Рішення № 9020846, 24.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/36724.12.09 За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Дніпроважмаш"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Сітібанк (Україна)"

про: визнання недійсним договорів від 18.02.2008 № TSU-1402/330 та від 18.02.2008

Суддя Балац С.В.

Представники:

Позивача: Патова А.І., дов. б/н від 01.10.2009

Відповідача: Чмут С.В., дов. б/н від 19.11.2009

Суть спору: визнання недійсними: 1) договору про надання гарантій та/або відкриття документарних акредитивів №TSU-1402/330 від 18.02.2008 та заяви про надання гарантії № 1 від 19.02.2008, 2) договору застави майнових прав (за депозитним договором) від 18.02.2008.

Відкрите акціонерне товариство "Дніпроважмаш" (надалі –"ВАТ "Дніпроважмаш") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку "Сітібанк (Україна)" (надалі –"АКБ "Сітібанк (Україна)") про визнання недійсними укладених між ВАТ "Дніпроважмаш" та АКБ "Сітібанк (Україна)" договору про надання гарантій та/або відкриття документарних акредитивів №TSU-1402/330 від 18.02.2008 (надалі –договір про надання гарантії), заяви про надання гарантії №1 від 19.02.2008, договору застави майнових прав (за депозитним договором) від 18.02.2008 (надалі –договір застави).

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні договори суперечать актам цивільного законодавства України та не відповідають внутрішній волі товариства, оскільки ці договори було укладено представником ВАТ "Дніпроважмаш" без належних на такі дії повноважень. Так, позивач стверджує, що пунктами 10.3.13.9, 10.3.13.10 Статуту ВАТ "Дніпроважмаш" до повноважень Спостережної ради віднесено прийняття рішень щодо одержання товариством кредитів, надання ним порук або гарантій, прийняття рішень про заставу майна товариства, але Спостережна рада позивача відповідного рішення не приймала. У зв’язку з цим, позивач вказує на те, що спірні договори суперечать вимогам ст.ст. 92, 241 ЦК України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" і просить суд визнати їх недійсними згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України. Крім того, посилаючись на недійсність основного зобов’язання, позивач просить суд згідно ст. 548 ЦК України визнати недійсним і договір застави.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.10.2009 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.10.2009.

          В судових засіданнях 19.10.2009, 29.10.2009 та 11.11.2009 оголошувались перерви, про що сторони повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 29.10.2009 відповідачем було подано до суду письмове клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "Нижньосілезький машинобудівельний завод Zanam-Legmet" (Польща), а також приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезну Н.В. Клопотання відповідача було обґрунтоване тим, що рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов’язки зазначених осіб. Вказане клопотання було відхилене судом, оскільки предметом спору у даній справі є інші правовідносини, ніж визнання недійсною довіреності, посвідченої приватним нотаріусом, чи договору (контракту) на поставку тюбінгів, укладеного ВАТ "Дніпроважмаш" із польським контрагентом, в рахунок забезпечення якого відповідачем видавалась гарантія. До того ж, спірний договір про надання гарантій укладався з метою отримання позивачем невизначеного кола фінансових інструментів, а не виключно для надання відповідачем в інтересах позивача банківської гарантії на користь ТОВ "Нижньосілезький машинобудівельний завод Zanam-Legmet".

Відповідачем було також подано до суду клопотання від 29.10.2009 про зупинення провадження у справі, яке було мотивовано тим, що АКБ "Сітібанк (Україна)" звернувся до прокуратури м. Дніпропетровська та ГУМВС України в Дніпропетровській області із заявою про порушення кримінальної справи проти службових осіб ВАТ "Дніпроважмаш" за ознаками злочину, передбаченого п.3 ст. 365 КК України. У задоволенні даного клопотання судом було відмовлено, оскільки воно є необґрунтованим та не ґрунтується на вимогах статті 79 ГПК України.

У судовому засіданні 29.10.2009 АКБ "Сітібанк (Україна)" подано відзив, яким відповідач проти позову заперечує і просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Через канцелярію Господарського суду м. Києва 30.10.2009 надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нижньосілезький машинобудівельний завод Zanam-Legmet", підписана представником Філіпенком В.К. за довіреністю, про залучення товариства до розгляду судової справи та призупинення провадження у справі для надання представнику часу для ознайомлення з матеріалами справи та подання позовної заяви для вступу у справу як третя сторона по справі із самостійними вимогами. Заява мотивована ст. 79 ГПК України. Вказана заява була підписана Філіпенком В.К., в якості представника ТОВ "Нижньосілезький машинобудівельний завод Zanam-Legmet", натомість довіреність на ім'я Філіпенка В.К. не надає останньому повноважень на представництво інтересів ТОВ "Нижньосілезький машинобудівельний завод Zanam-Legmet", оскільки в довіреності не зазначено дати її видачі, довіреність не легалізована у передбаченому законодавством України порядку. Відповідно вказана заява залишена судом без задоволення.

У судовому засіданні 11.11.2009 відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до моменту закінчення перевірки Міністерством юстиції України діяльності приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезної Н.В. У задоволенні даного клопотання судом було відмовлено, оскільки воно є необґрунтованим та не ґрунтується на вимогах статті 79 ГПК України.

Крім того, 11.11.2009 відповідач у судовому засіданні надав суду письмове повідомлення про зміну із 22.10.2009 назви відповідача на Публічне акціонерне товариство "Сітібанк" (надалі –ПАТ "Сітібанк"). Із наданого представником відповідача Статуту ПАТ "Сітібанк", затвердженого загальними зборами акціонерів від 07.09.2009 протоколом №23, погодженого 08.10.2009 Національним банком України та зареєстрованого 22.10.2009 державним реєстратором Печерської райдержадміністрації у м. Києві вбачається, що ПАТ "Сітібанк" є правонаступником прав та зобов’язань АКБ "Сітібанк (Україна)" (п.1.1 Статуту), а тому згідно ст. 25 ГПК України ПАТ "Сітібанк" є процесуальним правонаступником АКБ "Сітібанк (Україна)" у спірних правовідносинах.

Відповідачем 11.11.2009 також заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезної Н.В., так як рішення суду у даній справі може вплинути на право ПАТ "Сітібанк" на відшкодування можливої шкоди, заподіяної йому внаслідок неналежних дій цього нотаріуса в результаті посвідчення довіреності, на підставі якої представник позивача підписав спірні договори. У задоволенні даного клопотання судом було відмовлено, оскільки результати розгляду справи не вплинуть на права і обов’язки нотаріуса, так як вона не є стороною спірних договорів, а питання відшкодування можливої шкоди має вирішуватись в окремому судовому провадженні.

Відповідач подав клопотання від 11.11.2009 про зупинення провадження у справі до вирішення в апеляційному господарському суді Дніпропетровської області справи №28/504-09 за позовом ТОВ "Нижньосілезький машинобудівельний завод Zanam-Legmet" до ВАТ "Дніпроважмаш" та ПАТ "Сітібанк" про визнання вимог на оплату гарантії такими, що є оформленими відповідно до вимог чинного законодавства, та про зобов’язання вчинити певні дії. Відповідач вказує на те, що під час розгляду справи №28/504-09 Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 22.10.2009 встановив те, що зміст договору про надання гарантії, який є предметом спору у даній справі, не суперечить вимогам ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства України. Вказане клопотання судом відхиляється, як необґрунтоване, оскільки, по-перше, із змісту рішення господарського суду у справі №28/504-09 вбачається, що суд не надавав оцінок правомірності укладення та відповідності спірного договору гарантії вимогам чинного законодавства України, по-друге, предметом розгляду справи №28/504-09 є встановлення фактів виконання зобов’язань ПАТ "Сітібанк" перед польською компанією за гарантією, яка була видана банком на виконання спірного договору гарантії, а тому результати її розгляду ніяким чином не вплинуть на результати розгляду даної справи про законність самого договору гарантії, укладеного між позивачем та відповідачем.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, оскільки вважає, що Статутом ВАТ "Дніпроважмаш" не встановлено обмежень повноважень Голови правління - Генерального директора на укладення договорів застави і гарантій, а тому видана керівником позивача довіреність, яка не була визнана недійсною, надавала достатньо повноважень представнику позивача на укладення спірних правочинів. Крім того, ПАТ "Сітібанк" не визнає договір про надання гарантій кредитним договором, а тому, вважає, що для укладення позивачем договору про надання гарантій рішення Спостережної ради позивача було не потрібним. Посилаючись на ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", представник відповідача стверджує, що ВАТ "Дніпроважмаш" схвалило договір застави, оскільки не зверталось до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна із заявою про виключення запису щодо предмета застави. За таких умов, ПАТ "Сітібанк" просить суд у задоволенні позову відмовити.

          19.11.2009 судове засідання не відбулося у зв’язку з поданням відповідачем клопотання про призначення колегіального розгляду справи 45/367. Для вирішення поданого клопотання справа була передана до відділу діловодства Господарського суду міста Києва.

          Заступником Голови Господарського суду міста Києва, Ухвалою від 19.11.2009 клопотання про призначення колегіального розгляду справи відхилено, матеріали справи передані судді Балац С.В. для подальшого розгляду.

Ухвалою від 20.11.2009 розгляд справи призначено на 07.12.2009.

25.11.2009 до суду надійшло спільне клопотання сторін спору про продовження строку вирішення спору. Ухвалою від 07.12.2009 клопотання сторін задоволено, строк вирішення спору продовжено. В цьому ж судовому засіданні оголошено перерву до 16.12.2009 для підготовки вступної та резолютивної частини рішення, про що сторони повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 16.12.2009 відповідач заявив клопотання про виклик посадових осіб позивача для дачі пояснень.

Згідно ст. 30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про виклик посадових осіб позивача оскільки, по-перше, питань, які б вимагали надання пояснень посадовими особами під час розгляду справи не виникало, по-друге, пояснення, надання яких зажадав відповідач, можуть свідчити лише про впевненість чи невпевненість посадових осіб позивача у законності своїх дій.

У судовому засіданні 16.12.2009 відповідач звернувся до суду із клопотанням в якому заперечив проти оголошення вступної та резолютивної частини рішення. Вказане клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні 16.12.2009 суд оголосив про завершення судового розгляду та повідомив сторін про те, що клопотання та заяви сторін, подані після завершення судового розгляду, судом не розглядаються. Також у судовому засіданні 16.12.2009 суд оголосив перерву до 24.12.2009 для виготовлення повного тексту рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Дніпроважмаш" 18.02.2008 уклало із АКБ "Сітібанк (Україна)" договір про надання гарантії. Від імені ВАТ "Дніпроважмаш" договір було підписано Бузіяном Георгієм Яковлевичем, який діяв на підставі довіреності від 24.02.2006, що була видана від імені акціонерного товариства Головою правління - Генеральним директором Бринзою О.Ф. і посвідчена 24.02.2006 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Підберезною Н.В., бланк ВСО№480534. Від імені АКБ "Сітібанк (Україна)" договір було підписано начальником управління по роботі з промисловими групами комерційного департаменту Рожковим В.С., який діяв на підставі довіреності від 20.04.2007.

Пунктом 1.1 вказаного вище договору сторони домовились, що ВАТ "Дніпроважмаш" час від часу протягом строку дії цього договору надаватиме АКБ "Сітібанк (Україна)" заяви про надання/відкриття Інструментів у формі, затвердженій у додатках №1, №2, а АКБ "Сітібанк (Україна)" має право видавати Інструменти на підставі та на умовах, зазначених ВАТ "Дніпроважмаш" у заявах, наданих згідно цього договору. У пункті 1.5 цього ж договору сторони погодили, що його умови поширюються на всі інструменти, надані/відкриті АКБ "Сітібанк (Україна)" за заявами, що представлені ВАТ "Дніпроважмаш" на підставі цього договору. При цьому, згідно преамбули зазначеного договору гарантії та документарні акредитиви, зазначені у ст. 2 договору, разом іменуються "Інструмент".

Статтею 2 договору про надання гарантій вказано, що АКБ "Сітібанк (Україна)" може видавати/відкривати заявнику наступні інструменти: гарантія сплати, гарантія участі в тендері, гарантія повернення авансового платежу, гарантія виконання, гарантія повернення залишку, контр-гарантія, інші види гарантій, документарний безвідкличний акредитив, документарний відкличний акредитив.

У статтях 5, 6, 8, 9 зазначеного вище договору було узгоджено порядок розрахунків між ВАТ "Дніпроважмаш" та АКБ "Сітібанк (Україна)" за надання відповідачем послуг по видачі необхідних позивачу фінансових інструментів, передбачено випадки невиконання зобов’язань позивачем та наслідки такого невиконання, встановлено відповідальність сторін за порушення умов цього договору.

З додатку №1 до спірного договору про надання гарантій вбачається, що заява ВАТ "Дніпроважмаш" про видачу необхідної йому гарантії оформлюється сторонами як двосторонній документ і містить відомості про бенефіціара та його банк, вид гарантії, основне зобов’язання, яке необхідно забезпечити гарантією, форму, вид та суму гарантії, яку необхідно надати, розмір винагороди банку за видачу гарантії та інші відомості, які визначені п. 4 Глави 1 Розділу ІІ "Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 639.

Таким чином, 18.02.2008 сторонами було укладено договір про надання гарантій, яким було передбачено умови видачі/надання АКБ "Сітібанк (Україна)" в інтересах ВАТ "Дніпроважмаш" фінансових інструментів у виді гарантій та акредитивів, а конкретні умови видачі/надання таких інструментів оговорюються сторонами у додаткових угодах до цього договору, які оформлювались у виді підписаних сторонами заяв узгодженої форми.

ВАТ "Дніпроважмаш" 19.02.2008 подало до АКБ "Сітібанк (Україна)" заяву про надання гарантії №1. З вказаної заяви вбачається, що ВАТ "Дніпроважмаш" просило АКБ "Сітібанк (Україна)" видати в його інтересах на користь ТОВ "Нижньосілезький машинобудівельний завод Zanam-Legmet" гарантію виконання відкритим акціонерним товариством "Дніпроважмаш" своїх зобов’язань щодо поставки кілець тюбінгової кріпи за договором (контрактом) на виготовлення та постачання на умовах DDU кілець чавунної тюбінгової кріпи №UM/DZ/S/229/07 від 24.05.2007, який був укладений між ВАТ "Дніпроважмаш" та ТОВ "Нижньосілезький машинобудівельний завод Zanam-Legmet".

Із Заяви про надання гарантії №1 від 19.02.2008, а також пояснень представника ВАТ "Дніпроважмаш" судом встановлено, що додаткова угода до договору (у формі заяви) була підписана ВАТ "Дніпроважмаш" (представником за довіреністю Бузіяном Г.Я. і головним бухгалтером) та АКБ "Сітібанк (Україна)". Після цього, на виконання умов договору про надання гарантій АКБ "Сітібанк (Україна)" видав 22.02.2008 в інтересах позивача на користь ТОВ "Нижньосілезький машинобудівельний завод Zanam-Legmet" банківську гарантію №UA1GCBR080530009 зі строком дії до 30.11.2009 на суму 1,8 млн. доларів США, що становить 7,1% від загальної суми по зовнішньоекономічному договору (контракту) на поставку тюбінгів №UM/DZ/S/229/07 від 24.05.2007.

З матеріалів справи також вбачається, що 18.02.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір застави. Від імені ВАТ "Дніпроважмаш" (заставодавець) договір було підписано Бузіяном Г.Я., який діяв на підставі виданої Генеральним директором –Головою правління позивача нотаріально посвідченої довіреності від 24.02.2006, а від АКБ "Сітібанк (Україна)" (заставодержатель) - начальником управління по роботі з промисловими групами комерційного департаменту Рожковим В.С. згідно довіреності від 20.04.2007р.

Згідно п. 1.1 вказаного договору застави АКБ "Сітібанк (Україна)" має право у разі невиконання ВАТ "Дніпроважмаш" боргових зобов’язань за Договором фінансування, одержати виконання боргових зобов’язань за рахунок заставлених Майнових прав переважно перед іншими кредиторами заставодавця. У преамбулі цього ж договору сторони погодили, що Договір фінансування –це договір про надання гарантій та/або відкриття документарних акредитивів №TSU-1402/330 від 18.02.2008, що укладений між позивачем та відповідачем; Майнові права, що були предметом застави, - права вимоги ВАТ "Дніпроважмаш" до АКБ "Сітібанк (Україна)" за депозитним договором (рамковим договором банківського строкового вкладу для юридичних осіб №330 від 13.02.2008 з усіма доповненнями та додатками до нього), що був укладений між позивачем та відповідачем.

Предмет рамкового договору банківського строкового вкладу для юридичних осіб №330 від 13.02.2008 (надалі –договір депозиту), який у договорі застави іменовано „депозитний договір”, визначено так: Вкладник (ВАТ "Дніпроважмаш") передає, а Банк (АКБ "Сітібанк (Україна)") приймає грошові кошти в національній та іноземній валютах на депозитні рахунки (надалі –„Депозит”), відкриті Вкладником у Банку на підставі Договору та виплачує проценти у розмірі та у порядку, визначеному цим Договором у (п.1.1 договору).

При цьому, у п.2.1 договору депозиту передбачено, що розміщення Депозиту здійснюється Вкладником у Банку на підставі депозитних доручень, наданих Вкладником у порядку, передбаченому цим Договором. У п. 2.3, 2.4 цього ж договору сторони домовились, що істотні умови розміщення депозиту вказуються Вкладником у депозитному дорученні або узгоджуються сторонами в телефонному режимі. Згідно п.3.3 Договору проценти за Депозитом сплачуються Банком повністю одноразовим платежем одночасно із поверненням Вкладнику суми депозиту.

У матеріалах справи міститься банківська виписка від 22.02.2008 по депозитному рахунку №26156200478061, що відкритий у доларах США у АКБ "Сітібанк (Україна)" на користь ВАТ "Дніпроважмаш", з якого вбачається, що ВАТ "Дніпроважмаш" було перераховано на відкритий позивачем депозитний рахунок 1842250,00 долари США із строком до 30.11.2009 із відсотковою ставкою у 2,5 %.

Таким чином, договір застави був засобом забезпечення виконання ВАТ "Дніпроважмаш" своїх зобов’язань за договором про надання гарантій. При цьому, предметом застави було право вимоги ВАТ "Дніпроважмаш" до АКБ "Сітібанк (Україна)" повернути згідно депозитного договору ВАТ "Дніпроважмаш" основну суму вкладу у розмірі 1842250,00 доларів США та нараховані на цю суму проценти.

Крім того, із наданої позивачем довіреності від 24.02.2006 вбачається, що ВАТ "Дніпроважмаш" в особі Голови правління - Генерального директора Бринзи Олександра Федоровича, який діяв на підставі Статуту, за попередньо досягнутою усною домовленістю уповноважив Бузіяна Георгія Яковлевича вчиняти від імені акціонерного товариства юридичні дії з питань щодо укладення та підписання договорів поруки, кредитних договорів, договорів комісії про відкриття банківської гарантії та додаткових угод до укладених договорів, договорів застави та іпотеки (у тому числі майнових прав), як засобу забезпечення кредитних договорів, для чого представнику надано право, зокрема, представляти інтереси товариства в усіх органах та організаціях, фізичними та юридичними особами, нотаріальних конторах, подавати та отримувати документи, давати пояснення, узгоджувати проекти документів, ціну та умови майбутніх договорів та інші документи до них, підписувати договори, змін та доповнення до них. Додатки, акти, інші документи, що пов’язані з виконанням цієї довіреності, розривати укладені договори, проводити розрахунки, а також виконувати та вчиняти усі інші необхідні, доцільні, супутні та допоміжні дії в межах та обсязі, передбачених законодавством України для такого роду повноважень. Довіреність видавалась строком до 24.02.2009 і матеріали справи не містять доказів того, що довіреність була відкликана ВАТ "Дніпроважмаш" достроково. Крім того, довіреність не містить якихось обмежень по сумам договорів або інших обмежень, які обумовлювали б можливість виконання представником повноважень за виданою позивачем довіреністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

В пункті 10.1. Статуту ВАТ "Дніпроважмаш", затвердженого протоколом №15 загальних зборів акціонерів від 27.10.2006, зареєстрованого 21.11.2006 державним реєстратором виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, зафіксовано, що управління і контроль за діяльністю товариства здійснюють Загальні збори акціонерів, Спостережна рада, виконавчий орган –Правління, ревізійна комісія.

Пунктом 10.2 Статуту ВАТ "Дніпроважмаш" встановлено, що вищим органом товариства є загальні збори акціонерів, а пунктами 10.2.1, 10.2.2 визначено їх компетенцію, в тому числі, виключні повноваження цього органу. У пункті 10.2.3 Статуту встановлено, що вищий орган товариства може розглядати й інші питання діяльності товариства, що кореспондується із ч. 1 ст. 98 Цивільного кодексу України.

Компетенція Спостережної ради ВАТ "Дніпроважмаш" визначена п.10.3.13 Статуту цього акціонерного товариства. Так, Статутом позивача до повноважень Спостережної ради віднесено, зокрема, прийняття рішень щодо одержання товариством кредитів, надання ним порук або гарантій (п.10.3.13.9); прийняття рішення про заставу майна товариства та укладення інших угод по операціям з нерухомим майном товариства (п.10.3.13.10).

Пунктом 10.3.6 Статуту ВАТ "Дніпроважмаш" передбачено, що Спостережна рада товариства складається із 7 чоловік. Керівництво Спостережною радою товариства здійснює голова Спостережної ради, а пунктом 10.3.9 цього ж Статуту встановлено, що протоколи засідань Спостережної ради веде її Секретар. Тобто, рішення Спостережної ради приймаються колегіально і оформлюються протоколами.

Згідно ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст.ст. 560, 569 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником з подальшим регресним відшкодуванням принципалом здійснених гарантом виплат на користь бенефіціара.

Таким чином, у Статуті позивача передбачено, що рішення про надання ВАТ "Дніпроважмаш" гарантій відноситься до компетенції Спостережної ради. Із наведених вище положень законодавства вбачається, що при видачі гарантії банк виступає посередником у відносинах між принципалом та бенефіціаром, а гарантія видається з метою забезпечення виконання принципалом своїх зобов’язань перед бенефіціаром. Відтак, укладення спірного договору про надання гарантії, за яким у ВАТ "Дніпроважмаш" виникали зобов’язання щодо видачі гарантій, потребувало прийняття рішення Спостережною радою позивача.

Крім того, рішення Спостережної ради позивача на укладення договору про надання гарантій було необхідним ще й тому, що вказаний договір за своєю сутністю є кредитним, що згідно п.10.3.13.9 Статуту ВАТ "Дніпроважмаш" потребувало попереднього прийняття рішення Спостережною радою з даного питання.

Так, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що кредит розподіляється на товарний кредит, інвестиційний податковий кредит, кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики, фінансовий кредит який може бути банківським кредитом або комерційним кредитом (п.1.11 Закону).

Відповідно до абзацу 7 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Крім того, у ч. 1 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як кредитні розглядаються операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цього Закону. Оскільки у п. 5 ч. 2 ст. 47 цього ж Закону йдеться про надання банками гарантій і поручительств, то надання банком гарантії законодавством України віднесено до кредитних операцій.

Таким чином, банківська гарантія відноситься до банківського кредиту, є кредитною операцією, а тому укладення спірного договору про надання гарантій потребувало попереднього вирішення даного питання Спостережною радою позивача.

Судом встановлено, що п.10.3.13.10 Статуту ВАТ "Дніпроважмаш" до компетенції Спостережної ради належить прийняття рішень про заставу майна товариства та укладення інших угод по операціях з нерухомим майном товариства.

Згідно ст. 1 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Частиною 1 ст. 4 цього ж Закону встановлено, що предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Таким чином, питання про заставу майна (майнових прав) акціонерного товариства віднесено до компетенції Спостережної ради ВАТ "Дніпроважмаш", а Голова правління –Генеральний директор товариства лише виконує рішення Спостережної ради позивача шляхом підписання тих договорів, рішення про укладення яких прийнято Спостережною радою.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що Спостережна рада ВАТ "Дніпроважмаш" не приймала рішення про укладення акціонерним товариством спірних договорів, а також не надавала такі повноваження Голові правління –Генеральному директору позивача.

Судом було також встановлено, що договір про надання гарантій, заява про надання гарантії №1 від 19.02.2008, договір застави були підписані представником ВАТ "Дніпроважмаш" Бузіяном Г.Я. згідно довіреності, яка була видана 24.02.2006 Головою правління –Генеральним директором ВАТ "Дніпроважмаш".

Частиною 1 ст. 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Повноваження виконавчого органу ВАТ "Дніпроважмаш" були визначені пунктами 10.4.1.-10.4.3. його Статуту, якими передбачено, що виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Правління на чолі із Головою правління-генеральним директором. Правління складається з 7 членів та обирається Загальними зборами на 5 років. До компетенції Правління відноситься призначення дати проведення чергових та позачергових загальних зборів акціонерів Товариства й усі інші питання діяльності товариства, окрім тих, що згідно з цим Статутом або окремим рішенням Загальних зборів акціонерів віднесені виключно до компетенції іншого органу товариства.

Згідно п.10.4.5, п.10.4.9 цього ж Статуту, Голова-правління –Генеральний директор підзвітний у своїй діяльності Загальним зборам та Спостережній раді товариства, організовує виконання їх рішень; керує роботою Правління, самостійно приймає рішення з питань, що входять в коло його повноважень і має право без довіреності (доручення) здійснювати будь-які дії від імені товариства; виконує рішення Загальних зборів та Спостережної ради товариства, представляє товариство в його відносинах з третіми особами, веде переговори та після прийняття відповідного рішення Спостережною радою товариства укладає угоди від імені товариства, вартість яких перевищує 10 млн. грн. та одноособово укладає угоди, вартість яких не перевищує 10 млн. грн., у межах своєї компетенції, визначеної вище, підписує зовнішньоекономічні контракти, організовує ведення протоколів, видає довіреності (доручення), складає штатний розклад, подає його на затвердження Спостережної ради.

Суд дійшов висновку про те, що компетентним органом позивача приймати рішення про укладення кредитних договорів, договорів про видачу гарантії, договорів застави майна позивача є Спостережна рада ВАТ "Дніпроважмаш". Тому вбачається правильним висновок про те, що видана Головою правління –Генеральним директором позивача Бузіяну Г.Я. довіреність від 24.02.2006, без відповідного рішення Спостережної ради позивача щодо укладення таких договорів, свідчить про відсутність повноважень у Бузіяна Г.Я. на укладення спірних договорів, так як Голова правління –Генеральний директор не міг надати представнику позивача повноважень більше, ніж мав сам.

При цьому, судом відхиляється твердження відповідача про те, що відсутність у Статуті ВАТ "Дніпроважмаш" обмежень повноважень Голови правління-Генерального директора позивача на укладення договорів гарантії, кредитних договорів чи договорів застави свідчить про законність спірних договорів.

Так, статтею 47 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Аналогічні положення містяться у ст. 161 Цивільного кодексу України.

Таким чином, із наведених вище положень законодавства вбачається, що виконавчий орган акціонерного товариства вправі вчиняти лише ті дії, які не віднесені до повноважень інших органів управління (Спостережної ради, Загальних зборів акціонерів). Оскільки Статутом позивача право приймати рішення щодо застави майна, отримання кредитів та видачі гарантій прямо віднесено до повноважень Спостережної ради товариства, то додаткове обмеження повноважень виконавчого органу позивача у Статуті на вчинення таких же дій не вимагається.

Згідно ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Матеріали справи не містять доказів того, що Спостережна рада ВАТ "Дніпроважмаш" як компетентний орган позивача або Загальні збори акціонерів як його вищий орган управління схвалили укладені представником ВАТ "Дніпроважмаш" Бузіяном Г.Я. договори. Більше того, позивачем було надано суду протокол Загальних зборів акціонерів ВАТ "Дніпроважмаш" №18 від 26.12.2008, з якого вбачається, що Загальні збори акціонерів спірні договори не схвалили.

За таких умов суд дійшов висновку про те, що у ВАТ "Дніпроважмаш" було відсутнє внутрішнє волевиявлення на укладення із АКБ "Сітібанк (Україна)" договору про надання гарантії, заяви про надання гарантії №1 та договору застави.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як роз’яснив Вищий господарський суд України у п. 9.1 Роз’яснення "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 № 02-5/111, угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що АКБ "Сітібанк (Україна)" було відомо про компетенцію органів управління ВАТ "Дніпроважмаш", з огляду на наступне.

Згідно п. 3.2 "Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 № 492, якщо юридична особа не має рахунку в цьому банку, то для відкриття їй поточного рахунку потрібно подати, зокрема, такі документи, як копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/засновницького договору/установчого акта/положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально.

Із наданої позивачем довідки від 04.06.2009 №66-125 про відкриті поточні банківські рахунки ВАТ "Дніпроважмаш", а також із умов спірних договорів, договору депозиту вбачається, що на дату їх укладення позивач мав відкриті банківські рахунки у АКБ "Сітібанк (Україна)", а тому відповідач мав установчі документи позивача і повинен був з ними ознайомитись.

Більше того, згідно п. 6, 7 Глави 1 Розділу ІІ "Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", затвердженого постановою Правління Національного Банку України №639 від 15.12.2004, разом із заявою про надання гарантії принципал подає до банку-гаранта, зокрема, копії своїх установчих документів, а банк-гарант повинен перевірити, чи відповідає інформація, що зазначена в заяві про надання гарантії, інформації, зазначеній у договорі або іншому документі, який згідно із законодавством України має силу договору або тендерної документації.

Таким чином, суд вважає доведеним те, що відповідач знав про компетенцію Голови правління –Генерального директора, Спостережної ради ВАТ "Дніпроважмаш", а також про існуючі обмеження таких повноважень, оскільки установчі документи позивача перебували у відповідача на момент укладення спірних договорів.

Крім того, спірні договори суперечать актам цивільного законодавства України, а саме: ст.ст. 92, 161, 238, 241 ЦК України, ст. 47 Закону України "Про господарські товариства".

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а пунктом 3 цієї ж статті передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, суд дійшов висновку про те, що у ВАТ "Дніпроважмаш" було відсутнє волевиявлення на укладення із АКБ "Сітібанк (Україна)" договору про надання гарантій, договору застави, а спірні договори були укладені представником позивача без належних на такі дії повноважень, про що відповідач знав або повинен був знати. Враховуючи викладене, а також невідповідність спірних договорів актам цивільного законодавства України, суд вбачає передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України підстави для визнання їх недійсними. Заява про надання гарантії №1 від 19.02.2008 визнається судом недійсною з тих же підстав, оскільки вона є невід’ємною частиною договору про надання гарантій, недійсність якого встановлена судом.

До того ж, суд вважає, що договір застави є недійсним в силу ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, а недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Оскільки, суд дійшов висновку про недійсність основного зобов’язання, яким є договір про надання гарантій, то договір застави є також недійсним згідно наведеної вище ст. 548 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ВАТ "Дніпроважмаш" підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, твердження ПАТ "Сітібанк" про те, що договір застави був схвалений ВАТ "Дніпроважмаш" в силу ч.3 ст. 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у вигляді пасивної поведінки позивача, який не направив передбачене даним законом повідомлення про виключення запису про обтяження майна ВАТ "Дніпроважмаш" із Державного реєстру обтяжень рухомого майна судом відхиляються виходячи з наступного.

Схвалення правочину відбувається не у вигляді пасивної поведінки, а у вигляді активної поведінки з боку позивача. Натомість позивач своїми діями спірні договори не схвалив.

Крім того ч.3 ст. 44 вказаного Закону встановлено, що після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Таким чином, наведені вище положення закону не містять вказівок на те, що особа, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, втрачає право у наступному оспорити в судовому порядку законність такого обтяження, у випадку не подання держателю або реєстратору Державного реєстру у вказаний законом строк заяви про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Більше того, доводи відповідача не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на імперативність ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою встановлено недійсність того правочину, яким забезпечено виконання недійсного зобов’язання.

Судом також відхиляється доводи ПАТ "Сітібанк" про те, що видана позивачем Бузіяну Г.Я. довіреність не була визнана недійсною, а тому це свідчить про дійсність спірних договорів.

Зазначена вище довіреність була видана Бузіяну Г.Я. Головою правління –генеральним директором ВАТ "Дніпроважмаш", який згідно Статуту товариства не мав права самостійно укладати окремі договори, зокрема, кредиту, гарантії, застави без відповідного рішення Спостережної ради ВАТ "Дніпроважмаш". Разом з тим, за наявності відповідного рішення Спостережної ради, Голова правління –Генеральний директор ВАТ "Дніпроважмаш" мав право їх підписувати, а відтак, був вправі видавати довіреність на вчинення таких дій іншим особам. Тобто, довіреність виконавчим органом позивача могла бути видана представнику на укладення спірних договорів, однак реалізовувати надані у ній повноваження представник мав право лише після прийняття відповідного рішення Спостережною радою ВАТ "Дніпроважмаш". Довіреність була видана у 2006 році на укладення представником позивача невизначеного кола правочинів, а тому враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, ПАТ "Сітібанк" повинен був перевірити наявність повноважень у Бузіяна Г.Я. на укладення конкретних договорів, а саме: наявність рішення Спостережної ради позивача щодо укладення конкретних (спірних) договорів. Тобто обов’язок перевірити повноваження представника позивача Бузіяна Г.Я. лежав на АКБ "Сітібанк (Україна)", який не виконав свій обов’язок належним чином.

За таких умов, факт дійсності довіреності, на підставі якої від імені ВАТ "Дніпроважмаш" були укладені договори, не впливає на висновки суду про недійсність спірних договорів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов ВАТ "Дніпроважмаш" підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про надання гарантій та/або відкриття документарних акредитивів №TSU-1402/330 від 18.02.2008 та Заяву про надання Гарантії №1 від 19.02.2008, укладені між Відкритим акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (49600, м.Дніпропетровськ, вул. Сухий острів, 3, код 00168076) та Акціонерним комерційним банком "Сітібанк (Україна)" (03160, м. Київ, вул.Димитрова, 16-г, код 21685485).

3. Визнати недійсним договір застави майнових прав (за депозитним договором) від 18.02.2008, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (49600, м.Дніпропетровськ, вул. Сухий острів, 3, код 00168076) та Акціонерним комерційним банком "Сітібанк (Україна)" (03160, м. Київ, вул.Димитрова, 16-г, код 21685485).

4. Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Сітібанк" (03160, м. Київ, вул.Димитрова, 16-г, код 21685485, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49600, м.Дніпропетровськ, вул. Сухий острів, 3, код 00168076, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) - 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. –витрати по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя:                                                            С. Балац