Рішення № 9020826, 04.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/27104.12.09 За позовом                    Малого приватного науково-впроваджувального виробничого

підприємства "Багіра"

До                              Головного управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та

зв'язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

Про                              стягнення 50 861,61 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Марченко В.О.- предст (дов. б/н від 05.01.09)

Від відповідача          Пасічник О.А. –предст. (дов. №052-750 від 30.03.09)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення грошових коштів у розмірі 50 861,61 грн. (43 366,73 грн. –основний борг, 3 455,55 грн. –пеня, 4 039,33 грн. –збитки від інфляції) внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору № 17 від 04.03.2008 р. про надання послуг з оренди пасажирського автомобіля з водієм.

Ухвалою суду від 06.08.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/271 та призначено розгляд справи на 08.09.2009 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 08.09.2009 р. не направив.

Ухвалою суду від 08.09.2009 р. відкладено розгляд справи на 29.09.2009 р. в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, зобов’язано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 06.08.2009 р. про порушення провадження у справі № 12/271.

В судовому засіданні 29.09.2009 р. представники сторін подали клопотання про продовження строку вирішення спору на один місяць.

Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті, а саме у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, то суд задовольнив зазначене клопотання.

В судових засіданнях 29.09.2009 р., 07.10.09 р. та 06.11.2009 р. оголошені перерви до 07.10.2009 р., 06.11.2009 р. та 13.11.2009 р. відповідно.

13.11.2009 р. судове засідання не відбулось в зв’язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 16.11.2009р розгляд справи призначено на 04.12.2009р.

У поясненнях по суті позовних вимог відповідач зазначає, що позивачем неправомірно здійснено розрахунок заборгованості. За даними відповідача його заборгованість перед позивачем становить 31 747,79 грн., яку відповідач зобов’язується сплатити після відновлення фінансування з місцевого бюджету.

В судовому засіданні 04.12.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2008р. між сторонами було укладено Договір №17 про надання послуг з оренди пасажирського автомобіля з водієм (далі- Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач надає відповідачу в оренду пасажирський автомобіль з водієм, а відповідач зобов’язується своєчасно оплачувати надані послуги.

Відповідно до п.3.6. Договору Відповідач зобов’язується щомісяця, не пізніше 20го числа місяця, наступного за місяцем у якому надавались послуги на підставі Акту здачі-приймання наданих послуг здійснювати їх оплату.

У відповідності з актами здачі-приймання наданих послуг за період з березня по грудень 2008 року відповідачем надані позивачу послуги, обумовлені Договором.

Проте, вартість наданих послуг за Договором відповідачем оплачена не в повному обсязі.

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 43 366,73 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 3 455,55 грн. та збитків від інфляції, що згідно з розрахунком становить 4 039,33 грн.

15.04.2009р позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за Договором.

У відповіді на претензію відповідач частково визнав суму заборгованості у розмірі 31 747,79 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Однак, відповідно до Акту №04-30/196 від 03.03.2009р КРУ в м. Києві, відповідачем необґрунтовано завищено кредиторську заборгованість по взаємовідносинах за Договором з позивачем на суму 11 618,94 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.01.2009 р. становить 36 529,48 грн.

Відповідачем частково сплачено заборгованість у розмірі 4 781,69 грн. Таким чином, на дату розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 747, 79 грн.

Посилання позивача на безпідставність зменшення суми основного боргу не може бути прийнята судом, оскільки відповідач є бюджетною установою і фінансується виключно х місцевого бюджету, розрахунки за зобов’язаннями може проводити тільки в розмірі бюджетного фінансування даних витрат.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню в розмірі 31 747, 79 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.4.2. Договору за прострочення оплати послуг позивача відповідач сплачує пеню на рівні подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 3 455, 55грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума збитків від інфляції –4039,33 грн. (розрахунки в матеріалах справи). Контррозрахунку суми збитків від інфляції відповідачем суду не надано.

04.12.2009 р. представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру пені та інфляційних витрат, оскільки відповідач є бюджетною організацією і заборгованість перед позивачем виникла виключно внаслідок недостатності фінансування з місцевого бюджету.

Згідно з ч.2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд при прийнятті рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зважаючи на наведене, та приймаючи до уваги те, що відповідач є бюджетною організацією суд прийшов до висновку щодо можливості задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме судом вирішено стягнути з відповідача 25% від розміру штрафних санкцій розрахованих позивачем.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Головного управління з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01030, м. Київ, вул. Хрещатик, 44, код 26314463, р/р 35412006001221 в ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Малого приватного науково-впроваджувального виробничого підприємства «Багіра»(03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 6, к. 48, код 19256481, р/р 26002005387001 в АТ «Укрінбанк», МФО 300142) 31 747 (тридцять одну тисячу сімсот сорок сім) грн. 79 коп. - основного боргу, 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 89 коп. - пені, 4 039 (чотири тисячі тридцять дев'ять) грн. 33 коп. –збитків від інфляції, 366 (триста шістдесят шість) грн. 51 коп. державного мита та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко

Дата підписання 18.12.09 р.