Рішення № 9020767, 18.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/14518.11.09

За позовом          Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Оранта-Життя»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку «Фінансова ініціатива»

про                    стягнення 2262308,27 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Верхогляд М.Л., представник за дов. №97 від 24.02.2009;

від відповідача –Населівська М.О., нач. управл. юр. супроводж., дов. №22 від 17.09.2009. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2009 року Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Життя», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Оранта-Життя»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку «Фінансова ініціатива»(далі –відповідач) про стягнення 1929836,07 грн. –основного боргу, 116978,58 грн. –пені, 14622,32 грн. – 3% річних, 100059,98 грн. –інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 ЦК України, 100811,32 грн. –неодержаного доходу, відповідно до ст. 224 ГК України, 22623,08 грн. –державного мита, 118 грн. –витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, витрати на оплату поштових послуг за відправлений цінний лист з описом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч взятим на себе зобов’язанням за договором банківського вкладу №36-16/05 (прогресивний) від 28.08.2008 (далі –Договір) суму депозитного вкладу та нарахованих на нього відсотків не сплатив.

16.06.2009 до загального відділу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача:

700000 грн. боргу;

59375,33 грн. пені по вкладу, нарахованої за період з 26.02.2009 до 10.06.2009;

529,69 грн. пені по невиплаченим відсоткам по вкладу, нарахованої за період з 24.02.2009 до 10.06.2009;

7241,91 грн. –3% річних від простроченої суми по вкладу за період з 26.02.2009 до 10.06.2009;

66,21 грн. 3% річних від простроченої суми по невиплаченим процентам по вкладу за період з 24.02.2009 до 10.06.2009;

54400 грн. –індексу інфляції за період з 26.02.2009 до 10.06.2009;

915,61 грн. індексу інфляції за весь прострочення по невиплаченим процентам по вкладу з 24.02.2009 до 23.03.2009;

51953,41 грн. неодержаних доходів від простроченого грошового зобов’язання по вкладу за період з 26.02.2009 до 10.06.2009;

Також, представник позивача просив суд стягнути додатково понесені ним судові витрати в сумі 1744,82 грн. за оплату державного мита, платіжним дорученням №106 від 10.06.2009.

У ході проведення судового засідання представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд достягнути з відповідача заборгованість в сумі 1196907,69 грн., яка складається з:

700000 грн. боргу;

34204,10 грн. пені по вкладу, нарахованої за період з 11.06.2009 до 31.08.2009;

4717,80 грн. 3% річних від простроченої суми по вкладу з 11.06.2009 до 31.08.2009;

6992,30 грн. індексу інфляції за весь час прострочення по вкладу з 11.06.2009 до 31.08.2009;

23119,96 грн. неодержаних доходів за весь час прострочення грошового зобов’язання по вкладу з 11.06.2009 до 31.08.2009.

Відтак, станом на 31.08.2009 заборгованість відповідача перед позивачем, за розрахунком останнього становить 1196907,69 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав частково на загальну суму 776280,59 грн., яка складається з суми вкладу 700000 грн., 149550 грн. індексу інфляції, 31078,78 грн. 3% річних та 104348,19 грн. надлишково сплачених відсотків.

В частині стягнення штрафних санкцій, відповідач заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2008 між позивачем, як Вкладником, та відповідачем, як Банком, було укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Банк приймає від Вкладника грошові кошти в сумі 2000000 грн. (далі –Вклад) строком на 90 днів (далі –Строк вкладу), що починається з наступного дня після надходження грошових коштів на Депозитний рахунок на умовах та в порядку, визначених цим Договором та закінчується 26 листопада 2008 року (останній день Строку Вкладу).

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що процента ставка за Вкладом складає 21% річних.

Відповідно до п.2.3.2 Договору Вкладник зобов’язаний перерахувати суму, зазначені в п.1.1 цього Договору з свого рахунку на Депозитний рахунок не пізніше 3 банківських днів з дати підписання цього Договору.

Банк, в свою чергу зобов’язаний прийняти грошові кошти, зазначені в п.1.1 цього Договору, і зарахувати їх на депозитний рахунок №265110203606 (далі –Депозитний рахунок) підтвердивши одержання Вкладу видачею належним чином оформленої виписки з Депозитного рахунку.

На виконання умов Договору, позивач 29.08.2008 перерахував суму зазначену в п.1.1 Договору зі свого рахунку на Депозитний рахунок у відповідача, що підтверджується випискою з банку по особовому рахунку №26509001035431 позивача від 29.08.2008.

Відповідно до п.2.1.3 Договору Банк зобов’язаний зберігати Вклад, нараховувати та сплачувати по ньому проценти, а також повернути Вклад в порядку передбаченому цим Договором.

25.11.2008 позивач направив відповідачу лист за вих. №2511/06 від 25.11.2008 щодо повернення Вкладу та нарахованих відсотків згідно умов Договору.

28.10.2008 позивач повторно направив листа за вих. №2811/02 з вимогою повернути суму грошових коштів зазначеної у Договорі та нараховані відсотки.

В зв’язку з неповернення Банком грошових коштів, позивач 24.12.2008 втретє направив лист №2412/01 з вимогою повернути вклад та нараховані відсотки до 31.12.2008.

В подальшому, Банк повертав позивачу Вклад в таких розмірах і в такі строки:

29.12.2008 –50000 грн.;

20.01.2009 –50000 грн.;

26.02.2009 –500000 грн.;

23.03.2009 –700000 грн.

Отже, станом на 23.03.2009 позивачу повернені кошти за вкладом в сумі 1300000 грн.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.

Згідно з частиною 1 статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на 18.11.2009 позивачу не повернено Банком суму вкладу в розмірі 700 000 грн.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з Банку депозитного вкладу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 700000 грн.

Позивач, при зверненні до суду з позовною заявою просив стягнути 29836,07 грн. заборгованості по невиплаченим процентам по вкладу, станом на 24.02.2009.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що проценти на Вклад нараховуються щомісячно з урахуванням всіх календарних днів у місяці з першого дня Строку Вкладу по день, що передує останньому дню Строку Вкладу (в т.ч. і у випадку дострокового розірвання цього Договору) або списанню з Депозитного рахунка з інших підстав, передбаченим чинним законодавством України.

При нарахуванні процентів Банк використовує метод факт/факт, тобто приймається фактична кількість днів у місяці та фактична кількість днів у році.

31.10.2008 Банк перерахував нараховані відсотки, згідно умов Договору за вересень та жовтень 2008 року в сумі 72295,08 грн. на рахунок позивача, що підтверджується випискою з банку по особовому рахунку позивача від 31.10.2008.

23.03.2009 Банк перерахував позивачу відсотки за період з 28.08.2008 до 26.11.2008 в сумі 102131,15 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку №26509001035431 за 23.03.2009.

01.04.2009 Банк перерахував позивачу відсотки за період з 01.03.2009 до 31.03.2009 в сумі 31962,24 грн. з період з 01.03.2009 до 31.03.2009, що підтверджується випискою по особовому рахунку №26509001035431 за 01.04.2009.

Разом з тим, як було встановлено у ході розгляду справи Банк сплатив проценти до 31.03.2009.

Відповідач, в свою чергу, зазначає, що 104348,19 грн. становлять проценти, які були надлишково сплачені позивачу за період після закінчення строку вкладу, тобто після 26.11.2008.

Згідно з п.3.2 Договору сторони погодили, що нараховані проценти по Вкладу виплачуються Вкладнику в останній день Строку Вкладу, на підставі цього Договору шляхом зарахування на поточний рахунок Вкладника №26509001035431, МФО 300023, відкритий в ОПЕРУ АКБ «Укрсоцбанк».

При цьому, як було погоджено сторонами в укладеному між ними Договорі, останній діє протягом Строку Вкладу, тобто до 26.11.2008.

Згідно з частиною 1 статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. А відповідно до пункту 4 статті 1061 ЦК України (у редакції, що діяла станом до 10.01.2009, тобто до внесення доповнення Законом України від 12.12.2008 № 661-VI) проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відтак, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по невиплаченим процентам в сумі 29836,07 грн. незаконною та такою, що не підлягає задоволенню.

За несвоєчасне повернення вкладу та виплату нарахованим по ньому відсотків позивач просив стягнути з відповідача пеню.

Як встановлено у ході судового розгляду з боку Банку мало місце несвоєчасне та не у повному обсязі повернення вкладу, а саме:

з 27.11.2008 до 28.12.2008 –2000000 грн., прострочення –32 дні.

з 29.12.2008 до 19.01.2009 –1950000 грн., прострочення –22 дні;

з 20.01.2009 до 25.02.2009 –1900000 грн., прострочення –36 днів;

з 26.02.2009 до 22.03.2009 –1400 000 грн., прострочення –25 днів;

з 23.03.2009 до 18.11.2009 –700000 грн., прострочення –240 днів.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Обґрунтовуючи позовну вимогу щодо стягнення пені, позивач посилався на п.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»згідно з якою розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, статтею 1 цього Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 1 ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як убачається з Договору, в останньому, відсутня стаття, яка регулює відносини сторін, у випадку порушення однією з сторін зобов’язань за Договором у вигляді накладення на винну особу штрафних санкцій.

У матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами у справі було укладено якийсь письмовий правочин щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення вкладу та сплати нарахованих на нього відсотків.

Згідно п.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на той факт, що позивач належними засобами доказування не довів обставин на підтвердження заявлених до стягнення з відповідача сум –115212,94 грн. (за період з 26.11.2008 до 24.02.2009), 59375,33 грн. (за період з 26.02.2009 до 10.06.2009) та 24204,10 грн.(за період з 11.06.2009 до 31.08.2009) за несвоєчасне повернення вкладу, а також 1765,64 (за період з 26.11.2008 до 24.02.2009), 529, 69 грн. (за період з 24.02.2009 до 23.03.2009) пені, суд визнав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач, також посилаючись на ст. 625 ЦК України просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 159942, 30 коп. за несвоєчасне повернення вкладу, нараховані в сумі:

98550 грн. за період з грудня 2008 року до січня 2009 року;

54400 грн. за період з лютого 2009 до квітня 2009 року;

6992,30 грн. за період з червня до липня 2009 року.

Суд, керуючись ст. ст. 253-255 ЦК України, та з урахуванням встановлених у ході судового розгляду обставин, зокрема враховуючи проплати здійснені Банком, здійснює перерахунок інфляційних втрат за несвоєчасне повернення вкладу, який складає:

2000000 грн.*102,9%-2000000 грн. = 58000 грн.;

1950000 грн.*101,5%-1950000 грн. = 29250 грн.;

1900000 грн. * 101,4%-1900000 грн. = 26600 грн.;

1400000 грн.*101,9%-1400000 грн. = 12600 грн.

За період з квітня до липня 2009 року (за період за який просить позивач) інфляційні втрати розраховуються:

100,9*100,5%*101,1%*99,9%=102,42%

700000 грн.*102,42%-700000 грн. = 16940 грн.

Відтак, інфляційні втрати за несвоєчасне повернення вкладу становлять 143390 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за несвоєчасне сплату процентів за користування депозитним вкладом в сумі 2 425,59 грн., яка складається з: 1509, 98 грн. (за період з грудня –січня 2009 року) та 915, 61 грн. (за період з лютого –березня 2009 року) суд визнав заявлену позивачем вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню

Позивач, також просив суд стягнути з відповідача 3% річних за несвоєчасне повернення депозитного вкладу за період з 26.11.2009 до 31.08.2009 в сумі 26361,32 грн.

Суд, керуючись ст. ст. 253-255 ЦК України, та з урахуванням встановлених у ході судового розгляду обставин, зокрема враховуючи проплати здійснені Банком, здійснює перерахунок 3% річних за несвоєчасне повернення вкладу, які складають:

2000000 грн.*3%/100%/366*32=5 245,90 грн.

1950000 грн.*3%/100%/365*22=3526,03 грн.

1900000 грн.*3%/100%/365*36=5621,92 грн.

1400000 грн.*3%/100%/365*25=2876,71 грн.

700000 грн.*3%/100%/365*36=13808,22 грн.

Враховуючи той факт, що позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за несвоєчасне повернення вкладу у меншому розмірі, 3% річних підлягають задоволенню в сумі 26361,32 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків, за період з 26.11.2008 до 23.03.2009 в сумі 286,92 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Позивач, посилаюсь на ч.2 ст. 224 ГК України просив суд стягнути з відповідача неодержаних доходів в сумі:

100811,32 грн. за період з 26.11.2008 до 24.02.2009;

51953,41 грн. за період з 26.02.2009 до 10.06.2009;

23119,96 грн. за період з 11.06.2009 до 31.08.2009.

Дану вимогу позивач обґрунтував тим, що відповідач не виконав зобов’язань згідно Договору та несвоєчасно не повернув Вклад та проценти по Вкладу,а відтак позивач не мав можливості в додаткові розміщенні страхових резервів та отриманні прибутку.

При переукладенні з відповідачем Договору на попередніх умова позивач отримав би прибуток у розмірі 175884,59 грн.

Відповідач проти даної вимоги заперечив, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження даної вимоги.

Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником (ст. 224 Господарського кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України).

Таким чином, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (втраченої вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

Таким чином, позивачем не доведено суду наявність усіх складових цивільного правопорушення за цим позовом, а також розмір заявлених до стягнення збитків та заходи, вжиті позивачем щодо одержання доходів.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку «Фінансова ініціатива»(04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 21/38, літера А, ідентифікаційний код 33299878, МФО 380054) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Життя»(04053, м. Київ, пров. Нестроівський, буд. 7; 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д, пов.7, ідентифікаційний код 25635389, п/р 26503011001172 у Жилянському відділенні ВАТ «БТА Банк», м. Київ, МФО 321723) 700000 (сімсот тисяч) грн. –депозитного вкладу, 143390 (сто сорок три тисячі триста дев’яносто) грн. –інфляційних втрат від несвоєчасно повернутого вкладу, 2425 (дві тисячі чотириста двадцять п’ять) грн. 59 коп. –інфляційних втрат від несвоєчасної сплати процентів, 26361 (двадцять шість тисяч триста шістдесят одну) грн. 32 коп. –3% річних від несвоєчасно повернутого вкладу, 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 92 коп. –3% річних від несвоєчасної сплати процентів, а також 8724 (вісім тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 64 коп. – витрат по сплаті державного мита та 86 (вісімдесят шість) грн. 01 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                    Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 21.12.2009