Рішення № 9020196, 02.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/53002.12.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/530

за позовом Фізичної особи-підприємця Білоуса Сергія Миколайовича

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Ексклюзів ГМБХ"

простягнення 45424,42 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Атаманюк О.М. - Кондрашина І.О.

від відповідача - Кривошей Ю.І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Білоус Сергій Миколайович (надалі –ФОП Білоус С.М.) звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Ексклюзів ГМБХ" (надалі –ТОВ "ТПК "Ексклюзів ГМБХ") про стягнення пені та 50% річних у сумі 45424,42 грн.

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань по оплаті вартості товару, поставлених за договором купівлі-продажу продукції № 01/12 від 01.12.2008 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2009 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 28.10.2009 р. в судовому засіданні, викликано для участі представників сторін, яких зобов’язано виконати певні дії.

В судове засідання 28.10.2009 р. представник позивача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2009 р. розгляд справи відкладено на 02.12.2009 р.

У судове засідання 02.12.2009 р. представники сторін з'явились.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечує.

Відповідач в порядку 59 ГПК України подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з’ясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП Білоус С.М. (продавець) та ТОВ "ТПК "Ексклюзів ГМБХ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу продукції № 01/12 від 01.12.2008 р. (надалі - Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язався здійснити поставку товару визначеної номенклатури та передати його у власність покупця, який зобов'язався прийняти товар та здійснити його оплату.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, на виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку товару на суму 233662,992 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000108 від 06.04.2009 р.; № РН-0000110 від 09.04.2009 р.; № РН-0000119 від 13.04.2009 р.; № РН-0000118 від 14.04.2009 р.; № РН-0000121 від 15.04.2009 р.; № РН-0000127 від 24.04.2009 р. (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1. Договору розрахунок за поставлений товар покупець здійснює на розрахунковий рахунок продавця, на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту відвантаження товару, згідно ТТН.

Проте, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав своїх грошових зобов'язань належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості за Договором.

У зв’язку з частковою неоплатою відповідачем вартості товару за Договором, позивачем були надіслані вимога № 01 від 10.06.2009 р. про сплату боргу у сумі 179341,80 грн. та претензія № 03/06-09 від 03.07.2009 р. про сплату основної суми боргу в розмірі 179341,80 грн. та штрафних санкцій (описи вкладення у цінний лист від 12.06.2009 р., 03.07.2009 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Враховуючи виникнення між сторонами взаємних грошових зобов'язань, позивач та відповідач 27.08.2009 р. та 25.09.2009 р. склали протоколи про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до яких дійшли згоди провести взаємозалік заборгованості на суму 163062 грн. та 16000 грн.

На момент звернення позивача до суду, відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті товару за Договором в повному обсязі.

Проте, за прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 14100,28 грн. пені., 31324,14 грн. відсотків річних.

Відповідач у своєму відзиві просить суд відмовити у задоволені позову з тих підстав, що відповідачем не було отримано вимоги стосовно сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також відсотків річних від простроченої суми чи будь-яких інших штрафних санкцій, а тому ТОВ "ТПК "Ексклюзів ГМБХ" не порушило умов Договору, щодо сплати штрафів та пені. Також, відповідач наголошує на тому, що встановлення 50 відсотків річних від простроченої суми не відповідає чинному законодавству України.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, прийнявши до уваги положення чинного законодавства, суд дійшов висновків про законність та обґрунтованість позовних вимог ФОП Білоус С.М. виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В підпункті 4.1.1 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату вартості поставленої партії товару –на користь продавця сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 50 відсотків річних за кожен день прострочки розрахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В ст. 627 ЦК України закріплено що, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, сторони в підпункті 4.1.1 Договору відступили від положень актів цивільного законодавства та врегулювали спеціальну відповідальність у вигляді 50 відсотків річних за кожен день прострочки розрахунку.

Крім того, слід зазначити, що передбачена статтею 625 ЦК України спеціальна відповідальність у вигляді сплати відсотків річних від простроченої суми не є пенею в розумінні цивільного законодавства.

Таким чином, за перевіреним судом розрахунком, стягненню підлягають 14100,28 грн. пені., 31324,14 грн. відсотків річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Ексклюзів ГМБХ" (04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35, код 24248957) на користь Фізичної особи-підприємця Білоуса Сергія Миколайовича (04123, м. Київ, вул. Світлицького, 25, кв. 54, код 2635112453) з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 14100,28 грн. пені, 31324,14 грн. відсотків річних, 454,24 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 14.12.2009 р.