Рішення № 9020065, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/62714.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛвін"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейбл ЛТД Ко"

про стягнення боргу 40 896,17грн.

                                                                                          Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Поломаренко А. П. –керівник, Биченко І. Я. –представник за довіреністю від 17.08.2009р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ :                    

Зявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейбл ЛТД Ко" заборгованість за Договором купівлі-продажу № 23 від 15.09.2005р. в розмірі 40 896,17 грн., в тому числі 33000,00 грн. –основний борг, 2234,00 грн. –збитки від інфляції, 724,02 грн. –3% річних, 4594,84 грн. –пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009р. порушено провадження по справі № 53/627, розгляд справи призначено на 30.11.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2009р., у зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 14.12.2009р.

В судовому засіданні 14.12.2009р. представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивача просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 34552,86 грн., в тому числі 27000,00 грн. –основний борг, 2234,00 грн. –збитки від інфляції, 724,02 грн. –3% річних, 4594,84 грн. –пеня. Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати та витрати на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позивача позовних вимог, а саме зменшення позовних вимог.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджено Листом Головного управління статистики у місті Києві № 6501 від 24.11.2009р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 09.11.2009р. та від 30.11.2009р., про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення, відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал та реєстр відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності сторін відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.12.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.09.2005р. між сторонами у справі було укладено Договір купівлі-продажу № 23, відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов’язується передати у власність Покупцю (відповідач) продукти харчування, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Позивач передав відповідачу товар на суму 69000,00 грн., що підтверджується належним чином завіреною накладною № 01 від 12.01.209р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯНП № 926583 від 12.01.2009р.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 5.1. Договору купівлі-продажу № 23 сторони визначили, що розрахунки за кожну поставлену партію Товару Покупець здійснює в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 30 календарних днів з моменту одержання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, –за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідач частково розрахувався за товар, що підтверджується виписками з особового банківського рахунку позивача від 11.08.2009р., від 07.04.2009р., від 11.03.2009р., від 12.03.2009р., від 20.01.2009р. та платіжним дорученнями: № 316 від 20.11.2009р., № 362 від 03.12.2009р., № 343 від 01.12.2009р., № 330 від 27.11.2009р. Також необхідно зазначити, що відповідач частково розрахувався за переданий йому товар з порушенням строків оплати встановлених в Договорі.

Таким чином заборгованість відповідача за Договором купівлі-продажу № 23 становить суму у розмірі 27000,00 грн.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо вчасної оплати за переданий товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 27000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач також просить стягнути з відповідача 4594,84 грн. пені за порушення умов договору в частині своєчасності оплати за переданий товар.

Як вбачається з пункту 9.5 Договору за прострочення оплати Товару Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 4594,84 грн. відповідно до пункту 9.5 Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4594,84 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, за відсутності контррозрахунку відповідача, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 724,02 грн. та збитків від інфляції в сумі 2234,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 3000,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов’язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

До матеріалів справи позивач надав копію квитанції прибуткового касового ордеру № 51 від 27.08.2009р., як доказ про сплату за адвокатські послуги в розмірі 3000,00 грн., Договір про надання юридичних послуг адвоката від 17.08.2009р. укладений між позивачем та адвокатом, копію Свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 2044/10 від 25.04.2002р., видане Биченко І. Я.

          За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 3000,00 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

          Стаття 44 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

          Оскільки, відповідачем частково погашено заборгованість після порушення провадження у справі, то витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейбл ЛТД Ко" (04205, м. Київ, пр.-т Оболонський, 23-А; ідентифікаційний код 14279320 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛвін" (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 163; ідентифікаційний код 32654092) основний борг в сумі 27 000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп., пеню в сумі 4594 (чотири тисячі п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 84 коп., 3% річних в сумі 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 02 коп., збитки від інфляції в сумі 2234 (дві тисячі двісті тридцять чотири) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 408 (чотириста вісім) грн. 44 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. – витрат на послуги адвоката.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.