Рішення № 9020718, 23.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/37523.12.09 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) «Київреклама»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопіца-К»

Про стягнення 3378,34 грн.

Суддя В.В. Палій

Секретар Н.С. Молочна

Представники:

Від позивача Коноваленко Є.Л.- предст. (дов. від 21.09.2009р.)

Від відповідача Сірік О.А.- директор

Обставини справи:

Госпрозрахункова організація «Київреклама» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Автопіца-К»про стягнення 3010,42грн. –основного боргу, 257,56грн. –пені, 42,75грн. –3% річних, 67,61грн. –збитків від інфляції за договором на право тимчасового користування місцем для розміщення об’єкту зовнішньої реклами від 01.07.2005р. №1359/ТК (далі –Договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із пунктом 4.5 Договору плата за право тимчасового користування місцем(-ями) сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданим Робочим органом, на поточний рахунок останнього. Допускається авансове перерахування коштів.

Пунктом 6.3. договору за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями), розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Крім того, позивач вказує, що згідно із статтею 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 549 ЦК України відповідач повинен сплатити позивачу пеню за порушення свої зобов’язань за Договором. Згідно ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатити позивачу збитки від інфляції та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 19.11.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/375, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 15.12.2009р.

У судовому засіданні 15.12.2009р. представник позивача в усних поясненнях повідомив суд про те, що сума основного боргу у розмірі 3010,42грн. сплачена відповідачем.

У судовому засіданні 15.12.2009р. судом оголошено перерву до 23.12.2009р., для надання можливості позивачу перевірити факт надходження коштів від відповідача.

У судовому засіданні 23.12.2009р. представник позивача в усних поясненнях підтвердив факт сплати відповідачем суми основного боргу. За наведених обставин, представник позивача просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, які зазначені у позовній заяві.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2005р. між сторонами був укладений Договір №1359/ТК, відповідно до умов якого Робочий орган (позивач) надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами (відповідач) право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою(-ами) згідно Додатку(-ів), який(-і) є невід’ємною частиною цього Договору, на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об’єктів зовнішньої реклами (надалі –ОЗР), а Розповсюджувач (відповідач) зовнішньої реклами використовує надане(-і) місце(-я) за цільовим призначенням –для розміщення ОЗР, здійснює оплату за право користування місцем(-ями) та звільняє у триденний термін місце(-я) після закінчення терміну дії дозволу (та/або цього договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію дозволу та/або цього договору.

Відповідно до п.4.2. Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов’язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 (п’ятнадцятого) числа поточного місяця. За письмовою заявою розповсюджувача зовнішньої реклами рахунки можуть надсилатися робочим органом на електронну поштову скриньку, за адресою, вказаною у заяві.

Відповідно до 4.5 Договору плата за право тимчасового користування місцем(-ями) сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами (відповідачем) щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданим Робочим органом, на поточний рахунок останнього. Допускається авансове перерахування коштів.

Також, сторонами був укладений Додаток №1, на підставі якого відповідачу було надано право на тимчасове користування місцями, адресу яких визначено цим додатком, а також було визначено базову вартість за користування цими місцями.

Крім того, 08.12.2005р. було укладено додаткову угоду до договору, умовами якої строк дії договору пролонговано до 30.11.2010р.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 “Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами”(далі –Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.2002 №1395 “Про затвердження Положення госпрозрахункової організації “Київреклама” встановлено, що позивачу надано право щодо надання платних послуг у сфері розміщення реклами.

Відповідно до пункту 32 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності,—на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Згідно із пунктом 5.2 Порядку розміщення об’єктів зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.12.2002 № 2159 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 19.12.2002 за № 92/475) договори на право тимчасового користування місцями (для розташування ОЗР), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, укладаються між уповноваженим на це робочим органом та розповсюджувачами зовнішньої реклами, за умови погодження дозволу підприємствами, установами, організаціями комунальної власності м. Києва чи іншими користувачами (балансоутримувачами) цих місць розташування ОЗР.

Пунктом 1 Порядку визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування об’єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.05.2005 № 859 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 21.06.2005 за № 36/678) встановлено, що плата за право тимчасового використання місць (для розташування зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати в залежності від зони розміщення зовнішньої реклами, на які послідовно перемножується базова плата.

З пояснень представника Позивача вбачається, що позивачем були виставлені рахунки-фактури на оплату за тимчасове використання місць для розміщення ОЗР на загальну суму 3198,34грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи, проте Відповідач здійснив часткову оплату наданих Позивачем послуг у сумі 187,92грн., станом на час пред’явлення позивачем позову до суду Відповідач не розрахувався з Позивачем у повному обсязі і його заборгованість перед Позивачем за Договором складала 3010,42грн.

Відповідно до пункту 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У зв’язку з тим, що після порушення провадження у справі №20/375 відповідачем сплачено на користь позивача 3010,42грн. основного боргу, провадження у справі у зазначеній частині позовних вимог підлягає припиненню, за відсутності предмету спору.

Крім того, позивач просить суд стягнути з 257,56грн. –пені, 42,75грн. –3% річних, 67,61грн. –збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (ями), розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно уточненого розрахунку суду, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 256,62грн. пені.

Згідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, стягнення 42,75грн. –3% річних, 67,61грн. –збитків від інфляції за розрахунком позивача вважається обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні заявлених позовних вимог покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у тому числі у тій частині суми позову, яка була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі №20/375.

Виходячи з викладеного та керуючись п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №20/375 в частині суми 3010,42грн. - основного боргу припинити, за відсутності предмету спору.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопіца-К»(м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, код ЄДРПОУ 31746425) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(м. Київ, вул. М. Коцюбинського,12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 256,62грн. –пені, 42,75грн. –3% річних, 67,61грн. –збитків від інфляції, 101,97грн. –державного мита, 235,93грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                 В.В. Палій