Рішення № 9020097, 07.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/54507.12.09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд-ВС» до           Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-6»

про           стягнення 117506,61 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Максимков В.А. –представник за довіреністю від 22.06.2009 року;

від відповідача:          Пономаренко А.А. –представник за довіреністю від 02.11.2009 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобуд-ВС»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-6»про стягнення 117506,61 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору підряду № 15/10-08 від 15.10.2008 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 180554,40 грн.

          Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору зобов’язання з оплати робіт виконав частково.

          Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з відповідача 99626,88 грн. –основної заборгованості, пеню у розмірі –11638,60 грн., 3 % річних у розмірі 1785,10 грн. та збитки від інфляції у розмірі 4456,03 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.11.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 16.11.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 26.10.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 16.11.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 26.10.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 07.12.2009 року.

          У судовому засіданні 07.12.2009 року представники сторін подали докази, витребувані ухвалою суду від 16.11.2009 року, та надали усні пояснення по суті спору.

Зокрема, представник відповідача зазначив, що проти позовної вимоги про стягнення основної заборгованості не заперечує.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          15.10.2008 року між Відкритим акціонерним товариством трест «Київміськбуд-6»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуд-ВС»(надалі –позивач) укладено договір підряду № 15/10-08 (надалі –договір).

          Згідно з умовами договору позивач зобов’язався виконати за завданням відповідача відповідно до проектної документації та умов договору земляні роботи з розробки котловану, навантаження та перевезення ґрунту на об’єкті: «Будівництво блоку побутового обслуговування житлового масиву Позняки, мікрорайон 9, дільниця 21-22 в Дарницькому районі м. Києва», а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи.

          На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 180554,40 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками актами приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в № 1 за жовтень 2008 року від 29.10.2008 року на суму 75684,00 грн., № 1 за лютий 2009 року від 23.02.2009 року на суму 104870,40 грн. та відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3, датованими тими ж числами, що й акти.

          Пунктом 28 договору сторони погодили, що позивач сплачує відповідачу кошти за послуги генпідряду у розмірі 5 % від вартості виконаних будівельно-монтажних робіт в договірних цінах, а підрядник знімає їх з оплати на підставі акту приймання-передачі наданих послуг генпідряду.

          З наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Т6-001167 від 31.10.2008 року та № 0000000025 від 28.02.2009 року судом вбачається, що в жовтні 2008 року вартість послуг генпідряду склала 3784,20 грн., в лютому 2009 року –5243,52 грн.

          Отже, за роботи, виконані в жовтні 2008 року, відповідач зобов’язаний був сплатити 71899,80 грн., за роботи, виконані в лютому 2009 року, –99626,80 грн.

          Пунктом 25 договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються в міру виконання робіт на підставі актів виконаних робіт типової форми КБ-2в.

          Згідно з абзацом 2 пункту 26 договору оплачувати виконані роботи відповідач зобов’язався щомісячно протягом 10-ти банківських днів після підписання акту приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3.

          Таким чином, за роботи, виконані в жовтні 2008 року, відповідач зобов’язаний був розрахуватися у термін до 12.11.2008 року, за роботи, виконані в лютому 2009 року, –у термін до 09.03.2009 року.

          Відповідно до надої суду виписки по особовому рахунку позивача за 14.11.2008 року роботи, виконані в жовтні 2008 року, відповідач оплатив, перерахувавши позивачу 71899,80 грн.

          З огляду на вказане, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 99626,88 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 ЦК України).

          В частині 1 статті 838 ЦК України зазначається, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник.

          Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, –достроково.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Відповідач доказів повного виконання зобов’язань за договором щодо оплати робіт не надав, проти вимоги позивача не заперечував.

          Отже, факт порушення відповідачем зобов’язань підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 99626,88 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11638,60 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 35 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних та прийнятих робіт, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості неоплачених робіт за кожен день затримки, при умові виконання замовником зобов’язань з фінансування.

В силу частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Частиною 1 статті 229 ГК України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, відповідальність за порушення грошового зобов’язання наступає незалежно від наявності вини.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, в постанові від 10.02.2009 року № 4/253.

          Отже, порушення замовником зобов’язань з фінансування будівництва не може впливати на наявність підстав для виникнення у відповідача зобов’язань зі сплати пені.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

          Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалося вище, за роботи, виконані в лютому 2009 року, відповідач зобов’язаний був розрахуватися у термін до 09.03.2009 року. Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 10.03.2009 року.

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Тому, нарахування пені має здійснюватися до 09.09.2009 року.

          Враховуючи зазначене, розмір пені складає:

          99626,88 грн. * 24 % * 97 (з 10.03.2009 року до 14.06.2009 року) / 365 = 6354,28 грн.

99626,88 грн. * 22 % * 58 (з 15.06.2009 року до 11.08.2009 року) / 365 = 3482,85 грн.

99626,88 грн. * 20,5 % * 29 (з 12.08.2009 року до 09.09.2009 року) / 365 = 1622,69 грн.

Отже, за перерахунком суду загальний розмір пені за прострочення оплати робіт, виконаних в лютому 2009 року, складає 11459,82 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 11459,82 грн.

          Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 1785,10 грн. та збитки від інфляції у розмірі 4456,03 грн.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Розмір 3 % річних за прострочення оплати робіт, виконаних в лютому 2009 року, складає:

          99626,88 грн. * 3 % * 218 (з 10.03.2009 року до 13.10.2009 року) / 365 = 1785,10 грн.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1785,10 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Розмір збитків від інфляції за прострочення оплати робіт, виконаних в лютому 2009 року, складає:

99626,88 грн. * (101,4 %* 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 %) –99626,88 грн. = 4453,32 грн.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає частковому задоволенню у розмірі 4453,32 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 837, 838, 854 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-6»(01023, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 9; ідентифікаційний код 04012885) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд-ВС»(03087, м. Київ, вул. Єреванська, 14-А; ідентифікаційний код 32845885) основну заборгованість у розмірі 99626 (дев’яносто дев’ять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 88 коп., пеню у розмір 11459 (одинадцять тисяч чотириста п’ятдесят дев’ять) грн. 82 коп., 3 % річних у розмірі 1785 (одна тисяча сімсот вісімдесят п’ять) грн. 10 коп., збитки від інфляції у розмірі 4453 (чотири тисячі чотириста п’ятдесят три) грн. 32 коп., 1173 (одну тисячу сто сімдесят три) грн. 25 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –18.12.2009 року