Рішення № 9020840, 24.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/51924.12.09 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Орендного підприємства "6-й Київський авторемонтний завод"

про стягнення заборгованості

Суддя О.О. Хрипун

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2 предст., ОСОБА_3 предст.

Від відповідача Чиханцов М.А. предст.

Обставини справи:

15.09.2009 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Орендного підприємства "6-й Київський авторемонтний завод" 39 145,16 грн. боргу за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати пені за договором № 6 від 03.03.2008 з 24.06.2009 по 14.09.2009; 9 659,48 грн. інфляційного збільшення заборгованості за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати заборгованості за договором № 6 від 03.03.2008; 5 491,35 грн. трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати заборгованості за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати заборгованості за договором № 6 від 03.03.2008 за період з 24.06.2009 по 14.09.2009; 76 536,99 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за договором строкового вкладу (для субєктів господарювання) №2201/0300/8/09 від 05.03.2009 за період з 06.03.2009 по 14.09.2009.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 6 від 03.03.2008, додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 до договору № 6 від 03.03.2008, мировою угодою до додаткової угоди № 1 від 03.03.2009 до договору № 6 від 03.03.2008 після винесення Господарським судом міста Києва рішення від 24.06.2009 у справі № 54/158 та видачі наказу Господарського суду міста Києва від 28.07.2009 у справі № 54/158.

09.10.2009 позивачем заявлено про збільшення позовних вимог. Розрахувавши вимоги на 09.10.2009, позивач просить стягнути з відповідача 50 447,65 грн. боргу за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати пені за договором № 6 від 03.03.2008; 9 659,48 грн. інфляційного збільшення заборгованості за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати заборгованості за договором № 6 від 03.03.2008; 7 145,37 грн. трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати заборгованості за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати заборгованості за договором № 6 від 03.03.2008; 86 005,48 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за договором строкового вкладу (для субєктів господарювання) №2201/0300/8/09 від 05.03.2009 за період з 06.03.2009 по 09.10.2009.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги повністю заперечив, з посиланням на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2009 у справі № 54/158 зазначив, що є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Крім того, відповідач вказав на наявність ухвали Господарського суду міста Києва про розстрочення та відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2009 у справі № 54/158.

23.10.2009 позивачем заявлено про збільшення позовних вимог. Розрахувавши вимоги на 23.10.2009, позивач просив стягнути з відповідача 56 777,03 грн. боргу за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати пені за договором № 6 від 03.03.2008; 9 659,48 грн. інфляційного збільшення заборгованості за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати заборгованості за договором № 6 від 03.03.2008; 8 071,62 грн. трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати заборгованості за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати заборгованості за договором № 6 від 03.03.2008; 91 528,77 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за договором строкового вкладу (для субєктів господарювання) № 2201/0300/8/09 від 05.03.2009 за період з 06.03.2009 по 23.10.2009.

27.11.2009 позивачем заявлено про збільшення позовних вимог. Розрахувавши вимоги на 27.11.2009, позивач просив стягнути з відповідача 70 167,99 грн. боргу за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати пені за договором № 6 від 03.03.2008; 11 269,40 грн. інфляційного збільшення заборгованості за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати заборгованості за договором № 6 від 03.03.2008; 10 030,55 грн. трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати заборгованості за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати заборгованості за договором № 6 від 03.03.2008; 105 336,99 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за договором строкового вкладу (для субєктів господарювання) №2201/0300/8/09 від 05.03.2009 за період з 06.03.2009 по 27.11.2009.

04.12.2009 позивачем подано новий розрахунок позовних вимог за період з 24.06.2009 по 04.12.2009: 35 604,16 грн. пені за несвоєчасне виконання умов додаткової угоди № 1 від 03.03.2009 до договору № 6 від 03.03.2008; 6 434,61 грн. інфляційного збільшення суми заборгованості; 9 935,37 грн. трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості; 108 098,63 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за договором строкового вкладу (для субєктів господарювання) №2201/0300/8/09 від 05.03.2009 за період з 06.03.2009 по 04.12.2009. На думку позивача, сума упущеної вигоди позивача за договором вкладу не залежить від повернутих відповідачем сум заборгованості.

21.12.2009 до суду надійшла заява позивача про додаткове обґрунтування і збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача за період з 24.06.2009 по 23.12.2009:

35 604,16 грн. боргу за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати пені за договором № 6 від 03.03.2008;

6 434,61 грн. інфляційного збільшення заборгованості за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати заборгованості за договором № 6 від 03.03.2008 за період з 28.09.2009 по 22.10.2009;

10 700,00 грн. три відсотки річних від суми простроченої заборгованості за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати заборгованості за договором № 6 від 03.03.2008;

115 594,52 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди;

сплачене держмито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В обґрунтування вимог про стягнення збитків, позивач надав докази на підтвердження відсутності на дату виконання зобовязання, передбаченого п. 2.8 договору строкового вкладу № 2201/0300/8/09 від 05.03.2009, грошових коштів в розмірі 800 000 грн.

Таким чином на розгляду суду передані остаточні вимоги ОСОБА_1 в редакції заяви від 23.12.2009 на загальну суму 168 333,29 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.03.2008 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, від імені якої на підставі довіреності від 04.10.2006 діяв ОСОБА_5, та Орендним підприємством "6-й Київський авторемонтний завод" було укладено договір № 6, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобовязався поставити, а відповідач, як покупець, зобовязався прийняти та оплатити у встановлені строки товар згідно з накладними, що є невідємною частиною цього договору (пункт 1.1. договору).

На виконання умов договору за видатковими накладними № 16/1 від 08.07.2008, № 17 від 06.08.2008, № 19 від 29.08.2008, № 21 від 01.10.2008 позивач передав відповідачеві товар, визначений умовами договору, на загальну суму 996 424,07 грн.

Товар був прийнятий уповноваженими особами відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довіреностей серії ЯПД № 226026/84 від 29.08.2008, ЯПД № 226117 від 29.09.2008, ЯОИ № 376494 від 01.07.2008, ЯПД № 225980/38 від 06.08.2008.

Зазначений товар був оплачений відповідачем частково.

03.03.2009 між позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода № 1 до договору, якою сторони підтвердили, що станом на 03.03.2009 сума основного боргу відповідача за договором становить 834 956,87 грн., сума пені за прострочення грошових зобовязань за договором становить 87 387,27 грн.

Вказаною додатковою угодою з моменту її підписання договір був припинений за взаємною згодою сторін (п. 3 додаткової угоди). Сторонами також погоджено відсутність між ними зобовязань за договором, крім зобовязань по сплаті суми основного боргу та пені, які виконуються на умовах мирової угоди, що є невідємним додатком до додаткової угоди.

Як передбачено ст. 604 ЦК України, зобовязання припиняється, зокрема, за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 2, 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до умов мирової угоди, яка є додатком до додаткової угоди № 1 до договору, відповідач зобовязався сплатити суму основного боргу за договором у строк до 05.03.2009, а суму пені у строк до 15.04.2009. Пунктом 1 мирової угоди також передбачено, що в разі прострочення строку сплати заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2009 частково задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та присуджено до стягнення з Орендного підприємства "6-й Київський авторемонтний завод" 804 956,87 грн. основного боргу за додатковою угодою № 1 до договору, 102 697,02 грн. пені (44 387,27 грн. за додатковою угодою № 1 до договору та 58 309,75 грн. за період з 06.03.2009 по 24.06.2009), 7 343,85 грн. процентів річних за період з 06.03.2009 по 24.06.2009, 22 538,79 грн. інфляційних втрат за період з 06.03.2009 по 24.06.2009.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2009, інфляційне збільшення суми боргу за період з 06.03.2009 по 24.06.2009 складає 32 198,27 грн., але оскільки позивачем не було заявлено клопотання про вихід за межі позовних вимог відповідно до ст. 83 ГПК України, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 22 538,79 грн. згідно з розрахунком позивача.

28.07.2009 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2009 № 54/158, яке набрало законної сили 28.07.2009 був виданий відповідний наказ про примусове виконання рішення.

Таким чином, рішенням Господарського суду міста Києва вирішено спір, що виник між сторонами у звязку із невиконанням зобовязань за додатковою угодою № 1 до договору № 6 від 03.03.2008 станом на 24.06.2009.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва № 54/158 від 24.06.2009 Орендним підприємством "6-й Київський авторемонтний завод" на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 було перераховано за платіжним дорученням № 266 від 26.08.2009 - 35 000,00 грн., за платіжним дорученням № 284 від 27.08.2009 25 000,00 грн., за платіжним дорученням № 306 від 08.09.2009 20 000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із останньою заявою про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 35 604,16 грн. пені за прострочення виконання зобовязання зі сплати боргу за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009, посилаючись в обґрунтування вказаних вимог на п. 1 мирової угоди, яким передбачено, що в разі прострочення строку сплати заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема, за статтею 559 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобовязання за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 не припинені у звязку з прийняттям Господарським судом міста Києва рішення про стягнення суми основного боргу, штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань за період прострочення до дати винесення судового рішення 24.06.2009.

Враховуючи, що після прийняття рішення суду відповідачем належним чином не виконано грошове зобовязання за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 611 ЦК України.

Пунктом 1 мирової угоди (додаток до додаткової угоди № 1) передбачено, що в разі прострочення строку сплати заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

Статтею 232 ГК України визначений порядок застосування штрафних санкцій.

Так, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що за умовами мирової угоди, яка є додатком до додаткової угоди № 1 до договору, відповідач зобовязався сплатити суму основного боргу за договором у строк до 05.03.2009, то нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання цього зобов'язання припиняється 05.09.2009.

Згідно з нижченаведеним розрахунком суду пеня за період з 25.06.2009 по 05.09.2009 складає 34 234,45 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

804956,8725.06.2009 -

11.08.2009 4811,0 %

23288,62

804956,8712.08.2009 - 25.08.2009 1410,25%6329,39

769 956,8726.08.2009 110,25%432,44

744956,8727.08.2009 - 05.09.2009 1010,25%4 184,00

34234,45

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат заборгованості сума нарахованих 3% річних за період з 25.06.2009 по 23.12.2009 складає 10 267,34 грн.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення інфляційного збільшення заборгованості за додатковою угодою № 1 від 03.03.2009 зі сплати заборгованості за договором № 6 від 03.03.2008 лише за період з 28.09.2009 по 22.10.2009. Наведений позивачем розрахунок відповідає рекомендаціям Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеним у листі від 03.04.1997 № 62-97р. Сума інфляційних нарахувань за період з 28.09.2009 по 22.10.2009 складає 6 434,61 грн.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наданий позивачем на підтвердження розміру неодержаного доходу договір строкового вкладу (для субєктів господарювання) №2201/0300/8/09 від 05.03.2009 не може бути визнаний судом належним доказом того, що збитки у вигляді упущеної вигляді, були спричинені саме невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, оскільки, по-перше, зі змісту договору № 2201/0300/8/09 від 05.03.2009 не вбачається, що на вказаний у договорі рахунок мали надійти саме кошти, отримані позивачем від відповідача, по-друге, позивач не змінював способу виконання грошового зобовязання відповідачем, не надавав відповідачу інформацію щодо зміни рахунку для зарахування суми заборгованості; по-третє, відповідач не надавав розпорядження вказаному у мировій угоді банку перерахувати кошти на вкладний рахунок в АКБ "Індустріалбанк".

Крім того, подальші дії позивача щодо розпорядження грошовими коштами, які надійшли від відповідача в рахунок погашення заборгованості (відсутні докази, що вказані кошти були покладені у банк за договором строкового вкладу) спростовують реальність отримання позивачем прибутку за договором строкового вкладу (для субєктів господарювання) № 2201/0300/8/09 від 05.03.2009.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Позивачем не доведено обґрунтованість своїх вимог в частині стягнення з відповідача збитків, завданих порушенням зобовязання, у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди).

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 50 936,40 грн., у тому числі: 34 234,45 грн. пені, 10 267,34 грн. процентів річних та 6 434,61 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Орендного підприємства "6-й Київський авторемонтний завод" (03065, м. Київ, вул. І. Лепсе, 10, код ЄДРПОУ 21534645, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (01011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 34 234 (тридцять чотири тисячі двісті тридцять чотири) грн. 45 коп. пені, 10 267 (десять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 34 коп. процентів річних та 6 434 (шість тисяч чотириста тридцять чотири тисячі) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 509 (пятсот девять) грн. 36 коп. витрат на оплату державного мита та 71 (сімдесят одну) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ГПК України.

Суддя О.О.Хрипун