестя з вул.Гетьмана Мазепи на вул. Бельведерську, в м. Івано-Франківськ, 09 квітня 2020 року, становила менше 10 метрів, що було б порушенням п. 15.9 ПДР та замірялась в його присутності будь-ким, та будь- яким приладом.

Відповідачі стверджують, що він пропустивши визначений десятиденний строк на оскарження постанови,однак при цьому, допустилися помилки у вказаних обставинах, так як він звернувся 17 квітня 2020 року до суду(а.с.66-70).

В судове засідання ОСОБА_1 та представник відповідача управління патрульної поліції в Івано-Франківської області Департаменту патрульної поліції не з`явилися, просять розгляд справи проводити без їх участі (а.с.31, 49).

Такі не суперечать вимогам ст.194 КАС України, за якою учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Як зазначено в ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді.

Суд, повно та всебічно з"ясувавши обставини справи, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 09 квітня 2020 року винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 255 грн. за ч.1 ст. 122 КУпАП, яку позивач оскаржив.

Зі змісту постанови вбачається, що 09 квітня 2020 року о 16 год. 16 хв. в м.Івано-Франківськ по вул. Галицька ОСОБА_1 здійснив зупинку ближче 10 м від краю перехрещуваної проїжджої частини, чим порушив п. 15.9 ґ ПДР України.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до пункту 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

А згідно з пунктом 1.5 ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 15.9 розділу 15 ПДР, зупинка забороняється, зокрема, як на перехрестях так і ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т - подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач, заперечуючи факт вчинення ним правопорушення, посилається на відсутність належних доказів на підтвердження його винуватості.

Нормою частини 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Зокрема, за змістом статті 31 ЗаконуУкраїни "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Встановлено, що електронний носій з даними фіксації порушення п. 15.9 ґ ПДРПравил дорожнього руху України позивачем, зафіксований в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серія ЕАК № 2364129 в графі 9 - відео з камери DM 5018.

Отже, технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис вчинення порушення п. 15.9 ґПравил дорожнього руху України, є належним та допустимим доказом у даній справі.

З метою встановлення всіх обставин справи та дослідження зібраних доказів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, судом досліджено наданий відеозапис.

Спершу, слід зазначити, що з відеозапису дійсно вбачається порушення позивачем п. 15.9 ґ ПДР УкраїниПДР України, оскільки на ньому зафіксовано факт зупинки автомобіля в безпосередній близькості на перехрещувальній дорозі вулиць Гетьмана Мазепи, Бельведерська та Галицької в м.Івано-Франківську.

Розгляд справи почався з представлення поліцнйського, який оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснив особі, що брала участь у розгляді справи, її права і обов`язки згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КупАП, в тому числі, порядок та строки оскарження винесеної постанови.

Також поліціейський пояснив позивачу, що він порушив правила зупинки, зупинивши автомобіль безпосередньо на перехресті. Позивач, запитавши : "місце перехрестя через 10 метрів?" сказав: " Ми вже від"їжджаємо".

При цьому будь -яких тверджень, як про це позивач уже вказує в позовній заяві, ніби- то він пояснював поліцейському, що відстань до перехрестя значно більше 10 метрів та запропонував в його присутності провести відповідні заміри, а відповідач відмовив через відсутність рулетки для замірів, матеріали фіксації не містять.

Окрім того, вказаний факт порушення позивачем п. 15.9 ґ ПДР УкраїниПДР України, є настільки очевидним, що не потребував додаткових замірів та підтверджений також фотоматеріали(а.с.52-54).

Вказані обставини та надані в їх підтвердження докази свідчать про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу оскарженою постановою.

Не впливає на висновку суду твердження позивача щодо наявності в оскаржуваній постанові помилки у зазначенні вулиці, де було вчинено правопорушення ( Галицька замість ОСОБА_3 ), оскільки судом встановлено, що позивач зупинився в безпосередній близькості до перехрестя вулиць Гетьмана Мазепи, Бельведерська та Галицької в м.Івано-Франківську ( а.с.73).

А з урахуванням встановлених обставин цієї справи, така помилка носить лише формальний характер та не спростовує відсутність в діях позивача адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП і не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Щодо тверджень відповідача, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки постанова винесена 09 квітня 2020 року, то такі не заслуговують на увагу, оскільки позивач звернувся до суду у визначений законом десятиденний термін- 17 квітня 2000 року, що підтверджується конвертом з штемпом про надіслання позову до суду поштою.

Санкцією ч.1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність у вигляді штрафу розміром п`ятнадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 грн.

Саме такий штраф працівник поліції наклав на позивача, встановивши, що в його діях є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, оскільки позивачем порушені ПДР України, (зокрема, п. 15.9 ґ), відповідач, притягнувши його до відповідальності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Підстави для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача відсутні, тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 5, 9, 241-246, 286 КАС України суд,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського Гринюк Юлії Володимирівни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Болехівський міський суд.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження, місце проживання:

ОСОБА_1 - ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Поліцейський ОСОБА_4 - АДРЕСА_2 .

Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції - вул. Юності, 23 м. Івано-Франківськ.

Суддя Головенко О.С.