Рішення № 9020894, 22.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/6722.12.09 За позовом

До

Про Дочірнього підприємства «Вторметсплав»

Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрМетал КТН»

стягнення 19481 035, 28 грн. Суддя Іванова Л.Б.

Представники:

Від позивача предст. Смовж Ю.А. –за довіреністю № 97 від 29.04.2009 р.

предст. Утін К.Ю. –за довіреністю № 96 від 29.04.2009 р.

Від відповідача предст. Агризько В.В. –за довіреністю № б/н від 10.09.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства «Вторметсплав» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрМетал КТН» 19481035, 28 грн., з яких: 8616003, 09 грн. –сума основного боргу, 9353697, 83 грн. –штраф; 1255068, 66 грн. –збитки від інфляції, 256265, 69 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2009 р. порушено провадження у справі № 5/67, розгляд справи призначено на 17.11.2009 р.

В судових засіданнях з 17.11.2009 р. до 08.12.2009 р., з 08.12.2009 р. до 22.12.2009 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

Відповідач в письмовому відзиві на позов суму основного боргу на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України визнав; проти стягнення штрафних санкцій в розмірі 9353697, 83 грн. відповідач заперечив, зазначивши, що позивач неправомірно нарахував штраф за період з 01.09.2008р. по 28.02.2009 р.

08.12.2009 р. позивач подав уточнений розрахунок позовних вимог, оскільки відповідач здійснював частковому проплату. Відповідно до уточнень, позивач просить суд стягнути з відповідача 8333 849 грн. 09 коп. –сума основного боргу, 9329 941 грн. 49 коп. - штраф; 1254 166 грн. 23 коп. –збитки від інфляції, 255614 грн. 84 коп. - 3 % річних.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, –

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2005 року між Дочірнім підприємством «Вторметсплав» (далі-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрМетал КТН»(далі-продавець) було укладено договір купівлі-продажу товару № 66.

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов’язувався продати, а покупець прийняти і оплатити лом та відходи чорних металів (далі - товар), згідно асортименту і цін, вказаних в специфікаціях.

Згідно п. 3.1 договору оплата товару покупцем здійснюється в розмір 80 відсотків його вартості на протязі трьох банківських днів з моменту отримання по факсу 4 примірника товаро-транспортної накладної. Після цього продавець зобов’язаний поставити покупцю товар в пункт поставки на протязі 15 календарних днів (п. 2.3). Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем на протязі п’яти банківських днів з дати оформлення приймально-передавального акту на підприємстві.

Крім того, згідно п. 3.4. договору, покупець може здійснювати часткову передплату товару.

Термін дії договору сторони обумовили з дня підписання договору по 31.12.2006 р. (п. 6.1).

07.09.2006 р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору № 66 від 21.09.2005 р., згідно умов якої сторони внесли зміни в п. 6.1 договору та виклали його в наступній редакції: «Якщо ні одна із сторін за двадцять днів до закінчення строку дії договору в письмовій формі не повідомить іншу сторону про розірвання договору, строк його дії автоматично продовжується на наступний календарний рік».

Оскільки сторони письмово не повідомили про розірвання договору -договір продовжив свою дію на наступний період.

На виконання п. 3.4. договору позивач здійснив попередню оплату товару, в зв’язку з чим, на виконання вимог суду, надав докази оплати Дочірнім підприємством «Вторметсплав»товару на суму 79212324, 68 грн.

Відповідач поставив товар на суму 70596321, 59 грн.

Відповідач визнав, що станом на 12.03.2009 р. у нього існувала перед позивачем заборгованість в розмірі 8616003, 09 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, а також наданими первинними документами.

З наданих відповідачем банківських виписок вбачається, що 19.05.2009 р., 10.06.2009р., 16.09.2009 р. відповідач сплатив кошти в сумі 132154, 00 грн., (до порушення провадження у справі), тобто позивач в цій частині безпідставно звернувся до суду з позовом. За таких обставин в цій частині в позові повинно бути відмовлено.

Крім того, з наданих позивачем банківських виписок, (копії яких знаходяться в матеріалах справи) від 24.11.2009 р. та 01.12.2009 р. вбачається, що відповідач частково виконав свої зобов’язання за договором, сплативши (після подання позову до суду) кошти в сумі 150 000, 00 грн. В цій частині провадження підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Борг відповідача станом на день розгляду справи становить 8333 849, 09 грн.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, станом на день пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні відповідач свої зобов’язання повністю за договором купівлі-продажу товару № 66 від 21.09.2005 р. не виконав, тому вимоги позивача щодо стягнення 8333 849, 09 грн. –основного боргу визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

12 березня 2009 р. позивач надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості та штрафних санкцій.

На претензію позивача листом № б/н від 23.03.2009 р. відповідач повідомив позивача про те, що на даний час не може повернути борг у зв’язку з тяжким фінансовим станом підприємства та запропонував провести переговори щодо надання відстрочки по погашенню боргу строком на 12 місяців.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, «виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком». Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов»язання. Право чини щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняються у письмовій формі. (ст. 547 Цивільного кодексу України).

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач на підставі п. 5.5. договору купівлі-продажу товару № 66 від 21.09.2005 р. просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 9329941, 49 грн.

Судом встановлено, що в п. 5.5 договору сторони передбачили, що у випадку, якщо продавець не поставить товар у строк, вказаний в п. 2.3, продавець зобов’язаний повернути покупцю отримані грошові кошти на протязі наступних трьох банківських днів. У випадку, якщо продавець не повертає грошові кошти на протязі вказаних трьох банківських днів, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 0, 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Додатковою угодою від 07.09.2006 р. до договору № 66 сторони внесли зміни в п. 5.5. договору та погодили, що штрафні санкції по даному договору можуть бути нараховані не більш ніж 12 місяців.

Розглянувши вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 9329941, 49 грн., суд зазначає, про те, що за своєю правовою природою вказана сума фактично є пенею, виходячи з наступного:

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 230 Господарського кодексу України кореспондується зі статтею 549 Цивільного кодексу України, де неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частини 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлюють, що штраф це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, враховуючи, що у п. 2.3 договору сторін № 66 визначено, що продавець сплачує покупцю 0, 3 % від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу - встановлена сторонами неустойка є пенею.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлена свобода договору, яка може проявлятися у тому, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено граничний розмір штрафних санкцій, що нараховується у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, але якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частина 6 статті 232 цього кодексу встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором. (Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого Господарського суду України від 25.01.2007 р. № 20-12/071).

Отже, розмір пені, передбачений сторонами у пункті 5.5. договору, не суперечить законодавству, а тому підлягає до стягнення 9329941, 49 грн. пені.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1254166, 23 грн. –встановлений індекс інфляції та 255614, 84 грн. –3 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1254166, 23 грн. - встановлений індекс інфляції та 3 % річних в сумі 255614, 84 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Дочірнім підприємством «Вторметсплав»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрМетал КТН» (03127, м. Київ, вул. Горького, 120, корп. 1; код ЄДРПОУ 32304132) на користь Дочірнього підприємства «Вторметсплав»(01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24; код ЄДРПОУ 30631526) 8333 849 (вісім мільйонів триста тридцять три тисячі вісімсот сорок дев»ять) грн. 09 коп. –сума основного боргу, 9329 941 (дев»ять мільйонів триста двадцять дев»ять тисяч дев»ятсот сорок одну) грн. 49 коп. - пені; 1254 166 (один мільйон двісті п’ятдесят чотири тисячі сто шістдесят шість) грн. 23 коп. –збитки від інфляції, 255614 (двісті п’ятдесят п’ять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 84 коп. - 3 % річних, 25097 (двадцять п’ять тисяч дев’яносто сім) грн. 10 коп. – державного мита та 319 (триста дев’ятнадцять) грн. 87 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 132154, 00 грн. –основного боргу в позові відмовити.

4. В частині стягнення 150000, 00 грн. провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Л.Б. Іванова