Рішення № 9020876, 21.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/31621.12.09 За позовомСпільного українсько-німецького закритого акціонерного товариства "Вантаж"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс УНТЛ"

простягнення 39 869,29 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Литвинов О.Р.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-німецьке закрите акціонерне товариство "Вантаж" (надалі –ЗАТ "Вантаж") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс УНТЛ" (надалі –ТОВ "Автосервіс УНТЛ") про стягнення 42 731,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав транспортно-експедиційні послуги, а відповідач належним чином не виконав грошове зобов’язання за договором №001/08 від 30.05.2008 р., в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 37 331,69 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 400,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 01.03.2009 р. по 27.10.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2009 р. порушено провадження у справі №48/316 та призначено її до розгляду на 18.11.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2009 р. у зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено до 02.12.2009 р.

01.12.2009 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою було зменшено розмір основного боргу та пені. Позивач просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 34 831,69 грн. та пеню у розмірі 5 037,60 грн.

У судовому засіданні 02.12.2009 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про уточнення.

Представник відповідача у судове засідання 02.12.2009 р. з'явився, вимоги ухвал суду від 09.11.2009 р. та 18.11.2009 р. не виконав, просив відкласти розгляд справи, у зв’язку з тим, що довіреність на його ім'я була оформлена лише 01.12.2009 р., а тому він не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи та підготувити обґрунтований відзив.

У судовому засіданні 02.12.2009 р. задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для ознайомлення із матеріалами справи та оголошено перерву до 21.12.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2009 р. за заявою сторін продовжено строк вирішення спору.

04.12.2009 р. представник відповідача ознайомився із матеріалами справи та зробив з них фотокопії.

17.12.2009 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з терміновим відрядженням представника відповідача до іншого міста. На підтвердження викладених в клопотанні обставин надано копію проїзного документу ПІ №411421.

В судове засідання 21.12.2009 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 21.12.2009 р. не з’явився, вимоги ухвал суду від 09.11.2009 р., 18.11.2009 р. та 02.12.2009 р. не виконав, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується підписом представника відповідача Попова А.Г. в розписці в повідомленні про перерву від 02.12.2009 р.

Розглянувши подане через канцелярію суду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд виходить з наступного.

По-перше, проїзний документ №411421, який надано на підтвердження відрядження представника відповідача Попова А.Г., не може бути належним доказом відправлення у відрядження саме цієї особи, оскільки такий документ не є іменним.

По-друге, приписи ст. 28 Господарського процесуального кодексу України не обмежують право сторони –юридичної особи призначити більше ніж однієї особи для представництва власних інтересів в суді.

По-третє, зазначене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не є першим, а попереднє клопотання було задоволено судом. Відповідач ознайомився із матеріалами справи та зробив з них фотокопії 04.12.2009 р., а тому мав достатньо часу для підготовки та подачу суду відзиву до 21.12.2009 р.

Таким чином, наведені в клопотанні обставини не є поважними, а тому підстави для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи відсутні.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2008 р. між ЗАТ "Вантаж" (перевізник) та ТОВ "Автосервіс УНТЛ" (замовник) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №001/08 (надалі –"Договір"). Відповідно до якого перевізник зобов’язався виконувати комплекс послуг по перевезенню вантажів, а експедитор зобов’язався надавати вантажі перевізнику для виконання ним транспортно-експедиторських послуг та проводити оплату в строки зазначені в договорі та заявці.

На момент надання послуг відповідачу, позивач здійснював свою діяльність на підставі ліцензії серія АВ №042135 від 05.03.2006 р., виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано транспортно-експедиційні послуги у період з 12.08.2008 р. по 09.02.2009 р. на загальну суму 463 486,41 грн., що підтверджується накладними CMR та підписаними сторонами актами про надання послуг.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги, сплативши 428 654,72 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги на момент розгляду справи становить 34 831,69 грн.

Із змісту заявки, накладних CMR та актів надання послуг вбачається, що такі документи не містять посилання на Договір, відсутні такі посилання і в рахунках позивача, які були виставлені на оплату наданих послуг та в призначеннях платежів, що здійснював відповідач на оплату наданих послуг.

Таким чином, твердження позивача про надання транспортно-експедиційних послуг саме на виконання умов Договору не відповідає матеріалам справи.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами укладено договір перевезення, оформлений актами надання послуг, а тому такі правовідносини підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Позивач вказує, а відповідачем не спростовано факт заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги у розмірі 34 831,69 грн., що підтверджується актами наданих послуг.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Доказів того, що транспортно-експедиційні послуги надавалися саме на виконання Договору сторонами не надано, а тому до правовідносин стосовно визначення строку виконання грошового зобов’язання відповідача по оплаті наданих послуг згідно актів наданих послуг не можуть застосовуватися положення п. 5.2 Договору.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

08.07.2009 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію №12 від 07.07.2009 р. про сплату заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується касовим чеком від 08.07.2009 р. та описом вкладення в цінний лист.

Отже, з урахуванням ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, на момент розгляду справи судом строк виконання відповідачем грошового зобов’язання за надані послуги настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем заборгованість у розмірі 34 831,69 грн., а судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов’язання по оплаті коштів.

Крім того, актом погодження заборгованості від 01.03.2009 р., який підписано сторонами, станом на 01.03.2009 р. заборгованість ТОВ "Автосервіс УНТЛ" перед ЗАТ "Вантаж" становить 37 331,69 грн., а з матеріалів справи вбачається, що у період з 01.03.2009 р. по 21.12.2009 р. відповідач перерахував 2500,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів у розмірі 34 831,69 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Позивач просить суд стягнути пеню в розмірі 5 037,60 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 01.03.2009 р. по 27.10.2009 р.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що транспортно-експедиційні послуги надавалися не на виконання умов Договору, а згідно правочину, оформленого згідно заявок та актів наданих послуг, яким не передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання у вигляді пені.

Отже, підстави для стягнення пені відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Автосервіс УНТЛ" на користь ЗАТ "Вантаж" заборгованості у розмірі 34 831,69 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 5 037,60 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Спільного українсько-німецького закритого акціонерного товариства "Вантаж" задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс УНТЛ" (03142, м. Київ, вул. Службова, 5; ідентифікаційний код 34761289) на користь Спільного українсько-німецького закритого акціонерного товариства "Вантаж" (03164, м. Київ, вул. Малинська, 18; ідентифікаційний код 22929699) основний борг у розмірі 34 831 (тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять одна) грн. 69 коп., державне мито у розмірі 348 (триста сорок вісім) грн. 32 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 192 (сто дев’яносто два) грн. 37 коп. Видати наказ.

3.          В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Р.В.Бойко