Рішення № 9020893, 21.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/34621.12.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно –експедиційне підприємство "Чумацький шлях"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "МОРІ ЛДІ Україна"

простягнення 14 134,51 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Барзиловський І.С.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно –експедиційне підприємство "Чумацький шлях" (надалі –ТОВ "ТЕП "Чумацький шлях") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРІ ЛДІ Україна" (надалі –ТОВ "МОРІ ЛДІ Україна") про стягнення 14 134,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач згідно договору на транспортне обслуговування №RFF 082/05/09 LT від 06.05.2009 р. надав послуги з перевезення вантажу на суму 11 722,72 грн., а відповідач за надані послуги не розрахувався. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 793,58 грн., інфляційних втрат у розмірі 470,79 грн., 3% річних у розмірі 147,72 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 01.06.2009 р. по 31.10.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2009 р. порушено провадження у справі №48/346 та призначено її до розгляду на 02.12.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2009 р. у зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 21.12.2009 р.

18.12.2009 р. до канцелярії суду від позивача надійшло пояснення по справі, в якому позивач вказує, що простій на кордоні та пробіг по маршруту Дорогуск –Хелм –Дорогуск відбувся з вини відповідача, картка простою водія не складалася.

В судове засідання 21.12.2009 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 21.12.2009 р. не з’явився, вимоги ухвал суду від 20.11.2009 р. та 02.12.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 08527290, отримане відповідачем 24.11.2009 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04074, м. Київ, вул. Сокальська, 4, на яку було відправлено ухвали суду від 20.11.2009 р. та 02.12.2009 р., підтверджується договором на транспортне обслуговування №RFF 082/05/09 LT від 06.05.2009 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2009 р. між ТОВ "ТЕП "Чумацький шлях" (перевізник) та ТОВ "МОРІ ЛДІ Україна" (експедитор) укладено договір на транспортне обслуговування №RFF 082/05/09 LT (надалі –"Договір").

Згідно частини 1 розділу 1 Договору перевізник здійснює перевезення вантажів, а експедитор бере на себе зобов’язання оплачувати послуги перевізнику. Конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором зазначаються в заявках на перевезення.

На момент надання послуг відповідачу, позивач здійснював свою діяльність на підставі ліцензії серія АБ №213290 від 24.11.2004 р., виданої Державним департаментом автомобільного транспорту Міністерства транспорту України.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідачем подано заявку №500_070/90 від 04.05.2009 р. на перевезення баків для водонагрівачів по маршруту Blonie (Польща) –Ягодин –Одеса (Україна).

Сторонами погоджено вартість перевезення, що становить 950 EUR в гривнях по курсу НБУ на день виставлення рахунку та визначено строк оплати –на протязі 10 днів після отримання відповідачем оригіналів документів.

Факт надання позивачем послуг на виконання умов Договору та заявки №500_070/90 від 04.05.2009 р. підтверджується накладною CMR №0092883, відповідно до якої вантаж доставлено позивачем вантажоодержувачу 13.05.2009 р.

Таким чином, позивачем надано транспортні послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 10045,00 грн., які складаються з послуг по Україні (Ягодин-Одеса) на суму 4 000, 00 грн. та з послуг за межами України на суму 6 045,00 грн., що додатково підтверджується рахунком №73 від 13.05.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 4.2, 4.3 Договору визначено, що оплата здійснюється через 7-10 днів після отримання оригіналів рахунку перевізника, акту виконаних робіт та оригіналу товарно-транспортної накладної (СМR), а умовами заявки №500_070/90 погоджено строк –10 днів з моменту отримання оригіналів документів.

В якості доказів направлення відповідачу документів позивачем надано опис вкладення в цінний лист від 05.10.2009 р. та поштову квитанцію №9732 від 05.10.2009 р. про направлення цінного листа на адресу відповідача.

Таким чином, грошове зобов’язання відповідача повинно було виконано до 15.10.2009 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати відповідачем грошових коштів за надані послуги в сумі 10 045,00 грн. суду не надано, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 1 677,72 грн. в якості основного боргу суд відзначає наступне.

Фактичний зміст заявлених до стягнення сум в цій частині свідчить, що позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 1 023,00 грн. за порушення строків перевезення у зв’язку з простоєм автомобіля на кордоні та вимогу про стягнення коштів за додатковий пробіг по маршруту Дорогуск –Хелм –Дорогуск у розмірі 654,72 грн., що, на думку позивача, сталися з вини відповідача.

Пунктом 5.1.2 Договору передбачено штраф за кожну добу простою транспортного засобу. Також штраф за простій було погоджено сторонами у заявці №500_070/90 від 04.05.2009 р.

Відповідно до п. 5.1.3 Договору при виникненні простою складається картка простою або робиться відмітка в CMR про простій.

Отже, належними доказами простою є картка простою водія або відмітка в накладній CMR.

В той же час, позивач вказує, що картка простою водія не складалася, накладна CMR не містить відмітки про простій, а тому позивачем не доведено обставин, з якими чинне законодавство та Договір передбачає можливість застосування штрафу.

Відповідно до п. 5.1.4 Договору за порожній пробіг автотранспорту перевізника, спричинений неточністю відомостей, вказаних в заявці експедитора або товаротранспортних документах, додатковий пробіг по території іноземних держав у випадку переадресації вантажу оплачується згідно п. 5.1.1 Договору.

Заявкою №500_070/90 визначено, що додаткові витрати попередньо повинні погоджуватися з відповідачем.

Доказів здійснення додаткового пробігу по маршруту Дорогуск –Хелм –Дорогуск з вини відповідача чи погодження такого пробігу з відповідачем суду не надано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення штрафу за простій на кордоні та стягнення коштів за додатковий пробіг є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню, яка розрахована за ставкою 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу, у розмірі 1 793,58 грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання у період з 01.06.2009 р по 30.10.2009 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.4 Договору у випадку прострочення оплати рахунків перевізника, експедитор виплачує перевізнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

По-перше, згідно з ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

По-друге, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені від суми заборгованості 11 722,72 грн., в той час, як судом встановлено прострочення по оплаті заборгованості у розмірі 10 045,00 грн.

По-третє, позивач просить стягнути пеню за період прострочення виконання грошового зобов’язання з 01.06.2009 р. по 31.10.2009 р., проте судом встановлено, що прострочення виконання грошового зобов’язання настало з 16.10.2009 р. (05.10.2009 р. + 10 днів), а тому правомірною є вимога про стягнення пені за період з 16.10.2009 р. по 31.10.2009 р.

Таким чином, за перерахунком суду розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 105,68 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 470,79 грн. та 3% річних у розмірі 147,42 грн. за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання у період з червня по вересень 2009 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає за необхідне здійснити перерахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних виходячи з аналогічних обставин (період нарахування та сума боргу), який наведений при розрахунку пені.

Отже, за розрахунками суду розмір інфляційних втрат становить 90,41 грн., а 3% річних –13,21 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Морі ЛДІ Україна" на користь ТОВ "ТЕП "Чумацький шлях" заборгованості у розмірі 10 045,00 грн., пені у розмірі 105,68 грн., 3% річних у розмірі 13,21 грн. та інфляційних втрат у розмірі 90,41 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу за простій на кордоні у розмірі 1023,00 грн., втрат за додатковий пробіг у розмірі 654,72 грн., пені у розмірі 1 687,90 грн., інфляційних втрат у розмірі 380,38 грн. та 3% річних у розмірі 134,21 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРІ ЛДІ Україна" (04074, м. Київ, вул. Сокальська, 4; ідентифікаційний код 32421704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9; ідентифікаційний код 32070461) заборгованість у розмірі 10 045 (десять тисяч сорок п’ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 105 (сто п’ять) грн. 68 коп., 3% річних у розмірі 13 (тринадцять) грн. 21 коп., інфляційні втрати у розмірі 90 (дев’яносто) грн. 41 коп., державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 55 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 171 (сто сімдесят одна) грн. 21 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко