Рішення № 9020041, 08.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/39608.12.09

За позовом Закритого акціонерного товариства "Компанія Катран"

до Приватного підприємства "Механізована автоколона"

про стягнення заборгованості - 33 572,68грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача – Юхненко Н.О. –дов. № б/н від 21.09.09,

від відповідача –не з'явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

02.10.09 Закрите акціонерне товариство "Компанія Катран" звернулась з позовною заявою до Господарського суду міста Києва про стягнення з Приватного підприємства "Механізована автоколона" заборгованості у сумі 17010,88 грн., інфляційних втрат у сумі 852,25 грн., трьох відсотків річних у сумі 314, 70 грн., пені в сумі 15394,85 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач-виконавець вказав на невиконання відповідачем-замовником зобов’язання з оплати наданих послуг по стоянці автотранспорту замовника на території виконавця, внаслідок чого у нього виник борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.09 порушено провадження у справі №13/396, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 29.10.09.

Ухвалами Господарського суду міста Києва 29.10.09 та 18.11.09 розгляд справи відкладався на 18.11.09 та 08.12.09 відповідно, через неявку представника відповідача.

08.12.09 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з підстав порушення умов договору та з покладенням відповідальності згідно договору та закону.

Відповідач у судове засідання втретє не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи на адресу вказану у позовній заяві та довідці Держкомстату України: 03126, м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 87.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

01.01.09 між сторонами укладений договір про надання послуг, відповідно до умов якого позивач надає послуги по автостоянці автотранспорту відповідача на території позивача, а відповідач зобов’язався оплатити вартість наданих послуг в порядку і строки, передбачені договором.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість послуг визначена за домовленістю сторін складає 13000,00 грн. на місяць. Крім того відповідно до п. 2.3 договору вартість транспортних послуг по вивозу сміття складає 300,00 грн. за один вивіз.

Відповідно до п. 2.4 договору замовник проводить оплату за договором щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Між сторонами у справі виникли правовідносини з надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Листом № 2/03 від 02.03.09 відповідач звернувся до позивача з пропозицією тимчасового призупинення дії договору у зв’язку з важким фінансовим станом на підприємстві. Таким чином з 01.03.09 послуги відповідачу не надавались.

Позивачем було надано, а відповідачем отримано послуги по автостоянці транспорту замовника на території виконавця за 2 місяця а саме за січень 2009 та лютий 2009.

Відповідачем оплачені послуги за січені 2009 року у сумі 13600,00 грн., що підтверджується банківською випискою позивача від 27.01.09.

Позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 01/01-122 від 30.06.09 з вимогою погасити заборгованість по договору про надання послуг від 01.01.09 у сумі 17010.88 грн. Проте відповідачем зазначена претензія залишена без задоволення.

Таким чином судом встановлено, що станом на день розгляду справи у відповідача наявна заборгованість по оплаті послуг за лютий 2009 року у сумі 13600,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази та надані пояснення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт (п.2.4), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за виконані підрядні роботи розрахувався частково, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 13600,00 грн.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 13600,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

В зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 852,25 грн., три відсотки річних у сумі 314, 70 грн., пеню в сумі 15394,85 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 262,68 грн. та втрати від інфляції в сумі 816,00 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за розрахунком суду.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань у розрахунку суду визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в сумі 1990,44 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Механізована автоколона" (03126, м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 87, код ЄДРПОУ 34297379), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Закритого акціонерного товариства "Компанія Катран" (03061, м. Київ, вул. Ново-Польова, 2, код ЄДРПОУ 05441005) 13600 (тринадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 816 (вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп. –збитків від інфляції, 262 (двісті шістдесят дві) грн. 68 коп. –3% річних, 1990 (одна тисяча дев’ятсот дев’яносто) грн. 44 коп. - пені, 166 (сто шістдесят шість) грн. 69 коп. витрат по сплаті державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Курдельчук