Рішення № 9020039, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/63114.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прага Арт»

до Приватного підприємства «ТАК»

про стягнення 146653,00 грн.                                        

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Гребенюк В. В. –представник за довіреністю від 08.10.2009р.

від відповідача: не з’явилися

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «ТАК»заборгованості за Договором на організацію міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом № 05/03/08 від 05.03.2008р. в розмірі 160035,39 грн., 146653,00 грн. основного боргу, 11265,86 грн. –пеня, 993,38 грн. –збитки від інфляції, 1123,15 грн. –3% річних та витрати на послуги адвоката в сумі –7000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2009р. порушено провадження по справі № 53/631, розгляд справи призначено на 30.11.2009р. та відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В судовому засіданні 30.11.2009р. у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.12.2009р.

В судовому засіданні 14.12.2009р. представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 161355,26 грн. в тому числі 146653,00 грн. основного боргу, 11265,86 грн. –пеня, 2313,25 грн. –збитки від інфляції, 1123,15 грн. –3% річних.

Розглянувши вказану заяву, суд відмовляє у її прийнятті до розгляду через відсутність доказів надіслання копії такої заяви відповідачу по справі.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, проте через відділ Діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що неможливість представника забезпечити явку в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України. Крім того, суд вважає за необхідне нагадати відповідач, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення господарського спору обмежений.

          Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.12.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами у справі було укладено Договір на організацію міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом № 05/03/08 від 05.03.2008р., предметом якого є надання Експедитором (позивачем) Замовнику (відповідачу) посередницьких послуг з організації і виконанню міжнародних автомобільних перевезень вантажів, а також інших супроводжуючих послуг (п. 1.1. Договору).

За даним договором Експедитор зобов’язується організувати від свого імені і за рахунок Замовника перевезення вантажів в міжнародному сполучення автомобільним транспортом, на підставі поданої Замовником заявки, забезпечити його доставку в пункт призначення і видати його уповноваженій особі (отримувачу), а Замовник зобов’язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Плата за перевезення включає в себе винагороду Експедитора, витрати по перевезенню вантажу перевізником (п. 1.2. Договору).

Умови перевезення зазначаються в замовленні, яке є невід’ємною частиною цього договору (п. 1.3. Договору).

Згідно з п. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.           

Факт надання послуг за Договором № 05/03/08 від 05.03.2008р. на суму 146653,00 грн. підтверджується належним чином завіреними копіями: заявки № 454 від 18.05.2009 р; акту виконаних робіт № 454т від 28.05.2009 р. (підписаного в односторонньому порядку з боку позивача); міжнародної товарно-транспортної накладної № 49426; заявки № 515 від 06.07.2009 р.; міжнародної товарно-транспортної накладної № 69253; акту виконаних робіт № 515т від 13.07.2009 р. (підписаного в односторонньому порядку з боку позивача); заявкою № 516 від 07.07.2009 р.; міжнародної товарно-транспортної накладної № 023021; акту виконаних робіт № 516т від 14.07.2009 р. (підписаного в односторонньому порядку з боку позивача); заявки № 517 від 08.07.2009 р.; міжнародної товарно-транспортної накладної № 69813; акту виконаних робіт № 517т від 22.07.2009 р. (підписаного в односторонньому порядку з боку позивача); акту за простій № 517/1 від 22.07.2009 р.; заявки № 523 від 14.07.2009 р.; міжнародної товарно-транспортної накладної № 082735; акту виконаних робіт № 523т від 21.07.2009 р. (підписаного в односторонньому порядку з боку позивача); заявки № 529 від 17.07.2009 р.; міжнародної товарно-транспортної накладної № 76864; акту виконаних робіт № 529т від 24.07.2009 р. (підписаного в односторонньому порядку з боку позивача); заявки № 528 від 20.07.2009 р.; міжнародної товарно-транспортної накладної № з0225233; акту виконаних робіт № 528т від 28.07.2009 р. (підписаного в односторонньому порядку з боку позивача); заявки № 531 від 20.07.2009 р.; міжнародної товарно-транспортної накладної № 0236976; акту виконаних робіт № 531т від 12.08.2009 р. (підписаного в односторонньому порядку з боку позивача); акту за простій № 531/1 від 30.07.2009 р.; заявки № 532 від 22.07.2009 р.; міжнародної товарно-транспортної накладної № 0216322; акту виконаних робіт № 532т від 28.07.2009 р. (підписаного в односторонньому порядку з боку позивача); заявки № 536 від 29.07.2009 р.; міжнародної товарно-транспортної накладної № 86746; акту виконаних робіт № 536т від 07.08.2009 р. (підписаного в односторонньому порядку з боку позивача); заявки № 538 від 31.07.2009 р.; міжнародної товарно-транспортної накладної № 411501; акту виконаних робіт № 538т від 14.08.2009 р. (підписаного в односторонньому порядку з боку позивача); заявки № 539 від 30.07.2009 р.; міжнародної товарно-транспортної накладної № 028804; акту виконаних робіт № 539т від 14.08.2009 р. (підписаного в односторонньому порядку з боку позивача) (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що розрахунки між Замовником та Експедитором за транспортно-експедиційне обслуговування, здійснюються на підставі письмово узгодженої ставки, вказаної в прийнятій до виконання заявці на перевезення.

Відповідно до п. 5.2 Договору Замовник здійснює оплату шляхом банківського перерахунку на рахунок Експедитора вартість послуг протягом 5-ти банківський днів з моменту отримання вантажу вантажоотримувачем.

В заявках на перевезення вантажу, доданих до матеріалів справи, сторони погодили додатковий порядок оплати за надані послуги – 15 днів по оригіналам документів.

Експедитор протягом трьох робочих днів після виконання Заявки направляє Замовнику за адресою вказано в цьому Договорі рекомендованим листом оригінали рахунків-фактур, акту виконаних робіт та товаротранспортного документа (СМR) з відмітками про доставку вантажу. Другий екземпляр Акту виконаних робіт Замовник, після належного оформлення, зобов’язаний протягом 5 днів з моменту отримання, повернути на адресу Експедитора. У разі неповернення чи невчасного оформлення акту виконаних робіт замовником, послуга вважається наданою та прийнятою по закінченню 5 днів після отримання Акту виконаних робіт Замовником. (п. 5.3 Договору).

          Позивач по справі, на доказ отримання відповідачем актів виконаних робіт та інших документів наданих відповідачу на виконання умов Договору, надав суду оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень з відмітками про отримання відповідачем та описів вкладення в цінний лист з відбитком печатки почтового відділення: від 06.10.2009р. та від 21.10.2009р.

          Як вбачається з повідомлень про вручення поштових відправлень від 06.10.2009р. та від 21.10.2009р. відповідач отримав всі необхідні документи надані позивачем на виконання Договору - 17.11.2009р. Таким чином відповідач повинен був розрахуватися за надані послуги позивачем до 01.12.2009р.

          Відповідач за надані послуги з організації перевезення вантажів не розрахувався.

          Позивач звертався до відповідача з претензією № 14/09 від 14.09.2009р. та від 21.10.2009р. щодо оплати за надані послуги.

          У відповідь на претензію відповідач заявив, що заборгованість не відповідає дійсності та звернувся до позивача з проханням надати документи відповідно до контракту-заявок.

          Обґрунтованої відмови відповідача від підписання актів виконаних робіт матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідач в порушення умов договору взятих на себе зобов’язань по оплаті наданих послуг не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача становить 146653,00 грн., вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов’язання по оплаті наданих послуг суду не надав.

          Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прага Арт» щодо стягнення з Приватного підприємства «ТАК»основного боргу в розмірі 146653,00 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню.

Крім того, в зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення платежу, позивач просить суд стягнути з відповідача 11265,86 грн. пені.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вбачається з пункту 6.5 Договору в разі порушення строків оплати Замовник оплачує Експедитору пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, частиною 1 статті 231 Господарського Кодексу України встановлено, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Зокрема, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»визначено, що розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач, при розрахунку пені, неправильно зазначив період нарахування пені, адже відповідач повинен був оплатити за надані йому послуги до 01.12.2009р., тому дата початку нарахування пені становить –02.12.2009р.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 988,40 грн., відповідно до розрахунку суду за період з 02.12.2009р. по 13.12.2009р.

Також позивач заявив про стягнення з відповідача 993,38 грн. –збитків від інфляції, 1123,15 грн. –3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було вже встановлено, строк оплати по Договору становить до 01.12.2009р., а тому дата початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції становить 02.12.2009р.

Таким чином позивач не правильно вказав період нарахування 3% та збитків від інфляції.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню за розрахунком суду в сумі 144,64 грн. (нараховані в період з 02.12.2009 по 13.12.2009р.).

Збитки від інфляції у період з 02.12.2009 по 13.12.2009р. становлять 0,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 7000,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов’язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

До матеріалів справи позивач надав оригінали платіжних доручень № 510 від 13.10.2009р., № 528 від 27.10.2009р., копії актів наданих послуг № 1/10-2 від 27.10.2009р., № 1/10-1 від 21.10.2009р. та копію Договору про надання юридичних послуг № 1/10 від 08.10.2009р.

Свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю було оглянуто в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив державне мито в сумі 1670,35 грн. про що свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 546 від 02.11.2009р. про сплату державного мита, при тому як сума позовних вимог становить 161355,26 грн.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 1600,35 грн. виходячи з ціни позову 160035,39 грн. Проте, позивач сплатив державне мито в сумі –1670,35 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з Приватного підприємства «ТАК»(01103, м. Київ, вул. Звіринецька, 61А; ідентифікаційний код 31568513, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прага Арт»(03087, м. Київ, Чоколівський бульвар, 40, офіс 4; ідентифікаційний код 35714748) основний борг в сумі 146653 (сто сорок шість тисяч шістсот п’ятдесят три) грн. 00 коп., 988 (дев’ятсот вісімдесят вісім) грн. 40 коп. пені, 144 (сто сорок чотири) грн. 64 коп. 3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 1 477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн. 86 коп. та 217 (двісті сімнадцять) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6464 (шість тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 23 коп. витрат на послуги адвоката.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Прага Арт»(03087, м. Київ, Чоколівський бульвар, 40, офіс 4; ідентифікаційний код 35714748) з Державного бюджету державне мито в сумі 70 (сімдесят) грн. 00 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане платіжним дорученням № 546 від 02.11.2009р. Платіжне доручення № 546 від 02.11.2009р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/631.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.