Рішення № 9020048, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/66014.12.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солвент ЛТД»

до Малого приватного підприємства «Альфа-П»

про стягнення 3220,28 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Тесля А.В.- представник по довіреності від 22.09.2009р.

від відповідача: не з’явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Малого приватного підприємства «Альфа-П»заборгованості за Договором поставки № 09/73 від 02.03.2009р. в розмірі 3220,28 грн., в тому числі 2077,44 грн. –основний борг, 208,60 грн. –пеня, 830,97 грн. –штраф, 31,67 грн. –3% річних, 71,60 грн. –збитки від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 09/73 від 02.03.2009р. не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати переданого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2009р. порушено провадження по справі № 53/660, розгляд справи призначено на 14.12.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.11.2009р. № 042806, наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 26.11.2009р. про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.12.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.03.2009р. між сторонами у справі укладено договір поставки № 09/73, відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов’язується передати (поставити) у власність у зумовлені строки Покупцю (відповідач) вироби народного споживання (продукти харчування), надалі «товар», а Покупець зобов’язаний прийняти товар та оплатити цього на умовах цього Договору. (п. 1.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № Н-00000864 від 19.03.2009р., № Н-00000865 від 19.03.2009р., № Н-00001588 від 14.05.2009р., № Н-00001589 від 14.05.2009р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

За поставлений за цим договором товар Покупець повинен розрахуватися в повному обсязі не пізніше 21 календарних днів з моменту отримання кожної конкретної партії товару від Постачальника (п. 5.1 Договору).

          Згідно зі ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою покупця.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати поставленого товару по договору поставки не виконав. У зв’язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2077,44 грн., що також підтверджується довідкою № Ю/в151/09 від 09.11.2009р. за підписом головного бухгалтера та генерального директора позивача.

          Позивач звертався до відповідача з претензією від 06.09.2009р. про оплату за поставлений товар.

          Відповідач відповіді на претензію не надав, взяте на себе зобов’язання щодо оплати за поставлений товар не виконав.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2077,44 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач також просить стягнути з відповідача 208,60 грн. пені за неналежне виконання умов договору поставки.

Як вбачається з пункту 6.3 Договору поставки, за несвоєчасну оплату отриманого товару Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого своєчасно товару за кожний день прострочення.

Позивач надав суду розрахунок пеню за неналежне виконання відповідачем умов Договору підряду відповідно до Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 208,60 грн.

Також позивач в позовній заяві заявив вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 830,97 грн.

Пунктом 6.4 Договору про поставку передбачено, що за ухиляння від сплати товару, а також у випадку прострочення оплати товару більш ніж на 30 календарних днів від строку, зазначеного в п. 5.1 Договору, Покупець на користь Постачальника повинен сплатити 10% від вартості неоплаченої своєчасно партії, а за прострочення оплати більш ніж на 60 календарних днів з моменту отримання –Покупець сплачує Постачальнику 40% від суми всього отриманого, але не оплаченого за цим договором товару.

Судом встановлено, що відповідач прострочив оплату товару більш ніж на 60 днів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що штраф нарахований позивачем в сумі 830,97 грн. підлягає стягненню, відповідно до законодавства України та Договору поставки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 31,67 грн. та збитків від інфляції в сумі 71,60 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Малого приватного підприємства «Альфа-П»(04201, м. Київ, вул. Полярна, 8-А; ідентифікаційний код 21607114 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солвент ЛТД»(03186, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 42, к. 16; ідентифікаційний код 31410325) основний борг в сумі 2 077 (дві тисячі сімдесят сім) грн. 44 коп., пеню в сумі 208 (двісті вісім) грн. 60 коп., штраф в сумі 830 (вісімсот тридцять) грн. 97 коп., 3% річних в сумі 31 (тридцять одна) грн. 67 коп., збитки від інфляції в сумі 71 (сімдесят одна) грн. 60 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                       Грєхова О.А.