Рішення № 9020411, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/36614.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобра-Схід"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабіл - груп"

про стягнення 46 216,78 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Собур О.А. на підставі довіреності № 9999.0078 від 01.07.2009 р.

Від відповідача не з"явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кобра-Схід" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабіл - груп" (відповідача) про стягнення заборгованості в розмірі 46 216,78 грн. відповідно до Договору № 12 про надання охоронних послуг від 25.07.2006 р., з яких: 30900,00 грн. основний борг, 18,85 грн. –пеня, 1923,61 грн. –3% річних та 13374,32 грн. –індекс інфляції за період з 24.07.2007 р. по 20.10.2009 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач надав відповідачу послуги по охороні об»єкта, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання щодо оплати таких послуг повністю не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 р. порушено провадження у справі № 39/366 та призначено справу до розгляду на 30.11.2009 р. о 10:30 год.

30.11.2009 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення позовних вимог від 30.11.2009 р. та письмові пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2009 р. на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2009 р. подав витяги з ЄДРПОУ, видані Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві, № 21/10/8273-1 від 25.11.2009 р. щодо позивача та № 21/10/8273-2 від 25.11.2009 р. щодо відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 30.11.2009 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 05.11.2009 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 14.12.2009 р. 14:30 год.

Відповідач у судове засідання 14.12.2009 р. повторно не з‘явився, відзив на позовну заяву з підтверджуючим документами на виконання вимог ухвал суду від 05.11.2009 р. та від 30.11.2009 р. не подав і не надіслав.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Роз‘яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 р. та від 30.11.2009 р. були направлені відповідачу за поштовою адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та яка відповідає даним Витягу з ЄДРПОУ № 21/10/8273-2 від 25.11.2009 р. стосовно ТОВ "Стабіл - груп" станом на 01.11.2009 р. (01010, м. Київ, вул. Шовковична, 30 А, кв. 19). Направлення названих ухвал суду за вказаною адресою відповідача підтверджується відміткою на зворотньому боці ухвал суду, що здійснені у відповідності до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України (затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75).

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/366 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 30.11.2009 р. та 14.12.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 14.12.2009 р. розглянуто подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог від 30.11.2009 р., відповідно до якої позивач збільшив позовні вимоги в частині пені, розмір якої визначив у сумі 1687,14 грн. за періоди та з урахуванням прострочених сум заборгованості, що вказані у розрахунку, доданому до наведеної заяви (надалі –Розрахунок пені).

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз’яснення від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначає, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві –така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Судом встановлено, що позивачем у вищезазначеній заяві від 30.11.2009 р. було збільшено суму позову за тією ж вимогою (зокрема, в частині пені), яку було заявлено у позовній заяві. Крім того, позивачем оплачено держмито в частині збільшення позовних вимог (квитанція № 31 від 30.11.2009 р. в матеріалах справи) та надані докази направлення заяви від 30.11.2009 р. відповідачу (фіскальний чек № 1803 від 30.11.2009 р. з описом вкладення у цінний лист в матеріалах справи). З огляду на наведене, суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог. А тому новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 47885,07 грн., з яких: 30900,00 грн. основного боргу, 1923,61 грн. 3% річних і 13374,32 грн. індексу інфляції за період з 24.07.2007 р. по 20.10.2009 р. та 1687,14 грн. пені за періоди та з урахуванням прострочених сум заборгованості, що вказані у Розрахунку пені.

В судовому засіданні, призначеному на 14.12.2009р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.07.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кобра-Схід" (позивачем), визначеним як Охорона, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стабіл - груп" (відповідачем), визначеним як Замовник, укладено Договір № 12 про надання охоронних послуг (надалі –Договір), відповідно до п.п. 1.1 якого Замовник передає, а Охорона приймає під охорону об»єкт, вказаний в дислокації (Додаток № 1 до Договору), вид охорони визначається за згодою сторін як інспекторсько - сторожова служба охорони.

Згідно п. 7.1 Договору сторони встановили щомісячну оплату за послуги охорони в сумі 4500,00 грн.

Позивач зазначив, що з 01.06.2007 р. сторони відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України погодили, що оплата за послуги охорони буде складати 5200,00 грн., при цьому згода сторін стосовно щомісячної вартості охоронних послуг в наведеній сумі у подальшому була підтверджена підписаними сторонами актами здачі –прийняття робіт (надання послуг) за червень –листопад 2007 р. Наведене також не суперечить пункту 7.4 Договору, з огляду на умови якого вбачається, що вартість охоронних послуг змінюється без переоформлення договору.

Відповідно до п. 7.2 Договору оплата вартості охоронних послуг здійснюється до 5 числа місяця, що слідує за звітним (підпункт 7.2.2 Договору) в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Охорони без попереднього надання охороною рахунка для здійснення оплати (підпункт 7.2.3 Договору).

Сторони також погодили, що у випадку несвоєчасної сплати Замовником (відповідачем) вартості послуг Охорони згідно до Договору, Замовник зобов»язаний сплатити Охороні (позивачу) пеню у розмірі 0,03 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення (п. 7.5 Договору).

Відповідно п. 8.4 Договору передбачено, що в односторонньому порядку Договір може бути розірваний при невиконанні однією із сторін умов Договору. Сторона –ініціатор розірвання Договору інформує у письмовій формі про це іншу сторону не менше, як за 3 доби.

Згідно п. 9.1 Договору строк дії Договору встановлений з 25.07.2006 р. по 31.12.2006 року, а пунктом 9.2 Договору передбачено, що після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна з сторін має право припинити його дію, попередивши про це другу сторону за 10 діб.

Фактично листом № 68 від 26.11.2009 р. позивач повідомив відповідача про розірвання Договору з 00:00 год. 29.11.2007 р. на підставі п. 8.4 цього Договору з огляду на систематичне порушення відповідачем п. 7.2.2 Договору (копія листа знаходиться в матеріалах справи). Відповідач отримав зазначений лист, про що свідчить відповідна відмітка і підпис уповноваженої особи відповідача від 26.11.2009 р.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивачем на виконання п. 1.1 Договору у червні –листопаді 2007 р. надавались відповідачу послуги з охорони об»єкта, вказаного в дислокації (Додаток № 1 до Договору), загальною вартістю 30900,00 грн., що підтверджується актами здачі –прийняття робіт (надання послуг) за червень –листопад 2007 р., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (копії актів знаходяться в матеріалах справи).

Проте, внаслідок неналежного виконання взятих на себе договірних зобов’язань, а саме п. 7.2 Договору, у відповідача виникла заборгованість за охоронні послуги у розмірі 30900,00 грн. (основний борг) за червень –листопад 2007 р., зокрема, за червень 2007 р. у сумі 4900,00 грн. з огляду на часткову оплату відповідачем охоронних послуг за цей період в розмірі 300,00 грн., а також за липень –листопад 2007 р. по 5200,00 грн.

Так, відповідно до п. 7.2 Договору оплата вартості охоронних послуг здійснюється до 5 числа місяця, що слідує за звітним.

З урахуванням положень п. 7.2 Договору строк виконання зобов’язань щодо оплати вартості охоронних послуг згідно актів здачі –прийняття робіт (надання послуг) за червень –листопад 2007 р. станом на час вирішення спору є таким, що настав. Зокрема, оплата вартості охоронних послуг, наданих у листопаді 2007 р. (останній місяць, за який наявна заборгованість за Договором) повинна була бути здійснена до 05.12.2007 р.

Проте, станом на час подання позивачем позову до суду, відповідач заборгованість за охоронні послуги за червень –листопад 2007 р. у сумі 30900,00 грн. (основний борг) не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов’язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі укладений договір про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 30900,00 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1687,14 грн. за періоди та з урахуванням прострочених сум заборгованості, що вказані у Розрахунок пені (з урахуванням поданої позивачем до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог від 30.11.2009 р.), а також суми 3% річних в розмірі 1923,61 грн. та суми індексу інфляції в розмірі13374,32 грн. за період з 24.07.2007 р. по 20.10.2009 р. При цьому позивач зазначив, що пеня, 3% річних та інфляція нараховувались ним на суми, які не були сплачені відповідачем.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовЧязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

За весь час несанкціонованого користування чужими коштами штрафні санкції можуть бути встановлені у відсотках, розмір яких обчислюється обліковою ставкою Національного банку України. Облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк визначає для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених коштів на певний період, тобто є, відповідно до Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-ХІV, орієнтиром ціни на гроші.

Частина. 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 7.5 Договору у випадку несвоєчасної сплати Замовником (відповідачем) вартості послуг Охорони згідно до Договору, Замовник зобов»язаний сплатити Охороні (позивачу) пеню у розмірі 0,03 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказані норми ЦК України, умови п. 7.5 Договору та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру пені, 3% річних та індексу інфляції, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1687,14 грн., 3% річних в розмірі 1923,61 грн. та суми індексу інфляції в розмірі13374,32 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому суд враховує наступне:

Фактично позивачем при зверненні до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 46 216,78 грн. в якості доказу сплати державного мита було надано платіжне доручення № 2348 від 21.10.2009 р. на суму 463,00 грн., а з огляду на подання позивачем заяви про збільшення позовних вимог від 30.11.2009 р. позивач здійснив доплату державного мита квитанцією № 31 від 30.11.2009 р. на суму 17,00 грн. Отже, загальна сума сплаченого позивачем державного мита становить 480,00 грн.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів (не більше 25500 грн.).

За подачу вищезазначеної позовної заяви з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 30.11.2009 р. (нова ціна позову 47885,07 грн.) відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” позивач повинен був сплатити 1 відсоток від ціни позову, а саме 478,85 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України зайво сплачене державне мито в розмірі 1,15 грн. (480,00грн. –478,85 грн. = 1,15 грн.) підлягає поверненню позивачу з доходу Державного бюджету України.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 478,85 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526,901, 903 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабіл - груп" (01010, м. Київ, вул. Шовковична, 30-А, кв. 19; ідентифікаційний код 33102776; р/р 2600231358 в ТОВ «Фортуна –банк», м. Київ, МФО 300904) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобра-Схід" (03110, м. Київ, вул. Солом»янська, 18-А, кв. 18; ідентифікаційний код 33234323; рахунок № 26002010589441 в Київській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) 30900,00 грн. (тридцять тисяч дев»ятсот гривень 00 коп.) основного боргу, 1687,14 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят сім гривень 14 коп.) пені, 1923,61 грн. (одну тисячу дев»ятсот двадцять три гривні 61 коп.) 3% річних, 13374,32 грн. (тринадцять тисяч триста сімдесят чотири гривні 32 коп. ) індексу інфляції, 478,85 грн. (чотириста сімдесят вісім гривень 85 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Кобра-Схід" (03110, м. Київ, вул. Солом»янська, 18-А, кв. 18; ідентифікаційний код 33234323; рахунок № 26002010589441 в Київській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) з доходу Державного бюджету України 1,15 грн. (одну гривню 15 коп.) державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 2348 від 21.10.2009 р. та квитанцією № 31 від 30.11.2009 р., оригінали яких залишити в матеріалах справи № 39/366.

2.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 18.12.2009р.