Рішення № 9020883, 01.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/54601.12.09 За позовом          Закритого акціонерного товариства «Ореол-1» до           Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва

про                    стягнення 100 288, 97 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Овсяницький О.В. –представник за довіреністю від 16.11.2009 року;

від відповідача:          Хатченко Т.В. –представник за довіреністю від 20.08.2008 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Закрите акціонерне товариство «Ореол-1»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва про стягнення 100 288, 97 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору підряду № 8-кф від 24.07.2008 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 149 478, 00 грн.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт виконав частково.

          Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача 61 370, 40 грн. –основної заборгованості, 3 % річних у розмірі 1402, 27 грн., збитки від інфляції у розмірі 4 909, 63 грн., 17658, 87 грн. –пені та 14947, 80 грн. штрафу

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.11.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2009 року розгляд справи відкладено до 01.12.2009 року у зв’язку із неявкою представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2009 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.12.2009 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що договір підряду № 8-кф від 24.07.2008 року укладався між сторонами на підставі Тимчасового положення «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти». Відповідач зазначив, що заборгованість останнього перед позивачем за виконані роботи становить 61 370, 40 грн., однак враховуючи те, що вказані кошти є бюджетними, відповідач не має можливості сплачувати їх у зв’язку з недофінансуванням відповідача бюджетними коштами. Відповідач повідомив, що заборгованість по бюджетним коштам за роботи, виконані підрядними організаціями за 2007-2008 роки складає 4069 000, 00 грн. та погашення вищевказаної заборгованості бюджетом на 2009 рік не передбачено, тому сума боргу яку просить стягнути позивач, виникла не з вини відповідача, а у зв’язку з обставинами, які склалися в державі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

24.07.2008 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва (надалі –замовник) та Закритим акціонерним товариством «Ореол-1»(надалі –підрядник) укладено договір № 8-кф (надалі –договір), відповідно до Тимчасового положення «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»підрядник бере на себе зобов’язання по виконанню робіт капітального характеру фарбування фасаду будинку по вул. Ш. Алейхема, 12.

Роботи по договору виконуються за бюджетні кошти ( п.1.3. Договору).

Згідно пункту 2.1. договору вказаний договір укладений згідно вартості тендерної пропозиції підрядника, яка становить 122824, 80 грн.

18.11.2008 року сторонни уклали додаткову угоду до договору підряду № 8-кф від 24.07.2008 року, відповідно до якої вартість робіт збільшується на 26653, 20 грн. Вартість доручених підряднику робіт визначається на загальну суму 149478, 00 грн.

На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 149 478, 00 грн., що підтверджується наданим суду актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 19.11.2008 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Пунктом 2.2. встановлено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1404 від 09.10.2006 року перед початком робіт відповідач (замовник) може перерахувати на розрахунковий рахунок позивача (підрядника) аванс в розмірі 30 % від загальної вартості робіт для придбання матеріалів. Отримання авансу підтверджується актами форми КБ-2в, які підрядник повинен надати на протязі трьох місяців.

Відповідно до умов договору (п. 2.9) остаточний розрахунок за виконані роботи відповідачем проводиться на протязі 10 банківських днів після прийняття робіт та підписання та скріплення печатками сторін акту виконаних робіт за умови надходження бюджетних коштів на рахунок відповідача (замовника) за даним кодом видатків.

Відповідач здійснив часткову оплату виконаних робіт, перерахувавши на рахунок позивача 02.09.2008 року –36500, 00 грн. та 11.11.2008 року –51607, 60 грн.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 61370, 40 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, –достроково.

Судом встановлено, що остаточний розрахунок за виконані роботи відповідачем проводиться на протязі 10 банківських днів після прийняття робіт та підписання та скріплення печатками сторін акту виконаних робіт за умови надходження бюджетних коштів на рахунок відповідача (замовника) за даним кодом видатків. Отже, оплату виконаних робіт відповідач зобов’язаний здійснити у визначені Договором строки, тобто одразу після надходження бюджетних коштів з міського бюджету.

В своїх запереченнях представник відповідача визнав факт виконання позивачем робіт згідно умов договору та факт прийняття цих робіт відповідачем, проте, станом на час розгляду справи у Державного бюджету України існує заборгованість перед відповідачем, в зв’язку з чим відповідач не має можливості розрахуватися з позивачем за виконані підрядні роботи за договором.

Згідно довідки про фінансовий стан, наданої відповідачем по справі бюджетом Деснянського району передбачено дотацію тільки в частині сплати боргів за 2008 рік оскільки заборгованість бюджету Деснянського району за 2008 рік складає 15483 900, 00 грн. Відповідач повідомив, що заборгованість по бюджетним коштам за роботи, виконані підрядними організаціями за 2007-2008 роки складає 4069 000, 00 грн. та погашення вищевказаної заборгованості бюджетом на 2009 рік не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Проте, договір підряду є оплатним договором. Тобто обов’язок відповідача як замовника по договору № 8-кф від 24.07.2008 року оплатити прийняті роботи виникає згідно із положеннями закону та договору.

При цьому в п. 2.9 договору № 8-кф від 24.07.2008 року сторонами узгоджено не умови виникнення у замовника вказаного обов’язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма чинного законодавства України передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому в розумінні даної норми обов’язковою умовою є те, щоб подія, з настанням якої підлягає виконанню зобов’язання, неминуче настала.

В свою чергу, в договорі № 8-кф від 24.07.2008 року сторони правочину погодили, що строк виконання замовником своїх зобов’язань по оплаті виконаних робіт проводиться по мірі надходження бюджетних коштів.

Позивач не є стороною у правовідносинах між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва та державним органом, який виділяє кошти з міського бюджету на фінансування видатків відповідача.

В свою чергу, згідно довідки відповідача вбачається, що погашення заборгованості за роботи виконані підрядними організаціями за 2007-2008 роки бюджетом на 2009 рік не передбачено.

Тобто, подія, на яку посилаються сторони в пункті 2.9 договору № 8-кф від 24.07.2008 року, взагалі може не настати, не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за виконані роботи за договором.

За таких обставин подія, яка зазначена сторонами в пункті 2.9 договору, не може бути визнана судом такою, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки державного органу, уповноваженого здійснювати фінансування видатків відповідача.

Суд відзначає, що включення до договору умов, які надають одній зі сторін можливість впливати на настання або ненастання обов'язку з оплати виконаних робіт, не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога Закритого акціонерного товариства «Ореол-1»в частині стягнення основного боргу є законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3 % річних у розмірі 1402, 27 грн. та збитки від інфляції у розмірі 4 909, 63 грн.

Відповідач вважає зазначені вимоги позивача безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавствe.

Відповідач вказує, що розрахувався за виконані роботи частково через відсутність відповідного бюджетного фінансування.

Посилаючись на вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення зобов’язання, відповідач вважає, що згідно з частиною 2 статті 218 ГК України підстави господарсько-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) визначені у статті 217 ГК України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Частинами 1, 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання та не є господарськими санкціями.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доводи відповідача непереконливими та відхиляє їх.

Оскільки за роботи, виконані згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 19.11.2008 року, відповідач зобов’язаний був розрахуватися у строк до 03.12.2008 року, прострочення виконання зобов’язання має місце з 04.12.2008 року. Враховуючи те, що позивач просить суд стягнути 3% річних за період з 01.01.2009 по 06.10.2009 року, розрахунок проводиться за зазначений відповідачем період:

Розмір 3 % річних складає:

61 370, 40 грн. * 3 % * 278 (з 01.01.2009 року до 06.10.2009 року) / 365 = 1 407, 27 грн.

Отже, за перерахунком суду розмір 3 % річних складає 1407, 27 грн. та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Збитки від інфляції становлять:

61 370, 40 грн. * 108,2% (зведений індекс за січень –серпень 2009 року) –61 370, 40 грн. = 5 032, 37 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі зазначеному позивачем до стягнення, а саме 4 909, 63 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути пеню у сумі 17658, 87 грн. за період з 01.01.2009 року по 01.07.2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки, сторони в договорі не передбачили такого виду забезпечення виконання зобов’язання як пеня, то суд не вбачає підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги.

Також, позивач просить суд стягнути штраф у сумі 14947, 80 грн.

Відповідно до п. 6.5 договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов’язків протягом дії договору винна сторона сплачує штраф в розмірі 10 % від загальної вартості робіт.

Згідно із п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи те, що прострочення виконання зобов’язання щодо оплати робіт виникло не з вини відповідача, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення штрафу у сумі 14947, 80 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 530, 837, 854 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; ідентифікаційний код 31776030) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Закритого акціонерного товариства «Ореол-1»(04074, м. Київ, вул. Коноплянська, 18; ідентифікаційний код 30045276) основну заборгованість у розмірі 61 370 (шістдесят одна тисяча триста сімдесят) грн. 40 коп., 3 % річних у розмірі 1 402 (одна тисяча чотириста дві) грн. 27 коп., збитки від інфляції у розмірі 4 909 (чотири тисячі дев’ятсот дев’ять) грн. 63 коп., 676 (шістсот сімдесят шість) грн. 84 коп. державного мита та 159 (сто п’ятдесят дев’ять) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 23.12.2009 року