Рішення № 9020285, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/243 14.12.09

За позовом Компанії «Маскіо гаспардо романія С.Р.Л.»(Maschio Gaspardo Romania S.R.L.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента АГРО»

про стягнення 15851,67 євро

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Шенк О.Ю. (довіреність № б/н від 29.04.2009р.)

Від відповідача: Мельниченко О.В. (довіреність № б/н від 01.07.2009р.)

СУТЬ СПОРУ:

Компанія «Маскіо гаспардо романія С.Р.Л.»(Maschio Gaspardo Romania S.R.L.) (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента АГРО»(відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 15851,67 євро. Позивач також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1680,28 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог підписаного між позивачем та відповідачем контракту № 6 від 20.09.2007р. купівлі-продажу сільськогосподарської техніки на умовах EXW (Інкотермс 2000) позивач належним чином виконав взяті на себе зобовязання та здійснив поставку сільськогосподарської техніки відповідачу у повному обсязі, натомість відповідач всупереч взятим на себе зобовязанням не здійснив оплату вартості отриманої сільськогосподарської техніки в повному обсязі позивачу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.07.2009р. порушено провадження у справі № 39/243 та призначено справу до розгляду на 07.09.2009р. об 11:00.

Відповідач в судове засідання, призначене на 07.09.2009р., не зявився, вимоги ухвали суду від 14.07.2009р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Представник позивача в судове засідання 07.09.2009р. зявився, вимоги ухвали суду від 14.07.2009р. виконав, позовні вимоги підтримав повністю та пояснив з яких підстав заявлено позов, подав письмові пояснення по справі щодо підвідомчості спору Господарському суду м. Києва та усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.09.2009р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 21.09.2009р. о 12:10.

Ухвалою Заступника голови Господарського суду міста Києва від 07.09.2009р. відповідно до ст. ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору у справі № 39/243 був продовжений на один місяць.

В судовому засіданні, призначеному на 21.09.2009р., представник відповідача подав усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Клопотання відповідача судом задоволено.

Представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду справи. Представник відповідача клопотання позивача підтримав. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.09.2009р., відповідно до ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення справи був продовжений, розгляд справи було відкладено на 05.10.2009р. об 11:40.

В судовому засіданні, призначеному на 05.10.2009р., представник позивача подав усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про витребування документів. Представник позивача проти задоволення заявленого відповідачем клопотання заперечував. Клопотання судом відхилено.

В судовому засіданні призначеному на 05.10.2009р. була оголошена перерва до 19.10.2009р. о 15:20.

В судовому засіданні, призначеному на 19.10.2009р., представник позивача звернувся з усним клопотанням про відкладення розгляду справи. Клопотання позивача судом задоволено.

В судовому засіданні 19.10.2009р. була оголошена перерва до 02.11.2009р. о 15:20.

27.10.2009р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання позивача судом задоволено.

В судовому засіданні 02.11.2009р. була оголошена перерва до 23.11.2009р. о 14:30.

18.11.2009р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання позивача судом задоволено.

19.11.2009р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про забезпечення позову, в якій просив визнати існуючу заборгованість відповідача перед третіми особами у значному розмірі, а також незадовільний фінансовий стан відповідача достатнім підтвердженням того факту, що виконання рішення господарського суду у справі № 39/243 в майбутньому буде утрудненим або взагалі неможливим та накласти арешт на грошові суми Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента АГРО»в розмірі 15851,67 євро, що дорівнює 168027,70 грн. за офіційним курсом НБУ станом на дату позову, на всіх банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента АГРО».

Відповідач в судове засідання, призначене на 23.11.2009р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

В судовому засіданні, призначеному на 23.11.2009р., представник позивача подав додаткові письмові пояснення по справі та усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів. Клопотання позивача судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2009р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.12.2009р. о 14:00.

27.11.2009р. позивач через відділ діловодства суду подав заперечення щодо подання зустрічного позову до відповідача-нерезидента, в якому зазначив, що у прийнятті зустрічного позову відповідача до позивача про визнання недійсними контрактів купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, укладених між позивачем та відповідачем, повинно бути відмовлено з огляду на те, що такий спір є непідвідомчим господарським судам і не підлягає розгляду в судах України.

В судовому засіданні, призначеному на 14.12.2009 року позивач звернувся з заявою, якою просив не здійснювати технічну фіксацію в судовому засіданні, призначеному на 14.12.2009 року. Відповідач проти заяви позивача не заперечував.

14.12.2009р. відповідач через відділ діловодства суду подав письмове заперечення проти заяви позивача, в якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову повністю, та відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні призначеному на 14.12.2009р. подана позивачем заява про забезпечення позову судом відхилена.

В судовому засіданні, призначеному на 14.12.2009р., за згодою сторін оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.09.2007 року між Компанією «Маскіо гаспардо романія С.Р.Л.»(Maschio Gaspardo Romania S.R.L.) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента АГРО»(відповідач) був підписаний контракт № 6, відповідно до ст. 1 якого продавець (позивач) зобовязався продати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити на умовах EXW (Інкотермс 2000) сільськогосподарську техніку, перераховану в Додатку № 1 до контракту, який становить його невідємну частину (надалі - контракт).

Додатком № 1 до контракту № 6 від 20.09.2007р. був визначений товар, що підлягає поставці згідно контракту, а саме: дискова борона UFO 600 з трубчатим катком вартістю 17761,92 євро.

Згідно ст. 2 зазначеного контракту, покупець купує товар по кількості згідно Додатку № 1. Якість товару, що поставляється по контракту, повинна відповідати стандартам, діючим у країні виробника, і сертифікату якості виробника.

Відповідно до ст. 3 контракту, продавець поставляє товар на умовах EXW r. Str. Infratiril, 155, 315100 Chisineu-Cris, jud. Arad, Румунія.

Загальна вартість контракту, згідно ст. 4, складає 17761,92 євро.

Пунктом 5.2. ст. 5 контракту було передбачено, що оплата здійснюється по контракту згідно Додатку № 1 в сумі 17761,92 євро до 30.12.2007 року. Дострокова та часткова оплата допускається. Продовження строків оплати можлива у випадку додаткової домовленості сторін.

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 контракту, товар відвантажується продавцем в строк не пізніше 27.09.2007 року.

Пунктом 7.2. ст. 7 контракту було встановлено, що товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем по якості у відповідності з сертифікатом якості заводу-виробника (надається продавцем), по кількості згідно відвантажувальним документам (інвойс, CMR, сертифікат походження).

Відповідно до п. 7.3. ст. 7 контракту, при передачі товару продавець передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру в 4-х екземплярах, транспортну накладну (CMR) в 1 екземплярі, сертифікат якості на товар в 4-х екземплярах, пакувальний лист на товар в 4-х екземплярах на кожну позицію та сертифікат походження товару.

Згідно п. 7.4. ст. 7 контракту, приймання товару здійснюється в місці, призначеному покупцем. Сторони підписують відповідний акт приймання-передачі. Всі претензії про дефекти та відсутні частини приймаються продавцем, якщо вони були передані продавцю в строк не більше 10-ти днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 11.1. ст. 11 контракту було передбачено, що всі розбіжності, що виникають внаслідок чи у звязку з контрактом, повинні вирішуватись шляхом переговорів між сторонами.

Відповідно до п. 11.2. ст. 11 контракту, якщо сторони не можуть дійти згоди протягом 30 днів з дня перших переговорів, розбіжності повинні бути урегульовані Італійським Міжнародним Арбітражним судом.

В матеріалах справи наявні наступні документи, подані позивачем на підтвердження факту здійснення поставки відповідачу передбаченого контрактом товару: рахунок № 1240 від 26.09.2007р. на імя відповідача на суму 17761,92 євро, в якому передбачений контрактом товар зазначений під кодами № R98660001 та № R99586041, пакувальний лист № 234/2007 від 26.09.2007р. складений на імя відповідача, в тому числі, і для рахунку №1240, в якому також зазначений передбачений контрактом товар під кодами № R98660001 та № R99586041, міжнародна товарно-транспортна накладна А № 211919 (CMR) від 27.09.2007р. на імя відповідача та сертифікат походження № 1967, виданий для відповідача як одержувача вантажу, на товар, передбачений контрактом та, в тому числі, рахунком № 1240 від 26.09.2007р.

В судових засіданнях було встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема актом звірки розрахунків, підписаним між позивачем та відповідачем станом на 13.03.2009р., що відповідачем було перераховано позивачу в рахунок оплати товару по контракту № 6 від 20.09.2007р. суму в розмірі 1910,25 євро, тоді як отримано від позивача товару на суму 17761,92 євро, а заборгованість відповідача перед позивачем згідно вказаного акту станом на зазначену дату становить 15851,67 євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні підприємства та організації мають право звертатися до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Іноземні підприємства та організації мають процесуальні права й обовязки нарівні з підприємствами та організаціями України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право», іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Пунктом 11.2. ст. 11 контракту передбачено, що якщо сторони не можуть дійти згоди протягом 30 днів з дня перших переговорів, розбіжності повинні бути урегульовані Італійським Міжнародним Арбітражним судом.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до п. 5 Розяснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002р. «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

Сторонами не надано суду жодної інформації в підтвердження факту існування Італійського Міжнародного Арбітражного суду.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Торгово-промислової палати України від 16.09.2009р. за № 3298/05-5, направлений на запит Господарського суду м. Києва (суддя Демченко Т.С.) від 07.09.2009р. № 06-37.1/2388 по справі № 54/258, відповідно до якого офіційної інформації щодо існування, зокрема Італійського Міжнародного Арбітражного суду, ТПП України не має.

Відповідно до п. 6 Розяснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002р. «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», про визнання арбітражної угоди недійсною господарський суд має зазначати у рішенні з посиланням на пункт 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України .

За таких обставин суд дійшов висновку, що визначена в п. 11.2. ст. 11 контракту арбітражна угода є недійсною. Оскільки, відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а їх розгляд за територіальною підсудністю, встановленою ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється господарським судом за місцезнаходженням відповідача, отже справа за позовом Компанії «Маскіо гаспардо романія С.Р.Л.»(Maschio Gaspardo Romania S.R.L.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента АГРО»підлягає розгляду Господарським судом м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право», сторони договору згідно із статтями 5 та 10 вказаного закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження (ч. 3 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є, зокрема продавець - за договором купівлі-продажу. Згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї.

На час слухання справи господарський суд керувався вимогами статті 4 Господарського процесуального кодексу України щодо вибору законодавства, яке має застосовуватися у вирішенні спору за участю іноземного підприємства.

Враховуючи те, що контракт не містить посилання на застосовуване матеріальне право, до контракту застосовується матеріальне право країни-продавця за контрактом, а саме: матеріальне право Румунії, оскільки позивач (продавець) є юридичною особою за законодавством Румунії та зареєстрований в Румунії, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про створення № 24885 від 08.04.2009р., виданим відділом з питань Торгового реєстру при Трибуналі м. Арад, Румунія.

З огляду на вищевикладене, судом при вирішенні даного спору засовується матеріальне право Румунії.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право», при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право», особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. В матеріалах справи наявний витяг з Цивільного кодексу Румунії, переклад якого з румунської мови на українську виконаний ПП «Бюро перекладів «А.В.С.».

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості по контракту № 6 від 20.09.2007р. у розмірі 15851,67 євро.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 969 Цивільного кодексу Румунії, угоди, укладені належним чином, мають юридичну силу для їх сторін.

Згідно ст. 970 Цивільного кодексу Румунії, угоди повинні виконуватися. Вони породжують юридичні наслідки для сторін не лише стосовно того, про що між ними домовлено, але і наслідки, породжені рівністю, звичаєм або законом залежно від природи зобовязання.

Статтею 1021 Цивільного кодексу Румунії передбачено, що сторона, по відношенню до якої зобовязання не було виконане, має право вимагати або виконання договору, якщо це можливо, або його розірвання з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу Румунії, кредитор має право вимагати повного виконання зобовязання, а також відшкодування збитків, якщо зобовязання не виконане.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Суд дійшов висновку, що позивач належними засобами доказування довів факт існування порушення його прав на отримання належного виконання умов контракту № 6 від 20.09.2007р. від відповідача, в той час як відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося, відповідно до умов контракту поставка товару здійснювалась позивачем відповідачеві на умовах EXW Маскіо Гаспардо Романія СРЛ, Інфратірій, F.N., 315100, Кишинеу-Криш, Арад, Румунія (EXW r. Str. Infratiril, 155, 315100 Chisineu-Cris, jud. Arad, Romania).

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000, введеними в дію з 01.01.2000р., термін EX WORKS (… named place) або ФРАНКО-ЗАВОД (… назва місця), продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли вiн надав товар у розпорядження покупця на площах свого пiдприємства чи в iншому названому мiсцi (наприклад, на заводi, фабрицi, складi i т. iн.), без здiйснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засiб. Термiн EXW покладає мiнiмальнi обов'язки на продавця, а покупець несе всi витрати i ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до мiсця призначення.

Відповідно до п. А.1. EX WORKS за Інкотермс 2000, продавець зобовязаний надати товар iз комерцiйним рахунком-фактурою або еквiвалентним йому електронним повiдомленням, у вiдповiдностi з умовами договору купiвлi-продажу, а також будь-які iнші докази вiдповiдностi, якi можуть вимагатися за договором.

Згідно п. А.4. EX WORKS за Інкотермс 2000, продавець зобовязаний надати товар у розпорядження покупця в названому мiсцi поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засiб, в узгоджений день чи в межах погодженого перiоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогiчних товарiв.

Згідно п. А.8. EX WORKS за Інкотермс 2000, продавець не має зобовязань щодо доказів поставки, транспортних документів або еквівалентних електронних повідомлень.

Натомість, відповідно до п. Б.8. EX WORKS за Інкотермс 2000, покупець зобовязаний надати продавцю належні докази прийняття поставки.

Статтею 1 Конвенції Організації Обєднаних Націй від 11.04.1980 року про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, яка набула чинності для України з 01.02.1991 року та для Румунії з 01.06.1992 року передбачено, що вона застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах, якщо ці держави являються державами, що домовляються, або якщо згідно норм міжнародного приватного права застосовується право держави, що домовляється.

Згідно ст. 31 Конвенції від 11.04.1980 року, якщо продавець не зобовязаний поставити товар в будь-якому іншому визначеному місці, його зобовязання по поставці полягає, якщо договір купівлі-продажу передбачає перевезення товару в передачі товару першому перевізнику для передачі покупцю.

Відповідно до ст. 1 Конвенції від 19.05.1956 року про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Оскільки Україна є учасницею вищевказаної Конвенції згідно Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»від 01.08.2006р. № 57-V, а місце розвантаження товару, передбаченого контрактом № 6 від 20.09.2007р., знаходиться на території України, вказана Конвенція застосовується при регулюванні відносин щодо перевезення товару між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст. 4 Конвенції від 19.05.1956 року, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конвенції від 19.05.1956 року, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки в матеріалах справи наявна міжнародна товарно-транспортна накладна А № 211919 (CMR) від 27.09.2007р. на імя відповідача, суд дійшов висновку, що позивачем був належним чином та у передбачений п. 6.1. ст. 6 контракту строк (не пізніше 27.09.2007 року) виконаний обовязок щодо поставки відповідачу передбаченого контрактом товару у момент передачі товару перевізнику.

За таких обставин твердження відповідача про те, що позивачем не доведений факт здійснення поставки товару судом відхиляється.

Не прийняте судом до уваги також і твердження відповідача про те, що наявні у матеріалах справи вантажно-митні декларації не можуть являтися належними доказами здійснення поставки товару, оскільки не містять посилання на контракт № 6 від 20.09.2007р., з огляду на те, що форма вантажно-митних декларацій не передбачає посилання на контракт.

В той же час матеріалами справи підтверджується, зокрема актом звірки розрахунків, підписаним між позивачем та відповідачем станом на 13.03.2009р., що відповідач не виконав зобовязання по оплаті товару у повному обсязі та в передбачений п. 5.2. ст. 5 Контракту строк (до 30.12.2007 року), у звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 15851,67 євро.

Судом відхиляється твердження відповідача про те, що строк виконання відповідачем обовязку по оплаті товару не встановлений, оскільки в п. 5.2. ст. 5 Контракту зазначено, що оплата товару повинна бути здійснена в строк до 30.12.2007 року.

Твердження відповідача про те, що акт звірки розрахунків був складений на конкретну дату без будь-якого посилання на підстави проведених сторонами господарських операцій, у звязку з чим неможливо зробити висновок, на підставі якого цивільно-правового документу (договору, контракту) виникла заборгованість у відповідача, а також про те, що посилання на контракт у акті відсутні, спростовуються матеріалами справи, оскільки в акті звірки розрахунків серед інших зазначений, зокрема і договір № 6 від 20.09.2007р., загальна вартість отриманих по ньому товарів на суму 17761,92 євро, сума здійснених оплат по вказаному договору у розмірі 1910,25 євро та визначена сума заборгованості у розмірі 15851,67 євро.

Суд не погоджується з висновком відповідача про те, що часткова оплата вартості отриманого товару не містить доказової форми існування боргу за контрактом, оскільки платіжні доручення не містять посилання на оплату товару згідно контракту, з огляду на те, що з матеріалів справи та доводів позивача вбачається, що відповідачем була здійснена часткова оплата товару за контрактом № 6 від 20.09.2007р. в сумі 1910,25 євро, що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним в тому числі і відповідачем.

З приводу твердження відповідача про те, що акт звірки розрахунків не підтверджує визнання відповідачем суми боргу за контрактом, суд вважає за необхідне зазначити, що підписання акту звірки є свідченням визнання відповідачем свого боргу.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 1680,28 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента АГРО» (юридична адреса: Україна, 03038, м. Київ, Голосіївський район, вул. Ямська, буд. 28-А, р/р 26009100280101, р/р 26005100281201 в євро, р/р 26007100281102 в дол. США в ЗАТ «ТАС-Інвестбанк»м. Київ, МФО 320650, ідентифікаційний код 25591321), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Компанії «Маскіо гаспардо романія С.Р.Л.»(Maschio Gaspardo Romania S.R.L.) (місцезнаходження: вул. Інфрецірій 155, м. Кишиневу-Криш, Арад, Румунія, поштовий індекс 2975) (Str. Infratirii, F.N., 1551б Chisineu-Cris, jud. Arad, Romania), банківські реквізити: BANCA DI ROMA sucursala BUCURESTI, Iban code: RO18BROM0010000070567306, SWIFT BROMROBU; 15851,67 (пятнадцять тисяч вісімсот пятдесят один Євро шістдесят сім Євроцентів) заборгованості , 1680,28 (одну тисячу шістсот вісімдесят гривень 28 копійок) держмита та 315,00 (триста птнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення

18.12.2009 року